Рішення

від 12.02.2015 по справі 922/4716/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2015 р.Справа № 922/4716/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Гриналит" ЛТД, м.Слов'янськ до Реєстраційна служба Харківського МУЮ Харківської області Харківське міське управління юстиції Харківської області 1 третя особа - Харківська міська рада м. Харків, 2 третя особа - Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", 3 третя особа - ТОВ фірма "Шафран" м. Харків про визнання права власності за участю сторін:

позивача - Стуліков А.В.

1 відповідач - Тарасова С.В.

2 відповідач - Тарасова С.В.

1 третя особа - Настусенко Д.Д.

2 третя особа - не з'явилась

3 третя особа - Дубовик Л.М

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2014 року до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Гриналит" ЛТД, та просить суд визнати за собою право власності на нежитлову будівлю нежитлового приміщення складу загальною площею 1663,3 кв.м., літ " Ы " за адресою : м. Харків, вул. Єнакіївська, будинок № 19.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на рішення апеляційного суду Харківської області у справі за № 2-2755/10 від 24.12.2013 року, яким встановлено право власності на нерухоме майно за ТОВ фірма "Шафран", а також на ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Ухвалою від 05.11.2014 року залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" та Харківську міську раду.

Після уточнення позовних вимог від 15.12.2014 року позивач просить суд визнати право власності за ТОВ "Гриналит" ЛТД (код 39084088) на нежитлову будівлю літер Ы загальною площею 1663,3 кв. метрів за адресою : м. Харків, вул. Єнакіївська, будинок № 19 ( т.3 а.с.72-75).

Враховуючи, що згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд вважає, що уточнення позовних вимог не суперечать інтересам сторін та діючому законодавству, тому приймаються судом та суд продовжує розгляд справи з урахуванням цих уточнень.

Ухвалою суду від 17.12.2014 року у якості другого відповідача по справі залучене Харківське міське управління юстиції ( а.с.3 а.с.106-108).

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представник відповідача проти позову заперечує, з підстав, викладених у відзиві на позов, посилаючись на те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. Також відповідач зазначає, що державний реєстратор реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції у своїй діяльності, відповідно до приписів ст.ст. 6,19 Конституції України здійснює свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у повноваження реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції входить проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Оспорювати чи не визнавати права власності власника на нерухоме майно реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції є перебиранням на себе повноважень, не обумовлених Конституцією України, нормами матеріального та процесуального права.

Другий відповідач проти позову заперечує, та просить припинити провадження у справі, посилаючись на те, що позовні вимоги за своїм правовим змістом є адміністративно правовими з огляду на абзю5 ч.1 ст. 12 ГПК України та не підвідомчі господарському суду.

Третя особа 1 надала усні пояснення що спірне майно ніколи не вибувало з володіння ТОВ фірма "Шафран ЛТД" та свідоцтво про право власності не скасовано та не визнано недійсним.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі договору №389 купівлі продажу державного майна цілісного майнового комплексу магазин 115 і складу №11 від 29.01.1996 року, укладеного між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Харківській області, з одного боку, та членами трудового колективу магазину №115 і складу №11 структурного підрозділу орендного підприємства "Вікторія" об'єднання "Харківплодоовоч", з іншого боку викупили 9приватизували) нежитлові приміщення що розташовані по вулю Єнакієвська №19 в м. Харків. Вказаний договір був посвідчений Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою за реєстровим №1-733 від 02.04.1997 року товариством покупців членів орендного підприємства "Вікторія" об'єднання "Харківплодоовоч" було отримано свідоцтво про право власності від 02.04.1997 року №499

У подальшому, товариство покупців членів трудового колективу магазину №115 і складу №11 структурного підрозділу орендного підприємства «Вікторія» об'єднання «Харківплодоовоч» було перереєстровано у ТОВ фірму «Шафран» ЛТД. Так, згідно з п.10 Статуту цього товариства його статутний фонд складається із грошових та майнових внесків учасників, де вартість майнового внеску - складу №11 структурного підрозділу орендного підприємства «Вікторія» об'єднання «Харківплодоовоч», який належить учасникам на підставі договору купівлі-продажу №389 від 29.01.1996року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області, становить - 16 603,33грн.

Судом встановлено, що право власності на склад № 11 загальною площею 1456,8 кв.м. по вул. Єнакіївська, 19 було зареєстровано за ТОВ фірма "Шафран" ЛТД згідно з реєстраційним посвідченням на об'єкт нерухомого майна від 29.07.1996 року реєстровий номер № 964 на підставі договору купівлі - продажу від 29.01.1996 року, акту передачі майна від 04.04.1996 року та свідоцтва про право власності, виданого 02.04.1997 року Фондом державного майна України по харківській області.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.09.2010 року по справі № 2-2755/10 за позовом ТОВ фірмою "Шафран" ЛТД до Дашкова О.С., третя особа Дроздов О.О. про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнано за ТОВ фірмою "Шафран" ЛТД право власності на нежитлову будівлю літ. "ЬІ-1" загальною площею 1663,3 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Єнакіївська, 19

Згідно витягу про державну реєстрацію прав №28428883 від 20.12.2010 року, на підставі заочного рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова по справі №2-2755/10 від 28.09.2010 року прийнято рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ "Шафран" ЛТД на нежитлову будівлю, літ. "Ы-1" загальною площею 1663,3 кв. м. розташованих за адресою: м.Харків, вул. Єнакіївська, 19.

Однак, рішенням апеляційного суду Харківської області від 24.12.2013 року скасовано вищевказане рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.09.2010 року по справі № 2-2755/10 та ухвалено нове рішення, яким в задоволені позову відмовлено.

У своїй позовній заяві позивач зазначає, що 05.02.2014 року на установчих зборах ТОВ фірма "Шафран" ЛТД було засновано ТОВ "Гриналит" ЛТД. Відповідно до затвердженого 05.02.2014 року на установчих зборах статуту ТОВ "Гриналит" ЛТД , внеском ТОВ фірма "Шафран" ЛТД до статутного фонду ТОВ "Гриналит" ЛТД є нежитлове приміщення складу загальною площею 1663,3 кв. м., літ. "Ы-1" за адресою м. Харків, вул. Єнакіївська, 19. Внесок у статутний фонд ТОВ "Гриналит " ЛТД було здійснено ТОВ фірма "Шафран" ЛТД відповідно до акту прийому-передачі.

Проте, жодного доказу на підтвердження викладених фактів позиваче6м не надано.

Натомість у матеріалах справи міститься Статут ТОВ "Гриналит" ЛТД, затверджений позачерговими Загальними зборами учасників ТОВ "Гриналит" ЛТД протоколом №2 від 17.02.2014 року, та зареєстровано у державному реєстрі за номером 12771050001004975 від 24.02.2014 року. у якому не зазначено, що засновником ТОВ "Гниналит" ЛТД є ТОВ "Шафран" ЛТД.

Водночас, в матеріалах справи міститься постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2014 року у справі "820/12049/14, якою встановлено факти заснування ТОВ "Гриналит" ЛТД та передачі внесків до статутного фонду останнього ТОВ "Шафран" ЛТД.

Згідно положень ст. 35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті ж самі сторони. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

У п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Так, з постанови Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2014 року, залишеної без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2014 року у справі №820/1249/14 за позовом ТОВ "Гриналит" ЛТД до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії вбачається, що загальними зборами ТОВ фірми "Шафран" постановлено внести в статутний фонд новоствореного ТОВ "Граналит" ЛТД майновий внесок, який складається з приміщення складу загальною площею 1663,3 кв.м. по вул. Єнакіївській, 19. Загальна вартість внеску склала 20 000 грн.

Відповідно до Протоколу загальних зборів ТОВ фірми "Шафран" № 7 від 10.01.2014року, ТОВ фірма "Шафран" увійшла до складу новоствореного ТОВ "Граналит" ЛТД та стала його інвестором.

Також, загальними зборами ТОВ фірма "Шафран" було постановлено внести в статутний фонд новоствореного ТОВ "Граналит" ЛТД майновий внесок, який складається з приміщення складу загальною площею 1663,3 кв.м. по вул. Єнакіївська, 19, літ. «Ы-1», м. Харків. Загальна вартість внеску склала 20 000 грн.

Протоколом позачергових загальних зборів ТОВ фірми "Шафран" № 8 від 14.02.2014року затверджено рішення про вихід ТОВ фірми "Шафран" зі складу учасників ТОВ "Граналит" ЛТД та запропоновано останньому купити частку ТОВ фірми "Шафран" ЛТД в статутному капіталі, яка складає 80% або 20000 грн.

Також адміністративним судом встановлено, що між ТОВ фірмою "Шафран" ЛТД (Продавець) та ТОВ "Граналит" ЛТД (Покупець) укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 18.02.2014року, відповідно до пункту 1 якого, ТОВ "Граналит" ЛТД набув права власності на 80 % в статутному капіталі ТОВ фірмі "Шафран". Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області та зареєстровано в реєстрі за № 348.

20.03.2014 представник ТОВ "Гриналит" ЛТД звернувся до реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції із заявою № 5913062 щодо реєстрації права власності на виробничий будинок, загальною площею 1663,3 кв.м. літ. "Ы-1" за адресою: м. Харків, вул. Єнакіївська, 19.

За результатом розгляду вказаної вище заяви ТОВ "Гриналит" ЛТД про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та доданих до них документів державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби встановлено наявність підстав для відмови в проведенні державної реєстрації прав власності та прийняте рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 12239311 від 07.04.2014 року.

Вказану відмову мотивовано тим, що в процедурі розгляду заяви № 5913062 проведені пошуки інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. В результаті чого, встановлено наявність записів про обтяження в актуальному стані ( заборона на нерухоме майно реєстраційний номер обтяження № 8955367, іпотека реєстраційний номер обтяження № 8955447) на об'єкт нерухомого майна нежитлову будівлю літ. "ЬІ-1" загальною площею 1663,3 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Єнакіївська, 19, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, р. № 2142 від 10.08.2009 р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І., в яких власником вищезазначеної нежитлової будівлі означена інша фізична особа, а також наявність запису в актуальному стані щодо реєстрації права власності (РПВН № 27717487) на нежитлову будівлю літ. "ЬІ-1" загальною площею 1663,3 кв.м. по вул. Єнакіївська, 19 за Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Шафран" ЛТД, в якому підставою виникнення права власності зазначене рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.09.2010року по справі № 1-2755/10 ( документ відмінний від наданого до заяви).

Таким чином, на думку позивача, Реєстраційна служба не визнала права власності ТОВ "Гриналит" ЛТД на зазначену нежитлову будівлю, що і стало підставою для звернення до суду з позовною заявою.

Надаючи правову оцінку заявленим позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Відповідно до указу Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" було утворено Державну реєстраційну службу України (далі - Укрдержреєстр), на яку було покладено функції з реалізації державної політики у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також функції Міністерства юстиції України з реалізації державної політики у сфері реєстрації.

Укрдержреєстр діє на підставі Положення "Про Державну реєстраційну службу України", затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 401/2011.

Згідно пункту 7 Положення Укрдержреєстр здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру.

Відповідно до пункту 12.19 Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 №1707/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.2011 за №760/19498, функції з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень покладено на відповідні реєстраційні служби територіальних управлінь юстиції.

Вчинення реєстраційних дій, зокрема, проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в порядку встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не є компетенцією Харківського міського управління юстиції.

Безпосереднє проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснюється державними реєстраторами прав на нерухоме майно реєстраційних служб районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції.

Обов'язковість державної реєстрації прав та їх обтяжень передбачає Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01.07.2004, процедуру державної реєстрації прав та надання інформації з Державного реєстру прав визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013, та інші нормативно-правові акти України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на абзац 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Але позивач використовує лише першу частину вказаної статті Закону, ігноруючи її в цілому. Друга частина зазначеної статті вказує на те, що державний реєстратор органів державної реєстрації прав вносить записи до Державного реєстру речових прав про державну реєстрацію, а отже виконує технічну функцію.

Твердження позивача щодо невизнання реєстраційною службою права власності позивача на спірну нежитлову будівлю складу не узгоджується з положеннями ст.ст. 6,19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 8 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у повноваження реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції входить проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Оспорювати чи не визнавати права власності власника на нерухоме майно реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції є перебиранням на себе повноважень, не обумовлених Конституцією України, нормами матеріального та процесуального права.

Частиною 4 статті 9 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» закріплено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Таким чином, розгляд заяви про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, прийняття рішення про проведення державної реєстрації речових прав та їх обтяжень або відмову в проведенні такої реєстрації є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією державного реєстратора.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України, відповідно до ст. 4 ЦПК України, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завданнями судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави тощо.

Рішення про державну реєстрацію речових прав приймається державним реєстратором за результатом всебічного вивчення документів заявника у випадку відповідності заявленого права та документів вимогам законодавства України. Прийняття відповідного рішення є виключною компетенцією державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, як представника органу виконавчої влади, системи органів державної реєстрації прав.

Таким чином, якщо позивач не згоден з рішенням, що було прийнято державним реєстратором реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, то у відповідності до статті 30 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності на нерухоме майно, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України, Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 316 Цивільного кодексу України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Відповідно до положень ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, відповідно до норм ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Гриналіт" ЛТД звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції , Харківського міського управління юстиції, треті особи Харківська міська рада, КП "Харківське міське БТІ" ТОВ фірма "Шафран" ЛТД, про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна на підставі ст. ст. 316, 319, 392 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд зазначає, що в силу приписів ст. 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності може бути заявлений до особи, яка оспорює або не визнає таке право власника, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності, а такі факти звернення позивача саме до відповідача у встановленому законом порядку для оформлення права власності, порушення чи заперечення прав позивача відповідачем в матеріалах справи - відсутні, оскільки останній право власності на об'єкт нерухомого майна не оспорював в судовому порядку та не заявляв претензій до позивача.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що ст. 392 Цивільного кодексу України передбачено захист прав існуючого власника, право власності якого не визнається або оспорюється іншою особою, в той час як позивач у спорі про визнання права власності на нерухоме майно звертається до суду з метою набуття права власності на таке майно, тобто визнання в судовому порядку права власності на річ за загальним правилом є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення.

З наведених вище норм законодавства вбачається, що Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції здійснює лише державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а відтак не може бути стороною у справі щодо визнання такого права, оскільки не є особою від якої відповідне право перейшло, або особою яка може претендувати на таке право. При цьому, Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції не перебуває з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявлено позовні вимоги про визнання права власності. В свою чергу згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" систему органів державної реєстрації прав становлять Міністерство юстиції України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав, органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку., а Харківське міське управління юстиції є його територіальний орган та також не може бути стороною у справі щодо визнання права власності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачами у цій справі не виникло спору про право, а тому позовні вимоги про визнання права власності не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Гриналит" ЛТД відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.05.2015 р.

Суддя Л.С. Лаврова