Ухвала

від 10.02.2015 по справі 2а-11574/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-11574/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК «Євротехнології» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, за участю Прокуратури Оболонського району м. Києва, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК «Євротехнології» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2014 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «ІБК «Євротехнології» звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 09.04.2012 № № 0000022201, 0000032201, 0000042201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 червня 2014 року скасовано рішення судів попередніх інстанцій та направлено справу на новий розгляд до місцевого суду.

За наслідками нового розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2014 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на безпідставність сформованого внаслідок непідтверджених належними первинними документами господарських операцій податкового кредиту та валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2011, за підсумками якої складено акт від 19.03.2012 №16/22-01/24373295 та виявлено порушення п. 5.1, пп. 5.21 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. пп. 14.1.36, 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, пп. пп. 139.1.1, 139.1.9, 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 1 225 311,49 грн, в т.ч.: за ІV квартал 2009 року на суму 364 387,33 грн, за І квартал 2010 року на суму 697 997,94 грн, за ІІ квартал 2010 року на суму 133 439,19 грн, за ІІІ квартал 2010 року на суму 22 742,63 грн, за ІV квартал 2010 року на суму 1 947,47 грн, за І квартал 2011 року на суму 2 644,36 грн, за ІІІ квартал 2011 року на суму 97,50 грн, за ІV квартал 2011 року на суму 2 055,07 грн; пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, пп. 4.6.8 Порядку складання та подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 №41, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 049 672,57 грн, в т. ч. за листопад 2009 року у сумі 177 674,91 грн, за грудень 2009 року у сумі 134 350,99 грн, за січень 2010 року у сумі 218 600,34 грн, за лютий 2010 року у сумі 104 666,66 грн, за березень 2010 року у сумі 244 676,34 грн, за квітень 2010 року у сумі 102 947,82 грн, за серпень 2010 року у сумі 16 666,67 грн, за вересень 2010 року у сумі 1 527,44 грн, за жовтень 2010 року у сумі 187,38 грн, за листопад 2010 року у сумі 591,06 грн, за грудень 2010 року у сумі 1 099,07 грн, за січень 2011 року у сумі 1 315,40 грн, за березень 2011 року у сумі 4 228,97 грн, за серпень 2011 року у сумі 1 776,50 грн, за жовтень 2011 року у сумі 1 666,70 грн, за листопад 2011 року у сумі 16 677,22 грн, за грудень 2011 року у сумі 21 019,10 грн, а також завищення податку на додану вартість за травень 2010 року на загальну суму 4 254,77 грн та завищення залишку від'ємного значення ПДВ за грудень 2009 року в сумі 9 545,00 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 09.04.2012 року №0000022201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі на 1 530 441,13 грн, з них 1 225 311,49 грн - за основним платежем, 305 129,64 грн - за штрафними санкціями, №0000032201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 1 305 387,16 грн, з них 1 045 417,80 грн - за основним платежем, 259 969,36 грн - за штрафними санкціями, №0000042201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9 545,00 грн.

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, а також результатами їх адміністративного оскарження, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для нарахування грошових зобов'язань з податків на прибуток та на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача взаємовідносини останнього з контрагентами ПП «Фірма «Володар», ТОВ «БК «Геліос», ТОВ «Акцент-Електро», ТОВ «Сапфір 3000», ТОВ «Розетка.УА» та ТОВ «Дак-Мастер» за угодами, які, на переконання податкового органу, не створюють юридичних наслідків, ними обумовлених.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

З матеріалів справи вбачається, що у відносини із вищезазначеними контрагентами позивач вступав в період їх правового регулювання Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України.

Справляння податку на прибуток та податку на додану вартість, грошові зобов'язання з яких визначені позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями на основі зменшення валових витрат та податкового кредиту платника, здійснювалось в межах правил, встановлених наступними юридичними нормами.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування цим податком є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку, а також на суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 Закону).

Відповідно до абзацу 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 указаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Положеннями Податкового кодексу України закріплено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з Законом України «Про податок на додану вартість» (п. 1.7 ст. 1).

