Постанова

від 21.01.2015 по справі 826/18648/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21 січня 2015 року 14 год. 30 хв. № 826/18648/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Компанія "Центуріон" до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1, треті особи: публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк" та Державна реєстраційна служба України, про визнання протиправними дій відповідача та скасування його рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 28 листопада 2014 року надійшов позов приватного підприємства "Компанія "Центуріон" (далі - позивач) до реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві (далі - первинний відповідач-1) та Державної реєстраційної служби України (далі - первинний відповідач-2) , третя особа: публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк" (далі - ПАТ "КБ "Експобанк") , про:

- визнання неправомірними дій первинних відповідача-1 та відповідача-2 щодо реєстрації права власності за ПАТ "КБ "Експобанк" на квартиру АДРЕСА_2 (далі - квартира № 7) , та квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира № 51) , відповідно до іпотечного договору від 15 червня 2006 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та реєстрований в реєстрі за № 2788, а також іпотечного договору від 15 червня 2006 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та реєстрований в реєстрі за № 2786 (далі - іпотечні договори № 2788, № 2786) ;

- зобов'язання первинних відповідача-1 та відповідача-2 скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 червня 2014 року № 13648257 щодо реєстрації права власності за ПАТ "КБ "Експобанк" на квартиру № 7, здійсненої на підставі іпотечного договору № 2788;

- зобов'язання первинних відповідача-1 та відповідача-2 скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 червня 2014 року № 13648749 щодо реєстрації права власності за ПАТ "КБ "Експобанк" на квартиру № 51, здійсненої на підставі іпотечного договору № 2786;

- зобов'язання первинних відповідача-1 та відповідача-2 здійснити (поновити) реєстрацію права власності позивача у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме на квартири № 7 та № 51;

- зобов'язання первинних відповідача-1 та відповідача-2 скасувати та вилучити із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іпотеки та державну реєстрацію обтяження заборони на нерухоме майно, а саме на квартири № 7 та № 51, встановлених на підставі іпотечних договорів № 2788 та № 2786.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки дії та рішення первинних відповідачів суперечать нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим порушують права та законні інтереси позивача.

Ухвалою суду від 02 грудня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні колегією суддів, а також, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні первинних відповідачів допущено ПАТ "КБ "Експобанк" (далі - третя особа) .

До суду 12 грудня 2014 року, а у подальшому 17 грудня 2014 року через канцелярію від представника позивача надійшли письмові заяви про уточнення позовних вимог.

У судовому засіданні 17 грудня 2014 року представник позивача підтримав позов, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, поданих до суду через канцелярію 17 грудня 2014 року, та просив задовольнити їх повністю.

Згідно із заявою про уточнення позовних вимог, поданих до суду через канцелярію 17 грудня 2014 року, належним відповідачем у справі є державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1 (далі - відповідач) , третьою особою-1 - ПАТ "КБ "Експобанк" (далі - третя особа-1) , а третьою особою-2 - Державна реєстраційна служба України (далі - третя особа-2) .

У поданій заяві зазначено про визнання неправомірними дій відповідача щодо реєстрації права власності за третьою особою-1 на квартири № 7 та № 51 відповідно до іпотечних договорів № 2788 та № 2786, скасування рішень відповідача від 10 червня 2014 року № 13648257 та № 13648749 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме щодо реєстрації за третьою особою-1 права власності на квартири № 7 і № 51 та про державну реєстрацію іпотеки (номери запису № 5975754 та 5975823) (далі - оскаржувані рішення) .

