Рішення

від 14.07.2009 по справі 2/190

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2/190

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2/190

14.07.09

За позовомЗакритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова швейна фірма «Дана»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Максі Сервіс»

Простягнення 202 630,23 грн.

                                                                                             Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача       Корнійчук Л.М., Пастушенко Н.Г.      

Від відповідача   не з'явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова швейна фірма «Дана»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максі Сервіс» про стягнення заборгованості по орендній платі, комунальним послугам та пені за Договором оренди від 27.10.08р. №91  в сумі 202 630,23 грн.    

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2009р. порушено провадження у справі.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року ”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Відповідача в судові засідання не з'являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Відзив на позов відповідач не подав.

За таких обставин рішення по справі виноситься на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.  

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд-

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2008 року Закрите акціонерне товариство «Виробничо-торгова швейна фірма «Дана»(Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Максі Сервіс»(Відповідач) уклали між собою договір оренди нежитлового приміщення № 91 (Договір), відповідно до умов якого відповідач отримав у тимчасове платне користування терміном на 34 календарних місяці нежитлове приміщення площею 262,8 кв.м. по вул. Саксаганського, 27 для розміщення магазину непродовольчих товарів.

Приміщення фактично було передане орендарю 27 жовтня 2008 року по акту приймання-передачі приміщення, підписаному обома сторонам договору.

Між позивачем та відповідачем 05.05.09р. було укладено Угоду про розірвання Договору, в якій зазначено, що «враховуючи письмове звернення Орендаря про дострокове припинення договору оренди нежитлових приміщень №№ 1,2 за адресою м. Київ, вул. Саксаганського, 27 у зв'язку з припиненням торговельної діяльності Орендаря, сторони прийшли до згоди розірвати договір № 91 від 27.10.2008р. з 1 травня 2009р.

В даній Угоді від 05.05.09р. про розірвання Договору не вказано про здійснення відповідачем будь-яких невід'ємних поліпшень приміщень, орендованих за Договором.

Проте, як вбачається з Акту від 06.05.09р. приймання-передачі (при поверненні орендованого за Договором приміщення), в п. 5 даного Акту від руки зазначено, що «ТОВ «Максі Сервіс», згідно договору проведено ремонтні роботи у нежилих приміщеннях №1, №2 по вул. Саксаганського, 27. Невід'ємні поліпшення оцінено у суму 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., що заліковуються в рахунок непогашеної заборгованості з орендної плати, комунальних платежів».

У вищенаведеному акті Відповідач від руки написав від своїм підписом «з зауваженнями від 06.05.09р.»

Проте в матеріалах справи відсутні докази наявності будь-яких погоджень Орендодавця (Позивача) за умовами розділу 6 Договору на виконання ремонтних робіт; також в Угоді від 05.05.09р. про розірвання Договору, що передувала підписанню акту, не вказано про здійснення відповідачем будь-яких невід'ємних поліпшень приміщень, орендованих за Договором.

Також, згідно ст. 795 ЦК України, акт приймання-передачі предмету договору оренди є лише підтвердженням факту припинення договору найму.

Також, листом від 19.05.09р. №89 Позивач повідомив Відповідача про відхилення пропозиції, внесеної як окремого зауваження в акті приймання-передачі приміщень після підпису Орендодавця та вважає його недійсним з моменту внесення.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що зазначення відповідачем в Акті від 06.05.09р. приймання-передачі (при поверненні орендованого за Договором приміщення) про проведення поліпшень на наведення їх вартості, не є належним доказом фактичного проведення таких поліпшень, та за згодою орендодавця (позивача).

Зважаючи на вищенаведене, зазначене в акті твердження про проведення поліпшень вартістю 250 000 грн. судом до уваги не приймається, як необґрунтоване.

Відповідно до пункту 3.2. Договору, орендна плата встановлюється у розмірі 25 497,38 грн., крім того 20% ПДВ - 5 099,48 грн., всього 30 596,86 (тридцять тисяч п'ятсот дев'яносто шість грн. 86 копійок) грн. за один календарний місяць, що є еквівалентом 24 (двадцять чотири) долара США за 1 м. кв. по курсу Національного Банку України на день укладення цього Договору. Розмір орендної плати що сплачується,   визначається   відповідно   до   курсу   Національного   Банку   України   на день здійснення перерахування відповідної грошової суми.

Відповідно до п. 3.4 Договору, сторони домовились, про те, що Орендна плата сплачується до 5 (п'ятого) числа місяця в якому здійснюється користування Об'єктом оренди.

Відповідно до п. 3.6 Договору, в період дії даного Договору, Орендар здійснює оплату комунальних послуг згідно показників відповідних лічильників, а також послуг телефонного зв'язку та інших комунікацій згідно з рахунками. Відповідальність за несвоєчасну оплату комунальних послуг несе Орендар.

Відповідно до п. 3.8. та 3.9 Орендодавець надає пільговий період користування Об'єктом оренди з метою проведення ремонтно-оздоблювальних робіт. Під час зазначеного пільгового періоду орендна плата не нараховується. За відсутності додаткових угод про строки пільгового періоду, цей пільговий період починається з дати приймання Об'єкту оренди у користування за актом та закінчується 05 грудня 2008 року. Нарахування орендної плати починається з дня, наступного за останнім днем пільгового періоду.

