Ухвала

від 26.01.2015 по справі 2а-1670/840/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2015 року м. Київ К/9991/60912/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Вигодського С.В.

відповідача Біленко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (правонаступника Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області)

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2011

у справі № 2а-1670/840/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтергал»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2011 в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2011 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2011 скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.06.2006 №0001362301/0/1651, від 18.08.2006 №0001362301/1/2026, від 02.11.2006 №0001362301/2/2565, від 18.01.2007 №0001362301/3/83 про визначення ТОВ «Торговий дім «Інтергал» податкового зобов?язання з податку на додану вартість у розмірі 2267074,00 грн., а також податкові повідомлення-рішення від 18.08.2006 №0001862301/1/2027, від 02.11.2006 №0001862301/2/2654 та від 18.01.2007 №0001862301/3/84 про донарахування ТОВ «Торговий дім «Інтергал» податкового зобов?язання з ПДВ у розмірі 92973,00 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.08.2005 по 31.03.2006, за результатами якої складено акт від 06.06.2006 №326/23-120/33672442.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 в результаті чого занижено зобов?язання з податку на додану вартість за 2005 рік на суму 1353518,00 грн., у т.ч. за листопад 2005 року - на 862834,00 грн., за грудень 2005 року - на 490684,00 грн.; за 1 квартал 2006 року - на 157865,00 грн., в т.ч. за січень - на 157865,00 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.06.2006 №0001362301/0/1651 про визначення підприємству податкових зобов?язань з податку на додану вартість на загальну суму 2267074,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 1511383,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 755691,00 грн.

За результатами розгляду первинної скарги позивача Кременчуцькою ОДПІ прийнято рішення від 15.08.2006 №20511/10/25-009, у якому зазначено про наявність арифметичної помилки, оскільки в самому акті перевірки від 06.06.2006 у сумі податкового кредиту за листопад 2005 року замість суми 924816, 00 грн., зазначено 862834,00 грн., чим занижено суму донарахованого ПДВ на 61982,00 грн. та відповідно суму штрафної (фінансової) санкції на 30991,00 грн.

Зазначені висновки відповідача стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 18.08.2006 №0001362301/1/2026 на ту ж суму податкового зобов'язання, що визначено раніше та №0001862301/1/2027, за яким позивачу донараховано ПДВ на загальну суму 92973,00 грн., в т.ч. основний платіж 61982, 00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 30991,00 грн.

За результатами подальшого оскарження прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.11.2006 №0001362301/2/2565 та №0001862301/2/2564, від 18.01.2007 №0001362301/3/83 та №0001862301/3/84 без зміни цифрового ряду донарахувань ПДВ та санкцій по цьому податку.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу, з яким погодився суд першої інстанції, про порушення позивачем пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», обґрунтований тим, що постачальником дизельного пального для позивача було ТОВ «Спец-Збут», м.Здолбунів Рівненської області, установчі документи якого, у т.ч. свідоцтво про державну реєстрацію від 01.09.2005 №87, статут підприємства та свідоцтво платника ПДВ №24589378 від 16.09.2005 за постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27.04.2006 були визнані недійсними з дати видачі, а підприємство визнано фіктивним, відносно його посадових осіб порушена кримінальна справа. З огляду на викладене податкові накладні, виписані останнім на суму ПДВ: в листопаді 2005 року на 924816,00 грн., в грудні 2005 року на 490684,00 грн. та січні 2006 року на 157865,00 грн. є недійсними та не можуть брати участь у формуванні податкового кредиту з ПДВ в зазначених звітних періодах, так як господарські операції позивача з ТОВ «Спец-Збут» не мають реального характеру.

Судова колегія вважає за необхідне погодитись з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинним на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Спец-Збут» (код 33724115) укладено договір поставки № 01/11-05 від 01.11.2005, предметом якого згідно з п.1.1 Договору є поставка позивачу нафтопродуктів.

На підставі вказаного договору та додаткових угод № 1 від 01.11.2005, № 2 від 01.12.2005, № 3 від 05.01.2006 позивач придбав у ТОВ «Спец-Збут» дизельне паливо, та згідно отриманих від контрагента податкових накладних включив до складу податкового кредиту з ПДВ в листопаді 2005 року 924816,00 грн., в грудні 2005 року - 490684,00 грн. та у січні 2006 року - 157865,00 грн.

Оплата дизельного палива по договору № 01/11-05 від 01.11.2005, укладеному між ТОВ «Спец-Збут» (Постачальник) та ТОВ «Торговий дім «Інтергал» (Покупець), проводилася безготівковими грошовими коштами, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками.

В подальшому, придбані у ТОВ «Спец-Збут» паливно-мастильні матеріали, позивачем реалізовані іншим покупцям, за наслідками операцій продажу сформовані податкові зобов'язання з ПДВ, заниження або завищення задекларованих підприємством податкових зобов'язань з ПДВ з операцій поставки позивачем нафтопродуктів за період з листопада 2005 року по березень 2006 року перевіркою не встановлено.

Не встановлено відповідачем і недостачі у позивача дизельного палива, що спростовує його доводи що придбання позивачем нафтопродуктів у ТОВ «Спец-Збут» проводилось лише на папері, без фактичного (реального) здійснення господарських операцій.

Позивачем були надані суду копії податкових накладних та інших фінансово-господарських документів, які відповідають встановленим вимогам, на час їх видачі контрагент мав необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, був зареєстрованим платником ПДВ в установленому порядку на момент здійснення спірних господарських операцій.

Відсутність у позивача сертифікатів відповідності на придбаний товар, не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції, здійснення якої підтверджено іншими первинними документами, у т.ч. видатковими та податковими накладними, актами приймання-передачі ПММ від ТОВ «Спец-Збут» до позивача, договорами перевезень, договорами про надання послуг по прийому залізничних цистерн, товарно-транспортними накладними, ж/д накладними, актами приймання-передачі ПММ на зберігання (зі зберігання), актами виконаних робіт, платіжними документами про оплату позивачем послуг з транспортування та зберігання ПММ.

Стосовно посилань податкового органу на факт визнання контрагента позивача - ТОВ «Спец-Збут» фіктивним, визнання недійсними його установчих документів з моменту реєстрації та свідоцтва платника ПДВ з дати його видачі постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27.04.2006, то вказана постанова скасована ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 31.08.2006. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2008 зазначені постанова та ухвала скасовані, а справа передана на новий судовий розгляд. 15.01.2009 Рівненським окружним адміністративним судом провадження в даній справі було закрите з підстав, визначених п.5 ч.1 ст. 157 КАС України.

Крім того, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Юридичну особу ТОВ «Спец-Збут» припинено рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.01.2007 у справі № 11/40 у зв'язку з відсутністю юридичної особи за її місцезнаходженням, тобто після завершення господарських операцій з позивачем.

Посилання податкового органу на порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Спец-Збут» за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України та надані директором ТОВ «Спец-Збут» Туньовим О.М. пояснення, що вказане підприємство не здійснювало господарської діяльності, не укладало жодних контрактів з іншими контрагентами, правильно не взяті судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки такі обставини можуть бути підтверджені вироком суду про визнання винними осіб, які укладали договори та склали первинні документи, який би містив відомості про оспорювані господарські операції, зокрема, щодо виконання (невиконання) сторонами умов договорів.

Вищезазначене не має наслідком визнання протиправними господарських операцій, які фактично відбулись і цей факт підтверджується документально, а саме: договорами, видатковими накладними, актами приймання-передачі ТМЦ, податковими накладними, платіжними документами, у тому числі довідкою ЗАТ транснаціональної фінансово-промислової компанії «Укртатнафта» від 23.08.2011 № 17-1488/10/022, згідно якої у період з 12.08.2005 по 31.03.2006 на підставі договору про надання послуг по переробці нафти від 14.05.2005 № 1412, укладеному між ЗАТ «Укртатнафта» та ТОВ «Спец-Збут2, вироблено нафтопродукти, у тому числі дизпаливо в кількості 262,714 тонн, які були відвантажені ТОВ «Спец-Збут» в періоді з 12.08.2005 по 31.03.2006 у повному обсязі. У періоді з 01.11.2005 по 31.03.2006 за заявками ТОВ «Спец-Збут» було відвантажено залізничним та автомобільним транспортом на користь позивача дизельне паливо кількістю 2522,571 тонн.

Ведення ТОВ «Спец-Збут» у спірному періоді господарської діяльності та декларування податкових зобов?язань з ПДВ підтверджується податковими деклараціями з ПДВ які подавались до податкових органів, в яких ТОВ «Спец-Збут» задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ з операцій поставки товару в листопаді 2005 року на суму 22174035 грн., ПДВ - 4434807 грн.; в грудні 2005 року на суму 12173745 грн., ПДВ - 2434749 грн.; в січні 2006 року на суму 3506876 грн., ПДВ -701375 грн.

Враховуючи, що відповідачем не наведено обставин, які б спростовували факт здійснення господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкових зобов?язань за цими операціями, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність тверджень податкового органу.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2011 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун