Постанова

від 12.05.2015 по справі 911/40/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2015 р. Справа№ 911/40/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 26.05.2015 року;

від відповідача: ОСОБА_3 - ордер від 14.01.2014 року № 098859, договір № Б-14/01,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2015 року

у справі № 911/40/14 (суддя Лутак Т.В.)

за позовом Фастівського районного споживчого товариства

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

про стягнення 12 036, 64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фастівське районне споживче товариство звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення 10 979, 00 грн. боргу, 190, 44 грн. - 3% річних та 867, 20 грн. пені за договором № 29/02/2012-18 оперативної оренди основних засобів від 29.02.2012 року.

В подальшому в ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач подав заяву про збільшення позовних вимог № 1 від 05.01.2015 року, у якій позивач збільшує свої позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 14 682, 01 грн. заборгованості за договором № 29/02/2012-18 оперативної оренди основних засобів від 29.02.2012, з яких: 10 979, 00 грн. - основного боргу (орендної плати), 3 188, 49 грн. - пені та 514, 52 грн. - 3 % річних, а також 43 722, 60 грн. - збитків. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720, 50 грн. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 5 000, 00 грн. Дана заява прийнята судом першої інстанції до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.02.2015 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 10 979, 00 грн. основного боргу, 763, 70 грн. пені та 514, 52 грн. - 3% річних.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2015 року та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від сплати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Так, руйнація об'єкту оренди, за яку не відповідає орендар, призвела до пошкоджень, які не давали можливості використовувати об'єкт оренди для господарських потреб орендаря. Руйнація покрівлі відбулася внаслідок порушення будівельних норм при будівництві чи перебудуванні об'єкту оренди орендодавцем, що підтверджено відповідною будівельно-технічною експертизою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 року апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А. та призначено до розгляду на 21.04.2015 року.

У судове засідання 21.04.2015 року представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 21.04.2015 року заперечував доводи апеляційної скарги, надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 року відкладено розгляд справи до 12.05.2015 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.05.2015 року підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні 12.05.2015 року заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, але рішення суду першої інстанції підлягає змінні з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 29.02.2012 року між Фастівським районним споживчим товариством (надалі - орендодавець, позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (надалі - орендар, відповідач) укладено договір № 29/02/2012-18 оперативної оренди основних засобів (надалі - договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування будівлю магазину АДРЕСА_2 загальною площею 258,6 кв.м., з яких торгова площа 207,5 кв.м.

Відповідно до п. 1.3 договору об'єкт оренди використовується відповідачем для продажу та зберігання будівельних матеріалів.

Згідно з п. 1.5 договору об'єкт оренди належить позивачу на праві власності.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що об'єкт оренди передається відповідачу у термін не пізніше 5 днів після укладення цього договору за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.4 договору обов'язок з складання акта приймання-передачі покладається на сторону, яка є власником об'єкта оренди.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що цей договір діє з 01.03.2012 до 28.02.2014 включно.

Відповідно до п. 5.1 договору орендна плата за користування майном в місяць становить 3 695, 00 грн.

Згідно із п. 5.2 договору орендна плата перераховується на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2, АБ "Експрес-банк" м. Фастів, МФО 322959 щомісяця по попередній оплаті до 25 числа місяця, що передує звітному.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що орендна плата сплачується відповідачем по день фактичного повернення майна позивачу, незважаючи на закінчення цього договору.

На виконання умов договору № 29/02/2012-18 оперативної оренди основних засобів від 29.02.2012 року позивач передав, а відповідач прийняв в оренду об'єкт нерухомості, про що сторони склали акт приймання-передачі від 01.03.2012 року, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печаткою. У вказаному акті зазначено, що об'єкт нерухомості, внутрішньобудинкові комунікації, які передаються в оренду, є в належному технічному стані, відповідають санітарним і протипожежним нормам, не мають механічних пошкоджень тощо.

09.07.2013 року між сторонами складено акт приймання-передачі об'єкта нерухомості, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв орендований об'єкт. Даний акт приймання-передачі об'єкта оренди підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печаткою. У вказаному акті зазначено, що об'єкт нерухомості, який здається, знаходиться в незадовільному стані, а саме: внаслідок великого шару снігового покриву пройшла руйнація металоконструкцій покрівлі (пошкоджено 50 % покрівлі), пошкоджено 50 % шиферу, пошкоджено 50 % стелі "Армстронг".