Подану заяву судом, згідно з ч. 1 ст. 137 КАС України, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Ухвалою суду від 17 грудня 2014 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Представники первинних відповідача-1 та відповідача-2 (у подальшому третьої особи-2) у судові засідання не прибули, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи первинні відповідач-1 та відповідач-2 (у подальшому третя особа-2) повідомлені своєчасно та належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності їх представників до суду не надійшли. При цьому, 11 та 15 грудня 2014 року до суду через канцелярію від первинних відповідача-1 та відповідача-2 (у подальшому третьої особи-2) надійшли письмові заперечення проти позову, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Представник третьої особи-1 просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 17 грудня 2014 року судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 19 грудня 2014 року відмовлено у задоволенні чергової заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

До суду 29 та 30 грудня 2014 року електронною поштою та через канцелярію від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, які судом також долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем 10 червня 2014 року прийнято оскаржувані рішення:

- № 13648257, яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру № 7 за третьою особою-1;

- № 13648749, яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру № 51 за третьою особою-1.

Факт реєстрації права власності на квартири № 7 та № 51 за третьою особою-1 підтверджується наявними у матеріалах справи копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення уточнених позовних вимог, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Так, у ході розгляду справи судом з'ясовано, що 16 лютого 2006 року між третьою особою-1 та позивачем укладено договір кредитної лінії № 01/КЛ-2006 з використання мультивалютних рахунків.

На забезпечення виконання умов договору кредитної лінії 15 червня 2006 року між третьою особою-1, як іпотекодержателем, та позивачем, іпотекодавцем, укладено іпотечні договори № 2788 та № 2786, за умовами яких іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку квартири № 7 та № 51.

У подальшому, на підставі іпотечних договорів право власності на квартири № 7 та № 51 зареєстровано за третьою особою-1, інформацію про що внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 4, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 9, ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 15, п. 1. ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт.

Державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст. 18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених п.п. 4 і 6 ч. 2 ст. 9 цього Закону.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Невід'ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.

Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст. 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Суд ще раз зазначає, що право власності на квартири № 7 та № 51 зареєстровано на підставі іпотечних договорів № 2788 та № 2786.

Відповідно до ст. 1, ч.ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", нерухоме майно (нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Застава повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів, майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом.

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У п. 4.3 розділу 4 іпотечних договорів № 2788 та № 2786 зазначено, що за рішенням та на розсуд іпотекодержателя, задоволення його вимог може здійснюватись шляхом позасудового врегулювання заборгованості за договором кредиту (це застереження є договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

У випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель може прийняти рішення про передачу йому права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання договору кредиту. Таке рішення приймається іпотекодержателем одноособово. Підписанням договору сторони засвідчують, що іпотекодавець надає іпотекодержателю згоду на передачу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішення іпотекодержателя. Сторони договору засвідчують, що достатньою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки є договір іпотеки та письмове рішення іпотекодержателя про набуття у власність предмету іпотеки (пп. 4.3.1 п. 4.3 розділу 4 іпотечних договорів № 2788 та № 2786).

Тобто, з вище викладених норм та обставин вбачається, що достатньою підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки є договори іпотеки та рішення іпотекодержателя, прийняте ним одноособово.

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи та не заперечувалось відповідачем, органу державної реєстрації для реєстрації права власності на квартири № 7 та № 51 надано лист за підписом законного представника третьої особи-1.

Такий лист, за переконанням відповідача, є рішенням у розумінні договорів іпотеки № 2788 та № 2786.

Однак, суд не погоджується із такими доводами та зазначає наступне.

Згідно з п. 5.1, пп. 5.7.1, пп. 5.7.5, п.п. 5.7.6 п. 5.7 розділу 5 статуту третьої особи-1 (у редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації права власності на квартири № 7 та № 51) , органами управління банку є загальні збори акціонерів банку, спостережна рада банку, правління банку.

Правління банку є виконавчим органом банку, який керує поточною діяльністю банку, забезпечує формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку, та несе відповідальність за ефективність його роботи, згідно з принципами та порядком, встановленими статутом, рішеннями загальних борів акціонерів банку і спостережної ради банку.

Рішення правління банку приймаються простою більшістю голосів. При рівності голосів приймається рішення, за яке голосував голова правління банку.

Голова правління банку організовує ведення протоколу. Протокол засідання правління банку підписується головою правління банку. Рішення правління банку оформлюється у протоколах, які ведуться секретарем та підписуються головою правління банку.

