Постанова

від 03.02.2015 по справі 6/19/2011/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

03 лютого 2015 року Справа № 6/19/2011/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Петухов М.Г. ,

судді Бригинець Л.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - пред-ка Кулика С.П.(пост.дов.№ 02/12 від 02.12.2014 р. - а.с.198 у т.6)

публічного акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" - пред-ка Кобзаря А.В. (пост.дов.№ 17/03/2011 від 29.03.2011 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 02.12.2014р. про розгляд заяви публічного акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" про заміну позивача правонаступником і перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 26.01.2012 р. у справі № 6/19/2011/5003

за позовом закритого акціонерного товариства "Консервний завод "Кодимський"

до товариства пред-каК з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В"

про стягнення 228 887 грн. 24 коп.

в с т а н о в и в :

Відповідно до ухвали господарського суду Вінницької області від 02.12.2014 р. у справі № 6/19/2011/5003 задоволено частково заяву публічного акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" № 1077/ІІ від 22.04.2014 р. про перегляд ухвали господарського суду Вінницької області від 26.01.2012 р. у справі № 6/19/2011/5003 за нововиявленими обставинами; замінено сторону - позивача у справі закрите акціонерне товариство "Консервний завод "Кодимський" правонаступником у грошовому зобов'язанні публічним акціонерним товариством "Міжнародний інвестиційний банк"; скасовано ухвалу господарського суду Вінницької області від 26.01.2012 р. у справі № 6/19/2011/5003 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню; відмовлено в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В" б/н від 30.11.2011 р. про визнання наказу господарського суду Вінницької області від 29.08.2011р. у справі № 6/19/2011/5003 таким, що не підлягає виконанню повністю; відмовлено в задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" № 1077/ІІ від 22.04.2014 р. в частині видачі нового судового наказу по справі № 6/19/2011/5003 на ім'я публічного акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк"; судові витрати на судовий збір в сумі 2288,87 грн. за подання заяви про перегляд ухвали суду за нововиявленими обставинами, 609,00 грн. за подання апеляційної скарги, 609,00 грн. за подання касаційної скарги покладено на відповідача, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В" на користь публічного акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" 2288,87 грн. витрат пов'язаних із сплатою судового збору.

Не погоджуючись з такою ухвалою ТОВ "Виробниче підприємство "Надія-В" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 02.12.2014 р. у справі № 6/19/2011/5003 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами та заміну сторони. Судові витрати просить покласти на позивача.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що у заявах про заміну позивача ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" правонаступником ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" і позивач і заявник посилаються на рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 22.08.2011 р. у справі № 787/11. Проте, надана заявником копія даного рішення Третейського суду не відповідає вимогам ст.36 ГПК України, оскільки не є належно засвідченою.

Скаржник звертає увагу, що відповідно до витягу з ЄДРПОУ 03.02.2014 р. було проведено припинення юридичної особи ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" і дані про юридичних осіб-правонаступників позивача взагалі відсутні.

Таким чином, скаржник вважає, що ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" не є процесуальним правонаступником ЗАТ "Конскрвний завод "Кодимський" в розумінні ст.25 ГПК України.

Також скаржник доводить, що оскільки ухвала господарського суду про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не перешкоджає подальшому провадженню, а є остаточним процесуальним документом при вирішенні справи про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, тому не підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.

Крім того, на думку скаржника, вказані позивачем у заяві обставини не можуть вважатися нововиявленими у розумінні ст.112 ГПК України, оскільки обставини, на які посилається заявник не є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, на яких ґрунтується ухвала господарського суду Вінницької області, а натомість є новими обставинами, про що зазначає сам заявник.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" заперечує її доводи, вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, просить залишити ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В письмових поясненнях, наданих суду та в судовому засіданні представник ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" пояснив, що в матеріалах справи є належним чином завірена копія рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 22.08.2011р., яка відповідає вимогам ч.2 ст.46 Закону України "Про третейські суди", оскільки його скріплено підписом голови третейського суду та відбитком печатки засновника третейського суду.

Доводить, що рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 22 .08.2011 р. у справі № 787/11 встановлено те, що заявник є правонаступником закритого акціонерного товариства "Консервний завод "Кодимський", як позивача/стягувача у справі № 6/19/2011/5003, оскільки ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" набув прав нового кредитора у зобов'язаннях, які випливають з договору поставки № 13/07/10 від 13.07.2010 р. Невиконання умов цього договору стало підставою для стягнення боргу в сумі 228887,24 грн. з ТОВ «Виробниче підприємство "Надія-В"» за судовим рішенням від 21.04.2011 р. у справі № 6/19/2011/5003.

