Постанова

від 05.02.2008 по справі 36/266

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД      

01025, м.Київ, пров.

Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 05.02.2008                                                                                          

№ 36/266

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:          Кондес  Л.О.

 суддів:            

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від прокуратури:           Коряжміна Г.М. - помічник

Дніпровського транспортного прокурора м. Києва (посвідчення № 12 від 24.01.2008

р.)

від

позивача 1:           не з'явився.

від

позивача 2:           Акымова А.В. - довіреність

№ 2149 від 20.12.2007 р.

від

відповідача:           не з'явився.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

 на рішення Господарського суду м.Києва від

15.10.2007

 у справі № 36/266  

 за позовом                               Дніпровського

транспортного прокурора м. Києва в інтересах держави в особі

Київської

міської державної адміністрації

Комунального

підприємства “Київський метрополітен”

 до                                                   Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

 про                                                 

звільнення орендованого приміщення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням

Господарського суду м. Києва від 15.10.2007 р. в справі №36/266 позов

Дніпровського транспортного прокурора м. Києва в інтересах держави в особі

Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА, позивач-1) і

Комунального підприємства “Київський метрополітен” (далі - КП “Київський

метрополітен”, позивач-2) до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної

особи ОСОБА_1(далі - СПД Ремінський Ю.П., відповідач) про звільнення

орендованого приміщення був задоволений в повному обсязі: зобов'язано Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1звільнити орендовану площу,

а саме частину приміщення вестибулю станції метро “Позняки” Комунального

підприємства “Київський метрополітен”, загальною площею 8, 9 кв.м. Стягнуто з

Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1в дохід Державного

Бюджету України державне мито в сумі 85, 00 грн. та 118,00 грн. витрат на

інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Не

погодившись з рішенням відповідач звернувся до Київського апеляційного

господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення

суду першої інстанції. При обґрунтуванні своїх вимог СПД посилається на те, що

він укладав договір оренди лише на ділянку, яка знаходиться на території

станції метро “Позняки”, а конструкція яка складає торгівельний павільйон є

його приватною власністю, тому ніхто не може позбавити його права власності. В

зв'язку із зазначеним відповідач зазначає, що рішення прийняте з порушенням

норм матеріального права.

Дніпровська

транспортна прокурора м. Києва і позивачі відзиви на апеляційну скаргу суду не

надали, однак в судовому засіданні представники прокуратури і позивача-2

пояснили, що апеляційні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають

задоволенню. Просили оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою

від 13.12.2007 р. апеляційна скарга прийнята до провадження і призначена до

розгляду на 29.01.2008 р.

Судове

засідання 29.01.2008 р. було відкладене на 05.02.2008 р.

В

судове засідання 05.02.2008 р. з'явились представники прокуратури, позивача-2.

Представники позивача-1 та відповідача в судове засідання не з'явились. Про

дату, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином, в зв'язку з

чим колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у

даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без

участі цих представників.

Розглянувши

доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників прокуратури та

позивача-2, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши

на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування

судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

25.03.2003

р. між Комунальним підприємством “Київський метрополітен” (далі позивач) та

Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (далі

відповідач) був укладений договір № ДП-72.

Згідно

п. 1.1 даного договору на підставі рішення Київської міської ради № 60/1794 від

14.03.2002 р. позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платає

користування частину вестибуля станції метро “Позняки” (галерея) площею 8,9

кв.м., визначену тимчасовими огорожуючими конструкціями.

Відповідно

до рішення Київської міської ради № 360/1794 від 14.03.2002 р. цей договір діє

з 25.01.2003 р. по 14.03.2005 р. (три роки з прийняття рішення Київською

міською радою) (п. 10,1 договору).

В

силу п. 10.7 договору, його дія припиняється, зокрема, в разі закінчення

терміну, на який він був укладений.

Листом

№ 2840-Н від 08.12.2004 року позивач повідомив відповідача про припинення дії

договору оренди № ДП-72 від 25.03.2003 року і просив надати розпорядчі

документи для укладення договору оренди, в разі відсутності рішення Київської

міської ради про продовження дії договору оренди просив звільнити орендовану

площу.

Незважаючи

на наявність рішень Київської міської ради від 31.03.2005 р. № 21/2786, №

23/3114 від 02.02.2006 р. про продовження терміну дії договорів, в т.ч. з

відповідачем, відповідно до 01.05.2005 р. на 364 дні зміни в договір № ДП 72 чи

укладення нового договору сторонами не здійснювались, акт прийому - передачі

про повернення орендованого майна з 14.03.2005 р. (дати припинення дії

договору) до теперішнього часу не складений, спірне майно знаходиться у

відповідача.

Після

дослідження всіх доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає, що позов

підлягає задоволенню з наступних підстав:

Внаслідок

укладання спірного договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли

цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися

господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення

Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює

правовідносини у господарській сфері.

Відповідно

до абзацу 2 пункту 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються

відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей,

передбачених цим кодексом.

Відносини,

що виникли між сторонами з приводу оренди нерухомого майна, що належить до

комунальної власності, регулюються нормами Господарського кодексу України, а

також Законом України “Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідно

до ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі

відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору

протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається

продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.

Відповідно

до п. 2 ст. 26 та п. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та

комунального майна” договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на

який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт

оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

В

даному випадку відповідач, навіть після винесення Київською міською радою

рішення про укладення договорів оренди, не переуклав свій договір, тому термін

оренди займаної ним ділянки був закінчений, тому відповідач має її звільнити.

Згідно

ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які

вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються

сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає

тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які

відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами

доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач

належних доказів звільнення або правомірності користування спірним приміщенням

суду не надав, тому суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський

суд вірно визначив вимоги позивача як обґрунтовані і такі, що підлягають

задоволенню.

Таким

чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного

господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно

і всебічно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку.

Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до

зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.

На

підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський

апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну

скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1залишити без

задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 15.10.2007 р. по справі

№ 36/266 - без змін.

Справу

№ 36/266 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова

набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого

господарського Суду України.

 Головуючий суддя                                                      

 Судді                                                                                         

 25.02.08 (відправлено)