Ухвала

від 21.01.2015 по справі 2а-1870/6256/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року м. Київ К/800/9627/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2013

у справі № 2а-1870/6256/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАСК»

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.10.2012 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАСК» (надалі - позивач, ТОВ «ДАСК») до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у м. Сумах Сумської області ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2011 № 0001552305/0/104672.

Суд першої інстанції дійшов висновку про непідтвердження реальності господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2013 скасовано постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.10.2012 в частині відмови в задоволенні позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0001552305/0/104672 від 27.12.2011 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 66 733 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 16 683 грн. В цій частині позов задоволено. В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.10.2012 залишено без змін.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2013 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позов у в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких обґрунтовує законність прийняття оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 14.11.2011 по 02.12.2011 фахівцями ДПІ в м. Сумах Сумської області ДПС проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2011, за наслідками якої складено акт № 8956/235/32778484/103 від 09.12.2011.

Згідно з висновками акта перевірки встановлено, зокрема, заниження податку на додану вартість всього у сумі 148 266 грн., у тому числі: за квітень 2009 р. - 66 733 грн., за червень 2009 р. - 23 333 грн., за серпень 2009 р. - 16 533 грн., за грудень 2009 р. - 41 667 грн., внаслідок порушення вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.5, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»).

На підставі акта перевірки 27.12.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001552305/0/104672 про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 148 266,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 37 067,00 грн.

Переглянувши судове рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що податкова накладна повинна містити: порядковий номер, дату виписки, назву юридичної особи, податковий номер, місцезнаходження юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт) та їх обсяг та ціну поставки.

З огляду на викладені норми, колегія суддів дійшла висновку про те, що для формування податкового кредиту платник податків-покупець має отримати належно оформлену податкову накладну, сплатити грошові кошти контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактично виконати господарську операцію, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що передумовою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту стали фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ПП «Гранд-Сервіс» та ТОВ «Фірма «Екохол».

Так, 01.12.2008 між ТОВ «ДАСК» (Замовник) і ПП «Гранд-Сервіс» (Логістик) укладено Договір № 9196 про надання послуг з логістики зріджених вуглеводневих газів на умовах, передбачених Договором.

Згідно розділу 2 Договору, ціна послуг з перевезення включає 100 % схеми № 12.2008.2 збірника тарифів логістики (додаток 1 до договору) та податку на додану вартість. Замовник проводить оплату вартості послуг шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Логістика протягом 10 днів з моменту отримання рахунку на оплату. Остаточний розрахунок здійснюється сторонами згідно з актом наданих послуг, який готується Логістиком та надсилається замовнику. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок сторони, яка отримує кошти.

На підтвердження виконання господарської операції позивачем надано акти прийому-виконання послуг від 31.03.2009, 30.06.2009, 31.07.2009, 31.08.2009 та податкові накладні від 31.03.2009, 30.06.2009, 31.08.2009.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що з наданих позивачем актів приймання-передачі виконаних послуг по взаємовідносинах з ПП «Гранд-Сервіс» не вбачається, які конкретно послуги логістичного характеру були надані ПП «Гранд-Сервіс» позивачеві, у чому полягала суть цих операцій та які позитивні результати для фінансово-господарської діяльності позивача вони створили з урахуванням особливостей предмета перевезення.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 07.10.2009 між ТОВ «ДАСК» і ТОВ «Фірма «Екохол» укладено Договір про надання послуг № 2, згідно з яким позивач доручає, а ТОВ «Фірма «Екохол» бере на себе зобов'язання здійснити наступні роботи: 1) вплив фінансово-економічної кризи на газові заправки в Україні (Шляхи подолання світової фінансової кризи. Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи» . Наслідки для економіки України. Подальші дії керівництва країни. Можливі дії Національного банку України. Прогнози інвесторів і підприємців.); 2) аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «ДАСК» за 2007-2009 роки (Предмет, задачі й метод економічного аналізу. Аналіз фінансового стану. Аналіз прибутку та його використання. Аналіз фінансової звітності. Рекомендації по поліпшенню фінансово-економічного стану. Розробка методики оцінки, прогнозування оптимального введення фінансово-господарської діяльності.); 3) аналіз й оптимізація витрат на підприємстві; 4) джерела економії газу; 5) аналіз сучасного стану довкілля (Вплив транспортної розв'язки на навколишнє середовище. Забруднення фунту свинцем. Забруднення атмосферного повітря. Оцінка рівнів шумового впливу транспортних потоків. Природоохоронні заходи. Заходи щодо захисту від шумових впливів. Ефективність зниження екраном концентрацій оксиду й диоксида азоту. Зелені захисні насадження. Концентрації забруднюючих речовин у повітрі після проведення природоохоронних заходів. Заходи щодо охорони ґрунтів. Санітарно-захисна зона. Рекомендації з використання територій.); 6) аналіз законодавства України щодо галузі діяльності ТОВ «ДАСК».

Договором передбачено, що роботи будуть здійснюватися шляхом застосування загальнонаукових, спеціальних та власних методів аналізу. Надана ТОВ «Фірма «Екохол» інформація для проведення робіт буде тестуватись на наявність та одночасно на відсутність суттєвих розбіжностей між фактичними даними фінансово-господарської діяльністю ТОВ «ДАСК». За виконання робіт за цим договором ТОВ «Фірма «Екохол» отримує винагороду по факту виконання робіт. Вартість робіт сторонами визначається і узгоджується в калькуляції вартості робіт. Оплата роботи здійснюється згідно акта узгодження ціни та акта приймання-передачі робіт.

На підтвердження виконання робіт за вказаним договором позивачем було надано акт прийому-виконання робіт від 28.12.2009, калькуляцію на виконані роботи від 28.12.2009, податкову накладну № 28121 від 28.12.2009, витяги з аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «ДАСК».

З наданого позивачем акта приймання-виконання робіт з приводу одержання послуг з аналізу впливу фінансово-економічної кризи на газові заправки України не вбачається можливим визначити, які конкретно роботи були виконані для позивача, яким чином було визначено їхню вартість, вказаний акт лише дослівно відтворює положення відповідного договору щодо його предмету. Калькуляція на виконані роботи не містить обґрунтованого визначення вартості наданих послуг саме в розмірі 250 000 грн.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки надані позивачем акти прийому-виконання послуг (робіт) не відповідають ні за змістом, ні за формою приписам вищевказаних документів, тому вони не можуть визнаватися достатнім та допустимим доказом реальності здійснених господарських операцій.

З наданих позивачем витягів з аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «ДАСК» також не вбачається, що вказані роботи виконані саме фахівцями ТОВ «Фірма «Екохол».

Натомість, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Фірма «Екохол» і ПП «Гранд-Сервіс» не звітували перед податковими органами про результати фінансово-господарських відносин з позивачем, місцезнаходження підприємств не підтверджено. Основним видом діяльності ТОВ «Фірма «Екохол» згідно з витягом з ЄДРПОУ є оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, а ПП «Гранд-Сервіс» - консультування з питань комерційної діяльності та управління.

Крім того, позивачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено використання результатів наданих ПП «Гранд-Сервіс» та ТОВ «Фірма «Екохол» послуг (робіт) в межах господарської діяльності ТОВ «ДАСК».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підтвердження фактичного надання послуг позивачеві ПП «Гранд-Сервіс» і ТОВ «Фірма «Екохол» та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва позивача, недоведеності їх використання підприємством у власній господарській діяльності та, відповідно, відсутності підстав для включення вартості даних послуг до складу податкового кредиту ТОВ «ДАСК».

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції доречно не погодилась із висновком суду першої інстанції щодо порушення позивачем приписів пп. 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, п.7.3, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та безпідставності включення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 66 733 грн. за квітень 2009 року, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що висновки про заниження податку на додану вартість у сумі 66 733 грн. ґрунтуються на судженнях відповідача про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту квітня 2009 року податкової накладної від 31.03.2009. Будь-яких інших порушень, які б мали місце в квітні 2009 р. та в повному обсязі обґрунтовували розмір донарахувань оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, актом перевірки № 8956/235/32778484/103 від 09.12.2011 не встановлено та відповідачем не наведено.

Відповідно до пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2. цього пункту).

Згідно пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, право на податковий кредит відповідно до приписів пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» виникає по першій з подій, а саме: або з дати оплати товарів (робіт, послуг), або дати отримання податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до податкового кредиту за квітень 2009 року включено суми ПДВ по податковій накладній від 31.03.2009, отриманій саме у квітні, що підтверджується реєстрами отриманих і виданих податкових накладних та поштовим конвертом зі штемпелем про дату відправлення.

Доводи відповідача щодо неподання позивачем скарги на контрагента про ненадання податкової накладної у тому періоді, в якому її було виписано, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки подання скарги на постачальників за приписами пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було правом, а не обов'язком покупця, та відсутність такої скарги не обмежувала платника податку у праві на формування податкового кредиту при наявності у нього належним чином оформленої податкової накладної.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду правомірно погодилась з доводами позивача про обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2009 року суми ПДВ в розмірі 66 733 грн. по податковій накладній від 31.03.2009.

Наведене підтверджує правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови від 21.01.2013 та скасуванні рішення суду першої інстанції в цій частині, що доводами касаційної скарги не спростовується.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2013 у справі № 2а-1870/6256/12 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна