Ухвала

від 28.01.2015 по справі 826/1842/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2015 р. м. Київ К/800/43873/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Приходько І.В., Сірош М.В.,

при секретарі Стадницькій Ю.Є.,

за участю представників сторін:

позивача - Трута Д.В.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014

у справі № 826/1842/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Софтлайн Інтернешнл" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень .

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.10.2013 № 69426552208 та від 16.10.2013 № 69326552208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2014 у позові відмовлено з посиланням на схемний характер правовідносин між позивачем та приватним підприємством «Альфа-Ком», які оформлені формальними документами, що не відповідають реальним фактам господарської діяльності.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; оспорювані акти індивідуальної дії визнано протиправними та скасовано. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що подані позивачем первинні документи підтверджують факт поставки програмного забезпечення позивачеві спірним контрагентом, а доводи податкової інспекції не є свідченням необґрунтованості податкової вигоди платника (позивача у справі).

Не погоджуючись з висновками апеляційного суду, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суту та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що виявлені в ході здійснення заходів податкового контролю факти підтверджують фіктивний характер спірних операцій.

Товариством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків апеляційного суду та просить залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Альфа-Ком» за період з 01.01.2011 по 31.03.2013, оформлену актом від 16.09.2013 № 387/26-55-22-08/31991602.

Під час цієї перевірки податковий орган не визнав право позивача на формування податкового кредиту та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат за операціями з придбання програмного забезпечення та робіт з його інсталяції у рамках господарських правовідносин з ПП «Альфа-Ком» на підставі договору від 18.10.2011 № 151 на поставку товару та виконання робіт з впровадження системи забезпечення моніторингу електронних поштових повідомлень (далі - Договір № 151).

На обґрунтування цього висновку ДПІ послалася на те, що установлені у ході податкового контролю обставини щодо відсутності у названого контрагента майна, основних фондів та трудових ресурсів (кваліфікованих спеціалістів) для виконання розглядуваних поставок та наявність ознак анонімної структури у діяльності ПП «Альфа-Ком» (директор цього підприємства заперечує свою причетність до його діяльності та зазначає про номінальне оформлення первинних документів від імені ПП «Альфа-Ком») у своїй сукупності підтверджують фіктивне оформлення розглядуваних операцій виключно з метою отримання Товариством податкової вигоди.

Наведені обставини стали підставою для прийняття ДПІ податкового повідомлення-рішення від 16.10.2013 № 69326552208, за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 173 996 грн., та податкового повідомлення-рішення від 16.10.2013 № 69426552208 про донарахування позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 207 137 грн. (у тому числі 165 710 грн. за основним платежем та 41427 грн. за штрафними санкціями).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат (у тому числі по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Досліджуючи відповідність сформованих позивачем даних податкового обліку за операціями з ПП «Альфа-Ком» наведеним законодавчим вимогам, суд першої інстанції підтримав правову позицію податкового органу по справі, зазначивши, що подані позивачем видаткові накладні, банківські виписки та акти прийняття виконаних робіт з огляду на фіктивний характер діяльності ПП «Альфа-Ком» не є достатнім підтвердженням поставки позивачеві програмного забезпечення та робіт з його інсталяції саме названим контрагентом.

Позивачем не подано документів, які б містили відомості щодо фактичного виконавця, не подано доказів залучення ПП «Альфа-Ком» кваліфікованих спеціалістів до виконання розглядуваних робіт (як це передбачено пунктом 2.2 Договору № 151). У залучених до матеріалах справи ліцензійних та технічних документах на розроблений рекламний продукт також не зазначено відомості про ПП «Альфа-КоМ» як розробника цього активу.

До того ж, у матеріалах справи міститься вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 28.05.2013 № 755/10669/13-к, в якому встановлено факт реєстрації ПП «Альфа-Ком» виключно з метою створення разом з іншими фіктивними підприємствами схеми збагачення за рахунок бюджетних коштів. Вказаний факт додатково підтверджується і поясненнями директора ПП «Альфа-Ком» щодо здійснення ним номінального керівництва цим підприємством та підписання первинних документів без фактичного здійснення господарських операцій.

На підставі цього суд першої інстанції цілком об'єктивно дійшов висновку про фіктивність розглядуваних операцій, які опосередковані штучним створенням документообігу без реального руху активів від спірного постачальника до замовника (позивача у справі).

Між тим, апеляційний суд, приймаючи рішення про задоволення позову, послався на те, що реальність виконання спірних господарських операцій підтверджена документально. При цьому апеляційним судом не було встановлено нових обставин, як і не було досліджено будь-яких нових доказів. Фактично апеляційний суд надав іншу юридичну оцінку обставинам справи, встановленим судом першої інстанцій, без належного мотивування причин цього.

В силу вимог частини першої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінка судом доказів на своїм внутрішнім переконанням не означає допустимості їх необґрунтованої оцінки, при якій змістовно тотожні обставини отримують діаметрально протилежне тлумачення, без зазначення причин для цього. Така оцінка обставин справи не може бути визнана об'єктивною. У даному разі зі змісту постанови суду апеляційної інстанції не вбачаються мотиви, що давали йому законні підстави для іншої оцінки фактичних обставин зі спору у порівнянні із судом першої інстанції.

Зокрема, апеляційний суд послався на те, що наявність у позивача придбаного активу та його використання у господарській діяльності Товариства підтверджена належним чином.

Втім у даному випадку факт подальшої поставки цього програмного продукту позивачем товариству з обмеженою відповідальністю «Лукойл Технолоджі Сервісіз» є свідченням наявності відповідного активу у позивача, однак не підтверджує товарності господарських операцій між Товариством та ПП «Альфа-Ком», позаяк у документах, якими оформлено цю операцію, відсутні будь-які посилання на ПП «Альфа-Ком» як на постачальника розглядуваних робіт.

Слід зазначити, що у разі встановлення, що товари (роботи. послуги) насправді придбавалися, однак не у того постачальника, який вказаний первинних документах, відповідні документи не можуть вважатися достовірними та підтверджувати право платника на податковий кредит та витрати.

Крім того, різновидом нереальної господарської операції є операції що здійснюються самим платником податків, але фактично оформлюються як послуги, надані сторонньою особою.

В силу статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції вправі скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 у справі № 826/1842/14 скасувати.

3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2014 у справі № 826/1842/14 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько М.В. Сірош