Постанова

від 12.02.2015 по справі 910/14319/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2015 р. Справа№ 910/14319/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.

від прокуратури-позивача: Одуденко А.В. - посвідчення № 006616 від 27.09.2012;

від відповідача 1: Телицька В.А. - представник за довіреністю № 225-КР-1793 від 12.12.2014;

від відповідача 2: Саврук С.М. - представник за довіреністю № 2 від 19.01.2015;

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2014

у справі № 910/14319/13 (головуючий суддя - Ярмак О.М., судді - Літвінова М.Є., Сташків Р.Б.)

за позовом Першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва

до 1) Київської міської ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Рубі Роз Інтернешнл Ко., ЛТД"

про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним договору, внесення змін до договору оренди земельної ділянки, визнання відсутності права користування земельною ділянкою,

У судовому засіданні 12.02.2015 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013 року Перший заступник прокурора Деснянського району міста Києва (надалі - прокурор) звернувся в інтересах держави до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубі Роз Інтернейшенл Ко., ЛТД", у якому просив:

- визнати недійсним та скасувати рішення Київської міської ради від 26.02.2010р. №395/3833 "Про внесення змін до пункту 5 рішення Київської міської ради від 01.03.2001р. №205/1182 "Про надання і вилучення земельних ділянок";

- визнати недійсним договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладений 31.08.2010 року між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубі Роз Інтернейшенл Ко., ЛТД", що зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 17.09.2010 року за №62-6-00557 у Книзі записів державної реєстрації договорів;

- визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубі Роз Інтернейшенл Ко., ЛТД" права користування земельною ділянкою по вул. Попудренка, 88/3 у Деснянському районі м. Києва, площею 1,8124 га, кадастровий номер 8000000000:62:066:0003, вартість якої згідно з нормативною грошовою оцінкою становить 11 890 788,62 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року у справі № 910/14319/13, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 року, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2014 року рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 (повний текст складено 13.11.2014) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, заступник прокурора міста Києва, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, в неповному обсязі з'ясував обставини справи, зокрема, не дослідив, що рішення міської ради є незаконним, оскільки цим рішенням змінено цільове призначення ділянки поза межами певної категорії (змінено з земель промисловості на землі житлової та громадської забудови) без дотримання процедури, без внесення змін до Генерального плану розвитку міста та відповідного погодження Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, що є порушенням вимог ст.ст. 20, 38, 39, 66 Земельного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 27.01.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 розгляд справи було відкладено на 12.02.2015, в порядку ст. 77 ГПК України.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2015, у зв'язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. у відпустці, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Представник прокуратури у судовому засіданні 12.02.2015 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду - скасувати.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідачі надавали відзиви та заперечення на апеляційну скаргу, які підтримали в судовому засіданні.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 12.02.2015 заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Окремо зазначив, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не суперечить чинному законодавству. Відповідач 1 зауважив, що використання земельної ділянки Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубі Роз Інтернейшенл Ко., ЛТД" не створює жодних суперечностей з існуючим Генеральним планом м. Києва, тому на етапі прийняття рішення Київрадою були відсутні підстави для внесення змін до Генерального плану м. Києва, оскільки існуючий вид використання земельної ділянки відповідає допустимим видам забудови, що визначені містобудівною документацією.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні 12.02.2015 заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Наполягав на тому, що як на момент відведення земельної ділянки у 2001 році, так і на момент прийняття відповідачем 1 оскаржуваного рішення у 2010 році спірна земельна ділянка відносилася до земель населених пунктів, що відповідає категорії земель житлової та громадської забудови за чинним Земельним кодексом України, і на даний час ця ділянка обліковується за кодом 1.11.6 Українського класифікатора цільового використання землі "землі іншої комерційної діяльності" тієї ж категорії земель. Тому у даному випадку має місце зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель, а не зміна її цільового призначення. Відповідач-2 також зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням строків дії Генерального плану розвитку м. Києва та не створює суперечностей з існуючим Генеральним планом, а отже, його прийняття не потребує будь-яких додаткових погоджень від органів державної виконавчої влади. Крім того, відповідач 2 наполягав на відсутність у прокурора права (як позивача) звертатися до суду з таким позовом та пропуск прокурором строків позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, оглянувши оригінали документів, пов'язаних з предметом спору, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.03.2001 року Київська міська рада прийняла рішення №205/1182 "Про надання і вилучення земельних ділянок", пунктом 5 якого було затверджено проект відведення земельної ділянки відповідачу-2 для реконструкції модульних приміщень та будівництва виробничого корпусу з випуску губної помади з адміністративно-побутовим корпусом та подальшою їх експлуатацією і обслуговуванням на вул. Попудренка, 88/3 у Ватутінському районі, та надано за умови виконання п.5.1 цього рішення, в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 1,81 га для реконструкції модульних приміщень та будівництва виробничого корпусу з випуску губної помади з адміністративно-побутовим корпусом та подальшою їх експлуатацією і обслуговуванням, земельну ділянку площею 0,03 га, що знаходиться між капітальною огорожею відповідача-2 та червоною лінією на вул. Попудренка віднесено до земель міської забудови.

На виконання зазначеного рішення органу місцевого самоврядування 22.04.2002 року між Київською міською радою та відповідачем 2 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у оренду на 10 років вказану земельну ділянку реконструкції модульних приміщень та будівництва виробничого корпусу з випуску губної помади з адміністративно-побутовим корпусом та подальшою їх експлуатацією і обслуговуванням.

26.02.2010 року Київською міською радою було прийнято рішення №395/3833 "Про внесення змін до пункту 5 рішення Київської міської ради від 01.03.2001р. №205/1182 "Про надання і вилучення земельних ділянок", а саме слова "для реконструкції модульних приміщень та будівництва виробничого корпусу з випуску губної помади з адміністративно-побутовим корпусом та подальшою їх експлуатацією і обслуговуванням" замінено словами "для будівництва та експлуатації багатофункціонального торгово-розважального та готельно-офісного комплексу з підземним паркінгом, слово "Ватутінському" замінено словом "Деснянському", слова та цифри "в оренду на 10 років" замінено словами та цифрами " в довгострокову оренду на 25 років".

На виконання цього рішення Київської міської ради 31.08.2010 року відповідачі уклали договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, яким викладено договір оренди земельної ділянки від 22.04.2002 року у новій редакції з відповідними змінами (строк - істотна умова договору).

Суд першої інстанції правомірно встановив, що прийняттю рішення №395/3833 "Про внесення змін до пункту 5 рішення Київської міської ради від 01.03.2001р. №205/1182 "Про надання і вилучення земельних ділянок" передувала процедура підготовки технічної документації із землеустрою щодо внесення змін до пункту 5 цього рішення. Така документація за №ТТД-1222 від 22.02.2010 року до справи А 168-79 була розроблена ТОВ "ЕПОХА-ГЕО". З пояснювальної записки до вказаної технічної документації вбачається, що відповідач 2 звернувся до Київської міської ради з клопотанням щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою без зміни цільового призначення земельної ділянки на вул. Попудренка, 88/3 у Деснянському районі м. Києва. У вказаній пояснювальній записці з посиланням на ст. 38 Земельного кодексу України також зазначається, що до земель житлової і громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, що використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування, а зміни, що вносяться даною технічною документацією до назви об'єкту на вул. Попудренка, 88/3 у Деснянському районі м. Києва відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України відбуваються в межах однієї категорії земель (у даному випадку - земель житлової та громадської забудови).

Суд першої інстанції також правомірно з'ясував, що згідно з матеріалами кадастрової справи №А-16879, спірна земельна ділянка на теперішній час обліковується за кодом 1.11.6 Українського класифікатора цільового використання землі "Землі іншої комерційної діяльності" категорії "Землі населених пунктів" (відповідає категорії земель житлової та громадської забудови за чинним Земельним кодексом України). Крім того, місцевий господарський суд зауважив, що прокурор не надав жодних доказів того, що спірна земельна ділянка належить до категорії земель промисловості чи будь-якої іншої категорії земель.

Відповідно до витягу з містобудівного кадастру щодо чинних містобудівних регламентів та інших умов впровадження містобудівної діяльності, містобудівних умов та обмежень щодо певної території, а також наявних вимог та обмежень щодо використання земельних ділянок і розташованих на них об'єктів нерухомості, в т.ч. викопіювання з містобудівної документації (офіційні відомості) стосовно спірної земельної ділянки по вул. Попудренка 88/3 в Деснянському районі м. Києва підтверджується, що на цій земельній ділянці допускаються такі види забудови: магазини роздрібної торгівлі товарами періодичного попиту; кафе; фабрики-заготовочні; технічні бібліотеки; будинки, культури, клуби; виставочні приміщення; відділення зв'язку; філії, відділення банків; готелі; спортивні комплекси; інші.

