Постанова

від 15.12.2015 по справі 2а-11574/12/2670

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенди О.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ІБК Євротехнології (далі - ТОВ) до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (правонаступником якої є державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві; далі - ДПІ), за участю прокуратури Оболонського району м. Києва, про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2012 року ТОВ звернулося до суду з позовом до ДПІ, у якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 9 квітня 2012 року №№ 0000032201, 0000022201, 0000042201 (далі - спірні рішення) прийняті на підставі акта від 19 березня 2012 року № 16/22-01/24373295 Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ІБК Євротехнології з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2009 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2010 року по 30 вересня 2011 року (далі - акт від 19 березня 2012 року).

На обґрунтування позову ТОВ послалося на те, що спірними рішеннями відповідач протиправно збільшив суми грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість (далі - ПДВ). Зазначило про презумпцію правомірності правочину, оскільки немає жодних рішень судів у цивільній чи господарській справах, вироку суду у кримінальній справі, які би підтверджували недійсність укладених між ним (ТОВ) та контрагентами правочинів.

Суди встановили, що з 13 лютого по 12 березня 2012 року ДПІ провела планову виїзну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2009 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2010 року по 30 вересня 2011 року. Під час проведення перевірки виявлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР Про податок на додану вартість (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 168/97-ВР), підпунктів 14.1.36, 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9, 139.1.12 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на суму 1 225 311 грн 49 коп. та ПДВ на суму 1 049 672 грн 57 коп., а також завищення ПДВ за травень 2010 року на суму 4254 грн 77 коп. та від'ємного значення ПДВ за грудень 2009 року в сумі 9545 грн.

За результатами перевірки ДПІ склала акт від 19 березня 2012 року та прийняла спірні рішення.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 24 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 30 червня 2015 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасував та постановив нове - про задоволення позову. Визнав протиправними та скасував спірні рішення.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України; далі - КАС), ДПІ зазначає, що в доданому до заяви рішенні Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2015 року (справа № К/800/59639/14) по-іншому, ніж в оскаржуваній постанові, застосовано положення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.7 статті 201 ПК, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР. Просить скасувати рішення суду касаційної інстанції та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та рішення, копію якого надано для порівняння, не дає підстав вважати, що суд неоднаково застосував зазначені норми права.

Так, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що формальні недоліки у первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, мають оцінюватися у сукупності з іншими обставинами. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. У свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб зі складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції. Контролюючий орган не надав доказів про відсутність реального характеру відповідних операцій.

Водночас у справі, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2015 року в якій надано для порівняння, цей суд, встановив, що акти виконаних робіт та довідка про вартість виконаних робіт не дають можливості встановити зміст господарської операції, її кількісні та якісні показники, а лише містять загальні назви робіт та їх вартість. Також із наданих позивачем документів не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг, їх необхідність та доцільність використання в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку) і правомірність формування податкового кредиту. Крім того, вироком Деснянського районного суду міста Києва від 1 квітня 2013 року (справа № 754/4870/13-к) встановлено, що контрагенти позивача створені з метою прикриття незаконної діяльності, що свідчить про неможливість виконання ними договірних зобов'язань, укладених з позивачем.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, копію судового рішення в якій додано до заяви.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви ДПІ слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Кривенда Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких В.В. Кривенко В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький