Постанова

від 19.02.2015 по справі 15/191

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року Справа № 15/191 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКота О.В., Кочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.І., розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 у справі № 15/191 господарського суду Запорізької області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" доДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" простягнення 118 960, 88 грн за заявоюДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" провизнання частково наказу таким, що не підлягає виконанню за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Левченко О.О., дов. від 24.03.2014

від ВДВС: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

04.06.2014 Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" звернулося до господарського суду із заявою про визнання наказу господарського суду Запорізької області від 25.03.2004 у справі № 15/191 таким, що не підлягає виконанню частково на суму 594, 84 грн.

В обґрунтування заяви відповідач зазначав, що його обов'язок, як боржника, зі сплати на користь позивача 594,81 грн за рішенням господарського суду Запорізької області від 16.01.2004 у даній справі є припиненим у зв'язку із зарахуванням зустрічної однорідної вимоги на вказану суму.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.06.2014 (суддя: Колодій Н.А.) заяву залишено без задоволення.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 (колегія суддів у складі: Істоміна О.А. - головуючий, Барбашова С.В., Білецька А.М.) ухвалу господарського суду Запорізької області від 11.06.2014 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані відсутністю підстав для визнання спірного наказу таким, що не підлягає виконанню частково, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що наказ був виданий господарським судом помилково, а також докази, які б свідчили про припинення обов'язку боржника повністю чи частково у зв'язку з його добровільним виконанням боржником чи іншою особою. Крім того, суди дійшли висновку, що підстави для проведення взаємозаліку відсутні оскільки по-перше, зарахування зустрічних однорідних вимог після початку примусового виконання рішення не допускається законом; по-друге, позивач у справі (стягувач) не визнає факту зарахування вимог; по-третє, укладений відповідачем, як боржником, односторонній правочин (залік взаємних зустрічних однорідних вимог) не є добровільним виконанням рішення суду у даній справі (№ 15/191) у встановлений цим рішенням спосіб; по-четверте, між сторонами відсутні зустрічні однорідні вимоги.

В касаційній скарзі Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати та винести постанову, якою задовольнити заяву про визнання наказу господарського суду Запорізької області від 25.03.2004 у справі № 15/191 таким, що не підлягає виконанню частково на суму 594, 84 грн. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами рішенням господарського суду Запорізької області від 16.01.2004 у даній справі (№15/191), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.06.2004 та постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2004, задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція". Стягнуто солідарно з ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" на користь ТОВ "Фірма "Восток" 118 960,88 грн основного боргу, 1189,61 грн держмита та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

25.03.2004 на примусове виконання вказаного рішення господарським судом Запорізької області видано наказ.

16.04.2004 державним виконавцем відділу ДВС Енергодарського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу № 15/191 від 25.03.2004, а також винесено постанову про зупинення виконання виконавчого провадження у зв'язку з порушенням проти боржника справи про банкрутство.

Відповідно до постанови заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Запорізькій області від 08.01.2014 виконавче провадження з примусового виконання наказу № 15/191 від 25.03.2004 поновленно.

29.05.2014 Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" звернулось до господарського суду Запорізької області із заявою № 28-24/12155 від 28.05.2014 про визнання наказу № 15/191 від 25.03.2004 про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП ЗАЕС на користь ТОВ "Фірма "Восток" 118 960,88 грн основного боргу, 1189,61 грн держмита та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу таким, що не підлягає виконанню частково на суму 594,81 грн.

В обґрунтування заяви відповідач послався на наявність у сторін вказаної справи взаємних зобов'язань, що виникли на підставі судових рішень у даній справі (№ 15/191) та у справі № 09-4/22/03(6/3/155), а також вказав на те, що його зобов'язання зі сплати зазначеної в наказі № 15/191 від 25.03.2004 суми державного мита (1189,61 грн) частково припинились шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги на суму 594,81 грн.

При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, зобов'язання ТОВ "Фірма "Восток" перед ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП ЗАЕС виникли на підставі постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 27.02.2003 у справі № 09-4/22/03(6/3/155), яка була змінена ухвалою зазначеного суду від 25.03.2003. Вказаною постановою було скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 17.12.2002 у справі № 6/3/155, припинено провадження у справі за позовом ТОВ "Фірма "Восток" до ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" та стягнуто з ТОВ "Фірма "Восток" на користь ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" 594,81 грн державного мита. Вказана постанова не була виконана товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток".

12.03.2014 Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" направило на адресу ТОВ "Фірма "Восток" заяву про залік однорідних зустрічних вимог на суму 594,81 грн.

Згідно зі ст.124 Конституції України та ст.115 ГПК України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.1 ст.116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Частинами другою та четвертою статті 117 ГПК України визначено, що господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. У разі якщо наказ було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги

Частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 601 Цивільного кодексу України, передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Також можливе, часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого (меншого) зобов'язання. Зарахування здійснюється за наявності таких умов: 1) вимоги сторін мають буди зустрічними, тобто такі які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим; 2) вимоги мають бути однорідними; 3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені атами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 49 ГПК України передбачено розподіл господарських витрат при вирішенні спору.

Відповідно до ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України в є обов'язковими до виконання на всій території України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 16.01.2004 у даній справі (№15/191) з ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" на користь ТОВ "Фірма "Восток" стягнуто в тому числі 1189,61 грн державного мита.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 27.02.2003 у справі № 09-4/22/03(6/3/155), зміненою ухвалою зазначеного суду від 25.03.2003, з ТОВ "Фірма "Восток" на користь ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" стягнуто 594,81 грн державного мита.

Таким чином, зобов'язання сторін по сплаті державного мита виникли на підставі зазначених вище судових рішень. При цьому, вимоги сторін є зустрічними, а саме: ТОВ "Фірма "Восток" є кредитором ВП "Запорізька АЕС" (боржник) щодо стягнення 1189,61 грн державного мита згідно з рішенням господарського суду Запорізької області від 16.01.2004 у справі № 15/191. Натомість ВП "Запорізька АЕС" є кредитором ТОВ "Фірма "Восток" (боржник) щодо стягнення 594,81 грн державного мита згідно з постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 27.02.2003 у справі № 09-4/22/03(6/3/155), зміненою ухвалою зазначеного суду від 25.03.2003.

Крім того, слід зазначити, що на однорідність вимог не впливають підстави виникнення зобов'язання, а має значення лише природа зобов'язання, в даному випадку зобов'язання обох сторін є грошовими, тобто однорідними, строк виконання за якими настав. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 14.04.2009 у справі № 32/426-6/248).

З огляду на викладене, вказані вимоги відповідача до позивача є зустрічними та однорідними (стосуються одного й того ж виду речей - грошових коштів), чим спростовується висновок суду апеляційної інстанції про відсутність між сторонами зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ЦК України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ГК України та ч. 2 ст. 603 ЦК України для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформлюється заявою однієї сторони. За наявності всіх наведених вище умов згоди іншої сторони для зарахування не потрібно.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази звернення ТОВ "Фірма "Восток" з позовом про визнання недійсним правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 594,81 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

При цьому, Закон України "Про виконавче провадження" не містять заборони щодо можливості проведення зарахування зустрічних вимог на стадії виконання судового рішення.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судового рішення є можливим при наявності умов, встановлених ст. 601 ЦК України та відсутності обставин, встановлених ст. 602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається. (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 11.11.2008 у справі № 37/144-41/261 та від 09.12.2008 у справі № 37/638).

При цьому, як встановлено вище вказані вимоги відповідача до позивача є зустрічними та однорідними, тобто такими, що повністю відповідають положенням ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України.

Виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу. Зарахування зустрічних однорідних вимог на цій стадії може відбуватися не інакше як на підставах та у порядку, визначених Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження".

При цьому, примусове виконання передбачає обов'язкове здійснення державною виконавчою службою заходів, передбачених ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", в т.ч. і звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, спрямованих на виконання рішення за виконавчим документом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, виконавчі документи - накази господарських судів у справах № 15/191 та № 09-4/22/03(6/3/155) передбачали стягнення грошових коштів, як спосіб виконання рішення судів. Правочин про часткове зарахування зустрічних однорідних вимог було вчинено відповідачем після видачі судом наказів на виконання рішень в зазначених справах. При цьому, дії відповідача, який надіслав позивачу заяву про залік однорідних зустрічних вимог на суму 594,81 грн № 42-27/5310 від 12.03.2014, були направлені на добровільне виконання ним своїх зобов'язань, а в матеріалах справи відсутні докази вчинення державною виконавчою службою заходів, передбачених ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", щодо примусового виконання рішення господарського суду Запорізької області від 16.01.2004 у справі № 15/191.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином, припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судового рішення є можливим, оскільки такий спосіб припинення зобов'язання передбачений нормами ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України, та є одним із способів виконання судового рішення. Наведеним спростовується висновок суду апеляційної інстанції про те, що укладений відповідачем односторонній правочин (залік взаємних зустрічних однорідних вимог) не свідчить про виконанням ним рішення суду у справі № 15/191 у встановлений цим рішення спосіб.

Врахувавши наведені вище обставини та вимоги закону, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що зобов'язання відповідача по сплаті на користь позивача державного мита в сумі 1189,61 грн, яке виникло на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 16.01.2004 у даній справі № 15/191, припинилися частково - на суму 594,81 грн шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги за поданою відповідачем заявою № 42-27/5310 від 12.03.2014.

За змістом ч. 4 ст. 117 ГПК України якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що ухвала господарського суду Запорізької області від 11.06.2014 та постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 23.12.2014 підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а заява Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про визнання наказу господарського суду Запорізької області від 25.03.2004 у справі № 15/1919.2011 таким, що не підлягає виконанню частково - в частині сплати державного мита в розмірі 594,81 грн підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 11.06.2014 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 23.12.2014 у справі № 15/191 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" задовольнити про визнання наказу господарського суду Запорізької області від 25.03.2004 у справі № 15/1919.2011 таким, що не підлягає виконанню частково, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Запорізької області від 25.03.2004 у справі № 15/191 про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" 118 960, 88 грн основного боргу 1189, 61 грн держмита і 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу частково на суму 594, 81 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" (61003, м.Харків, пров. Університетський, 1, ідентифікаційний код 14364800) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504, Запорізька області, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код 19355964) 609,00 (шістсот дев'ять) грн судового збору за подання апеляційної скарги та 609,00 (шістсот дев'ять) грн судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду першої інстанції видати відповідний наказ.

Головуючий О. Кот

Судді: Н. Кочерова

В. Саранюк