Рішення

від 12.02.2015 по справі 911/40/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2015 р. Справа № 911/40/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фастівського районного споживчого товариства

до Фізичної особи-підприємця Калашнікова Владислава Петровича

про стягнення 12 036, 64 грн.

за участю представників:

від позивача: Твердохліб М.В.

від відповідача: Санченко Р.Г.

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 12 036, 64 грн. заборгованості за договором № 29/02/2012-18 оперативної оренди основних засобів від 29.02.2012, з яких: 10 979, 00 грн. - основного боргу, 867, 20 грн. - пені та 190, 44 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.01.2014 (суддя Бацуца В.М.) порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.02.2014.

В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.05.2014 призначено у даній справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі № 911/40/14 на час проведення експертизи зупинено, матеріали справи № 911/40/14 надіслано Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

До господарського суду Київської області від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист № 11972/14-42 від 27.11.2014 (вх. № 108/14 від 01.12.2014) про повернення матеріалів справи та залишення ухвали без виконання.

У зв'язку з закінченням 10.11.2014 повноважень судді Бацуци В.М., на підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Київської області № 271-АР від 03.12.2014, проведено повторний автоматизований розподіл справи № 911/40/14, згідно якого зазначена справа передана на розгляд судді господарського суду Київської області Лутак Т.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.12.2014 прийнято справу № 911/40/14 до свого провадження суддею Лутак Т.В., поновлено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 12.01.2015.

12.01.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли клопотання № 2 від 05.01.2015 (вх. № 264/15 від 12.01.2015) про відкладення розгляду справи та клопотання № 3 від 05.01.2015 (вх. № 265/15 від 12.01.2015) про прийняття до розгляду заяви про збільшення позовних вимог.

До господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 12.01.2015 (вх. № 293/15 від 12.01.2015) про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.01.2015 розгляд справи відкладено на 26.01.2015 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника позивача та зважаючи на подане ним клопотання про відкладення розгляду справи.

26.01.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог № 1 від 05.01.2015 (вх. № 1603/15 від 26.01.2015), у якій позивач збільшує свої позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 14 682, 01 грн. заборгованості за договором № 29/02/2012-18 оперативної оренди основних засобів від 29.02.2012, з яких: 10 979, 00 грн. - основного боргу (орендної плати), 3 188, 49 грн. - пені та 514, 52 грн. - 3 % річних, а також 43 722, 60 грн. - збитків. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720, 50 грн. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 5 000, 00 грн.

Суд, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв вищезазначену заяву позивача про збільшення позовних вимог до розгляду. Таким чином, судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 14 682, 01 грн. заборгованості за договором № 29/02/2012-18 оперативної оренди основних засобів від 29.02.2012 та 43 722, 60 грн. збитків. Також, за результатами розгляду спору по суті судом буде вирішено питання про покладення на відповідача витрат по сплаті судового збору та витрат на оплату послуг адвоката.

У судовому засіданні 26.01.2015 судом, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 09.02.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.01.2015, за клопотанням представника позивача, продовжено строк вирішення спору у справі № 911/40/14 на п'ятнадцять днів.

До господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання вих. № 15 від 09.02.2015 (вх. № 2876/15 від 09.02.2015) про долучення доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 09.02.2015 судом, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 12.02.2015.

12.02.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення по справі б/н від 09.02.2015 (вх. № 3395/15 від 12.02.2015) та клопотання вих. № 21 від 12.02.2015 (вх. № 3396/15 від 12.02.2015) про долучення до матеріалів справи доказів.

До господарського суду Київської області від відповідача надійшли заява б/н від 11.02.2015 (вх. № 3400/15 від 12.02.2015) про застосування строків позовної давності до позовних вимог про відшкодування збитків внаслідок пошкодження об'єкту оренди та заява б/н від 11.02.2015 (вх. № 3401/15 від 12.02.2015) про повернення позовної заяви Фастівського районного споживчого товариства від 05.01.2015 внаслідок порушення правил зміни предмету спору і не розглядати позовну заяву, із зміненим предметом позову, під час розгляду справи № 911/40/14.

Суд, розглянувши вищезазначену заяву відповідача б/н від 11.02.2015 (вх. № 3401/15 від 12.02.2015), зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Однорідними позовними вимогами є такі вимоги, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Згідно з ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Передбачені ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з ч. 3 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір (п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Відповідно до положень п. 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі зміни складу суду розгляд справи починається заново.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із ст. 54 Господарського процесуального кодексу України з доданням до неї документів, зазначених у ст. 57 названого Кодексу (п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Таким чином, враховуючи те, що заяву про збільшення позовних вимог № 1 від 05.01.2015 (вх. № 1603/15 від 26.01.2015) позивачем подано до початку розгляду справи по суті, оскільки розгляд даної справи по суті розпочато у судовому засіданні 26.01.2015, про що зафіксовано у протоколі судового засідання, та до прийняття рішення у даній справі, судом встановлено, що вказана заява відповідає вимогам статей 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим вона була прийнята до розгляду в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.01.2015, а тому суд вважає, що заява відповідача б/н від 11.02.2015 (вх. № 3401/15 від 12.02.2015) є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Присутній у судовому засіданні 12.02.2015 представник відповідача заявив усне клопотання про витребування у позивача доказів, а саме: заяв, які подавалися позивачем до страхової компанії для виплати страхового відшкодування, а також відомостей про те, хто ще орендував/орендує приміщення у будівлі магазину № 159 в смт. Борова.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання. Відповідне клопотання має заявлятися (подаватися) в письмовій формі.