Ухвалюючи рішення у справі про відмову в позові, суд першої інстанції, на підставі ст. 111-12 ГПК України, врахувавши вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 13.08.2014 року по даній справі, дійшов висновку, що під час прийняття рішення та внесення змін до договору оренди в частині зміни виду земельної ділянки та строку договору не були порушені норми земельного законодавства, оскільки в цьому випадку відбулася лише зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (земель житлової та громадської забудови), і така зміна відбулася з дотриманням вимог містобудівної документації. Щодо внесення змін в частині строку оренди, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідно до ст. 184 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, при цьому згідно ст. 19 Закону України "Про оренду землі", строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Згідно зі статтями 18 - 21 Земельного кодексу України земельний фонд України відповідно до цільового призначення поділяється на дев'ять категорій, кожна з яких має свій правовий режим залежно від характеру землекористування, системи державних органів, що здійснюють функції державного управління землями та обсягом компетенції цих органів у галузі управління використання земельних ділянок.

Цільове призначення земель - це встановлені законодавством порядок, умови та межі використання земель для конкретних цілей відповідно до їх категорій.

Цільове призначення конкретної земельної ділянки залежить від категорії земель, з яких її виділено, від планування та зонування території і є встановленою компетентним органом при наданні земельної ділянки межею її використання для конкретного призначення відповідно до затверджених планів розвитку території, зонування земель, а також правового режиму відповідної категорії земель.

Встановлення та зміна цільового призначення земель здійснюється згідно із статтею 20 Земельного кодексу України, частиною першою якої встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Згідно вимог частини п'ятої цієї статті види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Отже, порядок зміни виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель, на відміну, від зміни цільового призначення земель визначається її власником. В даному випадку мала місце зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель, а саме: земель житлової та громадської забудови, про що також вказав Вищий господарський суд України у постанові від 13.08.2014 року, вказівки якого відповідно до ч. 1 ст. 11112 ГПК України є обов'язковими під час нового розгляду справи. А тому положення ст. 21 Земельного кодексу України, яка визначає правові наслідки порушення порядку у разі зміни цільового призначення земель, правомірно судом першої інстанції не застосовувалися до спірних правовідносин.

До категорії земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови (п. "б" частина перша ст. 19, ст.ст. 38, 39 Земельного кодексу України).

Згідно із частиною другою ст. 12 Закону України від 20 квітня 2000 року N 1699-III "Про планування і забудову територій" (який був чинним на час прийняття міською радою рішення) сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, відповідно до генеральних планів населених пунктів, зокрема, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (ст. 39 Земельного кодексу України).

В цій частині суд апеляційної інстанції приймає, як обґрунтовані, доводи відповідача 1 та зазначає, що земельна ділянка може використовуватися власником у спосіб, який відповідає категорії земельної ділянки. Класифікація видів цільового призначення земель (затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23 липня 2010 р. N 548; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 р. за N 1011/18306). Цією класифікацією визначено поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів і застосовуються для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів.

Вказаним наказом здійснена класифікація видів цільового призначення земель. Так, землі громадської забудови (землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об'єктів загального користування) виділяють такі підрозділи: 03.01 для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування; 03.02 для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти; 03.03 для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров'я та соціальної допомоги; 03.04 для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій; 03.05 для будівництва та обслуговування будівель закладів культурно- просвітницького обслуговування; 03.06 для будівництва та обслуговування будівель екстериторіальних організацій та органів; 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; 03.08 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування; 03.09 для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ; 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури; 03.11 для будівництва та обслуговування будівель і споруд закладів науки; 03.12 для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування; 03.13 для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування; 03.14 для розміщення та постійної діяльності органів МНС; 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; для цілей підрозділів 03.01 - 03.15 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що використання спірної земельної ділянки "для будівництва та експлуатації багатофункціонального торгово-розважального та готельно-офісного комплексу з підземним паркінгом" здійснюється відповідно до містобудівної документації, що підтверджується наявним витягом з містобудівного кадастру, згідно з яким на земельній ділянці допускаються такі види забудови, зокрема, як: магазини роздрібної торгівлі товарами періодичного попиту, готелі, інші. Вказаним витягом спростовуються твердження прокурора стосовно невідповідності оскаржуваного рішення відповідача 1 Генеральному плану м. Києва, та невідповідності містобудівній документації запланованого будівництва на земельній ділянці багатофункціонального торгово-розважального та готельно-офісного центру.

