Ухвала

від 11.02.2015 по справі 2а-16961/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2015 року м. Київ К/9991/18344/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Стадницькій Ю.Є.,

за участю представників:

позивача - не з'явились,

відповідача - Скрипнікової В.С.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - ДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.06.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012

у справі № 2а-16961/11/2670

за позовом приватного підприємства "Ізумруд-С" (далі - Підприємство)

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.03.2010 № 0002582302/0, від 09.06.2010 № 0002582302/1, від 23.09.2010 № 0002582302/2, від 01.12.2010 № 0002582302/3, згідно з якими Підприємство зобов'язано сплатити ПДВ у сумі 259 446 грн. (у тому числі 172 964 грн. за основним платежем та 86482 грн. за штрафними санкціями), а також податкових повідомлень-рішень від 23.09.2010 № 0002642302/2 та від 01.12.2010 № 0002642302/3 про донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 303 070 грн. (у тому числі 216 588 грн. за основним платежем та 86 482 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.06.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012, позов задоволено частково; скасовано податкові повідомлення-рішення від 31.03.2010 № 0002582302/0, від 09.06.2010 № 0002582302/1, від 23.09.2010 № 0002582302/2, від 01.12.2010 № 0002582302/3, а також податкові повідомлення-рішення від 23.09.2010 № 0002642302/2 і від 01.12.2010 № 0002642302/3 в частині визначення Підприємству податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 301 517 грн.; у решті позову відмовлено.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові Підприємства.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009, а також валютного та іншого законодавства за той самий період, оформлену актом від 18.03.2010 № 567/23-02/34355592.

Під час цієї перевірки податковим органом було встановлено, зокрема, що на підставі договору від 07.11.2007 № 2/11-07 Підприємство (продавець) поставило товариству з обмеженою відповідальністю «Кіа-зв'язок» (далі - ТОВ «Кіа-зв'язок») товар (побутову техніку) на загальну суму 1 039 478,57 грн. На виконання своїх договірних зобов'язань з оплати поставленого товару названий покупець передав позивачеві векселі власної емісії з терміном платежу «за пред'явленням» (акт приймання-передачі векселів від 04.03.2008). У подальшому вказані векселі були використані позивачем як засіб розрахунків за придбаний товар вартістю 1 039 475,57 грн. у рамках взаємовідносин з постачальником - товариством з обмеженою відповідальністю «Край-Сервіс» (далі - ТОВ «Край-Сервіс») - за договором від 25.03.2008 № Р/03-08 (акт приймання-передачі векселів від 05.02.2009).

При цьому позивач відобразив в окремому фінансовому обліку за І квартал 2009 року дохід від продажу цих цінних паперів у сумі 1 037 779,91 грн. та задекларував витрати за операціями з векселями в розмірі 1 039 478,57 грн.

За висновком податкового органу, з огляду на ліквідацію векселедавця (ТОВ «Кіа-зв'язок») у зв'язку з банкрутством за постановою господарського суду міста Києва від 27.10.2008 № 5/80Б та скасування державної реєстрації цього векселедавця 07.11.2008, на час передачі Підприємством розглядуваних векселів постачальникові в рахунок оплати за поставлений товар вони були такими, що втратили вексельну силу боргового паперу, а тому вартість придбаних товарів підлягає включенню до валового доходу позивача як безоплатно отриманих з одночасним виключенням зі складу податкового кредиту Підприємства ПДВ у ціні цих товарів.

Надаючи правову оцінку наведеним доводам податкового органу, суди попередніх інстанцій зазначили про те, що ліквідація векселедавця не впливає на існування зобов'язань за векселем та не є підставою для висновку про втрату векселем як активом своєї юридичної сили. За висновком судів, позивач не був обізнаний про банкрутство та ліквідацію ТОВ «Кіа-Зв'язок», а тому цілком добросовісно використовував векселі цього емітента як спосіб розрахунку за поставлений товар.

Вищий адміністративний суд України погоджується з такою правовою оцінкою обставин даної справи. Адже установлені під час перевірки обставини не дають підстави для висновку про відсутність у векселів, емітованих ТОВ «Кіа-зв'язок», ознак активу на час їх передачі позивачем.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

У даному разі позивач отримав в результаті використання спірних векселів економічну вигоду (розрахувався за придбаний товар) та став зобов'язаним за цим векселем. Установлені судами обставини справи свідчать на користь висновку про те, що при здійснення розглядуваних операцій як позивач, так і його постачальник сприймали векселі, емітовані ТОВ «Кіа-зв'язок», як цінні папери, що посвідчують безумовне грошове зобов'язання позивача як векселедавця сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю), що відповідає правовому змісту векселя у розумінні частини першої статті 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».

Таким чином, у правовідносинах між позивачем та ТОВ «Край-Сервіс» спірні векселі були використані у відповідності із законодавчо визначеним поняттям векселя як активу. Наведене виключає можливість кваліфікувати придбані позивачем у названого постачальника товари як безоплатно отримані.

Докази створення позивачем разом з іншими контрагентами вексельної схеми з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди матеріали справи не містять.

А відтак підстави для висновку про неправильне відображення позивачем в окремому податковому обліку операцій зі спірними векселями відсутні.

З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій цілком об'єктивно визнали протиправними оспорювані податкові повідомлення-рішення в оскаржуваних частинах.

В частині відмови у задоволенні позову судові акти зі спору учасниками провадження не оскаржуються. З огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені у частині другій статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для надання правового аналізу висновкам судів у відповідній частині відсутні.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.06.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 у справі № 2а-16961/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько