Постанова

від 23.07.2009 по справі 14/97-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/97-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2009 року                                    Справа №  14/97-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

          головуючий  –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді –Білецька Л.М., Науменко І.М.,

секретар судового засідання –Прокопець Т.В.,

           за участю представників сторін:

від позивача –Білик Н.В., довіреність від 17 травня 2009 року № 17/02-02;

від відповідача –Данканич Є.І., довіреність від  23 березня 2009 року № 52-16/35;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2009 року у справі № 14/97-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “НВП “ТМК”, м.Харків

до Відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг

про стягнення 1269339,89 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2009 року у справі № 14/97-09 (суддя Панна С.П.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача ВАТ “Південний ГЗК” на користь позивача ТОВ “НВП “ТМК” 1159200,01 грн. заборгованості, 12693,40 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог відмовлено.

При прийнятті рішення господарський суд виходив із невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних та річних суд зазначив, що прострочення в оплаті товару виникло лише 25 квітня 2009 року.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач –ВАТ “Південний ГЗК”, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і в задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про ненадання позивачем доказів передачі рахунків-фактур та податкових накладних, які є обов'язковими для виникнення зобов'язання по оплаті виконаних робіт. Оскільки строк оплати, пов'язаний з днем отримання рахунку-фактури, не наступив, відповідач вважає, що у позивача відсутнє право на позов.

Позивач –ТОВ “НВП “ТОМ”, проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду –без змін. У поданому відзиві зазначає про отримання відповідачем податкової накладної та рахунку на оплату при отриманні товару, також, відповідачу повторно направлялися копії товаросупровідних документів. Крім цього, позивач вказує, що у відзиві на претензію відповідач визнав заборгованість без заперечень.

В порядку ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 16 липня 2009 року по 23 липня 2009 року.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

17 вересня 2008 року між позивачем –ТОВ “НВП “ТМК” (постачальник) та відповідачем – ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” (покупець) укладений договір поставки № 2038д, згідно умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар відповідно до додатків –специфікацій до договору, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, передбачених договором (п.1.1) /а.с.12-13/.

Відповідно до п.п.5.1, 5.2 договору оплата товару покупцем здійснюється на підставі рахунків-фактур, виставлених постачальником за товар. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з дня надання рахунків-фактур та  податкових накладних за фактично поставлений товар.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивач за видатковою накладною від 18 вересня 2008 року № РН-18 /а.с.15/ передав відповідачу товар на суму 1159200,01 грн.

Факт отримання товару і його вартість відповідачем не заперечуються.

Проте, відповідач зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару не виконав, вартість товару на користь позивача не сплатив.

Позивачем ТОВ “НВП “ТМК” на адресу відповідача направлено претензію № 1 (лист від 17 листопада 2008 року вих.№ 17/11-01) з вимогою про оплату товару /а.с.20-21/. У відповіді на претензію від 23 грудня 2008 року № 52-16/1380 відповідачем у погашенні заборгованості відмовлено з посиланням на відсутність грошових коштів та фінансову кризу /а.с.22/.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи, що відповідачем –ВАТ “Південний ГЗК”, не виконані зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару, судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про стягнення з відповідача суми виниклої заборгованості.

Викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи щодо ненастання обов'язку по оплаті товару з посиланням на ненадання позивачем доказів виставлення рахунків-фактур судовою колегією відхиляються як безпідставні.

Факт надання відповідачу рахунку та податкової накладної на товар підтверджується матеріалами справи. Позивачем виставлено рахунок на оплату товару від 18 вересня 2008 року № 16 на суму 1159200,01 грн., а також передано з товаром податкову накладну від 18 вересня 2008 року № 21 /а.с.16, 17/.

В п.п.6.2, 6.3 договору поставки від 17 вересня 2008 року № 2038д передбачений обов'язок постачальника надати покупцю (його представнику) документи на товар, в тому числі рахунки-фактури та податкові накладні. Вказані документи передаються покупцю “із рук в руки” або іншим способом.

Відповідачем не надано доказів невиконання продавцем обов'язку щодо передачі разом вказаних документів на товар, як і не надано доказів витребування вказаних документів в порядку ст.666 ЦК України. Товар відповідачем прийнятий без будь-яких зауважень і був використаний у господарській діяльності, що свідчить про додержання постачальником умов договору та передання товаросупровідних документів і отримання їх відповідачем.

Також судова колегія вважає за необхідне відмітити, що відповідачем на вимоги позивача по оплаті товару не висловлювалося будь-яких заперечень щодо ненастання обов'язку по оплаті товару з посиланням на неотримання ним рахунків або податкових накладних не заявлялося.

Вищевикладене свідчить про настання обов'язку відповідача по оплаті отриманого товару та обґрунтованість і доведеність позовних вимог про стягнення з відповідача суми боргу.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність актів прийому-передачі товару судова колегія визнає неспроможним, оскільки факт отримання відповідачем товару доведений матеріалами справи та підтверджено останнім.

Відповідач, не заперечуючи факт отримання товару та його вартість, з формальних причин неправомірно ухиляється від виконання обов'язків по оплаті вартості товару, оскільки обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути підставою для звільнення його від виконання господарських зобов'язань.

При цьому, судова колегія не погоджується з висновком господарського суду в частині відмови у стягненні з відповідача інфляційних та річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.  

Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання в розмірі 1159200,01 грн. останній зобов'язаний сплатити інфляційні втрати в сумі 97372,80 грн. за період з жовтня 2008 року по лютий 2009 року включно та 3% річних в розмірі 12767,08 грн. за період з 03 жовтня 2008 року по 09 лютого 2009 року відповідно до розрахунку позивача, наведеного у позовній заяві /а.с.2-6/, який судова колегія вважає вірним.

З урахуванням зазначеного, рішення господарського суду, у зв'язку з невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи, підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову про стягнення інфляційних та річних з прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2009 року у справі № 14/97-09 скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “НВП “ТМК” задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “НВП “ТМК” 1159200,01 грн. боргу, 97372,80 грн. інфляційних втрат, 12767,08 грн. річних, 12693,39 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати накази.

Головуючий                                                                                                       О.В.Голяшкін

Судді                                                                                                          Л.М.Білецька

                                                                                                               І.М.Науменко