Пояснює, що відповідно до рішення господарського суду Одеської області від 20.01.2014 р. у справі № 916/174/13-г, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 р., визнано недійсним правочин про зарахування зустрічних вимог, укладений ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" та ТОВ "ВП "Надія-В", який був підставою для прийняття судом ухвали від 26.01.2012 р. про визнання наказу суду від 29.08.2011 р. таким, що не підлягає виконанню.

Вважає, що рішенням господарського суду Одеської області від 20.01.2014р. у справі № 916/174/13-г, яке набрало законної сили, встановлені обставини, що мають преюдиціальне значення у даній справі, а саме: ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" набув прав нового кредитора у зобов'язаннях, що випливають з договору поставки № 13/07/10 від 13.07.2014 р.

На підтвердження своєї правової позиції посилається на норми ст.ст. 512, 572, 590 ЦК України, ст.46 Закону України "Про третейські суди", ч.6 ст.20, ст.23 Закону України "Про заставу", ст.ст.2,24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Крім того, зазначає, що згідно з п.18 ч.1 ст.106 та п.2 ч.1 ст.107 ГПК України ухвали місцевого господарського суду про внесення виправлень до наказу, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, можуть бути оскаржені в апеляційному та касаційному порядку, а отже, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, на що вказує в тому числі судова практика.

Вважає, що ухвала про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню перешкоджає подальшому руху справи на завершальній стадії примусового виконання рішення в частині зміни сторони відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження", а також, в частині реалізації стороною права на відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення тощо.

Доводить, що нововиявлені обставини за змістом ст.112 ГПК України в даному випадку виникли з 03.04.2014 р., а 22.04.2014 р., тобто - ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" звернувся із заявою до господарського суду в строк, передбачений ч.1 ст.113 ГПК України.

Позивач закрите акціонерне товариство "Консервний завод "Кодимський" не забезпечило явку свого представника у судове засідання. Відзив на апеляційну скаргу також не наданий. Витягом Державної реєстраційної служби від 25.11.2014 р. підтверджено, що ЗАТ "Консервний завод "Кодимський".є припиненим, тому колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника цієї сторони за наявними у справі матеріалами. При цьому колегія суддів звертає увагу, що суб'єкт оскарження не може бути позбавлений прав, передбачених п.8 ч.3 ст.19 Конституції України (щодо здійснення апеляційного розгляду).

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обгрунтованість ухвали місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено слідуюче.

21.04.2011 р. господарським судом Вінницької області прийнято рішення про задоволення позову у справі № 6/19/2011/5003, відповідно до якого вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю " Виробниче підприємство "Надія-В" на користь закритого акціонерного товариства "Консервний завод "Кодимський" 202584,00 грн. боргу, 10835,51 грн. пені, 10129,20 грн. штрафу, 2097,19 грн. процентів річних, 3 241,34 грн. збитків від інфляції, 2 288,87 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 р. вказане рішення господарського суду Вінницької області залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2011 р. касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В" залишено без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 р. у справі № 6/19/2011/5003 - без змін.

Після набрання рішенням господарського суду Вінницької області законної сили на його виконання 29.08.2011 р. був виданий наказ.

В подальшому ухвалою від 26.01.2012 р. господарський суд Вінницької області задоволив частково заяву від 30.11.2011 р. ТОВ "Виробниче підприємство "Надія-В" про визнання наказу господарського суду Вінницької області від 29.08.2011 р. таким, що не підлягає виконанню і наказ господарського суду Вінницької області від 29.08.2011 р. у справі № 6/19/2011/5003 визнаний таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з ТОВ "Виробниче підприємство "Надія-В" на користь ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" суми 230952 грн. 47 коп.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.03.2012 р. ухвалу господарського суду Вінницької області від 26.01.2012 р. скасовано в частині визнання наказу таким, що не підлягає до виконання в сумі 228 887 грн. 24 коп. та визнано наказ господарського суду Вінницької області від 29.08.2011 р. таким, що не підлягає до виконання в частині стягнення 2 065 грн. 23 коп.

Постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 26.03.2012 р. була скасована Вищим господарським судом України і відповідно до постанови ВГСУ від 09.07.2012 р. ухвалу господарського суду Вінницької області від 26.01.2012 р. у справі № 6/19/2011/5003 залишено в силі.

28.04.2014 р. публічне акціонерне товариство "Міжнародний інвестиційний банк" подав до господарського суду Вінницької області заяву (вих.№ 1077/ІІ від 22.04.2014 р.) про перегляд ухвали суду від 26.01.2012 р. за нововиявленими обставинами, в якій заявник просить суд замінити сторону по справі, а саме попереднього кредитора у грошовому зобов'язанні (позивача/стягувача) ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" правонаступником - ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк", а також просить скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 26.01.2012 р. та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "ВП "Надія-В" про визнання наказу господарського суду Вінницької області від 29 серпня 2011 року по справі № 6/19/2011/5003 таким, що не підлягає виконанню відмовити повністю і видати новий судовий наказ у справі № 6/19/2011/5003 (на користь ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк").

Свою заяву ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" мотивує наступним.

Публічне акціонерне товариство "Міжнародний Інвестиційний Банк" є новим кредитором у зобов'язанні та правонаступником закритого акціонерного товариства "Консервний завод "Кодимський" як позивача/стягувача у справі № 6/19/2011/5003 на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 22 серпня 2011 року по справі № 787/11, в силу звернення стягнення на предмет застави - майнові права , а саме права грошової вимоги, що випливають з договору поставки № 13/07/10, укладеного 13 липня 2010 року між закритим акціонерним товариством "Консервний завод "Кодимський" та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В".

При прийнятті ухвали господарського суду Вінницької області від 26.01.2012 р. у справі № 6/19/2011/5003 суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що 25 лютого 2011 року між суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем Скочиком Володимиром Леонідовичем і ТОВ "Виробниче підприємство "Надія-В" був укладений договір про відступлення права вимоги боргу, відповідно до якого відбулась передача (уступка) права грошової вимоги на суму 229346,88 грн., яку в подальшому боржник ТОВ " Виробниче підприємство "Надія-В" заявив до зарахування проти пред'явленої йому грошової вимоги ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" в розмірі 228887,24 грн. (без врахування нарахованих та присуджених до сплати господарських санкцій, а також покладених на відповідача судових витрат). В зв'язку з цим наказ № 6/19/2011/5003, виданий 29.08.2011 р. господарським судом Вінницької області на загальну суму 231412,11 грн. відповідно до від 26.01.2012 р. був визнаний таким, що не підлягає виконанню в цій частині.

Заявник посилається на рішення господарського суду Одеської області від 20 січня 2014 року у справі № 916/174/13-г, відповідно до якого позов ПАТ "МІБ" задоволено повністю, визнано недійсним.правочин про зарахування зустрічних вимог, укладений ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" та ТОВ "Виробниче підприємство "Надія-В" шляхом подання заяви від 20 квітня 2011 року. Вказане рішення господарського суду Одеської області було залишено без змін Одеським апеляційним господарським судом Відповідно до постанови від 03.04.2014 р.

Рішення суду про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування вимог, укладеного ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" та ТОВ "Виробниче підприємство "Надія-В" шляхом подання заяви від 20 квітня 2011 року, містить матеріально-правові обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 6/19/2011/5003. Такі обставини не були відомі (не існували) на час розгляду даного питання судом 26.01.2012 р., враховуючи презумпцію правомірності правочину згідно зі ст. 204 ЦК України.

Встановлені у рішенні господарського суду Одеської області нововиявлені обставини (правові наслідки недійсності правочину) за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення (ухвали), що переглядається, вони не ґрунтуються на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи № 6/19/2011/5003 і за своєю правовою природою не є новими доказами, а є новими фактичними обставинами, що мають значення для вирішення справи.

Оскільки нововиявлені обставини, пов'язані з істотними для господарської справи № 6/19/2011/5003 обставинами, не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із даною заявою, на час розгляду господарської справи № 6/19/2011/5003, встановлені в іншій господарській справі - № 916/174/13-г рішенням, яке набрало законної сили 03 квітня 2014 року, тому днем встановлення відповідних нововиявлених обставин слід вважати саме день набрання рішенням законної сили 03 квітня 2014 року.

З урахуванням наведеного заявник просить ухвалу господарського суду Вінницької області від 26.01.2012 р. у справі № 6/19/2011/5003, яка набрала законної сили, переглянути за нововиявленими обставинами у зв'язку з наявністю підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.112 ГПК України.

Одночасно заявник ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" 22.04.2014 р. звернувся до суду із заявою про заміну сторони у справі правонаступником, а також - про скасування ухвали господарського суду Вінницької області від 26.01.2012 р. та видачу нового судового наказу у справі № 6/19/2011/5003 про стягнення коштів на користь ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк".

Господарський суд Вінницької області 27.05.2014 р. виніс дві ухвали за результатами розгляду заяви ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" про перегляд ухвали суду від 26.01.2012 р. за нововиявленими обставинами і про заміну позивача у справі правонаступником: однією ухвалою заяву ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" було задоволено частково і замінено позивача у справі закрите акціонерне товариство "Консервний завод "Кодимський" на правонаступника у грошовому зобов"язанні публічне акціонерне товариство "Міжнародний інвестиційний банк", іншою ухвалою від 27.05.2014 р. ухвалу від 26.01.2014 р. скасовано, відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "Надія - В" про визнання наказу господарського суду Вінницької області від 29.08.2011 р. у справі № 6/19/2011/5003 таким, що не підлягає виконанню, та відмовлено у задоволенні заяви в частині видачі нового наказу на користь ПАТ "МІБ", а також вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою суду апеляційної інстанції від 26.08.2014 р. ухвалу від 27.05.2014 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2014 р. касаційну скаргу відповідача задоволено частково. Ухвали Господарського суду Вінницької області від 27.05.2014 р. і постанову суду апеляційної інстанції від 26.08.2014 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд. У постанові від 20.10.2014 р. Вищим господарським судом зазначено, що судами належним чином не досліджено рішення третейського суду як доказу прав нового кредитора ПАТ «Міжнародний інвестиційний банк» з урахуванням норм ст.ст.35, 36 ГПК України та ч.2 ст.46 Закону України «Про третейські суди», а також - належним чином не досліджено фактичні обставини щодо реалізації заставлених майнових прав відповідно до норм ст.ст.20, 23 Закону України «Про заставу».

Колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду встановлено слідуюче.

Матеріалами справи № 6/19/2011/5003 підтверджено, що 22.07.2008 р. приватним сільськогосподарським підприємством "Розвиток і К" (постачальник) та ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" (покупець) укладений договір поставки № 22/7-08, за умовами якого постачальник зобов'язаний передати покупцю яблука, а покупець - оплатити їх на умовах договору.

05.02.2009 р. ПСП "Розвиток і К" (первісний кредитор) та суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа Скочик В.Л. (новий кредитор) уклали договір № 5/02-09 про відступлення права вимоги, предметом якого є передача первісним кредитором новому кредитору належного йому права вимоги за договором № 22/07/08 від 22.07.2008 р.

25.02.2011 р. підприємець Скочик В.Л. (цедент) та товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В" (цесіонарій) уклали договір про відступлення права вимоги боргу згідно якого цедент передає, а цесіонарій приймає на себе відповідно до ст.ст. 512-514, 516-519 ЦК України право витребування боргу у боржника ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" і цесіонарій стає кредитором за договором поставки № 22/7-08 від 22.07.2008 р. та договором про відступлення права вимоги № 5/02-09 від 05.02.2009 р.

18.03.2011 р. підприємець Скочик В.Л. направив рекомендованим листом ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" про відступлення права вимоги боргу в сумі 229346 грн. 88 коп. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В" за договором від 25.02.2011 р. /а.с.114-115 у т.2/.

20.04.2011 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В" направило ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" рекомендованим листом заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог між ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" та ТОВ "Виробниче підприємство "Надія-В" на суму 228887 грн. 24 коп. за договором поставки № 13/07/10 від 13.07.2010 р., договором поставки № 22/07-08 від 22.07.2008 р. та договором про відступлення права вимоги боргу від 25.02.2011 р.

Така заява відповідача про зарахування зустрічних вимог на суму 228887,24 грн. позивачем не оспорювалась.

З урахуванням таких обставин суд, розглядаючи заяву відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, дійшов висновку, що станом на час видачі наказу 29.08.2011 р. у справі № 6/19/2011/5003 зобов'язання відповідача щодо сплати на користь позивача суми 228887 грн. 24 коп. припинено шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, здійснених на підставі заяви відповідача від 20.04.2011 р., а тому в частині стягнення 228887 грн. 24 коп. обов'язок боржника відсутній.

2065,23 грн. різниці між сумою, належною до стягнення за наказом, і сумою зарахування відповідач сплатив на користь позивача платіжним дорученням № 25 від 05.01.2012 р., тому в частині стягнення 2065 грн. 23 коп. за наказом господарського суду від 29.08.2011 р. у справі № 6/19/2011/5003 обов'язок боржника відсутній у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником.

Врахувавши вищезазначені обставини господарський суд, розглядаючи заяву відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, дійшов висновку, що заява відповідача/боржника підлягає частковому задоволенню в частині стягнення 230952 грн. 47 коп. відповідно до ч.4 ст.117 ГПК України.

Колегією суддів встановлено, що 20.01.2014 р. господарським судом Одеської області прийнято рішення у справі № 916/174/13-г за позовом публічного акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" до ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" та до ТОВ "Виробниче підприємство Надія-В" про визнання правочину недійсним. Позов задоволено, суд визнав недійсним правочин про зарахування зустрічних вимог, укладений закритим акціонерним "Консервний завод "Кодимський" та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В", вчинений шляхом подання заяви від 20 квітня 2011 р.

У справі № 916/174/13-г господарський суд встановив, що 25 листопада 2010 року публічним акціонерним товариством "Міжнародний Інвестиційний Банк" та закритим акціонерним товариством "Консервний завод "Кодимський" був укладений договір застави майнових прав, відповідно п.1.1. якого предметом даного договору є передача заставодавцем заставодержателю в заставу майнових прав (прав вимоги) на отримання платежів як таких, що існують на момент укладення цього договору (підтверджуються видатковим накладними, перелік яких наведено в додатку № 1 до цього договору), а також тих, що можуть виникнути в майбутньому, які належать та/або належатимуть до виплати заставодавцю відповідно до договору поставки № 13/07/10 від 13.07.2010 р.

Господарським судом Одеської області встановлено, що пред'явлені до зарахування вимоги ТОВ "Виробничого підприємства "Надія-В" до ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" не є безспірними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах - зокрема, не на актах прийому-передачі товару, з оформленням яких умови договору пов'язують передачу товару у власність від постачальника покупцю та, як наслідок, виникнення в останнього обов'язку щодо оплати переданого у власність товару. Суд встановив, що за умовами договору поставки № 22/07-08 від 22.07.2008 р. зобов'язання по оплаті товару в покупця за договором виникає лише і тільки з моменту передачі товару постачальником у власність покупця, тобто - по факту оформлення і підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару. Вчинення таких дій судом не встановлено.

Таким чином, господарським судом Одеської області встановлено, що вимоги ТОВ "Виробничого підприємства "Надія-В" до ЗАТ "Консервного заводу "Кодимський") ґрунтуються на акті звірки взаємних розрахунків, який не може бути використаний у якості доказу виникнення чи існування зобов'язання та/або визнання боргу за відсутності первинних документів, тобто - належних та допустимих доказів на підтвердження виникнення (існування) заявленої до зарахування вимоги. Сторони не надали доказів на підтвердження існування (виникнення) заборгованості, а також не довели належними і допустимими доказами факту невиконання та/або неналежного виконання (прострочення) зобов'язання боржником за договором поставки № 22/07-08, що виключає можливість здійснення зарахування таких вимог.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність пов'язаних та (або) зустрічних вимог для здійснення зарахування сторонами оспорюваного правочину.

Враховуючи, що право застави є абсолютним і захищається законом по відношенню до невизначеного кола осіб, суд дійшов висновку, що оспорюваним правочином порушено пріоритетне право ПАТ "МІБ" як заставодержателя, встановлене ст.572 ЦК України та Законом України "Про заставу", що суперечить вимогам п.5 ч.1 ст.602 ЦК України і є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним згідно зі ст.ст. 13, 15, 16, 215 ЦК України.

Також господарським судом Одеської області встановлено, що відповідно до рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 22.08.2011 р. по третейській справі № 787/11 право грошової вимоги за договором поставки № 13/07/10 від 13.07.2010 р. у сумі 228 887,24 грн. було переведене на ПАТ "МІБ" в порядку звернення стягнення на предмет застави. Тому відповідно до ст.512 ЦК України позивач з 22.08.2011 р. набув прав нового кредитора у зобов'язаннях, що випливають з договору поставки № 13/07/10 від 13.07.2010 р. Господарським судом Одеської області встановлено, що рішення третейського суду є законним та правомірним, оскільки на момент третейського розгляду господарський суд Вінницької області рішенням від 21.04.2011 р. задоволив позов ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" до ТОВ виробничого підприємства "Надія-В" про стягнення 228887,24 грн. заборгованості, і таке рішення господарського суду Вінницької області залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій. Судом був виданий наказ на виконання цього рішення.

Вказане рішення третейського суду не оскаржувалось.

Крім того, судовими рішеннями у справі № 5017/997/2012 про банкрутство ЗАТ "Консервний завод "Кодимський", зокрема ухвалою господарського суду Одеської області від 06.08.2013 р. і постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 р., які залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2013 р., встановлено, що ніякі грошові вимоги у ПСП "Розвиток і К" як постачальника ані за договором поставки № 22/07-08 від 22.07.2008 р., ані за договором поставки № 2/07 від 02.07.2007 р. до боржника ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" як покупця за вказаними договорами поставки не існують (не виникли), а сама поставка за вказаними договорами визнана такою, що не могла відбутися (має ознаки фіктивності), оскільки ПСП "Розвиток і К" господарської діяльності в період укладення вказаних договорів не здійснювало і ніякої звітності не подавало, внаслідок чого визнане банкрутом. Відповідно, законних підстав для відступлення цим підприємством ПСП "Розвиток і К" третім особам грошових вимог не існувало.

Вказане вище рішення господарського суду Одеської області у справі № 916/174/13-г було залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 р.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує встановлена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, судова колегія вважає безсумнівними факти встановлені вищезазначеними рішеннями господарських судів, які набрали чинності. Ці факти не можуть ставитися судом під сумнів та є такими, які не потребують додаткового доведення зазначених обставин та фактів.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною 1 ст.236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що правочин про зарахування зустрічних вимог, вчинений сторонами шляхом подання заяви 20 квітня 2011 року є недійсним з моменту його вчинення і не створює прав та обов'язків, настання яких сторони передбачали за змістом правочину.

Відповідно до ст.112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно з ч.1 ст.113 ГПК України судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили.

У п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" роз'яснено, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

У п.8.4 цієї постанови Пленуму роз'яснено також, що за змістом приписів розділу XIII ГПК ухвала господарського суду може бути переглянута за нововиявленими обставинами за одночасної наявності двох умов: вона, по-перше, підлягає оскарженню в апеляційному та в касаційному порядку і, по-друге, перешкоджає подальшому розглядові справи господарським судом.

Заперечення відповідача про те, що ухвала господарського суду від 26.01.2012 р. не підлягає перегляду за нововиявленими обставинами з посиланням на наведене роз'яснення, є безпідставними, оскільки : - відповідно до норм ст.106 ГПК України ухвала про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню підлягає апеляційномі та касаційному оскарженню;

- ухвала прийнята судом на завершальній стадії судового провадження - стадії виконання судового рішення відповідно до норм розд.ХІУ Господарського процесуального кодексу України, тобто - не є процесуальним документом, який перешкоджає подальшому розгляду справи в господарському процесі.

Враховуючи вищенаведені обставини та норми, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що обставини, встановлені судом при прийнятті рішення у справі № 916/174/13-г щодо недійсності правочину, є істотними для вирішення у даній справі питання про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, і не були відомі заявнику на час розгляду справи № 6/19/2011/5003, хоча існували на час розгляду справи (заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню). Тому наявні підстави для перегляду ухвали за нововиявленими обставинами, скасування ухвали господарського суду Вінницької області від 26.01.2012 р. про визнання наказу у даній справі таким, що не підлягає виконанню, та відмови повністю у задоволенні заяви відповідача від 30.11.2011 р. про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

У урахуванням вищенаведених обставин та відповідно до норм ст.25 ГПК України суд першої інстанції правомірно замінив позивача/стягувача у справі закрите акціонерне товариство "Консервний завод "Кодимський" правонаступником публічним акціонерним товариством "Міжнародний Інвестиційний Банк".

Згідно зі ст.25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Відповідно до п.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" роз'яснено, що правонаступництво можливе на будь-якій стадії процесу, правонаступник також вправі звернутись до господарського суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

За змістом абз. 3 п. 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р. роз'яснено також, що статтею 25 ГПК України передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України ).

Згідно ч.5 ст.8 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 25.11.2010 р. між публічним акціонерним товариством "Міжнародний Інвестиційний Банк" (заставодержатель) та закритим акціонерним товариством "Консервний завод "Кодимський" (заставодавець) укладено договір застави майнових прав, предметом якого є передача заставодавцем заставодержателю в заставу майнових прав (прав вимоги) на отримання платежів як таких, що існують на момент укладення цього договору (підтверджуються видатковим накладними, перелік яких наведено в додатку №1 до цього договору), так і тих, що можуть виникнути в майбутньому, які належать та/або належатимуть до виплати заставодавцю відповідно до договору поставки № 13/07/10 від 13.07.2010 р..

22.08.2011 р. постійно діючим третейським судом при асоціації Українських банків прийнято рішення у справі № 787/11 за позовом ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" до ЗАТ "КЗ "Кодимський" за участю третьої особи : ТОВ "Виробниче підприємство "Надія-В" про звернення стягнення на предмет застави, яким вирішено перевести на ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" заставлені майнові права, а саме право грошової вимоги, що випливає з договору поставки № 13/07/10 від 13.07.2010 р. у розмірі 228887,24 грн..

До матеріалів даної справи залучена копія рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 22.08.2011 р. в справі № 787/11 за позовом ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" до ЗАТ "Консервний завод "Кодимський", за участю третьої особи: ТОВ "Виробниче підприємство "Надія - В" про звернення стягнення на предмет застави. Вказане рішення третейського суду є належним доказом. Рішення підписане третейським суддею В.Гаврищук, який як зазначено в цьому рішенні, призначений згідно Регламенту Третейського суду та вимог Закону України "Про третейські суди". Наданий господарському суду примірник рішення підписаний третейським суддею і Президентом Асоціації українських банків, як юридичної особи, при якій створений Постійно діючий третейський суд та їх підписи скріплено відтиском круглої печатки Асоціації банків України, що відповідачє вимогам передбаченим в ч.1, 2 ст.46 Закону України "Про третейські суди".

Суд не бере до уваги заперечення відповідача, які полягають в тому, що вказана копія третейського суду є неналежним доказом, оскільки всупереч вимогам ч.2 ст.36 ГПК України і ч.2 ст.46 Закону України "Про третейські суди", не посвідчена нотаріально. Ці заперечення відповідача господарський суд вважає безпідставними і такими, що суперечать нормам законодавства на які посилається відповідач. Частиною 2 ст.46 Закону України "Про третейські суди" від 11.05.2004 р. № 1701-ІV чітко передбачено, що тільки підписи третейський суддів для вирішення конкретного спору, на рішенні третейського суду посвідчуються нотаріально. А рішення Постійно діючого третейського суду скріплюється тільки підписом керівника та круглою печаткою юридичної особи - засновника цього третейського суду. Оскільки рішення від 22.08.2011 р. в справі № 787/ІІ прийняте Постійно діючим третейським судом при Асоціації Українських банків, то воно правомірно скріплене підписом Президента Асоціації Українських банків, як юридичної особи, засновника цього постійно діючого третейського суду та круглою печаткою цієї юридичної особи. Тому підпис третейського судді на рішенні від 22.08.2011 р. № 787/ІІ не потребував нотаріального посвідчення.

Згідно ч.2 ст.36, ст.122-2 ГПК України письмові докази подаються господарському суду в оригіналі чи належним чином засвідченій копії. До заяви про заміну позивача у справі правонаступником і про перегляд ухвали суду від 26.01.2012 р. за нововиявленими обставинами заявник правомірно подав до господарського суду копію рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 22.08.2011 р. в справі № 787/ІІ /т.5 а.с.95-98/. Ця копія рішення третейського суду на звороті а.с.98 у т.5 містить запис: Прошити чотири аркуші, згідно з оригіналом, скріплена підписом голови постійно діючого Третейського суду при АУБ Жуковим А.М. і відтиском печатки Третейського суду при Асоціації банків України м. Київ. Тому вказана копія рішення третейського суду належним чином засвідчена і є належною копією.

Згідно з ч.10 ст.38 Закону України "Про третейські суди" обставини, встановлені рішенням третейського суду, підлягають обов'язковому доказуванню при розгляді цивільних, господарських та інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що зазначене рішення третейського суду відповідає чинному законодавству і за формою і за змістом згідно з нормами ст.46 Закону України «Про третейські суди». Враховано при цьому, що правомірність висновків та встановлених у цьому рішенні обставин вже підтверджені рішенням господарського суду Одеської області від від 20.01.2014 р. по справі № 916/174/13-г, про що зазначено вище. Так, у рішенні господарського суду Одеської області, яке набрало чинності, міститься висновок, що вказане рішення Третейського суду є законним та правомірним, оскільки на момент третейського розгляду позов ЗАТ "КЗ "Кодимський" до ТОВ "ВП "Надія-В" про стягнення заборгованості у розмірі 228 887,24 грн. було задоволено, згідно з рішенням господарського суду Вінницької області від 21.04.2011 р., залишеним в силі (без змін) рішеннями апеляційної та касаційної інстанцій і на це рішення було видано відповідний судовий наказ.

Вказаним рішенням третейського суду від 22.08.2011 р. в справі № 787/ІІ позовні вимоги ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" задоволені повністю. Переведено на ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" заставлені майнові права, а саме право грошової вимоги, що випливає з Договору поставки № 13/07/10 від 13.07.2010, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Консервний завод «Кодимський» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ:31886585) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Надія-В» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 32938796), у розмірі 228887, 24 (двісті двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят сім гривень 24 копійки), в тому числі: 202584,00 грн., в тому числі:202584,00 грн. основного боргу, 10835,51 грн. пені, 10129,20 грн. штрафу, 2097,19 грн. процентів річних, 3241,34 грн. збитків від інфляції, з дня прийняття цього рішення. Стягнуто із Закритого акціонерного товариства «Консервний завод «Кодимський» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 31886585) на користь Публічного акціонерного товариства Міжнародний Інвестиційний Банк» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 35810511) 2688 грн. 87 коп. витрат, пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом.

Отже, вказане рішення третейського суду від 22.08.2012 р. у справі № 787/ІІ є належним доказом того, що ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" є правонаступником закритого акціонерного товариства «Консервний завод «Кодимський» у господарському зобов'язанні, оскільки ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" набув прав нового кредитора у зобов'язаннях, що випливають з договору поставки № 13/07/10 від 13.07.2010 р., укладеним ЗАТ «Консервний завод «Кодимський» та ТОВ «Виробниче підприємство «Надія-В», у розмірі 228887, 24 грн.

Крім того, рішенням господарського суду Одеської області від 20.01.2014 р. в справі № 916/174/13-г, сторонами в якій були ті ж самі, що в справі № 6/19/2011/5003, встановлено преюдиційний факт, який згідно з ч.2 ст.35 ГПК України не потребує доведення при вирішенні інших спорів, - а саме те, що ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" відповідно до ст.512 ЦК України набув прав нового кредитора у зобов'язаннях, що випливають з договору поставки № 13/07/10 від 13.07.2010 р.

Оскільки ухвала суду від 26.01.2012 р. у справі № 6/19/2011/5003 підлягає скасуванню в результаті її перегляду за нововиявленими обставинами та зважаючи на заміну сторони в даній справі ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" на ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк", стягувачем за наказом суду від 29.08.2011 р. є ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк".

При цьому, нормами процесуального законодавства не передбачено видачу нового наказу в разі вибуття однієї із сторін за наказом, а тому виконанню підлягає раніше виданий наказ з врахуванням обставин викладених в ухвалі суду.

Колегія суддів при цьому погоджується із доводами ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк", що за ч.2 ст.23 Закону України "Про заставу" не встановлюється той чи інший спосіб звернення стягнення на предмет застави, а лише визначається момент виникнення у заставодержателя права вимагати в судовому порядку. Тому господарський суд першої інстанції дійшов правильного приходить до висновку про те, що заявник правомірно здійснив реалізацію заставлених майнових прав у відповідності до вимог ст.23, 20 Закону України "Про заставу", ст.590 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.23 Закону України "Про заставу" право звернутися до суду із відповідною вимогою виникає у особи (заставодержавтеля) з того ж моменту, коли у нього виникає право звернення стягнення на предмет застави (в даному випадку майнові права грошової вимоги), а сам порядок (способи) звернення стягнення на заставлене майно (предмет застави), в тому числі майнові права, встановлено у ст.20 ЗУ "Про заставу".

Нормами чинного законодавства України заставодержателю надається право на власний розсуд обирати спосіб звернення стягнення на предмет застави, забезпечувального обтяження (постанова Верховного суду України від 06.03.2013 р. в справі № 6-10цс13). Згідно ч.6 ст.20 Закону України "Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду. В ст.2 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень ("Визначення термінів"), який є спеціальним законом по відношенню до Закону України "Про заставу" і ст.590 ЦК України, термін рішення суду має значення також "рішення третейського суду".

Таким чином, заявником реалізовано заставлені майнові права у відповідності до вимог ст.23 Закону України "Про заставу", яка у ч.2 передбачає саме момент набуття заставодержателем права вимагати переводу на нього заставленого права в судовому порядку (до якого згідно наведених норм законодавства відносяться рішення третейських судів), що передбачено не всупереч, а в розвиток положень ч.6 ст.20 цього Закону щодо звернення стягнення на заставлене майно, якою встановлюється не вичерпний перелік можливих способів звернення стягнення.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала господарського суду Вінницької області від 02.12.2014 р. у справі № 6/19/2011/5003 відповідає матеріалам справи та чинному законодавству. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та не спростовують обгрунтованих висновків господарського суду Вінницької області, і колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду за ст.104 ГПК України.

Судовий збір за подання апеляційної скарги у зв'язку із відмовою в її задоволенні покладається на скаржника згідно зі ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105,106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В" залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Вінницької області від 02.12.2014р. у справі № 6/19/2011/5003 залишити без змін.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Бригинець Л.М.