Постанова

від 10.02.2015 по справі 917/1417/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2015 р. Справа № 917/1417/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Деппа Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - Червоної О.В., за довіреністю №01-11/4179 від 03.04.2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засідання у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №398 П/1-42) на рішення господарського суду Полтавської області від 27.11.14 у справі № 917/1417/14

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці,м. Кременчук,

до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава,

про стягнення 6 662, 33 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 27 листопада 2014 року у справі № 917/1417/14 (суддя Бунякіна Г. І.) позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, код ЄДРПОУ 00131831) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. 50-річчя СРСР, 9, код ЄДРПОУ 37895789, р/р 25606300120462 в ФПОУ АТ "Ощадбанк", МФО 831467) 6 662,33 грн. переплати пенсії за період з 22.11.2007 року по 31.08.2012 року. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, код ЄДРПОУ 00131831) в доход державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 2203001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", р/р 31214206783002, отримувач: УДКСУ у м. Полтава, Полтавської області (м. Полтава), 22030001, код за ЄДРПОУ 38019510, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, код банку 831019 - 1 827,00 грн. судового збору.

Відповідач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судове засідання, яке відбулось 09 лютого 2014 року з'явився представник відповідача. Позивач правом на участь у судовому засіданні не скористався, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання, про причини неприбуття суд не повідомив.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка позивача не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Починаючи з 21.11.2002 року Корецький Михайло Григорович перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Кременчуці як отримувач пенсії (заява від 26.12.2002 року).

26.12.2003 року Корецький М.Г. звернувся до УПФУ в м. Кременчуці з заявою про перерахунок пенсії, надавши довідку про заробіток для обчислення пенсії за період з 01.01.1996 року по 31.12.2000 року (видана філією Кременчуцької ТЕЦ Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 2003 року за вих. № 13-174). Пенсію перераховано відповідно до вказаної довідки.

09.02.2006 року Корецький М.Г. повторно звернувся до УПФУ в м. Кременчуці з заявою про перерахунок пенсії, надавши довідку про заробіток для обчислення пенсії за період з 01.01.1995 року по 31.12.1995 року (видана філією Кременчуцької ТЕЦ ПАТ "Полтаваобленерго" 08.02.2006 року за вих. № 95-13/434.1). Пенсію перераховано відповідно до вказаної довідки.

26.07.2012 року працівниками УПФУ в м. Кременчуці проведено перевірку з питань обґрунтованості видачі довідок про заробіток для обчислення пенсії від 2003 року № 13-174 та від 08.02.2006 року за № 95-13/434 Корецькому М.Г. за періоди роботи з 01.01.1996 року по 31.12.2000 року та з 01.01.1995 року по 31.12.1999 року.

За її наслідками складено Акт № 595 перевірки характеру виконуваної роботи та умов праці для підтвердження права працівника на пільгове пенсійне забезпечення та довідок про заробітну плату (а. с. 88 - 89). У цьому акті вказано про виявлені завищення заробітної плати, зазначеної у довідках від 2003 року № 13-174 та від 08.02.2006 року за № 95-15/434. Філією Кременчуцької ТЕЦ ПАТ "Полтаваобленерго" 26.07.2012 року надано нові довідки № 05-29-13/3926 та № 05-29-13/3927 (а. с. 90-91) про заробіток для обчислення пенсії Корецькому М.Г. Дані, викладені в цих довідках відповідають даним первинних документів Філією Кременчуцької ТЕЦ ПАТ "Полтаваобленерго".

Внаслідок надання відповідачем недостовірних даних за період з 22.11.2007 року по 31.08.2012 року Корецькому М.Г. виплачувалася пенсія в завищеному розмірі, що призвело до виникнення переплати пенсії на загальну суму 6 662,33 грн.

20.11.2013 року Управлінням ПФУ в м. Кременчуці направлено на адресу ПАТ "Полтаваобленерго" лист № 18392/06-21 з вимогою про відшкодування вказаної суми переплати пенсії (а. с. 96). Будь-якого реагування на лист не надходило, переплата пенсії станом на дату подачі позову та розгляду справи відповідачем не відшкодована, у зв'язку з чим останній звернувся до суду з даною правовою вимогою.

Рішенням Господарського суду Полтавської області з огляду на фактичність та доведеність позовних вимог було здійснено задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з даним висновком суду першої інстанції, відповідач в обґрунтуванні апеляційної скарги наголошує на відсутності підстав для задоволення позовних вимог, вказуючи на 1)неможливість відшкодування шкоди, з огляду на недоведеність усіх складових правопорушення; 2)не врахування судом першої інстанції висновків постанови Крюківського районного суду від 09.04.2013 по справі №537/365/13-а; 3)відсутності можливості перевірки вірності розрахунку позивача, у зв'язку з відсутністю методики такого розрахунку.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про правоміність рішення Господарського суду Полтавської області від 27.11.14 у справі № 917/1417/14 виходячи з наступного.

Як було встановлено судом, 26.12.2003 року та 09.02.2006 року Корецький М.Г звертався до УПФУ в м. Кременчуці із заявами про перерахунок пенсії, надаючи довідку про заробіток для обчислення пенсії за період з 01.01.1996 року по 31.12.2000 року (видана філією Кременчуцької ТЕЦ Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 2003 року за вих. № 13-174) та довідку про заробіток для обчислення пенсії за період з 01.01.1995 року по 31.12.1995 року (видана філією Кременчуцької ТЕЦ ПАТ "Полтаваобленерго" 08.02.2006 року за вих. № 95-13/434.1). Так пенсії було перераховано відповідно до вказаних довідок.

В ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що довідки про заробітну плату видаються підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Втім 26.07.2012 року працівниками УПФУ в м. Кременчуці проведено перевірку з питань обґрунтованості видачі довідок про заробіток для обчислення пенсії від 2003 року № 13-174 та від 08.02.2006 року за № 95-13/434 Корецькому М.Г. за періоди роботи з 01.01.1996 року по 31.12.2000 року та з 01.01.1995 року по 31.12.1999 року.

За її наслідками складено Акт № 595 перевірки характеру виконуваної роботи та умов праці для підтвердження права працівника на пільгове пенсійне забезпечення та довідок про заробітну плату (Том 1 а. с. 88 - 89).

Філією Кременчуцької ТЕЦ ПАТ "Полтаваобленерго" 26.07.2012 року надано нові довідки (Том 1 а. с. 90-91) про заробіток для обчислення пенсії Корецькому М.Г. Дані, викладені в цих довідках відповідають даним первинних документів Філією Кременчуцької ТЕЦ ПАТ "Полтаваобленерго".

Зі змісту описової частини Акту №595 наведено результати перевірок довідок №3-174 та № 95-15/434. У відповідних таблицях Акту №595 вказано розбіжність між розмірами заробітньої плати, вказаних в довідках № 13-174, № 95-13/434 та дійсними даними, які відповідають змісту довідок № 05-29-13/3926 та № 05-29-13/3927.

Колегія суддів зазначає, що у висновках Акту №595 було встановлено (Том 1 а.с.19):

1)довідка №95-13/434 від 08.02.2006 року про заробітну плату для обчислення пенсії Корецького М.Г. за період з 01.01.1995 року по 31.12.1999 року є завищеною в сумі 2441, 79 гривень;

2)довідка №13-174 від 2003 року про заробітну плату для обчислення пенсії Корецького М.Г. за період з 01.01.1995 року по 31.12.2000 року є завищеною в сумі 2251,92 грн.

3)в довідці №05-29-13/3926 від 26.07.2012 року, №05-29-13/3927 від 26.07.2012 року про заробітну плату для обчислення пенсії Корецького М.Г. за період з 01.01.1995 року по 31.12.2000 року порушень не виявлено. Дані в них відповідають первинним документам відповідача.

А отже даним Актом вказано про виявлені завищення заробітної плати, зазначеної у довідках від № 13-174 та № 95-15/434.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (який затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Пенсійного фонду України № 224/30 від 30 квітня 2002 року): при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви і подання, відповідність викладених у них відомостей про заявника даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій з відповідних документів, фіксує і засвідчує виявлені розходження.

Суд констатує факт того, що з доказів, наявних в матеріалах справи вбачається, що довідки № 13-174 та № 95-15/434 про заробіток для обчислення пенсії на ім'я Корецького М.Г. видана відповідачем, містили недостовірні дані щодо розмірів заробітку Корецького М.Г., останні містили перевищення реальних сум заробітної плати.

Крім того, суд звертає увагу, що надання відповідачем таких недостовірних даних у довідках № 13-174 та № 95-15/434 про заробітну плату для обчислення пенсії Корецького М.Г., призвело до переплати позивачем пенсії вказаній особі на загальну суму 6662,33 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком.

Відповідно до пункту 2 «Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення» (затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4), переплатою пенсій та грошової допомоги є сума пенсій та грошової допомоги, виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством.

Як визначено статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі; підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів і відшкодовують її.

А отже пенсійним законодавством передбачено відшкодування підприємством шкоди заподіяної державі внаслідок подання недостовірних документів для нарахування пенсії, в нашому випадку це відомості стосовно сум заробітної плати в довідках № 13-174 та № 95-15/434.