Як вбачається з матеріалів справи, 07.10.2013 року позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію № 181 з вимогою сплатити суму основного боргу (орендної плати) у розмірі 10 979, 00 грн., 3 % річних у розмірі 135, 39 грн. та пеню у розмірі 628, 67 грн. В підтвердження направлення вказаної претензії позивачем до суду надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу 11.10.2013, копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідачем, було надано відповідь на вищезазначену претензію № 181 від 07.10.2013 - лист б/н від 31.10.2013, у якому він зазначає про те, що на початку 2013 року внаслідок тяжких погодних умов, а саме великих снігопадів, відбулась руйнація металевих конструкцій покрівлі в орендованому приміщенні, що підтверджується довідкою Фастівської метеостанції № 198 від 24.10.2013, у зв'язку з чим в орендованому приміщенні відбулося постійне протікання покрівлі та провисання стелі, що унеможливлювало подальшу безпечну експлуатацію об'єкта оренди та загрожувало господарській діяльності відповідача, а оскільки позивач не усунув перешкоди у користуванні орендованим приміщенням, не перерахував на вимогу відповідача орендну плату та не прийняв дане приміщення, відповідач звільняється від сплати орендної плати та здійснив дострокове розірвання договору оренди на підставі п. 5.6 договору.

Звертаючись до суду першої інстанції, позивач посилаючись на те, що саме порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором призвело до пошкодження об'єкту оренди, звернувся з даним позовом до суду та просив стягнути з відповідача 14 682, 01 грн. заборгованості за договором № 29/02/2012-18 оперативної оренди основних засобів від 29.02.2012, з яких: 10 979, 00 грн. - основного боргу (орендної плати), 3 188, 49 грн. - пені та 514, 52 грн. - 3 % річних, а також 43 722, 60 грн. - збитків за пошкодження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 Господарського кодексу України).

Згідно з ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на те, що на початку 2013 року внаслідок тяжких погодних умов, які не залежали від волі та дії відповідача, а саме великих снігопадів, відбулася руйнація перекриття та металевих конструкцій покрівлі в орендованому приміщенні, що підтверджується довідкою Фастівської метеостанції № 198 від 24.10.2013, у зв'язку з чим в орендованому приміщенні відбулося постійне протікання покрівлі та провисання стелі, що унеможливлювало подальшу безпечну експлуатацію об'єкта оренди та загрожувало господарській діяльності відповідача, а оскільки позивач не усунув перешкоди у користуванні орендованим приміщенням, не переглянув на вимогу відповідача орендну плату, у відповідності до п. 5.4 договору, відповідач звільняється від сплати орендної плати та виконання зобов'язань відповідно до п. 9.1 договору і здійснив дострокове розірвання договору оренди на підставі п. 5.6 договору.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, 19.02.2013 року комісією в складі заступника голови селищної ради, депутата округу № 11, депутата округу № 24 та відповідача було складено акт про те, що внаслідок непередбачуваних погодних умов в магазині АДРЕСА_2 і належить Фастівській райспоживспілці, відбулася руйнація металоконструкцій покрівлі, що за собою потягло провисання стелі та руйнацію цегляного облицювання. Будівля потребує заміни металоконструкцій та шиферного покриття, ремонту стелі та ремонту облицювальної цегляної стіни.

27.02.2013 року відповідач звернувся до позивача із заявою б/н від 25.02.2013, у якій повідомив про те, що внаслідок погодних умов відбулася руйнація металевих конструкцій покрівлі приміщення магазину № НОМЕР_3, що унеможливлює повноцінну експлуатацію даного приміщення, у зв'язку з протіканням покрівлі і провисанням стелі, та просив переглянути орендну плату з 01.03.2013.

На вищевказану заяву відповідача, позивач відповів листом № 42 від 28.03.2013, у якому зазначив, що відповідно до пунктів 3.3.4, 3.3.7 договору відповідач зобов'язаний не тільки забезпечувати належне збереження об'єкта оренди, запобігати його пошкодженню і псуванню, а й самостійно за власні кошти здійснювати заходи щодо підтримання об'єкта оренди у стані не гіршому, ніж на момент його передачі в оренду, крім того, зміна орендної плати внаслідок погіршення стану орендованого майна договором та законодавством не передбачена, а тому законні підстави щодо зменшення розміру орендної плати відсутні.

01.04.2013 комісією в складі заступника голови селищної ради, депутата округу № 11, депутата округу № 24 та відповідача було складено акт про те, що станом на 01.04.2013 в магазині АДРЕСА_2, який належить Фастівській райспоживспілці ремонтні роботи по відновленню покрівлі, що була зруйнована внаслідок снігопадів (акт від 19.02.2013) не розпочались і не проводяться.

06.04.2013 відповідач звернувся до позивача з листом б/н від 03.04.2013 про розірвання договору № 29/02/2012-18 оперативної оренди основних засобів від 29.02.2012 на підставі п. 5.6 та п. 9.4 вказаного договору.

Відповідач у відповідь на вищезазначений лист б/н від 03.04.2013 повідомив позивача листом № 52 від 11.04.2013 про те, що ускладнені погодні умови у вигляді снігопадів розпочалися ще з 03.12.2012 та на протязі більше двох місяців періодично випадали, відповідні погодні умови були зпрогнозовані, а тому не можуть вважатися дією обставин непереборної сили (форс-мажор), тобто стихійним лихом, та їх можна було уникнути розумним чином, при належному виконанні відповідачем своїх зобов'язань можна було запобігти пошкодженню і псуванню орендованого об'єкта, отже лист відповідача б/н від 03.04.2013, отриманий позивачем 09.04.2013, буде вважатися, згідно п. 7.3 договору, як попередження про відмову відповідача від договору за три місяці до терміну бажаного припинення договору.

15.04.2013 комісією в складі заступника голови селищної ради, депутата округу № 16 та відповідача було складено акт про те, що відповідач рекомендованим листом від 06.04.2013 поставив до відома позивача про намір розірвати договір № 29/02/2012-18 оперативної оренди основних засобів від 29.02.2012 згідно п. 5.4, п. 5.6 та п. 9.4 договору, так як магазин, що зазнав руйнації внаслідок погодних умов (а саме непередбачуваних снігопадів - акт від 19.02.2013) не можна використовувати для зберігання будівельних матеріалів, а тому позивач згідно п. 2.4 договору повинен в 5-ти денний термін забезпечити складання акту прийому-передачі об'єкту, що не було зроблено.

20.05.2013 комісією в складі заступника голови селищної ради, депутата округу № 11, депутата округу № 24 та відповідача було складено акт про те, що станом на 20.05.2013 в магазині АДРЕСА_2, який належить Фастівській райспоживспілці ремонтні роботи по відновленню покрівлі, що була зруйнована внаслідок снігопадів (акт від 19.02.2013) не розпочались і не проводяться.

В подальшому позивач звернувся до відповідача з листом № 119 від 15.07.2013, у якому зазначив про те, що отриманий ним 09.04.2013 лист вважався як попередження про відмову відповідача від договору за три місяці до терміну бажаного припинення договору, а оскільки 09.07.2013 закінчився трьох місячний термін попередження, позивач просить на протязі трьох днів з дня отримання даного листа повернути орендоване приміщення за актом приймання-передачі.

09.07.2013 між сторонами було складено акт приймання-передачі об'єкта нерухомості, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв орендований об'єкт. У вказаному акті зазначено, що об'єкт нерухомості, який здається, знаходиться в незадовільному стані, а саме: внаслідок великого шару снігового покриву пройшла руйнація металоконструкцій покрівлі (пошкоджено 50 % покрівлі), пошкоджено 50 % шиферу, пошкоджено 50 % стелі "Армстронг".

22.07.2013 комісією в складі заступника голови селищної ради, депутата округу № 16 та відповідача було складено акт про те, що ремонтні роботи по відновленню покрівлі в магазині АДРЕСА_2, що був зруйнований внаслідок снігопадів (акт від 19.02.2013) розпочалися 22.07.2013.

Відповідно до п. 3.3.4 договору відповідач зобов'язався забезпечувати належне збереження, експлуатацію і санітарне утримання об'єкта оренди, його обладнання, інвентарю та прибудинкових територій та запобігати його пошкодженню і псуванню. Забезпечувати дотримання санітарних норм, правил, стандартів, а також виконувати вимоги приписів і постанов органів державного санітарного контролю. Дотримуватись правил експлуатації та ремонту інженерних комунікацій та вимог щодо зберігання і складування матеріальних цінностей.

Згідно з п. 3.3.6 договору відповідач несе матеріальну відповідальність перед позивачем за збитки, заподіяні об'єкту оренди та/або нежитловому приміщенню, в якому розташований об'єкт оренди, пожежею, що сталася з вини відповідача, або за збитки, завдані позивачу невиконанням (неналежним виконанням) умов цього договору.

Пунктами 3.3.7, 3.3.8 договору передбачено, що відповідач зобов'язався самостійно та за власні кошти здійснювати заходи щодо підтримання об'єкта оренди у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду за цим договором, з урахуванням нормального фізичного зносу вказаного об'єкта; забезпечити зберігання інженерних мереж, комунікацій і устаткування об'єкта оренди.

Відповідно до п. 3.3.11 договору відповідач зобов'язався протягом 15 календарних днів від дати оформлення цього договору за власний рахунок на термін дії договору оренди застрахувати на користь позивача об'єкт оренди за страховими ризиками: затоплення, пожежі, стихійного лиха, крадіжки, пограбування, вандалізму. Про факт укладення договору страхування відповідач письмово повідомляє позивача з одночасним поданням останньому завіреної копії договору страхування. У разі не оформлення договору страхування у визначений термін відповідач зобов'язаний протягом 30 календарних днів відшкодувати позивачу всі збитки від затоплення, пожежі, стихійного лиха, крадіжки, пограбування та вандалізму на об'єкті оренди.

Згідно з п. 3.3.12 договору відповідач зобов'язався щорічно за власний рахунок та без відшкодування понесених витрат проводити поточний ремонт об'єкта оренди з погодженням орендодавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Статтею 771 Цивільного кодексу України передбачено, що передання у найм речі, що була застрахована наймодавцем, не припиняє чинності договору страхування. Договором або законом може бути встановлений обов'язок наймача укласти договір страхування речі, що передана у найм.

Згідно з ч. 1 ст. 773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Відповідно до ст. 776 Цивільного кодексу України поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що умовами договору та положеннями чинного законодавства України передбачений обов'язок відповідача забезпечувати належне утримання об'єкту оренди та запобігати його пошкодженню і псуванню.

З наявної у матеріалах справи довідки Фастівської метеостанції № 198 від 24.10.2013 року вбачається, що сильні снігопади спостерігалися в зимовий період 2012-2013 року, сніговий покрив утворився 03.12.2012 і зійшов лише 10.04.2013, руйнація металевих конструкцій в орендованому приміщенні внаслідок снігопадів (акт від 19.02.2013) відбулася на початку 2013 року.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідач міг запобігти пошкодженню об'єкта оренди вчасно прибравши сніговий покрив з шиферного покриття орендованого приміщення.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 Господарського кодексу України орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди.

Згідно з ч. 4 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Отже, якщо можливість користування найнятим майном наймачем істотно зменшилася через обставини, за які наймач не відповідає, він вправі вимагати від наймодавця зменшення орендної плати. В даному випадку необхідно враховувати такі обставини: по-перше, зменшення можливості користування найнятим майном повинно бути пов'язано саме з характеристиками самого майна (пошкодження майна тощо), а не з фігурою наймача; по-друге, причиною зменшення можливості користуватися найнятим майном повинні бути обставини, за які наймач не відповідає. Тобто якщо погіршення стану майна відбулося за вини наймача, він не тільки не матиме права вимагати зменшення плати, але і повинен буде відшкодувати наймодавцеві завдані цим збитки.

Відповідно до п. 5.4 договору орендна плата переглядається сторонами один раз протягом року або за згодою сторін у разі зміни методики її розрахунку, податкового законодавства, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, амортизаційних відрахувань та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно з п. 5.5 договору зміни орендної плати регулюються додатковими угодами до цього договору.

Пунктом 5.6 договору передбачено, що відмова сторони цього договору від перегляду орендної плати в порядку передбаченому в п. 5.4 цього договору є істотним порушенням цього договору і тягне дострокове розірвання договору.

Проте, відповідачем в порушення вимог статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України не надано суду доказів звернення до позивача з проектом додаткової угоди про зменшення орендної плати, доказів укладення такої додаткової угоди між сторонами та доказів зобов'язання позивача в судовому порядку укласти таку додаткову угоду.

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем було передано йому об'єкт оренди, покрівля якого була виготовлена з невідповідних (нестандартних) матеріалів для виготовлення несучих конструкцій, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 767 ЦК України наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Згідно із ст. 768 ЦК України наймодавець може гарантувати якість речі протягом всього строку найму. Якщо у речі, яка була передана наймачеві з гарантією якості, виявляться недоліки, що перешкоджають її використанню відповідно до договору, наймач має право за своїм вибором вимагати: 1) заміни речі, якщо це можливо; 2) відповідного зменшення розміру плати за користування річчю; 3) безоплатного усунення недоліків речі або відшкодування витрат на їх усунення; 4) розірвання договору і відшкодування збитків, які були йому завдані.

При цьому, колегія суддів зазначає, що договором оперативної оренди основних засобів № 29/02/2012-18 від 29.02.2012 року не передбачено, що об'єкт оренди передається орендарю з гарантією. Крім того, як зазначалося вище, відповідач не звертався до позивача із заявою про зменшення розміру плати за користування річчю, а тому вищевказані обставини не є підставою для звільнення відповідача від сплати орендної плати.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що п. 5.6 договору передбачено підставу для дострокового розірвання договору № 29/02/2012-18 оперативної оренди основних засобів від 29.02.2012 року, а не підставу односторонньої відмови від договору.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди може бути розірвано на вимогу однієї із сторін достроково з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 Господарського кодексу України.

Згідно з ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Оскільки доказів розірвання договору № 29/02/2012-18 оперативної оренди основних засобів від 29.02.2012 за згодою сторін та в судовому порядку, у зв'язку з відмовою від перегляду орендної плати в порядку передбаченому в п. 5.4 цього договору, колегії суддів не надано, посилання відповідача на те, що він здійснив дострокове розірвання договору оренди на підставі п. 5.6 договору вважається безпідставним.

Згідно з ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому згідно з п. 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України під непереборною силою розуміється надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, на відміну від цивільно-правової, є обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, передбачених цим договором, якщо воно сталося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажор).

Відповідно до п. 9.2 договору під форс-мажором в цьому договорі варто розуміти будь-які обставини, що виникли поза волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і яких не можна було ні передбачити, ні уникнути розумним чином, включаючи воєнні дії, громадські заворушення, епідемії, блокаду, землетруси, повені, пожежі та інші стихійні лиха.

Згідно з п. 9.3 договору сторона, що не має можливості належним чином виконати свої зобов'язання за цим договором внаслідок дії форс-мажору, повинна в триденний термін письмово повідомити іншу сторону про існуючі перешкоди та їх вплив на виконання зобов'язань за цим договором.

Пунктом 9.4 договору передбачено, що якщо форс-мажор діє протягом 1 місяця і не виявляє ознак припинення, цей договір може бути розірваний позивачем або відповідачем шляхом направлення письмового повідомлення про це іншій стороні.

Відповідно до п. 9.5 договору існування форс-мажору повинно бути підтверджено компетентним органом.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) віднесено до компетенції Торгово-промислової палати України.

В підтвердження настання форс-мажорних обставин відповідачем до суду надано довідку Фастівської метеостанції № 198 від 24.10.2013 року, у якій визначено, що в зимовий період 2012-2013 року 3, 6 та 11 грудня 2012 року, 22, 23 березня 2013 року спостерігалися сильні снігопади, які по кількості опадів досягли критерію стихійного гідрометеорологічного явища, в ці дні за 12 годин і менше випало 20 і більше міліметрів опадів у вигляді снігу, сніговий покрив утворився 03 грудня 2012 року і зійшов лише 10 квітня 2013 року, середня висота снігового покриву становила 58 сантиметрів, а найбільший запас води в снігу досягав 120 міліметрів, або це 1200 тонн води на гектар, всього за зимовий період випало 376 міліметрів опадів, при нормі 165, або це становить 228 % норми.

Таким чином, довідка Фастівської метеостанції, на яку посилається відповідач, не є допустимим та належним доказом засвідчення обставин форс-мажору, а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що положення розділу 9 договору та статей 617 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України не можуть застосовуватися до спірних правовідносин.

Отже, колегія суддів зазначає, що відповідач не скористався своїми правами, передбаченими пунктами 5.4-5.6, 7.3, 9.4 договору та статтями 762, 784 Цивільного кодексу України щодо підписання угоди про припинення дії договору, розірвання договору або зменшення орендної плати, хоча не був позбавлений такої можливості.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 5.1 договору орендна плата за користування майном в місяць становить 3 695, 00 грн.

Згідно із п. 5.2 договору орендна плата перераховується на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2, АБ "Експрес-банк" м. Фастів, МФО 322959 щомісяця по попередній оплаті до 25 числа місяця, що передує звітному.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача орендної плати за період з 26.03.2013 по 09.07.2013 у розмірі 10 979, 00 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 8.2 договору просить стягнути з відповідача пеню у сумі 3 188, 49 грн. за період з 26.03.2013 по 31.12.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.2 договору у випадку несвоєчасної сплати орендних платежів відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням шестимісячного строку встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, колегія суддів приходить до висновку, що розмір пені становить 763, 70 грн., а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо стягнення пені частково у сумі 763, 70 грн.

До того ж, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за прострочення сплати орендної плати у сумі 514, 52 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, зроблений позивачем, колегію суддів встановлено, що 3% річних складає 547, 77 грн.

Оскільки, в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних частково у розмірі 514, 52 грн.

Крім того, позивач, в суді першої інстанції подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої, окрім пред'явлених вимог щодо стягнення орендної плати, пені та 3% річних просить додатково стягнути з відповідача 43 722, 60 грн. збитків.

Так, суд першої інстанції, в порядку ст. 22 ГПК України, прийняв вищезазначену заяву про збільшення позовних вимог до розгляду у повному обсязі та розглядав вимоги про стягнення з відповідача 14 682, 01 грн. заборгованості за договором № 29/02/2012-18 оперативної оренди основних засобів від 29.02.2012 року та 43 722, 60 грн. збитків.

Водночас, колегія суддів не погоджується із даними висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. (Лист Вищого господарського суду від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році").

Так, заявлені позивачем вимоги про стягнення збитків мотивовані неналежним виконанням відповідачем п.п. 3.3.4 та 3.3.7 договору щодо збереження об'єкта оренди у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду.

Отже, підстави вимоги щодо стягнення збитків є іншими, ніж вимоги про стягнення орендної плати. Самі ж вимоги про стягнення збитків є пред'явленням додаткових позовних вимог.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції необгрунтовано прийняв заяву про збільшення розміру позовних вимог у повному обсязі та розглянув позовні вимоги в частині стягнення збитків відмовивши у їх задоволенні.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, рішення суду першої інстанції в частині розгляду вимоги про стягнення збитків апеляційним судом не переглядається.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності до позовних вимог про відшкодування збитків внаслідок пошкодження об'єкту оренди, то колегія суддів не розглядає дану заяву, оскільки вимоги про відшкодування збитків були прийнятті судом першої інстанції необгрунтовано.

Крім того, позивач просить покласти на витрати на оплати послуг адвоката у розмірі 5 000, 00 грн.

Згідно з ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статях 4, 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, між Фастівським районним споживчим товариством (клієнт) та адвокатом ОСОБА_2 (адвокат) 02.12.2013 було укладено договір № 31 про надання правової допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даною угодою.

Відповідно до п. 2.1 договору адвокат бере на себе виконання наступної правової роботи: уповноважений здійснювати захист прав і законних інтересів клієнта та надання йому необхідної правової допомоги; надає консультації, висновки, довідки з правових питань; підготувати (виготовити текст, розрахунки, додатки до позовної заяви) позовну заяву про стягнення боргу за договором оперативної оренди основних засобів та неустойки за порушення умов договору до відповідача ОСОБА_4 та подати її до господарського суду Київської області.

Згідно з п. 3.1 договору клієнт зобов'язується за підготовку позовної заяви до суду, здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту оплатити адвокату винагороду (гонорар) в розмірі 5 000, 00 грн.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що гонорар обчислюється у фіксованому розмірі та у погодинній оплаті.

Відповідно до п. 4.4 договору за результатом виконаної правової допомоги адвокат складає звіт про виконання договору, який погоджується та затверджується клієнтом та на підставі якого сторони складають та підписують акт про виконання правової допомоги.

Згідно з п. 4.5 договору клієнт сплачує на розрахунковий рахунок адвоката гонорар частинами в наступному порядку: в розмірі 1 500, 00 грн. протягом 3 днів з дня підписання договору, в розмірі 1 500, 00 грн. протягом 3 днів після проведення першого судового засідання у справі за позовом до ОСОБА_4, в розмірі 1 000, 00 грн. після проведення другого судового засідання у справі за позовом до ОСОБА_4, в розмірі 1 000, 00 грн. після постановлення рішення у справі за позовом до ОСОБА_4

З матеріалів справи вбачається, що Фастівським районним споживчим товариством (клієнт) та адвокатом ОСОБА_2 (адвокат) було підписано звіт № 1 про виконання договору про надання правової допомоги від 02.12.2013 та акт № 1 від 11.03.2014 про виконання правової допомоги до договору № 31 про надання правової допомоги від 02.12.2013, а також відповідно до платіжного доручення № 55 від 11.02.2014 позивач перерахував на рахунок адвоката ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 5 000, 00 грн. у якості оплати за надання правової допомоги згідно договору № 31 від 02.12.2013.

У матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3929/10, виданого на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 19.03.2009 № 185 на ім'я ОСОБА_2, копія посвідчення адвоката на ім'я ОСОБА_2 та довіреності № 217 від 25.12.2013 і № 11 від 26.01.2015, видані Фастівським районним споживчим товариством на представництво його інтересів ОСОБА_2.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи адвокат ОСОБА_2 приймала участь у судових засіданнях у якості представника Фастівського районного споживчого товариства, надавала усні пояснення та відповідні заяви.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (Пункт 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Таким чином, враховуючи те, що позивачем надано договір про надання правової дороги та довіреність на представництво його інтересів у суді, підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, зважаючи на наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору,м колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про кваліфікацію зазначених Фастівським районним споживчим товариством судових витрат в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, ст. 28 Правил адвокатської етики.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Проте, позивачем не надано суду доказів, які підтверджують розумність витрат на послуги адвоката та вартість почасової оплати послуг адвоката.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги предмет позовних вимог, співрозмірність його із розміром адвокатських витрат, які відповідач зобов'язаний відшкодувати, та зважаючи на результати вирішення спору у даній справі, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав на відповідача витрати на оплату послуг адвоката частково у розмірі 1 218, 00 грн., що становить одну мінімальну заробітну плату.

За таких обставин, апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, однак рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2015 року підлягає зміні з урахуванням обставин викладених в мотивувальній частині рішення щодо прийняття до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог, а саме в частині заявлених вимог про стягнення збитків.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2015 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2015 року у справі № 911/40/14 змінити.

3. Позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь Фастівського районного споживчого товариства (08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Кірова, будинок 34, ідентифікаційний код - 30389240) 10 979 (десять тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 00 коп. - основного боргу, 763 (сімсот шістдесят три) грн. 70 коп. - пені, 514 (п'ятсот чотирнадцять) грн. 52 коп. - 3 % річних, 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на оплату послуг адвоката та 383 (триста вісімдесят три) грн. 43 коп. - судового збору.

5. В іншій частині позовних вимог, а саме в частині стягнення пені у сумі 2 424, 79 грн., відмовити.

6. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

7. Матеріали справи № 911/40/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко