Рішення

від 29.07.2009 по справі 36/266

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/266

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/266

29.07.09

За позовом   Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

До                      Комунального підприємства «Чоколівське»Солом'янської районної у

                      місті Києві ради

Про                       стягнення 71 171,61 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача            Гранацька Л.В. –по дов. № 155/1/03-33 від 08.01.2009р.

Від відповідача          не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»до Комунального підприємства «Чоколівське»Солом'янської районної у місті Києві ради про стягнення 64 381,42 грн. основного боргу та 6 790,19 грн. пені за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № 9/3 від 01.04.2008р. на виконання робіт по технічному обслуговуванню димових і вентиляційних каналів від газових приладів.

         Позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про уточнення позовних вимог, яка по суті є заявою про їх зменшення, в якій заявник просить стягнути з відповідача 54 381,42 грн. основного боргу та 6 790,19 грн. пені.

          Відповідач в судове засідання 29.07.2009р. не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 36/266 від 02.07.2009р. не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала про порушення провадження у справі надіслана за адресою, що зазначена в позовній заяві.  

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за  наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача 1 та його відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 29.07.2009р. за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.04.2008р. між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація»(Виконавець) та Комунальним підприємством «Чоколівське» Солом'янської районної у місті Києві ради (Замовник) було укладено договір № 9/3 на виконання робіт по технічному обслуговуванню димових і вентиляційних каналів від газових приладів (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання обсягів робіт з перевірки. Прочищення і поточного ремонту вентиляційних каналів і димоходів від газових приладів (газових колонок, печей) відповідно до додатків та разових робіт по ліквідації завалів у вентканалах жилих будинків в терміни, визначені графіком. При цьому сторони керуються діючими Правилами безпеки систем газопостачання України, СНіП, ДБН.

Згідно з п. 3  ст. 510 Цивільного кодексу України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Умовами Договору передбачено, що Виконавець зобов'язаний виконувати передбачені Договором види робіт, а  Замовник в свою чергу сплачувати  виконані роботи.

Пунктом 6.1. Договору строк дії договору встановлений сторонами з 01.04.2008р. по 31.12.2008р. (в подальшому за відсутності заяви жодної із сторін відповідно до п. 6.3. Договору Договір був продовжений на той самий термін, тобто до 31.09.2009р.).

Відповідно до розділу 4 Договору роботи по технічному обслуговуванню димових та вентиляційних каналів від газових приладів сплачуються Замовником протягом 25 днів слідуючого за звітним місяця, після підписання наданих Виконавцем актів виконаних робіт (ф. № 2).

Пунктом 2.2.2. Договору визначено, що Замовник зобов'язаний у п'ятиденний термін підписувати акти виконаних робіт або подавати обґрунтовані заперечення.

Отже, умовами Договору визначено, що підтвердженням здійснення Виконавцем та відповідного схвалення Виконавцем робіт є підписані обома сторонами акти виконаних робіт.

З наявних в матеріалах справи актів здачі-приймання виконаних робіт за періоди з квітня 2008 року по березень 2009 року вбачається, що виконані роботи були здійсненні на загальну суму 144 148,51 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи відповідач в порушення умов Договору, не виконав свого обов'язку Замовника, плату за виконані роботи повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка за уточненими розрахунками позивача та неоспореним відповідачем, складає 54 381,42 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 54 381,42 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у  строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 5.2. Договору Замовник за прострочення оплати виконаних робіт сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожний день прострочення.

При укладанні Договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати поставленого Товару.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 5.2. Договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір якої за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 6 790,19 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 6 790,19 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись  ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Чоколівське»Солом'янської районної у місті Києві ради  (м. Київ, вул. Волинська, 4-А, код ЄДРПОУ 35756971) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) 54 381 (п'ятдесят чотири тисячі триста вісімдесят одну) грн. 42 коп. основного боргу, 6 790 (шість тисяч сімсот дев'яносто) грн. 19 коп. пені, 712 (сімсот дванадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                      Трофименко Т.Ю.