Приймаючи до уваги вище викладене, суд погоджується із доводами представника позивача про те, що саме протокол засідання правління банку є тим рішенням, можливість прийняття якого передбачена умовами іпотечних договорів № 2788 та № 2786.

Поряд з цим, як уже зазначено вище, для проведення державної реєстрації права власності на квартири № 7 та № 51 до органу державної реєстрації подано лист від 27 травня 2014 року б/н, підписаний законним представником третьої особи-1, у якому зазначено про прийняття рішення щодо взяття на баланс вказаних квартир. Самого рішення органу державної реєстрації не надано. Доказів, як б спростували вище викладене, відповідачем суду не надано.

Відповідно до п. 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі - Порядок № 868) , для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

У ході розгляду справи судом також з'ясовано, що для проведення державної реєстрації права власності на предмети іпотеки органу державної реєстрації надано іпотечне повідомлення від 14 вересня 2009 року № 631.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Іпотечне повідомлення від 14 вересня 2009 року № 631 містить тридцятиденний строк для усунення порушення умов кредитного договору із дня його направлення. У зв'язку з цим зміст іпотечного повідомлення порушує вимоги, зокрема п. 46 Порядку № 868, оскільки вказаною нормою передбачається відрахування тридцятиденного строку не із дня направлення повідомлення про усунення порушень умов кредитного договору, а із дня отримання такого іпотечного повідомлення іпотекодержателем.

Відповідно до п. 15 Порядку № 868, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

У ході судового розгляду справи представник позивача стверджував, що третя особа-1, здійснивши звернення стягнення у позасудовому порядку на інший предмет іпотеки за іншим договором іпотеки від 12 червня 2007 року № 1794, який також укладено на забезпечення виконання договору кредитної лінії, а саме на земельну ділянку, загальною площею 0,0800 га, та житловий будинок, площею 1450 кв. м, які розташовані на вулиці Обухівській, 60 у місті Києві, шляхом реєстрації права власності за третьою особою-1 на вказане нерухоме майно, задовольнив свої вимоги за договором кредитної лінії.

Дії третьої особи-1, направлені на звернення стягнення у позасудовому порядку на квартири № 7 та № 51, за переконанням представника позивача, порушують ч. 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої, після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Суд зазначає, що у ході судового розгляду справи будь-яких обставин, як і доказів на їх обґрунтування, на підтвердження правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень не зазначено та не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов приватного підприємства "Компанія "Центуріон" до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1, треті особи: публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк" та Державна реєстраційна служба України, про визнання протиправними дій відповідача та скасування його рішень відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

При цьому, відповідно до норм постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7, акт суб'єкта владних повноважень може бути скасовано тільки у разі визнання його протиправним, тобто таким, що порушує права та законні інтереси особи, оскільки, скасування такого акта є способом захисту порушеного права, який застосовується у разі, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

У контексті вище викладеного суд зазначає, що у разі скасування рішення про державну реєстрацію права власності та скасування відповідного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно автоматично поновлюється право власності за попереднім власником майна.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 24, 25, 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати неправомірними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1 щодо реєстрації права власності за публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" на квартиру АДРЕСА_2, відповідно до іпотечного договору від 15 червня 2006 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та реєстрований в реєстрі за № 2788, та квартиру АДРЕСА_1, відповідно до іпотечного договору від 15 червня 2006 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та реєстрований в реєстрі за № 2786.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 13648257, прийняте 10 червня 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 13648749, прийняте 10 червня 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_1.

5. Присудити на користь приватного підприємства "Компанія "Центуріон" (код за ЄДРПОУ 30789725) здійснений ним судовий збір у розмірі 146,16 грн. (Сто сорок шість гривень шістнадцять копійок) із Державного бюджету України.

Копії постанови направити (вручити) сторонам та третім особам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.М. Данилишин

Суддя І.А. Качур

Суддя В.І. Келеберда