Постанова

від 12.02.2015 по справі 823/3705/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 року справа № 823/3705/14

10 год. 31 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Литвинчук В.М.,

за участі сторін:

представника позивача - Поліщука Д.В. (за довіреністю);

представника відповідача - Зубенка С.М. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Промхімсервіс - С" до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Промхімсервіс - С" (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 08.08.2014 № 0002502301 та № 0002512301.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувані рішення базуються на акті документальної позапланової виїзної перевірки державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 25.07.2014 № 264/23-01-22-06/30842285 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2013 по 31.12.2013 при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Тенза Ліга» та ТОВ «ЛейтБіз», згідно описово-мотивувальної частини якого фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом не відбувалося. Позивач вважає, що висновки акту побудовані виключно на припущеннях, господарські відносини між підприємствами оформлені відповідними первинними бухгалтерськими документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися. Договірні відносини суб'єктів господарювання відбувалися у правовому полі, досягнуті угоди на момент проведення перевірки є чинними та не були визнані в законному порядку недійсними чи нікчемними, а тому податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд визнати скасувати податкові повідомлення - рішення.

Представник державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

З 24.07.2014 по 25.07.2014головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ у м. Черкасах, інспектором Задворним О.М.проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносин з ТОВ «Тенза Ліга» та ТОВ «ЛейтБіз» за період з 01.12.2013 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складений акт від 25.07.2014 № 264/23-01-22-06/30842285, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

п.138.1, п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 424123,00;

п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 446445, 00, в т.ч. внаслідок безпідставного включення до складу податкового кредиту податкових накладних оформлених ТОВ «Тенза Ліга» на суму 231778, 00 грн., внаслідок безпідставного включення до складу податкового кредиту податкових накладних оформлених ТОВ «ЛейтБіз» на суму 214667,00 грн.

На підставі акту перевірки від 25.07.2014 № 264/23-01-22-06/30842285 відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 08.08.2014:

-№ 0002502301, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 558056 грн.;

- № 0002512301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 530154 грн.

Cудом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Стайл Інтер'єр Буд» укладено договір субпідряду №21-10 від 21 жовтня 2013 року (а.с.35-39), відповідно до умов якого, підрядник (ТОВ «Стайл Інтер'єр Буд») доручає, а субпідрядник (позивач) бере на себе зобов'язання виконати у відповідності до переданої підрядником проектно-кошторисної документації та згідно діючих будівельних норм і правил, з використанням власних матеріалів, власними силами і засобами та здати підряднику на умовах цього договору наступні роботи: оздоблення частини фасаду площею 2285,90 м. кв. об'єкту «Будівництво будинку культури на 700 місць в м. Каневі по вул. Енергетиків, 7 під Шевченківський культурний центр.

З метою виконання вищевказаного договору субпідряду між позивачем та ТОВ «Тенза Ліга» укладено договір на виконання робіт №27/11 від 27 листопада 2013 року (а.с.53-56) та договір поставки №2 від 27 листопада 2013 року (а.с.70-72).

На підтвердження виконання договору на виконання робіт за договором №27/11 позивачем надані належним чином оформлені наступні документи:

- податкова накладна №12 від 03.12.2013 (а.с.57);

- податкова накладна №73 від 13.12.2013 (а.с.58);

- податкова накладна №205 від 24.12.2013 (а.с.59);

- податкова накладна №249 від 25.12.2013 (а.с.60);

- податкова накладна №403 від 27.12.2013 (а.с.61);

- довідка про вартість виконаних робіт за грудень 2013 року (а.с.62);

- акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року (а.с.63-65);

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року (а.с.66);

- акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року (а.с.67-69).

На підтвердження виконання умов договору поставки №2 від 27 листопада 2013 року позивачем надані наступні документи:

- податкова накладна №404 від 27.12.2013 (а.с.73);

- видаткова накладна №ТЛ-0001312 від 27.12.2013 (а.с.74);

- платіжні доручення (а.с.75-85).

Між позивачем та ТОВ «ЛайтБіз» укладено договір на виконання робіт №09/12 від 09.12.2013 (а.с.91-94) та договір на виконання робіт №30/12 від 30.12.2013 (а.с.95-98). Відповідно до даних договорів ТОВ «ЛайтБіз» (Субпідрядник) зобов'язується власними силами виконати роботи на об'єкті (будинок культури на 700 місць в м. Каневі по вул. Енергетиків, 7), що зазначені в локальному кошторисі, а ПП "Промхімсервіс - С" (Підрядник) зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.

На підтвердження виконання умов даних договорів позивачем надані наступні документи:

- податкова накладна №77 від 31.12.2013 (а.с.99);

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2013 року (а.с.100-101);

- акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 рік (а.с.102-117);

- податкова накладна №79 від 31.12.2013 (а.с.118);

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2013 року (а.с.119);

- акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 рік (а.с.120-124);

Також, між позивачем та ТОВ «ЛейтБіз» укладено договір поставки №15 від 27.12.2013 (а.с.125-127), за умовами якого постачальник (ТОВ «ЛайтБіз) зобов'язується передати покупцеві (ПП «Промхімсервіс-С») товар разом з усіма документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного законодавства України, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

На підтвердження виконання даного договору позивачем надано наступні документи:

- податкова накладна №78 від 31.12.2013 (а.с.128);

- видаткова накладна №ЛБ-0000090 від 31.12.2013 (а.с.129);

- платіжні доручення (а.с.130-139).

В подальшому результати виконаних контрагентами позивача будівельних робіт передані ПП «Промхімсервіс-С» (у складі робіт за договором субпідряду) генпідряднику - ТОВ «Стайл Інтер'єр Буд», що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами (договір субпідряду, довідка про вартість виконаних робіт, акт приймання виконаних будівельних робіт).

Під час розгляду справи судом встановлено, що в ході перевірки позивача та при складанні акта перевірки від 25.07.2014 № 264/23-01-22-06/30842285, контролюючим органом були використанні:

- акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві за №1280/26-55-22-07/38703938 від 08.05.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тенза Ліга» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.04.2013 по 31.03.2014;

- акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві за №1512/26-55-22-08/38749616 від 29.05.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЛейтБіз» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності грудень 2013 року та січень-лютий 2014 року.

З урахуванням результатів перевірки вищевказаних контрагентів, в акті перевірки позивача контролюючим органом зроблено висновок, що правочини укладені між позивачем та його контрагентами, є нікчемним, тобто, господарські операції фактично не були проведені, а первинні бухгалтерські документи не є дійсними.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент здійснення правовідносин із ТОВ «Тенза Ліга» та ТОВ «ЛейтБіз», позивач та контрагенти були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи останніх не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб контрагентів.

Суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач має належним чином виписані податкові накладні по операціям з контрагентами, належним чином оформлений договори та інші первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій.

Суд зауважує, що згідно п. 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ж Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано

Суд вважає необхідним зазначити, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по ціні придбаних товарів (надання послуг) від контрагентів.

Суд зауважує, що в ході перевірки предметом дослідження слугували первинні бухгалтерські документи: договір, видаткові накладні, податкові накладні, акти прийняття виконаних робіт за формою КБ-2, довідки про вартість виконаних робіт за формами КБ-3.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Чинне, станом на час виникнення спірних правовідносин, законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така ситуація вже знайшла своє відображення і в практиці Верховного Суду України щодо перегляду судових рішень.Так, Верховний Суд України у своєму рішенні від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10 підтвердив, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

У рішенні Верховного суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47-а10 зазначено, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність за негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд зауважує, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкові накладні цілком відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і п.2.4 положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за N 168/704, та підтверджують зв'язок понесених витрат із власною господарською діяльністю позивача, і з огляду на це витрати позивача за операціями із контрагентами відповідають вимогам статті 138 Податкового кодексу України.

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентом є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами.

Враховуючи вищенаведене, наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту. Адже, чинне законодавство не передбачає обов'язку й не надає права вимагати від іншого платника податків будь-яких інших відомостей з метою формування податкового кредиту, в тому числі щодо сплати податків до бюджету іншими платниками і т. ін., окрім належним чином оформленої податкової накладної.

Таким чином, діючим законодавством України не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Судом встановлено, що перевіряючими виявлені порушення вимог п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України, зокрема п. 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Представники податкового органу не надали суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0002502301 та № 0002512301 від 08.08.2014, прийняті державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області необґрунтовані, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Однією з позовних вимог позивача є стягнення судових витрат в сумі 1200 грн. Дані судові витрати складаються з наступного:

- попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин - 200 грн.;

- опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) - 200 грн.;

- підготовка та подання адміністративного позову до суду, представництво у судових засіданнях - 800 грн.

На підтвердження даних обставин позивачем надано рахунок:

- договір про надання правової допомоги (а.с.137-140 том 2);

- розрахунок вартості послуг адвоката (а.с.141 том 2);

- рахунок-фактура №1 від 15.01.2015 (а.с.178 том 2);

- акт приймання-передачі послуг з надання правової допомоги (а.с.179 том 2).

Суд зазначає, що витрати на правову допомогу входять до складу судових витрат відповідно до ст. 87 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Частина 3 ст. 90 КАС України встановлює, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» № 4191-VІ від 20.12.2011 р. (далі - Закон № 4191-VІ) передбачено, зокрема, що розмір компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Положеннями ст. 2 Закону № 4191-VІ передбачено, що у разі якщо сторона в адміністративній справі звільнена від оплати витрат на правову допомогу, компенсація таких витрат виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, у розмірі, що не перевищує 2,5 відсотка встановленої законом мінімальної заробітної плати в місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Таким чином суд встановив, що компенсації підлягають судові витрати в розмірі 18 грн. 25 коп. (кількість часу участі адвоката в судових засіданнях пропорційно до мінімальної заробітної плати).

Відшкодування витрат щодо надання консультацій по характеру спірних правовідносин, зібрання та підготовки документів для подання позову до суду, підготовки адміністративного позову та подання його до суду не передбачено вищезазначеним законом, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, з урахуванням положень Закону «Про судовий збір» та положень Кодексу адміністративного судочинства України суд повертає судовий збір, сплачений позивачем, у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0002502301 від 08.08.2014.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0002512301 від 08.08.2014.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Промхімсервіс - С" (ідентифікаційний код 30842285) витрати із сплати судового збору у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Стягнути з державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (ідентифікаційний код 34503595) на користь приватного підприємства "Промхімсервіс - С" (ідентифікаційний код 30842285) витрати на правову допомогу у сумі 18 (вісімнадцять) грн. 25 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.В. Мишенко

Повний текст складений та підписаний 17 лютого 2015 року