Рішення

від 17.02.2009 по справі 36/266

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

36/266

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.02.09 р.                                                                                                       Справа № 36/266                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді:          Н.В.Будко

при секретарі судового засідання:                                                            Н.В.Новіченко

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:                    Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма

„Інтерпромконтакт” м.Сімферополь

до відповідача:          Товариства з обмеженою відповідальністю „ПКФ ЮГМЕТ ТРЕЙД”

Володарського району Донецької області

про:                              стягнення  76 110грн. 85коп. та розірвання договору №29 від

14.10.08р.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Єзерська Н.В. по дов.;

від відповідача: Гайдук Л.І. по дов.;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство „Виробничо-комерційна фірма „Інтерпромконтакт” м.Сімферополь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ПКФ ЮГМЕТ ТРЕЙД” Володарського району, про розірвання договору поставки №29 від 14.10.08р., стягнення основного боргу в сумі 71 334грн. 38коп., неустойки в сумі 3 709грн. 39коп., та матеріальної шкоди в сумі 1 067грн. 08коп.

Під час розгляду спору позивач письмовою заявою №11/09 від 19.01.09р. в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України уточнив позовні вимоги, та просить суд розірвати договір №29 від 14.10.08р., стягнути з відповідача основний борг в сумі 71 334грн. 38коп., неустойку в сумі 11 128грн. 16коп., матеріальну шкоду в сумі 1 067грн. 08коп.

Письмовою заявою №43 від 11.02.09р. позивач вдруге уточнив позовні вимоги та просить суд розірвати договір №29 від 14.10.08р., стягнути з відповідача основний борг в сумі 71 334грн. 38коп., неустойку в сумі 11 128грн. 16коп., матеріальну шкоду в сумі 786грн. 43коп.

Також, позивач надав суду письмову заяву б/н від 17.02.09р., якою втретє уточнив позовні вимоги згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України та просить суд розірвати договір №29 від 14.10.08р., стягнути з відповідача суму передоплати згідно ст.693 Цивільного кодексу України - 71 334грн. 38коп., неустойку в сумі 11 128грн. 16коп., матеріальну шкоду в сумі 786грн. 43коп.

Крім того, з метою забезпечення позову позивач просить суд накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача.

Суд розглядає вимоги позивача з урахуванням уточнення.

В обґрунтування вимог позивач посилається на договір №29 від 14.10.08р., специфікації №1 та №2 до нього, платіжні доручення, видаткові накладні, претензію №119 від 07.11.08р., листи б/н та б/д, №124 від 17.11.08р., №125 від 18.11.08р., №2326 від 27.11.08р., акт звірки взаєморозрахунків станом на 07.11.08р.,  кредитний договір №46Т01072008К від 10.10.08р. з додатком до нього, розрахунки, договір про надання овердрафту №61Т01102007К від 24.12.07р.  з додатками до нього, листи №119 від 23.01.09р., №229 від 09.02.09р., банківські виписки.

Відповідач позовні вимоги визнає частково в сумі 71 334грн. 38коп. Однак ні основний борг, ні пеню він не має можливості оплатити у зв'язку з тяжким фінансовим становищем. Що стосується стягнення матеріальної шкоди в сумі 786грн. 43коп., відповідач позовні вимоги в цій частині не визнає, так як копія листа Кримського відділення ВАТ „Сведбанк” лише констатує факт існування 2-х договорів у позивача і жодним чином не підтверджує наявність завданої позивачу матеріальної шкоди з вини відповідача. Проти розірвання договору відповідач не заперечує.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази господарським судом ВСТАНОВЛЕНО:

14.10.08р. позивач, ПП „Виробничо-комерційна фірма „Інтерпромконтакт”, та відповідач, ТОВ „ПКФ ЮГМЕТ ТРЕЙД”, уклали договір №29, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити, а позивач оплатити та прийняти поставлену металопродукцію,  згідно доданої специфікації, яка видається на кожну партію продукції що поставляється, із зазначенням її найменування, одиниці виміру, загальної кількості, ціни за метричну одиницю та загальну вартість даної партії, умови поставки.

Крім того, між сторонами була узгоджена та підписана специфікація №1 до договору, згідно якої відповідач зобов'язався поставити позивачу лист  б 2х1000х2000 у кількості 14тн. за ціною 3983,33грн. без урахування ПДВ на суму 55 766,62грн. без урахування ПДВ, лист б 2х1250х2500 у кількості 14тн. за ціною 3983,33грн. без урахування ПДВ на суму 55 766,62грн. без урахування ПДВ, лист б 3х1000х2000 у кількості 7тн. за ціною 3983,33грн. без урахування ПДВ на суму 27533,31грн. без урахування ПДВ, лист б 3х1250х2500 у кількості 7тн. за ціною 3983,33грн. без урахування ПДВ на суму 27533,31грн., лист б 4 рифл. у кількості 8тн. за ціною 4083,34грн. без урахування ПДВ на суму 32666,72грн. без урахування ПДВ, лист б 6х1500х6000 у кількості 7тн. за ціною 3983,33грн. без урахування ПДВ на суму 27533,38грн. без урахування ПДВ, лист б 8х1500х6000у кількості 7тн. за ціною 3983,33грн. без урахування ПДВ на суму 27533,38грн. без урахування ПДВ, а всього на суму 305 200,01грн. з урахуванням ПДВ у строк 7-14 робочих днів з моменту надходження передоплати на розрахунковий рахунок відповідача.

Також, між сторонами  була узгоджена та підписана специфікація №2 від 15.10.08р. до договору, згідно якої відповідач зобов'язався поставити позивачу лист  х/к-б 2х1000х2000 у кількості 15тн. за ціною 4466,67грн. без урахування ПДВ на суму 67000,05грн. без урахування ПДВ, лист б х/к 2х1250х2500 у кількості 7тн. за ціною 4466,67грн. без урахування ПДВ на суму 31266,69грн. без урахування ПДВ, лист х/к б 1,5х1000х2000 у кількості 7тн. за ціною 4466,67грн. без урахування ПДВ на суму 31266,69грн. без урахування ПДВ, лист х/к б 1,5х1250х2500 у кількості 7тн. за ціною 4466,67грн. без урахування ПДВ на суму 31266,69грн. без урахування ПДВ, лист оцин.0,55х1000-2000 у кількості 7тн. за ціною 6295,83грн. без урахування ПДВ на суму 44070,81грн. без урахування ПДВ, а всього на суму 245 845,12грн. з урахуванням ПДВ, у строк 7-14 робочих днів з моменту надходження передоплати на розрахунковий рахунок відповідача.

При цьому, умовами вищевказаних специфікацій визначено, що позивач зобов'язується здійснити 100% передоплату на розрахунковий рахунок відповідача.

На виконання умов договору та специфікацій №1 і №2 до нього, позивач здійснив відповідачу 100% попередню оплату в сумі 551 045грн. 13коп., про що свідчать платіжні доручення №323 від 13.10.08р. на суму 305 200,01грн. та №331 від 15.10.08р. на суму 245 845,12грн.

Таким чином, виходячи з досягнутих сторонами умов, викладених у специфікаціях №1 та №2 до договору, відповідач повинен був поставити позивачу товар у строк до 04.11.08р. включно.

Однак відповідач, умови договору належним чином не виконав, металопродукцію позивачу передав лише частково, про що свідчать видаткові накладні №РН-000073 від 23.10.08р. на суму 261 446,54грн. №РН-000077 від 03.11.08р. на суму 218 264,21грн.

Продукція на суму 71 334грн. 38коп. позивачу до теперішнього часу відповідачем поставлена не була, що є порушенням вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином,  відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачає, якщо продавець, який отримав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передачі оплачених товарів або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки відповідач у встановлений строк не передав продукцію позивачу, останній 11.11.08р. направив на адресу відповідача претензію №119 від 07.11.08р. з вимогою повернути суму передоплати – 71 334грн. 38коп.

Згідно листа б/н та б/д відповідач запропонував позивачу поставити іншу металопродукцію – лист оцинкований 0,55мм. у кількості 18тн. за ціною 7 335грн.за 1тн.

Листом №124 від 17.11.08р. позивач погодився з вищевказаною пропозицією відповідача.  

Також, листом №125 від 18.11.08р. позивач погодився отримати від відповідача 18тн. листа оцинкованого 0,55мм.х1000х2000мм (1сорт).

Однак даний товар до теперішнього часу відповідач позивачу так і не поставив, передоплату в сумі 71 334грн. 38коп. не повернув.

07.11.08р. сторони підписали та скріпили своїми печатками акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого станом на 07.11.08р. за відповідачем значиться заборгованість перед позивачем в сумі 71 334грн. 37коп.

Листом б/н від 21.11.08р. відповідач визнав наявність вищевказаної заборгованості перед позивачем та повідомив, що вона виникла у зв'язку з негативною ситуацією в економічних сферах всіх виробничо-господарських відносин. При цьому відповідач засвідчив, що ним будуть вжити всі заходи до якнайшвидшого повернення боргу, і до кінця року він буде намагатися розрахуватися з позивачем.

Між тим, до теперішнього часу відповідач так і не повернув позивачу суму сплаченої передоплати в розмірі 71 334грн. 38коп.  

За таких обставин, враховуючи факт порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань в частині поставки товару, з огляду на приписи ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, господарський суд вважає вимоги позивача з урахуванням уточнення в частині стягнення передоплати в сумі 71 334грн. 38коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до 6.3 договору у разі затримання виконання зобов'язань однією із сторін, сторона, яка допустила прострочення, сплачує штрафні санкції у розмірі 0,2% від суми неоплаченої у строк продукції, або від суми непоставленої у строк продукції, за кожен день прострочення.

Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У зв'язку з тим, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе договірні зобов'язання та своєчасно не передав товар позивачу, останній просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,2% за період з 05.11.08р. по 21.01.09р. в сумі 11 128грн. 16коп.

Перевіривши арифметично наданий позивачем розрахунок, з огляду на порушення відповідачем договірних зобов'язань, господарський суд позовні вимоги в цій частині задовольняє та стягує з відповідача пеню в сумі 11 128грн. 16коп.

При цьому, суд відзначає, що наявність фінансової кризи в Україні та скрутне матеріальне становище відповідача не є достатньою підставою для звільнення відповідача від оплати пені за порушення господарського зобов'язання і прямо суперечить вимогам закону.

Крім того, однією з вимог позивача є розірвання укладеного між ним та відповідачем договору №29 від 14.10.08р. у зв'язку з істотним порушенням його умов з боку іншої сторони.

За приписами ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною, при цьому істотним є таке порушення стороною договору, якщо внаслідок завданої цим шкоди інша сторона в значній мірі позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджений факт порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань в частині поставки у передбачені строки позивачу металопродукції, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати передбачений умовами договору товар та використовувати його у своїй підприємницькій діяльності, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині розірвання договору №29 від 14.10.08р. господарський суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, вимоги позивача в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 786грн. 43коп. господарський суд вважає такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

В обґрунтування вимог про стягнення матеріальної шкоди в сумі 786грн. 43коп. позивач посилається на те, що між ним та ВАТ „Сведбанк” був укладений договір №46Т01072008К від 10.10.08р. на відкриття кредитної лінії з метою обновлення виду асортименту металопрокату. Грошові кошти, отримані від першого траншу кредитної лінії були направлені на оплату продукції відповідачу. Використовуючи кредитні кошти у своїй підприємницькій діяльності позивач розраховував на отримання прибутку, однак був позбавлений цієї можливості у зв'язку з недопоставкою частини товару, внаслідок чого деякі з його клієнтів не змогли своєчасно отримати своє замовлення, а також був встановлений факт відмови деяких приватних осіб від замовлень. У зв'язку з цим позивач вважає, що своїми діями відповідач завдав йому шкоди, внаслідок чого позивач був у значній мірі позбавлений того, на що він розраховував при укладанні договору поставки з відповідачем, що не звільняє його від сплати процентів у розмірі та на умовах, передбачених кредитним договором.

Також позивач зазначає, що ним був укладений договір про надання овердрафту №61Т01102007К від 24.12.07р. на умовах до сплати 17% річних за користування овердрафтом, а з 16.10.08р. – на умовах сплати 23,5% річних згідно додаткової угоди від 16.10.08р. При цьому позивач посилається на те, що укладаючи договір про надання овердрафту  він розраховував на оперативне управління власною ліквідністю, тобто своєчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов'язання перед постачальником, придбати товарно-матеріальні цінності, створювати запаси товарів. Оплативши своєчасно рахунки відповідача за рахунок коштів, виділених по договору овердрафту (про що свідчить лист Кримського відділення ВАТ „Сведбанк” №119 від 23.01.09р. та банківські виписки), позивач розраховував отримати прибуток, але в значній мірі позбавився того, на що розраховував при укладанні договору №29 з відповідачем.

Як вбачається з розрахунку позивача, сума відсотків, сплачених ним по договору про надання овердрафту складає 786грн. 43коп.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України  учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності  другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське порушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного ма          йна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

За приписами ч.1 ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

В силу ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою для цивільно-правової відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об'єктивна сторона,  яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправними діями боржника та збитками.

При цьому, важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов'язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки – наслідком протиправної дії.   

Ухвалою від 21.01.09р. господарський суд зобов'язав позивача надати докази причинного зв'язку між протиправними діями відповідача та завданими збитками, надати докази, які підтверджують те, що кредитний договір №46Т01072008К від 10.10.08р. був укладений в забезпечення виконання договору №29 від 14.10.08р., а також надати докази, які підтверджують оплату по кредитному договору та інші докази.

Однак таких доказів позивач суду не представив, з наданого позивачем кредитного договору №46Т01072008К від 10.10.08р. не вбачається, що він був укладений в забезпечення виконання договору №29 від 14.10.08р., у зв'язку з чим заявлена до стягнення матеріальна шкода у розмірі 786грн. 43коп., не може розглядатись як завдані йому (позивачу) відповідачем збитки, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності  та розмір не знаходяться у необхідному причинному зв'язку з фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за іншим договором.

Факт виконання чи невиконання з боку відповідача господарського зобов'язання жодним чином не впливає на сплату позивачем відсотків за грошові кошти, отримані по договору про надання овердрафту  №61Т01102007К від 24.12.07р., оскільки позивач в будь-якому випадку повинен був виконати взяті на себе перед кредитною установою зобов'язання та сплатити відсотки. Доречи, докази оплати позивачем відсотків в сумі 786грн. 43коп.  за договором про надання овердрафту  №61Т01102007К від 24.12.07р. суду не надані. Позивач первісно взяв у банку овердрафт для того, щоб перерахувати ці грошові кошти відповідачу, а не для того, щоб придбати непоставлений відповідачем товар у іншого постачальника у зв'язку з порушенням умов договору №29 від 14.10.08р.  з боку відповідача.

Наданий позивачем лист №2326 від 27.11.08р. ВАТ „Сведбанк” лише підтверджує факт наявності у позивача  двох договорів, а саме кредитного договору №46Т01072008К укладеного 10.10.08р. під 21% річних, та договору про надання овердрафту №61Т01102007К укладеного 24.12.07р. під 23,5% річних, і не може бути доказом наявності прямого причинного зв'язку між порушенням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань та завданій позивачу матеріальній шкоді.

За таких обставин, господарський суд відмовляє позивачу у стягненні матеріальної шкоди в сумі 786грн. 43коп.

Водночас, господарський суд відмовляє позивачу у вимогах в частині накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, оскільки позивач жодним чином не довів той факт, що невжиття таких заходів може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.

На підставі вищенаведеного, згідно ст.ст. 509, 525, 526, 530, 623, 610, 614, 651, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст.  22, 173, 193, 224, 225, 230 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „Інтерпромконтакт” м.Сімферополь, до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПКФ ЮГМЕТ ТРЕЙД” Володарського району, з урахуванням уточнення задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ПКФ ЮГМЕТ ТРЕЙД” на користь Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „Інтерпромконтакт” суму передоплати 71 334грн. 38коп., пеню в сумі 11 128грн. 16коп., витрати по сплаті держмита в сумі 8 331грн. 25коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116грн. 49коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Розірвати договір №29 від 14.10.08р., укладений між Приватним підприємством „Виробничо-комерційна фірма „Інтерпромконтакт” м.Сімферополь, та Товариством з обмеженою відповідальністю „ПКФ ЮГМЕТ ТРЕЙД” Володарського району.

В іншій частині позову відмовити.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписаний 17.02.09р.

               Суддя                                                                                                            Будко Н.В.