Докази проведення таких ремонтно-оздоблювальних робіт в матеріалах справи відсутні.

Також, відповідно до п. 3.3 та 3.7 Договору, сторони домовились, що Орендар протягом 5 календарних днів, після підписання Договору Оренди, перераховує Орендодавцю орендну плату за перший та останній місяці оренди. У випадку заборгованості Орендаря перед Орендодавцем, Орендодавець вираховує суму боргу з орендної плати за останній місяць оренди.

Проте в матеріалах справи відсутні докази виконання Відповідачем п. 3.3 Договору.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вказано в ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як вже зазначалось вище, відповідно до п. 3.6 Договору, в період дії даного Договору, Орендар здійснює оплату комунальних послуг згідно показників відповідних лічильників, а також послуг телефонного зв'язку та інших комунікацій згідно з рахунками. Відповідальність за несвоєчасну оплату комунальних послуг несе Орендар.

На думку суду, вищенаведеною умовою Договору, що не суперечать вимогам чинного законодавства, було закріплено за Відповідачем (орендарем за Договором) обов'язок самостійно сплачувати Позивачеві вартість комунальних послуг, послуг телефонного зв'язку та інших комунікацій.

Проте, в Договорі не передбачено, що Позивач зобов'язаний виставляти поштою, на руки або іншим чином направляти Відповідачу рахунок-фактуру та пересвідчуватись в отриманні Відповідачем такого рахунку фактури на оплату комунальних послуг, а також послуг телефонного зв'язку та інших комунікацій.

В контексті зв'язку п. 3.4 та п. 3.6 Договору, та сукупного аналізу інших умов Договору, суд вбачає, що на Відповідача Договором покладений обов'язок отримати у Позивача рахунок-фактуру на оплату комунальних послуг, послуг телефонного зв'язку та інших комунікацій, а у Позивача виникає обов'язок надати Відповідачу рахунок-фактуру при зверненні Відповідача за його отриманням (оскільки Договором не передбачено протилежного). Тобто Позивач, відповідно до умов Договору та норм чинного законодавства має право як готувати рахунки-фактури заздалегідь та надавати їх Відповідачу при зверненні до нього, так і виготовляти та надавати їх Відповідачу одночасно зі зверненням Відповідача.

Оскільки Відповідачем не надано суду доказів, що він звертався до Позивача щодо отримання рахунків-фактур на оплату комунальних послуг, а також послуг телефонного зв'язку та інших комунікацій, і Позивач відмовився їх йому надавати, то на думку суду не доведено неналежне виконання умов Договору в цій частині з боку Позивача.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушував умови Договору та проводив оплату орендної плати та плати за комунальні послуги несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості.

Між позивачем та відповідачем підписувалися акти виконаних робіт (копії долучені до матеріалів справи), що підтверджують надання по Договору послуг з оренди та комунальних послуг за період з грудня 2008 року та по розірвання договору; в даних актах, обопільно підписаних позивачем та відповідачем також вказано суму на яку надавалися послуги з оренди та комунальні послуги по Договору.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача з орендної плати та плати за комунальні послуги за Договором, відповідно до якого заборгованість Відповідача по орендній платі та по спожитих комунальних послугах становить 193 725 грн. 17 коп.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача суми заборгованості по орендній платі та по спожитих комунальних послугах в розмірі 193 725 грн. 17 коп.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.  

Позивач нарахував Відповідачу за несвоєчасне внесення платежів пеню згідно умов Договору (п. 5.1 ) та згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок пені, відповідно до якого заборгованість Відповідача по сплаті пені, за вказаний в розрахунку період, становить 8 905,06 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем пені за порушення умов Договору в частині сплати орендної плати та спожитих комунальних послуг, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені в сумі 8 905,06 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до Господарського суду міста Києва.

Крім того, позивачем в судовому засіданні 14.07.09р. було подано заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. З Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 року № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (ст. 65 ГПК).

Проте, позивачем жодним чином не обґрунтовано в заяві про вжиття заходів забезпечення позову та не надано доказів, щодо того, яким чином невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно боржника може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі.

Зважаючи на вищенаведене, суд відмовляє позивачу в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно боржника.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 66, 67, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максі Сервіс»(м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 33/34; код ЄДРПОУ 36175622) на користь Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова швейна фірма «Дана» (м. Київ, вул. Глибочицька, 58; код ЄДРПОУ 00309358) 193 725 (сто дев'яносто три тисячі сімсот двадцять п'ять) грн. 17 коп. основної заборгованості, 8 905 (вісім тисяч дев'ятсот п'ять) грн. 06 коп. пені, 2 026 (дві тисячі двадцять шість) грн. 30 коп. державного мита, 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

В задоволенні заяви Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова швейна фірма «Дана»від 14.07.09р. про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя                                                                                                               І.О.Домнічева

        Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –27.07.2009р.