Рішення

від 12.02.2015 по справі 914/4544/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2015 р. Справа № 914/4544/14

За позовом:Приватної агрофірми «Галицька», с. Берлин Бродівського р-ну Львівської обл.; до відповідача:Приватного підприємства «Едель», м. Львів; про:стягнення 64862,35 грн. заборгованості Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Яслик Н.М. Представники сторін: від позивача:Яцюк В.Ю. - представник (довіреність б/н від 17.12.2014р.); від відповідача:не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

24.12.2014р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Приватної агрофірми «Галицька» (надалі - Позивач) до Приватного підприємства «Едель» (надалі - Відповідач) стягнення 64862,35 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду від 26.12.2014р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 15.01.2015р. На підставі клопотання відповідача розгляд справи 15.01.2015р. було відкладено на 12.02.2015р.

Представник позивача в судове засідання 12.02.2015р. з'явився, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити повністю.

Позовні вимоги мотивує тим, що 15.01.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №2/1, відповідно до якого продавець (позивач) зобов'язувався продати згідно замовлень покупця, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити рослинну сировину. На виконання умов Договору позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 257367,00 грн. Проте, всупереч умовам Договору, відповідач своїх зобов'язань (в частині своєчасного внесення оплати за товар) належним чином не виконав, зокрема, не здійснив повного розрахунку за товар за накладною №22 від 13.03.2010р., в результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 51077,00 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Крім цього, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з ПП «Едель» 2695,18 грн. три відсотки річних та 11090,17 грн. інфляційних втрат.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 12.02.2015р. повторно не забезпечив, вимог ухвал суду від 26.12.2014р., від 15.01.2015р. та від 02.02.2015р. не виконав, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду. 15.01.2015р. від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, однак станом на 12.02.2015р. представник відповідача для ознайомлення з матеріалами справи до суду не з'являвся.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.01.2010р. між позивачем та відповідачем укладено Договір №2/1 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого продавець (позивач) зобов'язується продати, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити рослинну сировину.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що моментом отримання сировини покупцем вважається дата на супровідних документах підписаних уповноваженою особою покупця та завірених штампом приймального пункту покупця.

З моменту укладення Договору та по 30.08.2011р. позивачем передано, а відповідачем прийнято товар - хміль сухий загальною вартістю 257367,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними №1 від 15.01.2010р., №3 від 22.01.2010р., №4 від 28.01.2010р., №8 від 29.01.2010р., №9 від 26.02.2010р., №22 від 13.03.2010р. та №46 від 30.08.2011р. та довіреностями на одержання товару. Вказані накладні підписані повноважними представниками сторін Договору та скріплені їх печатками.

В п. 2.6. Договору сторони погодили, що покупець зобов'язується оплатити прийняту рослинну сировину протягом 15 днів з моменту її отримання, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця або готівковими коштами.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, банківських виписках по рахунку накладні №1 від 15.01.2010р., №3 від 22.01.2010р., №4 від 28.01.2010р., №8 від 29.01.2010р., №9 від 26.02.2010р. та №46 від 30.08.2011р. оплачені відповідачем повністю, більше того, по накладній №46 від 30.08.2011р. існувала переплата в розмірі 908,00 грн. Натомість, судом встановлено, що накладна №22 від 13.03.2010р. на суму 154785,00 грн. оплачена відповідачем частково, до сплати залишається 51985,00 грн. При цьому, позивач з урахуванням переплати за накладною №46 від 30.08.2011р. в розмірі 908,00 грн. просить суд стягнути з ПП «Едель» 51077,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що після порушення провадження у справі та станом на день розгляду справи судом, жодних грошових коштів в якості погашення боргу від відповідача не надходило, розмір боргу не змінився.

Таким чином, з матеріалів справи, в т.ч. і з виписок з банківського рахунку, судом встановлено, що переданий товар у встановлений Договором строк, відповідачем оплачений в повному обсязі не був.

Станом на день розгляду справи судом, докази сплати заборгованості відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги про стягнення боргу такими, що підлягають до задоволення повністю, виходячи з наступного.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Положеннями ч. 1 ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п. 2.6. Договору оплата за прийнятий товар здійснюється покупцем протягом 15 днів з моменту її отримання.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідачем у встановлений в п. 2.6. Договору строк, кошти за одержаний товар сплачені не були, відтак ці кошти підлягають до стягнення з нього в судовому порядку в розмірі 51077,00 грн.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 2695,18 грн. три відсотки річних та 11090,17 грн. інфляційних втрат.

Перерахувавши три відсотки річних суд зазначає, що такі підлягають стягненню з відповідача повністю, в розмірі 2695,18 грн.

Проаналізувавши розрахунок інфляційних втрат господарський суд відмічає, що такі розраховані позивачем неправильно, всупереч вимогам Інформаційного листа ВГС України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», зокрема, інфляційні розраховувалися в сукупності за період, а не за кожен місяць окремо. Однак, здійснивши перерахунок інфляційних, суд прийшов до висновку, що вони підлягають стягненню з відповідача повністю, в розмірі 11090,17 грн., оскільки розмір інфляційних втрат вирахуваних судом є не в значній мірі більшим від того, що був заявлений позивачем.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача, в розмірі 1827,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 81, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Едель» (79022, м. Львів, вул. Конюшинна, 28; код ЄДРПОУ 13837490) на користь Приватної агрофірми «Галицька» (80624, Львівська обл., Бродівський р-н, с. Конюшків; код ЄДРПОУ 31252780) 51077,00 грн. боргу, 2695,18 грн. три відсотки річних, 11090,17 грн. інфляційних втрат та 1827,00 судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 16.02.2015 р.

Суддя Крупник Р.В.