При цьому, згідно положень п. 3.1. розділу 3 «Генеральний план міста, селища» ДБН Б.1-3-97 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів», який діяв на момент прийняття відповідачем 1 оскаржуваного рішення і до 01.11.2012 року, дозволяє дійти висновку про те, що одним із завдань генерального плану, як основного виду містобудівної документації на певній території, є визначення пріоритетних та допустимих видів використання і забудови територій та їх взаєморозміщення.

На підставі вищевказаного, Київський апеляційний господарський суд відхиляє, як необґрунтовані, твердження прокурора про те, що будівництво багатофункціонального торгово-розважального та готельно-офісного комплексу з підземним паркінгом на спірній земельній ділянці не відповідає затвердженій містобудівній документації.

Так, відповідач 1, що є органом, який у межах повноважень, визначених законом, вирішує питання щодо надання у користування (оренду) земельних ділянок та затверджує містобудівну документацію стверджує, що використання спірної земельної ділянки для будівництва та експлуатації багатофункціонального торгово-розважального та готельно-офісного комплексу з підземним паркінгом не створює жодних суперечностей з існуючим Генеральним планом м. Києва, тому на етапі прийняття рішення були відсутні підстави для внесення змін до Генерального плану м. Києва. Судом апеляційної інстанції приймаються, як обґрунтовані, вищенаведені доводи відповідача 1, тоді як прокурор відповідно до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не довів обставини, на які він посилається на як на підставу своїх позовних вимог, зокрема, щодо надання земельної ділянки з порушенням затвердженої містобудівної документації.

Строк дії договору оренди землі є його істотною умовою (згідно із ст. 15 Закону "Про оренду землі"). Відповідно до частини четвертої ст. 93 Земельного кодексу України оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

Стаття 30 Закону України "Про оренду землі" встановлює, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Відповідно до частини першої ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою. Тобто, на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок рішення приймається лише у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Внесення змін до договорів оренди здійснюється на підставі технічної документації.

За таких обставин, враховуючи те, що погодження конкретного строку оренди землі, в межах граничних строків встановлених законом, віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування, і при внесенні змін до договорів оренди в частині строку дії договору не вимагається розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення прийнято з дотримання встановленого порядком внесення змін до договорів оренди та відповідно до повноважень Київської міської ради.

Судом апеляційної інстанції приймаються доводи відповідача 2 про те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню положення ст. 17 Закону України "Про планування і забудову територій" (в редакції від 14.10.2009), адже дана норма стосується врахування державних інтересів під час планування і забудови територій на місцевому рівні, і не встановлює обов'язку органів містобудування та архітектури щодо погодження конкретного виду документації із землеустрою. При цьому, умови договору про вид використання земельної ділянки та строк оренди не пов'язані між собою.

Таким чином, доводи прокурора про те, що строк дії договору оренди змінено з порушенням ст. 17 Закону України "Про планування і забудову територій" також не знайшли свого підтвердження, а відтак в цій частині в позові також було правомірно відмовлено судом першої інстанції.

З урахуванням відмови в позові про визнання недійсним рішення та договору, не підлягає задоволенню і вимога прокурора про визнання відсутнім у відповідача 2 права користування спірною земельною ділянкою. Крім того, як вказав Вищий господарський суд України у постанові по даній справі, вказана вимога не ґрунтується на положеннях статті 152 Земельного кодексу України, та не призводить до поновлення порушеного права згідно із положеннями цього кодексу. Тому суд першої інстанції правомірно відмовив в її задоволенні.

Київський апеляційний господарський суд не досліджує мотиви учасників апеляційного провадження щодо застосування позовної давності. Так, правила про позовну давність, відповідно до положень статті 267 Цивільного кодексу України мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У даній справі в позові відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду України також не приймаються судом апеляційної інстанції, виходячи з встановленого судом касаційної інстанції висновку по даній справі щодо того, що у даній справі правове регулювання є іншим (аркуш 5-6 постанови Вищого господарського суду України).

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції по даній справі в розумінні ст. 104 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 у справі № 910/14319/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 у справі № 910/14319/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/14319/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 14.02.2015 року.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім