Постанова

від 15.01.2015 по справі 826/8431/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" січня 2015 р. м. Київ К/800/53454/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Блажівської Н.Є.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабурнум»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року

у справі № 826/8431/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабурнум»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лабурнум» (далі - ТОВ «Лабурнум»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві; відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 60726552208 від 29 квітня 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Лабурнум» на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 684,80 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ТОВ «Лабурнум», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2014 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Лабурнум» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерком компані» за період з 01 січня 2011 року по 20 серпня 2013 року, за результатами якої складено акт № 334/26-55-22-08/35197446 від 14 квітня 2014 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 60726552208 від 29 квітня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 396 884,00 грн. (264 589,00 грн. - основний платіж, 132 295,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість при придбанні торговельного обладнання у ТОВ «Інтерком компані» за договором від 23 січня 2013 року, а також послуг з виготовлення та розповсюдження поліграфічної продукції у вказаного постачальника за договорами від 20 листопада 2012 року та від 18 березня 2013 року, з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій.

Такий висновок контролюючим органом зроблено з огляду на акт № 175/10-13/22-01/38275186 від 11 листопада 2013 року про неможливість проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Інтерком компані» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, правильності визначення об'єкту оподаткування з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 09 серпня 2012 року по 20 серпня 2013 року, в якому зазначено про відсутність у постачальника позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, зокрема, основних фондів, трудових та виробничих ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, неперебування підприємства за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також викладено думку про те, що укладені зазначеною особою з контрагентами правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб

Крім того, відповідач посилався на пояснення засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «Інтерком компані» - ОСОБА_3 щодо його непричетності до фінансово-господарської діяльності товариства.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди виходили з ненадання позивачем: доказів на підтвердження мети отримання доходу внаслідок придбання торговельного обладнання, а також поліграфічної продукції та послуг з її розповсюдження у контрагента; інформації щодо наявності у ТОВ «Інтерком компані» трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що є економічно необхідним для виконання вказаних договорів; товарно-транспортних накладних, які б підтверджували товарний характер поставок торговельного обладнання.

Проте, із вказаними доводами погодитись не можна, зважаючи на таке.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

В свою чергу, господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника та лише за таких умов платник податку має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

В розглядуваному випадку фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем торговельного обладнання, а також послуг з виготовлення та розповсюдження поліграфічної продукції у ТОВ «Інтерком компані» засвідчується наявними в матеріалах справи видатковими та податковими накладними, актами приймання-передачі виконаних робіт та здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжними дорученнями, банківськими виписками.

Транспортування придбаного торговельного обладнання здійснювалось власним транспортом ТОВ «Лабурнум», що підтверджується поданими товариством подорожніми листами та договорами оренди транспортних засобів.

Придбане торговельне обладнання та замовлені друковані брошури використано позивачем у власній господарській діяльності шляхом розміщення у належних йому магазинах, про що свідчать долучені до матеріалів справи договір оренди торгових площ № 1/12 від 01 грудня 2010 року, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, інвентарний опис придбаного обладнання, фотозвіти та примірники виготовлених брошур.

Доводи податкового органу про участь ТОВ «Інтерком компані» у фіктивних операціях з іншими особами, як на підставу для виключення з податкового обліку позивача сформованих за проведеними з контрагентом господарськими операціями даних, помилково підтримано попередніми судовими інстанціями, позаяк платник податку не повинен відповідати за порушення, допущені іншою особою, якщо не буде доведено його безпосередню утягнутість у зловживання такої особи.

Втім, будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували узгодженість дій позивача з ТОВ «Інтерком компані» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальника, в матеріалах справи відсутні.

В свою чергу, платник не може бути притягнутий до відповідальності за податкові правопорушення з тих лише підстав, що його контрагент має дефект правового статусу, у тому числі ознаки фіктивності, передбачені статтею 55-1 Господарського кодексу України.

Згідно із статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабурнум» задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 60726552208 від 29 квітня 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабурнум» витрати із сплати судового збору в розмірі 5 846,40 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Блажівська Н.Є.

Карась О.В.