З огляду на усе вищенаведене, колегія суду констатує, що в даному випадку відшкодування шкоди, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вказаних умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Окрім того, важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування шкоди (постанова Верховного Суду України від 20 червня 2011 справі № N 2/121-30/118).

У відповідності до статті 224 Господарського кодексу Україн, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З врахуванням вищенаведених норм діючого законодавства України, котре направлено на врегулювання відносин з приводу призначення та виплати пенсії колегія суду зазначає, що видання вищезазначених довідок з недостовірними даними, як встановлено актом перевірки, стало причиною нарахування пенсії у розмірі більшому від обґрунтованого, що стало підставою для необґрунтованих виплат (в сумі 6662, 33 грн.), які фактично є бюджетними втратами.

Таким чином, колегія суду приходить до висновку, що в діях відповідача наявний склад деліктного правопорушення, внаслідок чого завдано шкоди державі від імені якої виступає позивач. Так протиправна поведінка відповідача полягає у поданні довідок з недостовірними данними; шкода - у нарахуванні надмірного розміру пенсії, з перевищенням в сумі 6662, 33 грн.; причинний зв'язок - у нарахуванні пенсії на основі недостовірних документів відповідача; вина відповідача - надання довідки, з недостовірними даними за підписом керівника та головного бухгалтера.

Вищенаведеним спростовується доводи апеляційної скарги відповідача стосовно відсутності обов'язку відшкодування шкоди позивачу, у зв'язку з недоведеністю усіх складових правопорушення.

Враховуючи усе вищенаведене, з огляду на доведеність усіх складових деліктного правопорушення та обов'язку у відповідності до статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідача відшкодування нанесеної шкоди, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції наголошує на доведеності позовних вимог, та необхідності відповідачем сплати коштів у сумі 6662,33 грн..

Одночасно, колегія суддів вважає безпідставним твердження відповідача стосовно не врахування судом першої інстанції висновків постанови Крюківського районного суду від 09.04.2013 по справі №537/365/13-а. Дослідивши зміст даного судового акту, судом звертається увага, що даною постановою було вирішено задовольнити адміністративний позов Корецького М.Г. до управління пенсійного фонду України в місті Кременчуці про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії. Так було визнано протиправним та скасовано рішення №588 від 02.08.2012 року прийняте колегіальним органом з призначення (перерахунку) пенсій Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці, яким було вирішено утримувати переплату пенсії Корецького М.Г. по 20% щомісяця до повного утримання. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України місті Кременчуці повернути Корецькому М.Г. кошти, які були утримані з його пенсії в якості переплати, в межах загального розміру з 01.09.2012 року на підставі рішення№588 від 02.08.2012 року прийнятого колегіальним органом з призначення (перерахунку) пенсій Управління Пенсійного Фонду України в м. Кременчуці, яким було вирішено утримувати переплату пенсії Корецького М.Г. в розмірі 20% пенсії до повного її відшкодування.

Таким чином даним висновком суду не було встановлено жодного факту яке мало б значення для оцінки доказів та вирішення справи по суті під час розгляду судом даної справи. А отже, Господарським судом Полтавської області було правомірно не взято до уваги тезу суду викладену в мотивувальній частині рішення №537/365/13-а, враховуючи, що ані його резолютивна частина ані взагалі суть спору жодним чином не торкаються предмету судового розгляду у справі № 917/1417/14.

Критично сприймається судовою колегією й теза відповідача стосовно відсутності можливості перевірки вірності розрахунку позивача, у зв'язку з відсутністю методики такого розрахунку.

Судова колегія звертає увагу, що позивачем було надано детальний розрахунок суми переплати пенсії Корецьким М.Г. за період з 01.01.2004 року по 31.08.2012 року. Так позивачем по кожному місяцю було встановлено різницю між фактично виплаченою пенсією та сумою яка підлягала б нарахуванню. Стосовно ж посилання на ймовірність невірності розрахунку суми пенсії, у зв'язку з відсутністю методики такого розрахунку, колегія суддів зазначає, що розрахування пенсії здійснюється в Україні на основі пенсійного законодавства, нормативну базу якого складає як ЗУ «Про пенсійне забезпечення», ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт,професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 16 січня 2003 р. N 36, Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» від 11.04.2002 № 497, та низки інших нормативних положень, які знаходиться у вільному доступі. Тобто відповідач не був позбавлений можливості ознайомлення з методикою такого нарахування, та безпосереднього надання власного контррозрахунку у разі незгоди з його результатами.

А отже, дані доводи відповідача жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишення рішення господарського суду Полтавської області від 27.11.14 у справі № 917/1417/14 без змін

У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 27.11.14 у справі № 917/1417/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 13 лютого 2015 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.