За правилами пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп. пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Зміст юридичних норм, закріплених в Податковому кодексі Україні в розділі «Податок на додану вартість», що набрав чинності 01.01.2011 року, аналогічний вищенаведеним положенням Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи обставини справи та приведені норми, вбачається, що спірною в межах розгляду оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є реальність вчинених позивачем з його контрагентами господарських операцій, на основі яких першим зменшено об'єкт оподаткування податком на прибуток та сформовано податковий кредит.

З огляду на що, судова колегія зазначає, що під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 цього у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 приведеної норми первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ;зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, дослідженню підлягають первинні документи, що опосередковували господарські відносини позивача з його контрагентами, які податковий орган вважає складеними без фактичного здійснення господарських операцій, а лише задля отримання податкової вигоди.

Як убачається із матеріалів справи, між позивачем, як замовником, та ПП «Фірма «Володар», як підрядником (виконавцем), укладено договір підряду №18/08-2010 від 18.08.2010, предметом якого було зобов'язання виконавця на свій ризик виконати за завданням замовника електромонтажні роботи на будівництві «Реконструкція з надбудовою промислового корпусу №1 (літера «В») по вул. Новоконстантинівській, 18 в Оболонському районі м. Києва під офісно-торгівельний центр» та здати їх замовнику. Водночас, позивач зобов'язувався прийняти та оплатити вказані роботи у порядку та на умовах цього договору.

Пунктами 1.3, 2.1 3.1 цього договору передбачено, що роботи, які зобов'язується виконати підрядник, конкретний склад та обсяги цих робіт визначаються договірною ціною (додаток №1 до договору); загальна договірна ціна до договору складає 100 000,00 грн (з ПДВ); розрахунки за договором проводяться в безготівковій формі.

Розділом 4 цього договору визначено порядок виконання зобов'язань сторонами. Даним розділом, зокрема, передбачено, що не пізніше 3-х календарних днів після підписання договору замовник передає підряднику частину будівельного майданчика згідно з актом в стані придатному для виконання відповідного виду робіт; робочу документацію, якщо це обумовлено видом робіт. Підрядник повинен отримати і мати у своєму розпорядженні на будівельному майданчику засвідчені копії всіх необхідних допусків, дозволів і ліцензій.

Відповідно до підпункту 4.4.1 цього договору приймання-передача виконаних робіт оформлюється щомісячно актами приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3, які складаються підрядником і передаються на підпис замовнику до 30-го числа кожного місяця.

Цим договором також передбачено, що підрядник зобов'язаний виконати власними силами, якісно роботи відповідно до розробленої проектної та робочої документації у встановлений строк; брати участь у тематичних нарадах замовника згідно встановленого графіка із залученням перших осіб (директор та головний інженер) (пп. пп. 5.2.1 та 5.2.2).

Відповідно до пункту 6.1 договору проектне забезпечення виконання робіт покладається на замовника, який забезпечує підрядника проектною та робочою документацією.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано договірну ціну (додаток №1 до договору), локальний кошторис, підсумкову відомість ресурсів, довідку про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2010 року (типової форми КБ-3, затвердженої спільним наказом Держкомстату та Державного комітету з будівництва та архітектури від 21.06.2002 №237/5), акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2010 року (типової форми КБ-2в, затвердженої наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 №554) та податкову накладну.

Досліджуючи надані позивачем докази, судова колегія зауважує, що надана позивачем довідка про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2010 року складена відповідно до типової форми, затвердженої спільним наказом Держкомстату та Державного комітету з будівництва та архітектури від 21.06.2002 №237/5, який, на час її складання, втратив чинність. Окрім того, вказана довідка не відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже не містить дати і місця складання, змісту та обсягу господарської операції (в графі, де мають бути визначені конкретні проведені роботи зазначено лише назву об'єкта будівництва) та посад осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення; довідка містить підписи та печатки замовника і субпідрядника, однак не містить даних, що дають змогу ідентифікувати підписантів.

Також, не відповідає вимогам до первинного документа наданий позивачем акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2010 року, оскільки як і вищевказана довідка, не містить дати і місця складання, посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також даних, що дають змогу ідентифікувати підписантів.

Попри наведене, позивачем не надано інших письмових доказів, які могли б підтвердити реальність спірних господарських операцій, зокрема, передбачених умовами договору №18/08-2010 від 18.08.2010 акту передачі підряднику частини будівельного майданчика, робочої чи проектної документації на вказаний об'єкта будівництва, дозволів чи ліцензій, виданих підряднику уповноваженими органами, доказів проведення позивачем, як замовником, тематичних нарад за участю підрядника і його посадових осіб.

Таким чином, реальність виконання господарських операцій за вищевказаним договором, укладеним між позивачем та ПП «Фірма «Володар», належно не підтверджується.

Колегія суддів не враховує посилання позивача на те, що вищевказані будівельні роботи на об'єкті «Реконструкція з надбудовою промислового корпусу №1 (літера «В») по вул. Новоконстантинівській, 18 в Оболонському районі м. Києва під офісно-торгівельний центр» замовлялись ним у ПП «Фірма «Володар» з метою виконання власних зобов'язань перед ТОВ «БКФ «Граніт» за договором підряду №7/06-10-Н18 від 07.06.2010, оскільки надані по взаємовідносинам позивача з ТОВ «БКФ «Граніт» первинні документи, зокрема, акт форми КБ-2в не містять жодних підтверджень того, що певні роботи на об'єкті виконувались субпідрядником - ПП «Фірма «Володар».

Досліджуючи господарські операцій між позивачем та ТОВ «БК «Геліос», судом встановлено, що між ними укладено три договори на виконання будівельних робіт: № 301009-02 від 30.10.2009, № 191109-01 від 16.11.2009 та №161109-02 від 16.11.2009.

Предметом договорів № 301009-02 від 30.10.2009, № 191109-01 від 16.11.2009 виступало зобов'язання виконавця (ТОВ «БК «Геліос») виконати будівельні роботи на об'єкті: тимчасова споруда - тимчасовий продуктовий ринок загальною площею близько 8260,00 кв. м на примиканні вулиць Командарма Уборевича та Академіка Вернадського до проспекту Академіка Палладіна у Святошинському районі м. Києва.

Положеннями цих договорів визначено, що роботи за договором вважаються виконаними виконавцем і прийнятими замовником (позивачем) після підписання сторонами останнього (у часі) акта виконаних робіт (форма КБ-2в) і довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), підписанням яких завершується виконання робіт, передбачених графіком з розшифровкою складу робіт (додаток 2), а також наданням усієї необхідної технічної та виконавчої документації, що відповідає видам робіт, які виконуються (пункт 2.3 договорів).

Відповідно до порядку виконання робіт, передбаченого вказаними договорами (пп. 6.1.1), їх готовність підтверджується двосторонніми актами проміжного приймання відповідальних конструкцій і актів огляду схованих робіт. До обов'язків виконавця за договором належить, зокрема, надання виконавцю до початку виконання робіт за договором фронту робіт, призначення на об'єкті своєї уповноваженої особи, здійснення оплати виконаних робіт за договором у порядку, ним передбаченому (пп. пп. 8.3.1, 8.3.6, 8.3.7).

На підтвердження виконання умов вказаних договорів та реальності спірних господарських операцій позивачем надано довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт та податкові накладні.

Досліджуючи надані позивачем письмові докази, колегія суддів зазначає, що довідки про вартість виконаних робіт не відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містять місця їх складання, посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, даних, що дають змогу ідентифікувати підписантів, а також змісту та обсягу господарської операції (в графі, де мають бути визначені конкретні проведені роботи зазначено лише посилання на акт). Також, окремі довідки про вартість виконаних будівельних робіт (за квітень та травень 2010 року (а.с. 210, 213 т. 1)) не містять дати їх складання.

Надані позивачем акти приймання виконаних підрядних робіт не відповідають затвердженій формі КБ-2в, оскільки суперечать наказу Держкомстату та Державного комітету з будівництва та архітектури від 21.06.2002 №237/5 та наказу Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 №554, адже не містять колонок «обґрунтування (шифр і № позиції нормативу)», «витрати труда працівників на обсяг робіт, люд.-год.». Також, на порушення вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у даних актах не вказано місце їх складання, посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, дані, що дають змогу ідентифікувати підписантів. Також, окремі акти приймання виконаних підрядних робіт (за квітень та травень 2010 року (а.с. 211, 214 т. 1)) не містять дати їх складання.

Предметом договору №161109-02 від 16.11.2009, укладеного між позивачем, як замовником, та ТОВ «БК «Геліос», як виконавцем, було виконання будівельних робіт на об'єкті: торгово-офісний комплекс з об'єктами громадського призначення і паркінгом, що знаходиться за адресою: вул. Здолобунівська, 13 в Дарницькому районі м. Києва. Умови вказаного договору аналогічні попередньо дослідженим договорам з ТОВ «БК «Геліос».

По відносинам за вказаним договором позивачем надано суду податкову накладну від 30.11.2009 №301106 на суму поставки послуг з будівельно-монтажних робіт у розмірі 250 000, 00 грн та 50 000, 00 грн ПДВ. Також, позивачем надано розрахунок №1/301106 від 01.12.2009 коригування кількісних та вартісних показників до зазначеної податкової накладної, яким зменшено визначені в ній показники податкових зобов'язань на суму поставки.

Окрім того, позивачем надано копію ліцензії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України серії АВ №119375, виданої ТОВ «БК «Геліос» на період з 01.07.2006 по 21.07.2011 на здійснення будівельної діяльності, а також докази розрахунків з контрагентом відповідно до умов договорів.

Обговорюючи реальність спірних господарських операцій за вищевказаними угодами з ТОВ «БК «Геліос», судова колегія за зазначає, що надані позивачем докази не відповідають вимогам, встановленим до первинних документів, а тому не являються такими, що належно підтверджують фактичне здійснення цих операцій. При цьому, колегія суддів зауважує, що позивачем не надано суду передбачених умовами договорів двосторонніх актів проміжного приймання відповідальних конструкцій і актів огляду схованих робіт, доказів передачі ним виконавцю фронту робіт, призначення уповноваженої особи на об'єкті, технічної та виконавчої документації.

Колегія суддів не враховує посилання позивача на те, що будівельно-монтажні роботи на об'єкті «тимчасовий продуктовий ринок загальною площею близько 8260,00 кв. м на примиканні вулиць Командарма Уборевича та Академіка Вернадського до проспекту Академіка Палладіна у Святошинському районі м. Києва», що замовлялись у ТОВ «БК «Геліос», замовлені з метою виконання власних підрядних зобов'язань перед ТОВ «Гротто» за договором генерального підряду №19/11-09-01 від 19.11.2009, адже договори з ТОВ «БК «Геліос» на вказаному об'єкті були укладені раніше, ніж з ТОВ «Гротто»: 30.10.2009 та 16.11.2009. До того ж, об'єкт будівництва за договорами з ТОВ «БК «Геліос» за площею становить 8260,00 кв. м, а з ТОВ «Гротто» - 6500,00 кв. м.

Таким чином, реальність виконання господарських операцій за вищевказаними договорами, укладеним між позивачем та ТОВ «БК «Геліос», належно не підтверджується.

Досліджуючи господарські операцій між позивачем та ТОВ «Акцент-Електро», судом встановлено, що між цими господарюючими суб'єктами укладено договір поставки №0610-09-01 від 06.10.2009, за яким постачальник (ТОВ «Акцент-Електро») зобов'язувався поставити та передати у власність покупця (позивач) електрощитові обладнання, перелік якого визначено в специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору, на умовах, в обсязі та в порядку, передбаченому цим договором та специфікаціями. Умовами цього договору передбачено, що якість обладнання повинна підтверджуватись сертифікатами якості виробника та паспортом якості обладнання; поставка здійснюється продавцем автомобільним транспортом в пункт призначення за адресою: будівельний майданчик по вул. Верховнній, 69 у м. Києві. Датою поставки вважається дата прийняття обладнання покупцем в пункті призначення згідно видаткової накладної, підписаної уповноваженими представниками сторін.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано видаткові накладні № № РН-0000400, РН-0000401 від 21.10.2009, податкові накладні № № 426, 427 від 21.10.2009, розрахунок № 3/427 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 21.10.2009 № 427; податкову накладну № 519 від 24.11.2009, видаткові накладні № РН-0000542 від 03.12.2009, № ВП-0000002 від 06.05.2010 (повернення).

Як убачається з наданих позивачем документів, складних внаслідок відносин з ТОВ «Акцент-Електро», договір №0610-09-01 від 06.10.2009 та специфікації до нього підписані зі сторони позивача директором ОСОБА_3, а зі сторони ТОВ «Акцент-Електро» - директором ОСОБА_2 Водночас, видаткові накладні № № РН-0000400, РН-0000401, РН-0000542 від ТОВ «Акцент-Електро» підписані особою ОСОБА_4, податкові накладні № № 426, 427 підписані від цього підприємства ОСОБА_5, а податкова накладна №519 - ОСОБА_6 Разом з тим, жодних доказів про повноважність названих осіб на вчинення дій від імені ТОВ «Акцент-Електро» матеріали справи не містять.

Зазначені податкові та видаткові накладні не містять посилання на договір поставки від 06.10.2009 №0610-09-01, а посилаються на відсутні в матеріалах справи рахунки-фактури.

Дослідивши вищевказані документи, колегія суддів доходить висновку, що згадані видаткові накладні не відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містять місця їх складання, посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, а також даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції по відношенню до ТОВ «Акцент-Електро».

Враховуючи також відсутність в матеріалах справи рахунків фактур, вказаних у податкових і видаткових накладних як підстава для господарської операції, неможливо ототожнити вказані документи як такі, що складені саме на виконання договору поставки №0610-09-01 від 06.10.2009.

Окрім того, колегія суддів враховує, що позивачем не надано передбачених вказаним договором сертифікатів та паспортів якості на обумовлений ним товар, а також доказів його перевезення до пункту призначення.

Таким чином, реальність виконання господарських операцій за вищевказаним договором, укладеним між позивачем та ТОВ «Акцент-Електро», належно не підтверджується.

З огляду на викладене, колегія суддів не враховує надані позивачем докази на підтвердження реалізації обладнання (електрощитів) Приватному підприємству «БК «Консомплекс» за договором підряду №17/08-09-01 від 17.08.2009, оскільки реалізований останньому товар неможливо ідентифікувати як такий, що придбавався саме у ТОВ «Акцент-Електро».

На підтвердження господарських операцій з поставки витратних матеріалів (чорнила для картриджів, папір А4 тощо) та деякої комп'ютерної техніки Товариством з обмеженою відповідальність «Сапфір 3000» позивачем надано податкові та прибуткові накладні, складені в період з грудня 2009 року по грудень 2010 року, а також видаткові накладні й рахунки-фактури за січень, червень та липень 2011 року.

Досліджуючи надані позивачем докази, колегія суддів звертає увагу на те, що надані позивачем прибуткові накладні не містять підпису особи, які їх відвантажила та одержала. Також, позивачем не надано рахунків, на підставі яких відбувалось замовлення товару, і на які міститься посилання в наданих податкових накладних. Деякі видаткові та податкові накладні містять виправлення в датах їх складання. Також, деякі видаткові накладні не містять підпису отримувача товару й прізвища та посади особи, що його відпустила. Не відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» також надані позивачем рахунки фактури №S011115 від 11.01.2011 та № S060929 від 09.06.2011 (неможливо ідентифікувати й встановити посаду особи, яка склала ці документи).

Попри наведене, позивачем не надано пояснень та документального підтвердження з приводу перевезення (транспортування) визначеного у вищевказаних документах товару, а також використання його у господарській діяльності.

Таким чином, реальність виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сапфір 3000» належно не підтверджується.

Аналогічних висновків судова колегія доходів і щодо відносин позивача з ТОВ «Розетка. УА» з поставки комп'ютерного обладнання, на підтвердження реальності яких позивачем надано податкову накладну № 618 від 16.09.2010 та прибуткову накладну № ПН-0011778 від 17.09.2010, податкову накладну № 1572 від 28.09.2010 та прибуткову накладну № ПН-0011628 від 29.09.2010, податкову накладну № 7852 від 23.11.2010 та прибуткову накладну № ПН-0012087 від 24.11.2010, податкову накладну № 2257 від 21.01.2011, видаткову накладну № 19541 від 22.01.2011 та рахунок-фактуру № СФ-0019541 від 21.01.2011, видаткову накладну № 29677 від 17.03.2011 та рахунок-фактуру № СФ-0029677 від 16.03.2011, податкову накладну № 1428 від 15.04.2011.

Так, надані позивачем прибуткові накладні не містять підписів осіб, які відвантажили та прийняли товар. Також, позивачем не надано рахунків, на підставі яких виписано податкові накладні № №618, 1572, 7852. Надані рахунки-фактури не містять посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, їх прізвищ, місця складання документа. Також, деякі з наданих документів не містять таких обов'язкових реквізитів як місце складання і посади відповідальної особи. Відтак, надані позивачем документи не можна вважати такими, що належно підтверджують спірні господарські операції.

Окрім того, позивачем не надано пояснень та документального підтвердження з приводу перевезення (транспортування) визначеного у вищевказаних документах товару, а також використання його у господарській діяльності.

Таким чином, реальність виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Розетка. УА» належно не підтверджується.

Досліджуючи відносини позивач з ТОВ «Дак-Мастер», колегією суддів установлено, що між ними укладено три контакти: № 5М/10/1 від 01.12.2010 (на виконання контрагентом вогнезахисних робіт), № 29М11 від 24.03.2011 (на виконання огрунтування та декоративне фарбування металевих конструкцій) та № 65М11 від 01.08.2011 (на виконання вогнезахисних робіт).

Згідно контракту №5М/10/1 від 01.12.2010 підрядник (ТОВ «Дак-Мастер») зобов'язується протягом строку дії контракту своїми силами і засобами, використовуючи існуючі технології, виконати вогнезахисту обробку металевих конструкцій покриття та куполів на об'єкті «Будівництво офісно-торгівельного центру з підземних паркінгом на вул. Спаській, 26/14 у Подільському районі м. Києва». Умовами цього контракту, зокрема, передбачено, що підрядник зобов'язаний розробити проект виконання робіт та затвердити його в органах державного пожежного нагляду; надати замовнику на підпис акт (акти) приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), що були фактично виконані; узгодити виконану роботу з представниками Держпожбезпеки, що засвідчується актом (актами) контролю якості вогнезахисних робіт встановленого зразка і надати замовнику оригінали вказаних актів.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано податкові накладні, локальний кошторис, договірну ціну та підсумкову відомість ресурсів.

Враховуючи, що позивачем не надано ані розробленого підрядником проекту виконання робіт, ані актів їх приймання, так само як і узгоджених з представниками державного пожежного нагляду актів контролю якості цих робіт, їх фактичне надання належно не підтверджується.

Згідно контракту № 29М11 від 24.03.2011 підрядник (ТОВ «Дак-Мастер») зобов'язувався виконати огрунтування та декоративне пофарбування металевих конструкцій на об'єкті «Тимчасовий продовольчий ринок на перетині вулиць Командарма Уборевича та Академіка Вернадського до проспекту Академіка Палладіна в Святошинському районі м. Києва», а замовник (позивача) - прийняти та оплатити її вартість у строки та на умовах, визначених контрактом. До вказаного контракту сторонами укладено додаткову угоду №1 від 23.11.2011, якою, зокрема, визначено додаткові роботи за вказаним договором у вигляді вогнезахисної обробки металевих конструкцій на об'єкті. Також, додатковою угодою визначено, що склад та вартість робіт, що будуть виконуватись підрядником, визначаються договірною ціною, що є невід'ємною частиною даної додаткової угоди; робота сплачується згідно акту (актів) приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) за фактичні обсяги виконаних робіт.

На підтвердження виконання робіт за даним договором і додатковою угодою до нього позивачем надано договірну ціну, підсумкові відомості ресурсів, локальний кошторис, ліцензію серії АВ №557294, видану ТОВ «Дак-Мастер» на ведення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису та податкові накладні.

Колегія суддів не враховує надані позивачем докази на підтвердження дійсного виконання обумовлених вказаним договором робіт, оскільки вони не відповідають вимогам до первинних документів, встановлених частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: не містять місця і дати їх складання. Крім того, підсумкові відомості ресурсів та розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису не містять прізвищ та посад осіб, що їх склали, що не дозволяє їх ідентифікувати.

Разом з тим, у податкових накладних, виданих на виконання цього договору, зазначено, що надавались послуги з вогнезахисної обробки, в той час як інші документи складені також за наслідками виконання робіт з очищення та пофарбування.

Отже, колегія суддів констатує неналежне підтвердження фактичного надання послуг за контрактом № 29М11 від 24.03.2011.

Згідно контракту № 65М11 від 01.08.2011 підрядник (ТОВ «Дак-Мастер») зобов'язується протягом строку дії контракту своїми силами і засобами, використовуючи існуючі технології, виконати вогнезахисту обробку металевих конструкцій на об'єкті «Житловий будинок в с. Гора Київської області Бориспільського району», використовуючи сертифіковане вогнезахисне покриття «Ендодерм 170205», а замовник (позивач) зобов'язується прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначаються цим контрактом та додатком 1 до нього (договірна ціна). Умовами цього контракту, зокрема, передбачено, що підрядник зобов'язаний розробити проект виконання робіт та затвердити його в органах державного пожежного нагляду; надати замовнику на підпис акт (акти) приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), що були фактично виконані; узгодити виконану роботу з представниками Держпожбезпеки, що засвідчується актом (актами) контролю якості вогнезахисних робіт встановленого зразка і надати замовнику оригінали вказаних актів.

На підтвердження виконання обумовлених договором робіт позивачем надано податкову накладну, договірну ціну та акт приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2011 року. Втім, згаданий акт не відповідає умовам договору, адже не відповідає формі КБ-2в.

Окрім того, позивачем не надано суду доказів виконання передбачених договором умов, зокрема, розробленого підрядником проекту виконання робіт, узгоджених з представниками державного пожежного нагляду актів контролю якості цих робіт. Тому, фактичне виконання контрагентом вказаного договору належно не підтверджується.

Враховуючи викладене та виходячи з того, що правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів і послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від таких, що має підтверджуватись, зокрема, належними первинними документами, колегія суддів доходить висновку про безпідставність сформованого внаслідок спірних операцій податкового кредиту та зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

При цьому, колегія суддів зазначає, що фактичне здійснення господарської операції має підтверджуватись також фізичними, технічними та технологічними можливостями платника податків та його контрагентів до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст такої, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару чи послуг у відповідні строки з урахуванням визначених угодами строків; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів наявності у контрагентів позивача на час спірних правовідносин необхідних умов (основних засобів, технічного персоналу тощо) для надання послуг та поставки товарів.

Натомість, у матеріалах справи наявні відомості про порушені кримінальні справи №№ 80-0263 та № 50-6270, в ході досудового розслідування яких встановлено, що діяльність ПП «Фірма «Володар», ТОВ «БК «Геліос» та ТОВ «Акцент-Електро» носить ознаки фіктивної, що підтверджується допитаними в ході розслідування свідками, зокрема, про те, що засновники та керівники цих підприємств не мають відношення до їх господарської діяльності.

Окрім того, за результатами податкових перевірок ТОВ «Розетка.УА» та ТОВ «Дак-Мастер», які відображені в актах ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 16.05.2011 №517/23-7/37193071 та від 25.10.2011 № 1394/23-7/37240807, працівниками податкової інспекції встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт та устаткування, необхідне для здійснення господарської діяльності.

Як убачається з матеріалів справи, судом першої інстанції вживались заходи з викликів у якості свідків керівників контрагентів позивача, які підписували податкові накладні останньому. Однак, викликані особи до суду не прибули, що підтверджує висновки податкового органу про неможливість доведення факту реальності господарських операцій позивача з ПП «Фірма «Володар», ТОВ «БК «Геліос», ТОВ «Акцент-Електро», ТОВ «Сапфір 3000», ТОВ «Розетка.УА» та ТОВ «Дак-Мастер».

Враховуючи вищевикладене, судом не встановлено реальності фактичного здійснення господарських операцій за участю позивача та вищевказаних контрагентів, що свідчить про відсутність підстав для включення сплачених цим контрагентам позивачем сум до податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на зменшення об'єкта оподаткування.

Відтак, спірні податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, а вимоги позивача - безпідставними.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищевикладене, а тому скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК «Євротехнології» залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2014 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М