Таким чином, оскільки відповідачем заявлено клопотання про витребування доказів в усній формі, не доведено, які обставини можуть підтверджувати зазначені ним докази та не доведено неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази, суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання у зв'язку з його необґрунтованістю.

Представник позивача у судовому засіданні 12.02.2015 повністю підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 1 від 05.01.2015, просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові та заяві про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.02.2015 проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 12.05.2015, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

29.02.2012 між сторонами укладено договір № 29/02/2012-18 оперативної оренди основних засобів, за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає у тимчасове платне користування будівлю магазину № 159 в смт. Борова загальною площею 258,6 кв.м., з яких торгова площа 207,5 кв.м.

Відповідно до п. 1.3 договору об'єкт оренди використовується відповідачем для продажу та зберігання будівельних матеріалів.

Згідно з п. 1.5 договору об'єкт оренди належить позивачу на праві власності.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що об'єкт оренди передається відповідачу у термін не пізніше 5 днів після укладення цього договору за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору об'єкт оренди повертається позивачу відповідачем за актом приймання-передачі, в якому сторони зазначають склад об'єкта оренди, його стан на момент повернення, протягом 5 днів з моменту закінчення строку дії договору або в разі дострокового припинення строку дії договору - з дати припинення строку дії договору.

Згідно з п. 2.4 договору обов'язок з складання акта приймання-передачі покладається на сторону, яка є власником об'єкта оренди.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що позивач зобов'язався: передати у користування відповідачу об'єкт оренди на умовах і в строк, передбачені цим договором; у разі припинення дії або дострокового розірвання цього договору за ініціативою однієї із сторін - прийняти від відповідача об'єкт оренди.

Відповідно до п. 3.2 договору позивач має право: вимагати від відповідача використання об'єкта оренди виключно за призначенням, вказаним в п. 1.3 цього договору; отримувати від відповідача щомісяця орендну плату та відшкодування експлуатаційних і комунальних витрат відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 3.3 договору відповідач зобов'язався: у строк, передбачений цим договором, прийняти від позивача у користування об'єкт оренди за актом приймання-передачі; вчасно і в повному обсязі, відповідно до умов цього договору, сплачувати орендну плату та відшкодування експлуатаційних і комунальних платежів; використовувати об'єкт оренди виключно за призначенням, вказаним в п. 1.3 цього договору; забезпечувати належне збереження, експлуатацію і санітарне утримання об'єкта оренди, його обладнання, інвентарю та прибудинкових територій та запобігати його пошкодженню і псуванню. Забезпечувати дотримання санітарних норм, правил, стандартів, а також виконувати вимоги приписів і постанов органів державного санітарного контролю. Дотримуватись правил експлуатації та ремонту інженерних комунікацій та вимог щодо зберігання і складування матеріальних цінностей; відповідач несе матеріальну відповідальність перед позивачем за збитки, заподіяні об'єкту оренди та/або нежитловому приміщенню, в якому розташований об'єкт оренди, пожежею, що сталася з вини відповідача, або за збитки, завдані позивачу невиконанням (неналежним виконанням) умов цього договору; самостійно та за власні кошти здійснювати заходи щодо підтримання об'єкта оренди у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду за цим договором, з урахуванням нормального фізичного зносу вказаного об'єкта; забезпечити зберігання інженерних мереж, комунікацій і устаткування об'єкта оренди; протягом 15 календарних днів від дати оформлення цього договору за власний рахунок на термін дії договору оренди застрахувати на користь позивача об'єкт оренди за страховими ризиками: затоплення, пожежі, стихійного лиха, крадіжки, пограбування, вандалізму. Про факт укладення договору страхування відповідач письмово повідомляє позивача з одночасним поданням останньому завіреної копії договору страхування. У разі не оформлення договору страхування у визначений термін відповідач зобов'язаний протягом 30 календарних днів відшкодувати позивачу всі збитки від затоплення, пожежі, стихійного лиха, крадіжки, пограбування та вандалізму на об'єкті оренди; щорічно за власний рахунок та без відшкодування понесених витрат проводити поточний ремонт об'єкта оренди з погодженням орендодавця.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що цей договір діє з 01.03.2012 до 28.02.2014 включно.

Відповідно до п. 5.1 договору орендна плата за користування майном в місяць становить 3 695, 00 грн.

Згідно з п. 5.2 договору орендна плата перераховується на розрахунковий рахунок № 26000001799, АБ «Експрес-банк» м. Фастів, МФО 322959 щомісяця по попередній оплаті до 25 числа місяця, що передує звітному.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що орендна плата сплачується відповідачем по день фактичного повернення майна позивачу, незважаючи на закінчення цього договору.

Відповідно до п. 5.4 договору орендна плата переглядається сторонами один раз протягом року або за згодою сторін у разі зміни методики її розрахунку, податкового законодавства, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, амортизаційних відрахувань та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно з п. 5.5 договору зміни орендної плати регулюються додатковими угодами до цього договору.

Пунктом 5.6 договору передбачено, що відмова сторони цього договору від перегляду орендної плати в порядку передбаченому в п. 5.4 цього договору є істотним порушенням цього договору і тягне дострокове розірвання договору.

Відповідно до п. 7.1 договору всі зміни та доповнення до цього договору є чинними, якщо вони оформлені у письмовому вигляді за належними підписами повноважних представників обох сторін.

Згідно з п. 7.3 договору договір може бути розірваний достроково за погодженням сторін.

Пунктом 7.6 договору передбачено, що відповідач має право відмовитися від даного договору, попередивши позивача за три місяці до терміну бажаного припинення договору.

Відповідно до п. 8.1 договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену нормами чинного законодавства України і цим договором.

Згідно з п. 8.2 договору у випадку несвоєчасної сплати орендних платежів відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення, а також інфляційні нарахування і три проценти річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, передбачених цим договором, якщо воно сталося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажор).

Відповідно до п. 9.2 договору під форс-мажором в цьому договорі варто розуміти будь-які обставини, що виникли поза волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і яких не можна було ні передбачити, ні уникнути розумним чином, включаючи воєнні дії, громадські заворушення, епідемії, блокаду, землетруси, повені, пожежі та інші стихійні лиха.

Згідно з п. 9.3 договору сторона, що не має можливості належним чином виконати свої зобов'язання за цим договором внаслідок дії форс-мажору, повинна в триденний термін письмово повідомити іншу сторону про існуючі перешкоди та їх вплив на виконання зобов'язань за цим договором.

Пунктом 9.4 договору передбачено, що якщо форс-мажор діє протягом 1 місяця і не виявляє ознак припинення, цей договір може бути розірваний позивачем або відповідачем шляхом направлення письмового повідомлення про це іншій стороні.

Відповідно до п. 9.5 договору існування форс-мажору повинно бути підтверджено компетентним органом.

Згідно з п. 10.2 договору на відносини, що виникають з цього договору, не поширюється дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Пунктом 11.1 договору передбачено, що всі питання, які не врегульовані цим договором, вирішуються в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

На виконання умов договору № 29/02/2012-18 оперативної оренди основних засобів від 29.02.2012 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду об'єкт нерухомості, про що сторони склали акт приймання-передачі від 01.03.2012, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печаткою. У вказаному акті зазначено, що об'єкт нерухомості, внутрішньобудинкові комунікації, які передаються в оренду, є в належному технічному стані, відповідають санітарним і протипожежним нормам, не мають механічних пошкоджень тощо.

09.07.2013 між сторонами складено акт приймання-передачі об'єкта нерухомості, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв орендований об'єкт. Даний акт приймання-передачі об'єкта оренди підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печаткою. У вказаному акті зазначено, що об'єкт нерухомості, який здається, знаходиться в незадовільному стані, а саме: внаслідок великого шару снігового покриву пройшла руйнація металоконструкцій покрівлі (пошкоджено 50 % покрівлі), пошкоджено 50 % шиферу, пошкоджено 50 % стелі «Армстронг».

Позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо внесення орендної плати, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за договором № 29/02/2012-18 оперативної оренди основних засобів від 29.02.2012 за період з 26.03.2013 по 09.07.2013 у розмірі 10 979, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію № 181 від 07.10.2013 з вимогою сплатити суму основного боргу (орендної плати) у розмірі 10 979, 00 грн., 3 % річних у розмірі 135, 39 грн. та пеню у розмірі 628, 67 грн. В підтвердження направлення вказаної претензії позивачем до суду надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу 11.10.2013, копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідачем, в свою чергу, було надано відповідь на вищезазначену претензію № 181 від 07.10.2013 - лист б/н від 31.10.2013, у якому він зазначає про те, що на початку 2013 року внаслідок тяжких погодних умов, а саме великих снігопадів, відбулась руйнація металевих конструкцій покрівлі в орендованому приміщенні, що підтверджується довідкою Фастівської метеостанції № 198 від 24.10.2013, у зв'язку з чим в орендованому приміщенні відбулося постійне протікання покрівлі та провисання стелі, що унеможливлювало подальшу безпечну експлуатацію об'єкта оренди та загрожувало господарській діяльності відповідача, а оскільки позивач не усунув перешкоди у користуванні орендованим приміщенням, не перерахував на вимогу відповідача орендну плату та не прийняв дане приміщення, відповідач звільняється від сплати орендної плати та здійснив дострокове розірвання договору оренди на підставі п. 5.6 договору.

Позивач посилаючись на те, що саме порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором призвело до пошкодження об'єкту оренди, звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача 14 682, 01 грн. заборгованості за договором № 29/02/2012-18 оперативної оренди основних засобів від 29.02.2012, з яких: 10 979, 00 грн. - основного боргу (орендної плати), 3 188, 49 грн. - пені та 514, 52 грн. - 3 % річних, а також 43 722, 60 грн. - збитків.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 Господарського кодексу України).

Згідно з ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на те, що на початку 2013 року внаслідок тяжких погодних умов, які не залежали від волі та дії відповідача, а саме великих снігопадів, відбулася руйнація перекриття та металевих конструкцій покрівлі в орендованому приміщенні, що підтверджується довідкою Фастівської метеостанції № 198 від 24.10.2013, у зв'язку з чим в орендованому приміщенні відбулося постійне протікання покрівлі та провисання стелі, що унеможливлювало подальшу безпечну експлуатацію об'єкта оренди та загрожувало господарській діяльності відповідача, а оскільки позивач не усунув перешкоди у користуванні орендованим приміщенням, не перерахував на вимогу відповідача орендну плату, у відповідності до п. 5.4 договору, та не прийняв дане приміщення, відповідач звільняється від сплати орендної плати та виконання зобов'язань відповідно до п. 9.1 договору і здійснив дострокове розірвання договору оренди на підставі п. 5.6 договору.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи документи, зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.02.2013 комісією в складі заступника голови селищної ради, депутата округу № 11, депутата округу № 24 та відповідача було складено акт про те, що внаслідок непередбачуваних погодних умов в магазині № 159, що знаходиться в смт. Борова, вул. Театральна і належить Фастівській райспоживспілці, відбулася руйнація металоконструкцій покрівлі, що за собою потягло провисання стелі та руйнацію цегляного облицювання. Будівля потребує заміни металоконструкцій та шиферного покриття, ремонту стелі та ремонту облицювальної цегляної стіни.

27.02.2013 відповідач звернувся до позивача із заявою б/н від 25.02.2013, у якій повідомив про те, що внаслідок погодних умов відбулася руйнація металевих конструкцій покрівлі приміщення магазину № 159, що унеможливлює повноцінну експлуатацію даного приміщення, у зв'язку з протіканням покрівлі і провисанням стелі, та просив переглянути орендну плату з 01.03.2013.

На вищевказану заяву відповідача, позивач відповів листом № 42 від 28.03.2013, у якому зазначив, що відповідно до пунктів 3.3.4, 3.3.7 договору відповідач зобов'язаний не тільки забезпечувати належне збереження об'єкта оренди, запобігати його пошкодженню і псуванню, а й самостійно за власні кошти здійснювати заходи щодо підтримання об'єкта оренди у стані не гіршому, ніж на момент його передачі в оренду, крім того, зміна орендної плати внаслідок погіршення стану орендованого майна договором та законодавством не передбачена, а тому законні підстави щодо зменшення розміру орендної плати відсутні.

01.04.2013 комісією в складі заступника голови селищної ради, депутата округу № 11, депутата округу № 24 та відповідача було складено акт про те, що станом на 01.04.2013 в магазині № 159 в смт. Борова, вул. Театральна, який належить Фастівській райспоживспілці ремонтні роботи по відновленню покрівлі, що була зруйнована внаслідок снігопадів (акт від 19.02.2013) не розпочались і не проводяться.

06.04.2013 відповідач звернувся до позивача з листом б/н від 03.04.2013 про розірвання договору № 29/02/2012-18 оперативної оренди основних засобів від 29.02.2012 на підставі п. 5.6 та п. 9.4 вказаного договору.

Відповідач у відповідь на вищезазначений лист б/н від 03.04.2013 повідомив позивача листом № 52 від 11.04.2013 про те, що ускладнені погодні умови у вигляді снігопадів розпочалися ще з 03.12.2012 та на протязі більше двох місяців періодично випадали, відповідні погодні умови були зпрогнозовані, а тому не можуть вважатися дією обставин непереборної сили (форс-мажор), тобто стихійним лихом, та їх можна було уникнути розумним чином, при належному виконанні відповідачем своїх зобов'язань можна було запобігти пошкодженню і псуванню орендованого об'єкта, отже лист відповідача б/н від 03.04.2013, отриманий позивачем 09.04.2013, буде вважатися, згідно п. 7.3 договору, як попередження про відмову відповідача від договору за три місяці до терміну бажаного припинення договору.

15.04.2013 комісією в складі заступника голови селищної ради, депутата округу № 16 та відповідача було складено акт про те, що відповідач рекомендованим листом від 06.04.2013 поставив до відома позивача про намір розірвати договір № 29/02/2012-18 оперативної оренди основних засобів від 29.02.2012 згідно п. 5.4, п. 5.6 та п. 9.4 договору, так як магазин, що зазнав руйнації внаслідок погодних умов (а саме непередбачуваних снігопадів - акт від 19.02.2013) не можна використовувати для зберігання будівельних матеріалів, а тому позивач згідно п. 2.4 договору повинен в 5-ти денний термін забезпечити складання акту прийому-передачі об'єкту, що не було зроблено.

20.05.2013 комісією в складі заступника голови селищної ради, депутата округу № 11, депутата округу № 24 та відповідача було складено акт про те, що станом на 20.05.2013 в магазині № 159 в смт. Борова, вул. Театральна, який належить Фастівській райспоживспілці ремонтні роботи по відновленню покрівлі, що була зруйнована внаслідок снігопадів (акт від 19.02.2013) не розпочались і не проводяться.

В подальшому позивач звернувся до відповідача з листом № 119 від 15.07.2013, у якому зазначив про те, що отриманий ним 09.04.2013 лист вважався як попередження про відмову відповідача від договору за три місяці до терміну бажаного припинення договору, а оскільки 09.07.2013 закінчився трьох місячний термін попередження, позивач просить на протязі трьох днів з дня отримання даного листа повернути орендоване приміщення за актом приймання-передачі.

09.07.2013 між сторонами було складено акт приймання-передачі об'єкта нерухомості, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв орендований об'єкт. У вказаному акті зазначено, що об'єкт нерухомості, який здається, знаходиться в незадовільному стані, а саме: внаслідок великого шару снігового покриву пройшла руйнація металоконструкцій покрівлі (пошкоджено 50 % покрівлі), пошкоджено 50 % шиферу, пошкоджено 50 % стелі «Армстронг».

22.07.2013 комісією в складі заступника голови селищної ради, депутата округу № 16 та відповідача було складено акт про те, що ремонтні роботи по відновленню покрівлі в магазині № 159 в смт. Борова, вул. Театральна, що був зруйнований внаслідок снігопадів (акт від 19.02.2013) розпочалися 22.07.2013.

Відповідно до п. 3.3.4 договору відповідач зобов'язався забезпечувати належне збереження, експлуатацію і санітарне утримання об'єкта оренди, його обладнання, інвентарю та прибудинкових територій та запобігати його пошкодженню і псуванню. Забезпечувати дотримання санітарних норм, правил, стандартів, а також виконувати вимоги приписів і постанов органів державного санітарного контролю. Дотримуватись правил експлуатації та ремонту інженерних комунікацій та вимог щодо зберігання і складування матеріальних цінностей.

Згідно з п. 3.3.6 договору відповідач несе матеріальну відповідальність перед позивачем за збитки, заподіяні об'єкту оренди та/або нежитловому приміщенню, в якому розташований об'єкт оренди, пожежею, що сталася з вини відповідача, або за збитки, завдані позивачу невиконанням (неналежним виконанням) умов цього договору.

Пунктами 3.3.7, 3.3.8 договору передбачено, що відповідач зобов'язався самостійно та за власні кошти здійснювати заходи щодо підтримання об'єкта оренди у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду за цим договором, з урахуванням нормального фізичного зносу вказаного об'єкта; забезпечити зберігання інженерних мереж, комунікацій і устаткування об'єкта оренди.

Відповідно до п. 3.3.11 договору відповідач зобов'язався протягом 15 календарних днів від дати оформлення цього договору за власний рахунок на термін дії договору оренди застрахувати на користь позивача об'єкт оренди за страховими ризиками: затоплення, пожежі, стихійного лиха, крадіжки, пограбування, вандалізму. Про факт укладення договору страхування відповідач письмово повідомляє позивача з одночасним поданням останньому завіреної копії договору страхування. У разі не оформлення договору страхування у визначений термін відповідач зобов'язаний протягом 30 календарних днів відшкодувати позивачу всі збитки від затоплення, пожежі, стихійного лиха, крадіжки, пограбування та вандалізму на об'єкті оренди.

Згідно з п. 3.3.12 договору відповідач зобов'язався щорічно за власний рахунок та без відшкодування понесених витрат проводити поточний ремонт об'єкта оренди з погодженням орендодавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Статтею 771 Цивільного кодексу України передбачено, що передання у найм речі, що була застрахована наймодавцем, не припиняє чинності договору страхування. Договором або законом може бути встановлений обов'язок наймача укласти договір страхування речі, що передана у найм.

Згідно з ч. 1 ст. 773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Відповідно до ст. 776 Цивільного кодексу України поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що умовами договору та положеннями чинного законодавства України передбачений обов'язок відповідача забезпечувати належне утримання об'єкту оренди та запобігати його пошкодженню і псуванню.

З наявної у матеріалах справи довідки Фастівської метеостанції № 198 від 24.10.2013 вбачається, що сильні снігопади спостерігалися в зимовий період 2012-2013 року, сніговий покрив утворився 03.12.2012 і зійшов лише 10.04.2013, руйнація металевих конструкцій в орендованому приміщенні внаслідок снігопадів (акт від 19.02.2013) відбулася на початку 2013 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач міг запобігти пошкодженню об'єкта оренди вчасно прибравши сніговий покрив з шиферного покриття орендованого приміщення.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 Господарського кодексу України орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди.

Згідно з ч. 4 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Отже, якщо можливість користування найнятим майном наймачем істотно зменшилася через обставини, за які наймач не відповідає, він вправі вимагати від наймодавця зменшення орендної плати. В даному випадку необхідно враховувати такі обставини: по-перше, зменшення можливості користування найнятим майном повинно бути пов'язано саме з характеристиками самого майна (пошкодження майна тощо), а не з фігурою наймача; по-друге, причиною зменшення можливості користуватися найнятим майном повинні бути обставини, за які наймач не відповідає. Тобто якщо погіршення стану майна відбулося за вини наймача, він не тільки не матиме права вимагати зменшення плати, але і повинен буде відшкодувати наймодавцеві завдані цим збитки.

Відповідно до п. 5.4 договору орендна плата переглядається сторонами один раз протягом року або за згодою сторін у разі зміни методики її розрахунку, податкового законодавства, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, амортизаційних відрахувань та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно з п. 5.5 договору зміни орендної плати регулюються додатковими угодами до цього договору.

Пунктом 5.6 договору передбачено, що відмова сторони цього договору від перегляду орендної плати в порядку передбаченому в п. 5.4 цього договору є істотним порушенням цього договору і тягне дострокове розірвання договору.

Проте, відповідачем в порушення вимог статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України не надано суду доказів звернення до позивача з проектом додаткової угоди про зменшення орендної плати, доказів укладення такої додаткової угоди між сторонами та доказів зобов'язання позивача в судовому порядку укласти таку додаткову угоду.

Крім того, суд звертає увагу, що п. 5.6 договору передбачено підставу для дострокового розірвання договору № 29/02/2012-18 оперативної оренди основних засобів від 29.02.2012, а не підставу односторонньої відмови від договору.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди може бути розірвано на вимогу однієї із сторін достроково з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 Господарського кодексу України.

Згідно з ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Оскільки доказів розірвання договору № 29/02/2012-18 оперативної оренди основних засобів від 29.02.2012 за згодою сторін та в судовому порядку, у зв'язку з відмовою від перегляду орендної плати в порядку передбаченому в п. 5.4 цього договору, суду не надано, посилання відповідача на те, що він здійснив дострокове розірвання договору оренди на підставі п. 5.6 договору вважається безпідставним.

Згідно з ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому згідно з п. 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України під непереборною силою розуміється надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, на відміну від цивільно-правової, є обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, передбачених цим договором, якщо воно сталося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажор).

Відповідно до п. 9.2 договору під форс-мажором в цьому договорі варто розуміти будь-які обставини, що виникли поза волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і яких не можна було ні передбачити, ні уникнути розумним чином, включаючи воєнні дії, громадські заворушення, епідемії, блокаду, землетруси, повені, пожежі та інші стихійні лиха.

Згідно з п. 9.3 договору сторона, що не має можливості належним чином виконати свої зобов'язання за цим договором внаслідок дії форс-мажору, повинна в триденний термін письмово повідомити іншу сторону про існуючі перешкоди та їх вплив на виконання зобов'язань за цим договором.

Пунктом 9.4 договору передбачено, що якщо форс-мажор діє протягом 1 місяця і не виявляє ознак припинення, цей договір може бути розірваний позивачем або відповідачем шляхом направлення письмового повідомлення про це іншій стороні.

Відповідно до п. 9.5 договору існування форс-мажору повинно бути підтверджено компетентним органом.

В підтвердження настання форс-мажорних обставин відповідачем до суду надано довідку Фастівської метеостанції № 198 від 24.10.2013, у якій визначено, що в зимовий період 2012-2013 року 3, 6 та 11 грудня 2012 року, 22, 23 березня 2013 року спостерігалися сильні снігопади, які по кількості опадів досягли критерію стихійного гідрометеорологічного явища, в ці дні за 12 годин і менше випало 20 і більше міліметрів опадів у вигляді снігу, сніговий покрив утворився 03 грудня 2012 року і зійшов лише 10 квітня 2013 року, середня висота снігового покриву становила 58 сантиметрів, а найбільший запас води в снігу досягав 120 міліметрів, або це 1200 тонн води на гектар, всього за зимовий період випало 376 міліметрів опадів, при нормі 165, або це становить 228 % норми.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) віднесено до компетенції Торгово-промислової палати України.

Таким чином, довідка Фастівської метеостанції, на яку посилається відповідач, не є допустимим та належним доказом засвідчення обставин форс-мажору, а тому положення розділу 9 договору та статей 617 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України не можуть застосовуватися до спірних правовідносин.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів повідомлення позивача про необхідність обстеження об'єкту оренди та встановлення наявності його пошкоджень, акти, на які посилається відповідач у своєму відзиві, складено в односторонньому порядку, вони не містять відомостей про залучення до участі у їх складанні представників позивача, особи, які складали вказані акти не є спеціалістами та експертами у відповідній галузі, які в силу своїх знань та повноважень можуть давати висновок щодо технічного стану об'єкта оренди. Таким чином, надані відповідачем акти не можуть бути належним доказом факту пошкодження об'єкту оренди саме внаслідок непередбачуваних погодних умов та неможливості відповідача здійснювати повноцінну експлуатацію приміщення, переданого в оренду.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що позивач передає, а відповідач приймає у тимчасове платне користування будівлю магазину № 159 в смт. Борова загальною площею 258,6 кв.м., з яких торгова площа 207,5 кв.м.

Відповідно до п. 1.3 договору об'єкт оренди використовується відповідачем для продажу та зберігання будівельних матеріалів.

Згідно з п. 3.3.3 договору відповідач зобов'язався використовувати об'єкт оренди виключно за призначенням, вказаним в п. 1.3 цього договору.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що об'єктом оренди є будівля магазину, яка бралася в оренду для здійснення відповідачем продажу та зберігання будівельних матеріалів.

Частиною 6 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Таким чином, за наявності та доведеності підстав, передбачених цією нормою, орендар може реалізувати своє право на звільнення від сплати орендної плати. До предмету доказування входить встановлення обставин повної неможливості використання майна у цілях, передбачених договором, і, як наслідок, звільнення відповідача від внесення орендної плати за весь час дії таких обставин, за які він не відповідає.

Проте, відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що позивач перешкоджав користуватися відповідачу об'єктом оренди для цілей передбачених договором, а відповідач був позбавлений можливості та не користувався ним у спірний період.

Крім того, відповідно до п. 5.3 договору орендна плата сплачується відповідачем по день фактичного повернення майна позивачу, незважаючи на закінчення цього договору.

Згідно з ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

З наявного у матеріалах справи акту державної приймальної комісії від 27.12.1990 про введення в експлуатацію магазину № 159 в смт. Борова вбачається, що вказаний магазин був введений в експлуатацію загальною площею 308 кв.м. та відповідав необхідним нормам і стандартам.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що відповідно до акту приймання-передачі від 01.03.2012, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печаткою, об'єкт нерухомості, внутрішньобудинкові комунікації, які передаються в оренду, є в належному технічному стані, відповідають санітарним і протипожежним нормам, не мають механічних пошкоджень тощо, посилання відповідача на те, що йому було передано в оренду приміщення неякісного будівництва не береться судом до уваги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не скористався своїми правами, передбаченими пунктами 5.4-5.6, 7.3, 9.4 договору та статтями 762, 784 Цивільного кодексу України щодо підписання угоди про припинення дії договору, розірвання договору або зменшення орендної плати, хоча не був позбавлений такої можливості. Разом з тим, згідно з п. 1.3 договору відповідач не був позбавлений можливості використовувати об'єкт оренди для цілей передбачених договором, а тому у даних правовідносинах відсутні підстави для застосування ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідач заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості з орендної плати за період з 26.03.2013 по 09.07.2013 за договором № 29/02/2012-18 оперативної оренди основних засобів від 29.02.2012 не спростував, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати за спірний період суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк виконання грошового зобов'язання настав, борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача орендної плати за період з 26.03.2013 по 09.07.2013 у розмірі 10 979, 00 грн. є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 8.2 договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає - 3 188, 49 грн. за період з 26.03.2013 по 31.12.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, те, що договором не передбачено «іншого» строку нарахування штрафних санкцій, судом було здійснено власний розрахунок пені, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якого пеня підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 763, 70 грн.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо сплати орендної плати, позивач, на підставі п. 8.2 договору та ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 3 % річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 26.03.2013 по 31.12.2014 складають - 514, 52 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних, зроблений позивачем, та встановлено, що їх сума є більшою, ніж зазначена позивачем.

Оскільки, в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 514, 52 грн.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 29/02/2012-18 оперативної оренди основних засобів від 29.02.2012 підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 12 257, 22 грн., з яких: 10 979, 00 грн. - основного боргу (орендної плати), 763, 70 грн. - пені та 514, 52 грн. - 3 % річних.

Крім того, позивач, посилаючись на ст. 22 Цивільного кодексу України та статті 224, 225 Господарського кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 43 722, 60 грн. збитків.

В обґрунтування своїх вимог про стягнення збитків, позивач зазначає, що внаслідок недбалих дій відповідача та невиконання ним зобов'язань, встановлених пунктами 3.3.4 та 3.3.7 договору, стан об'єкта оренди значно погіршився та позивач здійснив ремонт покрівлі, у зв'язку з чим витратив на відновлення стану об'єкта оренди 43 772, 60 грн.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до положень ст. 224 Господарського кодексу України, які узгоджуються з положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов'язок відшкодувати збитки є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язань.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статей 623, 1166 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

Обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, позивач вимагаючи відшкодування збитків, має довести вищезазначені обов'язкові умови, що кореспондується зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підтвердження своїх позовних вимог про стягнення збитків позивач надав до суду договір № 2 на виконання робіт від 05.01.2013, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за 01.09.2013-30.09.2013 на загальну суму 43 723, 48 грн., акт приймання виконаних будівельних робіт за 01.09.2013-30.09.2013 на загальну суму 43 723, 48 грн., платіжні доручення № 372 від 16.07.2013 на суму 13 892, 00 грн., № 294 від 06.06.2013 на суму 3 630, 40 грн., № 408 від 29.07.2013 на суму 1 820, 00 грн., № 441 від 06.08.2013 на суму 8 987, 65 грн., № 487 від 21.08.2013 на суму 1 435, 00 грн., № 515 від 17.09.2013 на суму 18 471, 36 грн. та № 442 від 08.08.2013 на суму 10 000, 00 грн. (загальна сума за вказаними платіжними дорученнями становить 58 236, 41 грн.), дефектний акт від 15.05.2013, акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року на загальну суму 43 723, 48 грн. та договірну ціну за формою локального кошторису на суму 43 723, 48 грн.

З договору № 2 на виконання робіт від 05.01.2013 вбачається, що він укладений між позивачем та ФОП Мельником Романом Івановичем, а його предметом є виконання робіт - поточного та капітального ремонту об'єктів Фастівського РайСТ, об'єм і вартість яких визначається кошторисом та актом виконаних робіт.

На виконання вказаного договору між позивачем та ФОП Мельником Романом Івановичем були складені довідка про вартість виконаних будівельних робіт за 01.09.2013-30.09.2013 на загальну суму 43 723, 48 грн., акт приймання виконаних будівельних робіт за 01.09.2013-30.09.2013 на загальну суму 43 723, 48 грн., акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року на загальну суму 43 723, 48 грн. та договірна ціна за формою локального кошторису на суму 43 723, 48 грн.

Разом з тим, з вищезазначених платіжних доручень вбачається, що ФОП Мельнику Р.І. згідно договору № 2 на виконання робіт від 05.01.2013 було сплачено лише 28 471, 36 грн., інша сума коштів у розмірі 29 765, 05 грн. сплачена третім особам на підставі певних накладних та рахунків, яких до матеріалів справи не надано.

В акті приймання-передачі об'єкта нерухомості з оренди від 09.07.2013, встановлено, що об'єкт нерухомості, який здається, знаходиться в незадовільному стані, а саме: внаслідок великого шару снігового покриву пройшла руйнація металоконструкцій покрівлі (пошкоджено 50 % покрівлі), пошкоджено 50 % шиферу та пошкоджено 50 % стелі «Армстронг».

Таким чином, враховуючи те, що договір № 2 на виконання робіт від 05.01.2013 укладений на виконання поточного та капітального ремонту об'єктів позивача, в акті приймання-передачі об'єкта нерухомості від 09.07.2013 встановлено лише 50 % пошкоджень, між позивачем та відповідачем не встановлено конкретного обсягу пошкоджень та не було визначено розміру збитків, суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реального понесення витрат по усуненню пошкоджень покрівлі об'єкту оренди у розмірі 43 772, 60 грн.

За таких обставин, суд вважає, що позивач всупереч вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не обґрунтував належним чином позовної вимоги щодо стягнення збитків та не довів факт спричинення йому збитків на суму 43 772, 60 грн., оскільки причинний зв'язок між невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № 29/02/2012-18 оперативної оренди основних засобів від 29.02.2012 та витрат позивача, понесених на виконання поточного і капітального ремонту відсутній.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 43 772, 60 грн. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності до позовних вимог про відшкодування збитків внаслідок пошкодження об'єкту оренди, суд зазначає наступне.

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов'язаннях, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України, а спеціальні, які стосуються даного спору у ст. 786 Цивільного кодексу України.

Наслідки спливу позовної давності, відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права, тобто порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску позовної давності, а у зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків з підстав їх необґрунтованості, заява про застосування строків позовної давності до позовних вимог про відшкодування збитків внаслідок пошкодження об'єкту оренди судом не застосовується.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720, 50 грн. та витрати на оплати послуг адвоката у розмірі 5 000, 00 грн.

Згідно з ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статях 4, 13, 14, 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, між Фастівським районним споживчим товариством (клієнт) та адвокатом Твердохліб Мариною Василівною (адвокат) 02.12.2013 було укладено договір № 31 про надання правової допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даною угодою.

Відповідно до п. 2.1 договору адвокат бере на себе виконання наступної правової роботи: уповноважений здійснювати захист прав і законних інтересів клієнта та надання йому необхідної правової допомоги; надає консультації, висновки, довідки з правових питань; підготувати (виготовити текст, розрахунки, додатки до позовної заяви) позовну заяву про стягнення боргу за договором оперативної оренди основних засобів та неустойки за порушення умов договору до відповідача Калашнікова Владіслава Петровича та подати її до господарського суду Київської області.

Згідно з п. 3.1 договору клієнт зобов'язується за підготовку позовної заяви до суду, здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту оплатити адвокату винагороду (гонорар) в розмірі 5 000, 00 грн.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що гонорар обчислюється у фіксованому розмірі та у погодинній оплаті.

Відповідно до п. 4.4 договору за результатом виконаної правової допомоги адвокат складає звіт про виконання договору, який погоджується та затверджується клієнтом та на підставі якого сторони складають та підписують акт про виконання правової допомоги.

Згідно з п. 4.5 договору клієнт сплачує на розрахунковий рахунок адвоката гонорар частинами в наступному порядку: в розмірі 1 500, 00 грн. протягом 3 днів з дня підписання договору, в розмірі 1 500, 00 грн. протягом 3 днів після проведення першого судового засідання у справі за позовом до Калашнікова В.П., в розмірі 1 000, 00 грн. після проведення другого судового засідання у справі за позовом до Калашнікова В.П., в розмірі 1 000, 00 грн. після постановлення рішення у справі за позовом до Калашнікова В.П.

З матеріалів справи вбачається, що Фастівським районним споживчим товариством (клієнт) та адвокатом Твердохліб Мариною Василівною (адвокат) було підписано звіт № 1 про виконання договору про надання правової допомоги від 02.12.2013 та акт № 1 від 11.03.2014 про виконання правової допомоги до договору № 31 про надання правової допомоги від 02.12.2013, а також відповідно до платіжного доручення № 55 від 11.02.2014 позивач перерахував на рахунок адвоката Твердохліб М.В. грошові кошти у розмірі 5 000, 00 грн. у якості оплати за надання правової допомоги згідно договору № 31 від 02.12.2013.

У матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3929/10, виданого на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 19.03.2009 № 185 на ім'я Твердохліб Марини Василівни, копія посвідчення адвоката на ім'я Твердохліб Марини Василівни та довіреності № 217 від 25.12.2013 і № 11 від 26.01.2015, видані Фастівським районним споживчим товариством на представництво його інтересів Твердохліб Мариною Василівною.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи адвокат Твердохліб Марина Василівна приймала участь у судових засіданнях у якості представника Фастівського районного споживчого товариства, надавала усні пояснення та відповідні заяви.

Пунктом 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем надано договір про надання правової дороги та довіреність на представництво його інтересів у суді, підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, зважаючи на наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених Фастівським районним споживчим товариством судових витрат в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, ст. 28 Правил адвокатської етики.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Проте, позивачем не надано суду доказів, які підтверджують розумність витрат на послуги адвоката та вартість почасової оплати послуг адвоката.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги предмет позовних вимог, співрозмірність його із розміром адвокатських витрат, які відповідач зобов'язаний відшкодувати, та зважаючи на результати вирішення спору у даній справі, суд дійшов до висновку про часткове покладення на відповідача понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 1 218, 00 грн.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 22, 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Фастівського районного споживчого товариства задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Калашнікова Владислава Петровича (08520, Київська область, Фастівський район, селище міського типу Борова, вулиця Васильківська, будинок 11, квартира 24, ідентифікаційний номер - 2877413431) на користь Фастівського районного споживчого товариства (08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Кірова, будинок 34, ідентифікаційний код - 30389240) 10 979 (десять тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 00 коп. - основного боргу, 763 (сімсот шістдесят три) грн. 70 коп. - пені, 514 (п'ятсот чотирнадцять) грн. 52 коп. - 3 % річних, 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на оплату послуг адвоката та 383 (триста вісімдесят три) грн. 43 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 19.02.2015.

Суддя Т.В. Лутак