Постанова від 31.03.2015 по справі 823/3705/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/3705/14 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивачаБорисюк Л.П., Ключковича В.Ю., Собківа Я.М. ОСОБА_4 ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області та Приватного підприємства «Промхімсервіс-С» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року у справі за позовом Приватного підприємства «Промхімсервіс-С» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2014 року Приватне підприємство «Промхімсервіс-С» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.08.2014 № 0002502301 та № 0002512301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 08.08.2014 № 0002502301 та № 0002512301.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Промхімсервіс-С» витрати із сплати судового збору в сумі 487,20 грн.

Стягнуто з ДПІ у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на користь ПП «Промхімсервіс-С» витрати на правову допомогу в сумі 18,25 грн.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Крім цього, позивач також звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині стягнення з ДПІ у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на його користь витрат на правову допомогу в розмірі 18,20 грн. та постановити в частині присудження витрат на правову допомогу нове рішення, яким стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «Промхімсервіс-С» витрати на правову допомогу в сумі 1 200,00 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився в дане судове засідання, представника відповідача, який з'являвся в судове засідання, що відбулось 24.03.2015, проте в дане судове засідання не з'явився, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ДПІ у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області слід задовольнити, а апеляційну скаргу ПП «Промхімсервіс-С» залишити без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 24.07.2014 по 25.07.2014 Державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Тенза Ліга» та ТОВ «Лейт Біз» за період з 01.12.2013 по 31.12.2013.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 424 123,00 грн.

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 446 445,00 грн., в т.ч. внаслідок безпідставного включення до складу податкового кредиту податкових накладних оформлених ТОВ «Тенза Ліга» на суму 231 778,00 грн. внаслідок безпідставного включення до складу податкового кредиту податкових накладних оформлених ТОВ «Лейт Біз» на суму 214 667,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 25.07.2014 № 264/23-01-22-06/30842285 на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.08.2014:

- № 0002502301, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 558 056 грн.;

- № 0002512301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 530 154,00 грн.

Позивач заперечує правомірність вищевказаних податкових повідомлень-рішень відповідача, у зв'язку з чим просить визнати їх протиправними та скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані всі первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської діяльності.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року (далі по тексту - ПК України).

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За приписами пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Між тим, згідно положень підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пункту 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що між ПП «Промхімсервіс-С» та ТОВ «Тенза Ліга» було укладено договір на виконання робіт від 27.11.2013 № 27/11, відповідно до умов якого, ТОВ «Тенза Ліга», в особі директора ОСОБА_6 (субпідрядник) зобов'язується власними силами виконати роботи на об'єкті (Будинок культури на 700 місць в м. АДРЕСА_1) зазначені в локальному кошторисі, а ПП «Промхімсервіс-С», в особі директора ОСОБА_7 (підрядник) зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Вартість робіт зазначена в додатку 1 до договору.

Відповідно до п. 6 договору, підрядник зобов'язується забезпечити побутовим приміщенням працівників на період виконання робіт.

Згідно п. 5.2. договору, строки виконання робіт - до 31 грудня 2013 року.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору.

Крім цього, між сторонами укладено договір поставки від 27.11.2013 № 2, відповідно до якого, ТОВ «Тенза Ліга» (постачальник) передає у власність ПП «Промхімсервіс-С» (покупець) будівельні матеріали.

На виконання умов вказаних договорів, ТОВ «Тенза Ліга» документально оформило на користь ПП «Промхімсервіс-С» податкові накладні, видаткову накладну та акти виконаних робіт, перелік яких наведено в акті перевірки на загальну суму 1 390 668 грн., в т.ч. 231 778 грн. ПДВ.

На підставі отриманих первинних документів ПП «Промхімсервіс-С» включило суму витрат в розмірі 1 158 890 грн. до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток у 4 кварталі 2013 року, а суму податку на додану вартість в розмірі 231 778 грн. позивачем включено до складу податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за грудень 2013 року по постачальнику ТОВ «Тенза Ліга».

Крім цього, до ДПІ у м. Черкасах надійшов акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 08.05.2014 № 1280/26-55-22-07/38703938 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тенза Ліга» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.04.2013 по 31.03.2014, висновками якого не підтверджено задекларовані ТОВ «Тенза Ліга» податкові зобов'язання та податковий кредит з ПДВ за період з 01.04.2013 по 31.03.2014.

В ході аналізу податкової звітності ТОВ «Тенза Ліга» встановлено відсутність у товариства складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення основного виду діяльності - будівництво житлових і нежитлових будівель.

Крім цього, відповідно до ІС «Податковий блок», ТОВ «Тенза Ліга» протягом грудня 2013 року мало господарські взаємовідносини з 225 контрагентами-покупцями товарів (робіт, послуг), що розташовані по всій території України, задекларовано податкових зобов'язань у вказаному періоді на суму 8 276 174 грн., а податкового кредиту 25 021 грн.

В локальних кошторисах в графі «склав» зазначено лише підпис по якому неможливо ідентифікувати особу, яка їх склала. В графі «перевірив» не зазначено ні підпис, ні прізвище особи, яка перевіряла локальні кошториси.

В локальному кошторисі № 2-1-1 (916_ДЦ_ЛС4_2-1-1) на оздоблення фасаду будинку культури на 700 місць зазначено, що він складений 25 листопада 2013 року. Договір на виконання робіт складений 27 листопада 2013 року.

Разом з тим, на підтвердження реальності господарських відносин, позивачем не надано табеля робочого часу посадових осіб, листи про відрядження посадових осіб, внаслідок чого дослідити, чи приймали участь посадові особи в здійсненні господарської операції по взаємовідносинам з ТОВ «Тенза Ліга» неможливо.

Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт (КБ2в) складеного ТОВ «Тенза Ліга», витрати робочого часу робітників-будівельників на обсяг робіт склали 39 505 люд.-год. Враховуючи поданий звіт 1-ДФ ТОВ «Тенза Ліга» 5 осіб могли виконати роботи за період з 27.11.2013 по 31.12.2013 (25 робочих днів, при 8-годинному робочому дні) лише в кількості 1 000 люд.-год., що ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинах ПП «Промхімсервіс-С» з ТОВ «Тенза Ліга» за грудень 2013 року.

Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_6 (директор ТОВ «Тенза Ліга») від 10.07.2014 встановлено, що він не знає чим займалося ТОВ «Тенза Ліга», оскільки не здійснював керівництво даним підприємством, чисельність працівників йому не відома, де знаходяться документи та печатка товариства він не знає, жодного разу не був в офісі товариства та хто складав податкову звітність йому не відомо. Також, він зазначив, що про проведення робіт по оздобленню фасаду та будівельних робіт будинку культури в м. Каневі йому нічого не відомо, назву ПП «Промхімсервіс-С» чує вперше, із службовими особами даного підприємства не знайомий.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі № 21-421а11, контрагенти позивача, податкові накладні, яких стали підставою для формування податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Згідно ч. 2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що виписані ТОВ «Тенза Ліга» податкові накладні, які стали підставою для формування ПП «Промхімсервіс-С» податкового кредиту, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним, що не було враховано судом першої інстанції.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, протягом грудня 2013 року ПП «Промхімсервіс-С» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Лейт Біз». Так, між даними товариствами було укладено договір на виконання робіт від 09.12.2013 № 09/12, відповідно до якого, ТОВ «Лейт Біз» в особі директора ОСОБА_8 (субпідрядник) зобов'язується власними силами виконати роботи на об'єкті (Будинок культури на 700 місць в м. АДРЕСА_1), що зазначені в локальному кошторисі, а ПП «Промхімсервіс-С» в особі директора ОСОБА_7 (підрядник) зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 6 договору, підрядник зобов'язується забезпечити побутовим приміщенням працівників на період виконання робіт.

Строки виконання робіт - до 31 грудня 2013 року.

На виконання умов вказаного договору, ТОВ «Лейт Біз» документально оформило на користь ПП «Промхімсервіс-С» податкові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт (КБ2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (КБ3в), перелік яких наведено в акті перевірки на загальну суму 1 287 999,48 грн., в т.ч. 214 666,58 грн.

На підставі отриманих первинних документів ПП «Промхімсервіс-С» включило суму витрат в розмірі 1 073 333 грн. до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток у 4 кварталі 2013 року, а суму податку на додану вартість в розмірі 214 667 грн. підприємство включило до складу податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за грудень 2013 року по постачальнику ТОВ «Лейт Біз».

Копію журналу виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні на транспортування будівельних матеріалів позивачем до матеріалів справи додано не було.

Крім цього, позивачем не надано табелю робочого часу посадових осіб, листи на відрядження посадових осіб, внаслідок чого, дослідити, чи приймали участь посадові особи в здійсненні господарської операції по взаємовідносинам з ТОВ «Лейт Біз» неможливо.

Відповідно до наданих актів приймання виконаних будівельних робіт, оформлених ТОВ «Лейт Біз» на користь ПП «Промхімсервіс-С», витрати робочого часу робітників-будівельників на обсяг робіт склали 19 157,56 люд.-год.

До ДПІ у м. Черкасах надійшов акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 29.05.2014 № 1512/26-55-22-08/38749616 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лейт Біз» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Брона груп», ТОВ «Скрап-сервіс» та ТОВ «Фірма «Формула успіху» за грудень 2013 року, січень-лютий 2014 року, висновками якого не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит ТОВ «Лейт Біз» з ПДВ за вказані періоди.

Як зазначено у вказаному акті, загальна чисельність працюючих на ТОВ «Лейт Біз» складає 1 особа.

Беручи до уваги звіт 1-ДФ ТОВ «Лейт Біз», одна працююча особа могла виконати роботи за період з 09.12.2013 по 31.12.2013 (17 робочих днів, при 8-годинному робочому дні) лише в кількості 136 люд.-год., що ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинах ПП «Промхімсервіс-С» з ТОВ «Лейт Біз» за грудень 2013 року.

Відповідно акту приймання виконаних будівельних робіт (КБ2в) до договору № 09/12 від 09.12.2013 були витрачені матеріали: розчин «Cerezit», акрилова фарба, мінеральні плити, профільовані листи, поліровані гранітні плити товщиною 30 мм, теплоізоляція, гранітокерамічні плити, мастика «Cerezit акрил», віконні відливи із листової оцинкованої сталі.

Відповідно акту приймання виконаних будівельних робіт (КБ2в) до договору № 30/12 від 30.12.2013 були витрачені матеріали: гіпсові та гіпсоволокнисті листи сухої штукатурки, полімер, цементна штукатурка, грунтівка вододисперсійна, фарба структурована, грунтівка, клей для г/к перфікс, плити гіпсокартонні вологостійкі, склострічка для швів, шпаклівка фюгенфюлер, плитки для підлоги з керамограніту, клей для плитки, плінтус шириною 50 мм., бетон, алюмінієві сплави для монтажу металоконструкцій огорожі, вироби з пінопласту для перекриттів та теплоізоляції зверху, плити теплоізоляційні з пінопласту, сітка з дроту холоднотягнутого, труби сталеві, профіль поперечний, кутик металевий пристінний і т.д.

В разі придбання будівельних матеріалів у ТОВ «Лейт Біз», відповідно повинні бути оформлені первинні документи на придбання та отримання будівельних матеріалів. Жодних таких документів матеріали справи не містять.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача здійснювалась ними поза межами правового поля, а укладені ними правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, а тому недійсність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Тенза Ліга», ТОВ «Лейт Біз» не потребують доведення в силу їх нікчемності. Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що договори не визнавались недійсними в судовому порядку, оскільки в даному випадку, визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентноспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Одними із належних рівнів обачності є: відсутність інформації про фактичне місцезнаходження контрагента, а також про місцезнаходження складських (виробничих та/або торгових) приміщень, відсутність інформації про спосіб отримання відомостей про контрагента, відсутність реклами в ЗМІ, рекомендації партнерів або інших осіб, сайту контрагента, тощо).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ПП «Промхімсервіс-С» на момент укладання договорів з зазначеними контрагентами не було вжито достатніх та відповідних заходів щодо їх перевірки.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідачем були надані до суду всі належні та допустимі докази правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 08.08.2014 № 0002502301 та № 0002512301.

Відповідно до статті 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 94 КАС України, якою передбачено розподіл судових витрат, встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тобто, із зазначених норм слідує, що кошти, сплачені за судовий збір підлягають поверненню позивачу лише в тому випадку, коли рішення ухвалено на його користь.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що витрати по сплаті судового збору за подачу адміністративного позову позивачу поверненню не підлягають, оскільки рішення колегія суддів приймає не на його користь, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги ПП «Промхімсервіс-С» відсутні.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року задовольнити.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Промхімсервіс-С» залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного підприємства «Промхімсервіс-С» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович Я.М. Собків

Повний текст постанови складено та підписано - 03.04.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.