Постанова

від 12.02.2015 по справі 33/28

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2015 р. Справа№ 33/28

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участі представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Щербатюк К.О. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2014

за заявою Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

про відстрочення виконання рішення

у справі № 33/28 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

про стягнення 20 654 872,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2011 у справі № 33/28 позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі, позивач), до Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі, відповідач), було задоволено повністю. Вирішено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 18 500 958, 31 грн., заборгованість за спожиту реактивну електричну енергію в розмірі 99 951,22 грн., пеню в розмірі 423 059,44 грн., три проценти річних в розмірі 81 817,87 грн., індекс інфляції в розмірі 247 021,78 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2011 у справі № 33/28.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2011 рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2011 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 у справі № 33/28 залишені без змін.

06.06.2014 відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про відстрочку виконання рішення суду строком на 5 років.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 заяву Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про відстрочку виконання рішення суду задоволено частково. Відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2011 у справі № 33/28 до 01.01.2015.

11.12.2014 відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про відстрочку виконання рішення суду строком на 5 років (том 2, а.с. 5-8).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 у справі № 33/28 відмовлено Публічному акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал» у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва № 33/28 від 01.02.2011.

Не погодившись із прийнятою ухвалою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 у справі № 33/28 та винести постанову про задоволення заяви ПАТ «АК «Київводоканал» про надання відстрочки виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 33/28.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що сума боргу, присуджена судом до стягнення з нього, є значною для боржника, який неспроможний одноразово сплатити дану суму в процесі примусового виконання рішення, оскільки існують об'єктивні обставини, які ускладнюють виконання судового рішення на визначених у ньому умовах.

В апеляційній скарзі заявник зазначає про те, що стягнення суми боргу з боржника на користь стягувача в примусовому порядку призведе до арешту коштів, що знаходяться на розрахункових рахунках ПАТ «АК «Київводоканал», боржник не матиме змоги повноцінно вести господарську діяльність.

Крім того, як зазначає скаржник, судом не надано правової оцінки доказам, що виконання рішення ускладнено тією обставиною, що системи водопостачання та водовідведення повністю вичерпали свій термін експлуатації та потребують капітального ремонту або термінової заміни.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача у справі було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 апеляційну скаргу відповідача у справі № 33/28 було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 12.02.2015.

04.02.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання про припинення апеляційного провадження.

Наведене клопотання мотивоване тим, що згідно пункту 20 частини 1 статті 106 Господарського процесуального кодексу України в апеляційному порядку може бути оскаржено лише ухвали про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення. В даному випадку відповідачем оскаржується ухвала про відмову у наданні відстрочки виконання рішення, оскарження якої господарським процесуальним кодексом не передбачено.

З приводу вказаного клопотання представника Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про припинення апеляційного провадження у справі колегія суддів зазначає наступне.

Засада рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині 1 статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Конституції України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

З аналізу Рішення Конституційного суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012 вбачається, що відсутність у частині першій статті 106 Господарського процесуального кодексу України норми щодо оскарження ухвали про відмову у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови суду не може бути підставою для відмови у прийнятті апеляційної чи касаційної скарги на такі ухвали. Ця відмова розглядалась би як порушення конституційного права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, за якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп).

Зазначеним Рішенням Конституційного суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012 встановлено, що окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному та касаційному порядку ухвали місцевого господарського суду і постанови апеляційної інстанції як про зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови, так і про відмову у змінах способу та порядку їх виконання.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання представника Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про припинення апеляційного провадження у справі як необґрунтованого та безпідставного.

У судове засідання, призначене на 12.02.2015, представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення позивача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені ним у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 у справі № 33/28 скасувати та винести постанову про задоволення заяви ПАТ «АК «Київводоканал» про надання відстрочки виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 33/28.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, дійшла висновку щодо відсутності підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 у справі № 33/28 та відсутності підстав для задоволення заяви ПАТ «АК «Київводоканал» про відстрочку виконання рішення суду строком на 5 років від 11.12.2014 з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Згідно з пунктом 7.1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до пункту 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Обґрунтовуючи необхідність відстрочення рішення суду у даній справі, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» посилається на те, що не має можливості виконати рішення суду від 01.02.2011 у зв'язку із важким фінансовим становищем товариства, оскільки заборгованість перед Публічним акціонерним товариством «Київенерго» виникла внаслідок роботи Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» за соціальними (заниженими) тарифами та у зв'язку із несвоєчасним та неповним відшкодуванням з державного та місцевого бюджетів коштів з різниці в тарифах; системи водопостачання та водовідведення повністю вичерпали термін експлуатації та потребують термінової заміни та капітального ремонту; існує велика заборгованість підприємств житлового господарства перед боржником за послуги з водопостачання та водовідведення, а у Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» відсутня можливість відключення водопостачання від боржників, відповідно до рішення Київської міської ради від 18.09.2014 № 149/149, а також проводить дії по стягненню заборгованості із таких боржників, однак, на сьогоднішній день, дані рішення не виконуються.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заява про надання відстрочки виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 у справі № 33/28 на п'ять років не підлягає задоволенню, з огляду на те, що по-перше, ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 вже відстрочувалось виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2011 у справі № 33/28 до 01.01.2015, по-друге, скаржником у заяві не доведена наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Зважаючи на встановлені судом обставини та вимоги статті 121 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що вимога скаржника про надання відстрочки виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2011 у справі № 33/28 задоволенню не підлягає.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає ухвалу суду у даній справі обґрунтованою та такою, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для її скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 у справі № 33/28 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 у справі № 33/28 залишити без змін.

Матеріали справи № 33/28 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко