Ухвала

від 27.01.2015 по справі 2а-0870/5136/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2015 року м. Київ К/800/54118/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Сіроша М.В., Усенко Є.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Утиліта» на постановуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013 у справі №2а-0870/5136/11 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Азов» доБердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Утиліта» провизнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс Азов» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати неправомірними дії відповідача в особі головного державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків, інспектора податкової служби 1-го рангу Гака Антона Павловича щодо викладення висновку про відсутність об'єктів оподаткування з податку на прибуток та податку на додану вартість по операціях з придбання та подальшої передачі ТМЦ позивача від постачальників на користь покупців внаслідок нікчемності укладених правочинів, що міститься в акті №088/23-108/36583625 від 01.06.2011 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Азов», код ЄДРПОУ 36583625, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.07.2009 по 31.03.2011»; зобов'язати відповідача не пізніше наступного дня після набрання чинності постановою по справі виключити з акту №088/23-108/36583625 від 01.06.2011 висновок про відсутність об'єктів оподаткування з податку на прибуток та податку на додану вартість по операціях з придбання та подальшої передачі ТМЦ позивача від постачальників на користь покупців внаслідок нікчемності укладених правочинів, про що повідомити позивача.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2011 позов задоволено частково, визнано протиправними дії Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції щодо викладення висновку про відсутність об'єктів оподаткування з податку на прибуток та податку на додану вартість по операціях з придбання та подальшої передачі товарно-матеріальних цінностей Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Азов» від постачальників на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Утиліта» внаслідок нікчемності укладених правочинів, що міститься в акті №088/23-108/36583625 від 01.06.2011 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Азов», код ЄДРПОУ 36583625, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.07.2009 по 31.03.2011». В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013 у даній справі, скасовано постанову Запорізького адміністративного суду міста Києва від 20.09.2011 та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, третя особа подала касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити без змін рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 19.05.2011 по 25.05.2011 відповідачем була проведена документальна позапланова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Азов» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.07.2009 по 31.03.2011.

За наслідками перевірки відповідачем був складений акт від 01.06.2011 №088/23-108/36583625, згідно висновків якого встановлено нікчемність укладених позивачем правочинів та порушення вимог ст. 3, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 85, п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в частині відсутності об'єктів оподаткування з податку на прибуток та податку на додану вартість по операціях з придбання та подальшої реалізації товарно-матеріальних цінностей позивачем від постачальників на користь покупців, а також порушення позивачем п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, внаслідок неподання позивачем декларації з податку на додану вартість за січень та лютий 2011 року.

Підставою для висновків податкового органу стала відсутність у позивача будь-якої документації бухгалтерського та податкового обліку, у зв'язку з чим фінансово-господарська діяльність позивача здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про відсутність у позивача цивільної право-дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що реальність господарських операцій доведена позивачем та підтверджується доказами у справі, у зв'язку з чим висновки податкового органу про нікчемність, укладених позивачем в період 10.07.2009 по 31.03.2011, правочинів є протиправними. Разом з тим, відмовляючи в іншій частині позовних вимог, виходив з того, що, оскільки позивачем не були надані для перевірки документи бухгалтерського та податкового обліку за період, який перевірявся, то відповідач мав повноваження дійти висновку щодо відсутності у позивача об'єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в позові повністю, мотивував своє рішення тим, що висновки в акті перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, що породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо впливають на його права та обов'язки. При цьому, вказав, що діюче законодавство передбачає наявність у акті перевірки певних висновків та фіксування актів, якими вони обґрунтовуються.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, зокрема, виходячи з наступного.

Як установлено частиною 2 статті 124 Конституції України юрисдикція суддів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Отже з наведеної норми Конституції України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні правовідносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.

В свою чергу неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року №6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемлюють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Вказаний принцип також закріплений в частині 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Виходячи із положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Так, згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У відповідності до пункту 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Позивач фактично оскаржує дії відповідача при проведенні перевірки, а також висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, щодо нікчемності угод та товарності господарських операцій.

Отже, враховуючи, що податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, оспорювані дії щодо проведення перевірки та змісту висновків акту перевірки не є такими, що порушують права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків, визнання незаконними дій не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки оскаржувані дії відповідача не є юридично значимими для позивача.

В спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для платника податків є рішення податкового органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови в задоволенні позову повністю.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 3 статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Утиліта» відхилити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді М.В.Сірош Є.А.Усенко