Постанова

від 01.02.2007 по справі 2/472

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

01 лютого 2007 р.                                                                                  

№ 2/472 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів:

М.Остапенка, Є.Борденюк,

В.Харченка,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні

касаційну скаргу

Суб`єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

на постанову

від 28.11.2006 року

Київського апеляційного господарського

суду

у справі                                                                                                                                                                                                                                    

№ 2/472

за позовом

Акціонерного товариства закритого

типу “Істерн-Трейд”

до

Суб`єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

про

стягнення заборгованості та

виселення

та за зустрічним позовом

Суб`єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи  ОСОБА_1

до

Акціонерного товариства закритого

типу “Істерн-Трейд”

про

визнання договору частково

недійсним

В судове засідання прибули

представники сторін:

позивача

Філон В.І. (дов. від 24.01.2007

року)

відповідача

ОСОБА_2 (дов. від 08.09.2006

року)

Заслухавши суддю-доповідача,

пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий

господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Первісний позов про стягнення

заборгованості з орендної плати та виселення у зв'язку із закінчення терміну

дії договору оренди обґрунтовується наступним.

01.06.2004 між сторонами у справі

укладений договір НОМЕР_1 на оренду та бронювання торгового місця ринку

"Одеський".

Відповідно до п. 1. 1. договору

позивач передав, а відповідач прийняв у користувача 1 (одне) торгове місце для

використання у цілях, визначених статутними завданнями позивача.

За вказане торгове місце відповідач

сплачує плату згідно з протоколом узгодження орендної плати. Плата здійснюється

на розрахунковий рахунок позивача шляхом щомісячних перерахунків до 10 числа

кожного місяця, або відповідач купує білет у контролера до початку торгівлі (п.

3. 1., 3. 2. договору).

Сторонами не узгоджується протокол

орендної плати. Орендна плата визначалася затвердженим позивачем прейскурантом,

тобто розмір її був рівновеликим для усіх орендарів з реалізації продукції

певної категорії.

03.10.2005 позивачем прийнятий

новий прейскурант цін як орендна плата за торгове місце, яка з реалізації

промислової продукції склала 20,00 грн. за один день. Починаючи з жовтня 2005

року відповідач сплачував орендну плату з простроченням, а в подальшому

-перестав сплачувати. На день звернення з позовом до суду заборгованість склала

563,00 грн., яку позивач просить стягнути у примусовому порядку. Правовим

обґрунтування своєї вимоги позивач зазначив ст. 762 ЦК України, відповідно до

положень якої, якщо розмір орендної плати не встановлений договором, він

визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають

істотне значення.

Укладений між сторонами договір не

встановлює строку його дії. А тому, керуючись положенням ст. 763 ЦК України,

позивач листом НОМЕР_2від 07.07.2006 повідомив відповідача про припинення з

07.08.2006 дії договору оренди та звільнення орендованого торгового місця.

Ухилення відповідача від звільнення торгового місця, стало підставою для

заявлення вимоги про примусове виселення відповідача.

Крім того, відповідач порушував

умови п. 2. 2. 5. договору щодо додержання санітарних норм та правил торгівлі,

про що свідчить припис НОМЕР_3 від 14.06.2006 заступника начальника Головного

управління захисту прав споживачів.

Зустрічний позов про визнання

договору НОМЕР_1 від 01.06.2004 недійсним у частині орендних відносин

мотивований таким.

Істотними умовами договору оренди

є: об'єкт оренди; строк дії договору; орендна плата; порядок використання

амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його

повернення, тощо. Зазначені умови договору сторонами не узгоджувалися,

відсутній акт приймання-передачі орендованого майна. Фактично між сторонами

існують правовідносини з бронювання торгового місця, тобто орендні відносини

земельної ділянки, на якій орендар розміщує кіоск.

Рішенням господарського суду м.

Києва від 16.10.2006 (суддя І.Домнічева) первісний позов задоволений, у

задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що

контейнер як торгове місце НОМЕР_1 придбаний АТЗТ "Істерн-Трейд" в

УДУТС "Київ-товарний" за накладною від 26.09.2001. Незалежно від

того, що сторонами не підписаний акт приймання-передачі в оренду майна,

фактичне користування ним СПД ОСОБА_1 є банківські виписки, лист, акт перевірки

дотримання законодавства про захист прав споживачів. Спростування факту

заборгованості з орендної плати орендарем не надано. Укладений між сторонами

договір є змішаним договором, що містить елементи договору оренди та

бронювання.

Виконання сторонами цього договору

є підтвердженням його укладення з погодженням необхідних для виконання

сторонами зобов'язань. Правове обґрунтування первісного позову підтверджує

обґрунтованість заявлених вимог.

Постановою Київського апеляційного

господарського суду від 28.11.2006 (колегія суддів: В.Андрієнко, В.Коваленко,

М.Малетич) рішення у справі змінене в частині виселення СПД ОСОБА_1 з торгового

місця НОМЕР_1 разом із контейнером, який належить їй на праві власності.

У решті -рішення залишене без

зміни.

Встановивши право власності на

контейнер, який розташований на торговому місці НОМЕР_1, за СПД ОСОБА_1, суд

апеляційної інстанції дійшов висновку, що торговим місцем на ринку може бути як

торгова площадка, обмежена погонним метром, так і палатка, контейнер, павільйон

і т.п. Приналежність контейнера на праві власності орендарю, не впливає на

зміни правовідносин сторін з оренди торгового місця.

Звертаючись до суду з касаційною

скаргою, СПД ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами при

ухваленні оскаржуваних рішень норм права, зокрема, щодо погодження сторонами

усіх істотних умов договору, необхідних для даного виду, у т.ч. щодо орендної

плати.

Перевіряючи юридичну оцінку

встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський

суд України  дійшов висновку, що підстав

для задоволення касаційної скарги не вбачається, виходячи з такого.

Відповідно до п. 6 ст. 283 ГК

України до відносин оренди застосовуються положення Цивільного кодексу України

з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Визначення орендної

плати шляхом затвердження орендодавцем відповідних прейскурантів, відповідає

положенням ч. 2 п. 1 ст. 762 ЦК України та може оцінюватися як елемент

публічного договору. Відмова від договору оренди, укладеного на невизначений

строк, базується на положеннях п. 2 ст. 763 ЦК України. Відповідно до

положень               ст. 283 ГК України

та ст. 759 ЦК України за договором оренди одна сторона передає другій стороні

за плату на повний строк у користування майно. Факт користування орендарем

торговим місцем НОМЕР_1та визначена орендодавцем орендна плата шляхом

затвердження прейскуранта оцінені судами попередніх інстанцій як правовідносини

сторін з оренди обґрунтовано.

Посилання скаржника на непогодження

сторонами інших умов договору, передбачених ст. 284 ГК України, не впливає на

заперечення вимог за первісним позовом про сплату заборгованості та виселення,

у зв'язку з відмовою орендодавця від договору.

Керуючись ст. ст. 1115,

1117, 1119-11112 Господарського процесуального

кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу суб`єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного

господарського суду від 28.11.2006 року у справі № 2/472 залишити без

зміни.

           Головуючий, суддя                                                           

М.Остапенко

           Судді                                                                               

Є.Борденюк

                                                                                                    В.Харченко