Рішення

від 16.02.2015 по справі 910/23347/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2015Справа №910/23347/14

За позовомДержавного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Морська пошуково-рятувальна служба» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» доДержавної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті простягнення 13 560,49 грн. Головуючий суддя Босий В.П.

Судді Літвінова М.Є.

Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Павлій В.Ю.

від відповідача:Любчік Є.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Морська пошуково-рятувальна служба» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті (надалі - «Інпекція») про стягнення 12 244,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про відшкодування вартості комунальних та експлуатаційних витрат по утриманню займаних приміщень №26032013 від 26.03.2013 р. позивач надав послуги, а відповідач належним чином грошове зобов'язання з оплати наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 9 724,66 грн. грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 618,53 грн., 3% річних у розмірі 270,96 грн. та інфляційних у розмірі 1 630,30 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 01.12.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2014 р. розгляд справи відкладено на 17.12.2014 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням ним витребуваних доказів.

17.12.2014 р. представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що рахунок на оплату наданих послуг позивачем було направлено з порушенням строків, визначених договором №26032013 від 26.03.2013 р.

В судовому засіданні 17.12.2014 р. судом оголошувалась перерва на 12.01.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.01.2015 р. вирішено розгляд справи здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 12.01.2015 р. для здійснення колегіального розгляду справи визначено наступних суддів: Босий В.П. (головуючий), судді Літвінова М.Є., Підченко Ю.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.01.2015 р. справу прийнято до провадження колегією суддів та призначено до розгляду на 02.02.2015 р.

В судовому засіданні 02.02.2015 р. судом оголошувалась перерва на 16.02.2015 р.

11.02.2015 р. представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог,в якій позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 9 724,66 грн., інфляційні у розмірі 2 857,52 грн., 3% річних у розмірі 359,78 грн., пеню у розмірі 618,53 грн. та витрати, пов'язані з розглядом справи, у розмірі 3 400,00 грн. Суд відзначає, що вказана заява за своєю правовою природою є заявою про збільшення розміру позовних вимог, яка приймається судом для подальшого розгляду.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог підтримала, позов просила задовольнити повністю.

В судове засідання представник відповідача з'явилася, надала відзив на заяву позивача про уточнення позовних вимог, проти задоволення позову заперечувала у повному обсязі.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2013 р. між Казенним підприємством «Морська пошуково-рятувальна служба», правонаступником якого є Підприємство, (балансоутримувач) та Інспекцією (орендар) було укладено договір про відшкодування вартості комунальних та експлуатаційних витрат по утриманню займаних приміщень №26032013 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору його предметом є забезпечення балансоутримувачем надання послуг з електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, утримання займаних нежитлових приміщень (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудованої території, санітарно-технічне обслуговування, технічне обслуговування внутрішньо будинкових мереж, освітлення місць загального користування, обслуговування, експлуатація орендованих приміщень тощо) (послуги), у нежитловому приміщенні за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 1, а орендар відшкодовує вартість наданих послуг на умовах цього договору, пропорційно до займаної ним площі 276,6 кв.м у приміщенні, відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 09.11.2012 р. №9112012.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги та послуги з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій, орендар здійснює за фактичними витратами згідно з окремими рахунками та актами приймання-передавання наданих послуг, наданими балансоутримувачем.

Згідно з п. 2.3 Договору до 15 числа поточного місяця орендар та балансоутримувач підписують акт приймання-передавання наданих послуг за цим договором за попередній місяць, при цьому балансоутримувач зобов'язаний надати проект акта орендарю не пізніше 10 числа поточного місця, а орендар повинен підписати акт та повернути його балансоутримувачу не пізніше 15 числа поточного місяця, або у цей же термін обґрунтовано відмовити в його підписанні.

За змістом п. 2.4 Договору визначену суму орендар перераховує на рахунок балансоутримувача, вказаний в його реквізитах, щомісячно за попередній місяць не пізніше 15 числа поточного місяця, згідно з окремими рахунками-фактурами та актами наданих послуг, наданих балансоутримувачем.

На виконання умов Договору в жовтні 2013 року позивачем були надані відповідачу послуги на суму 9 724,66 грн., у зв'язку з відповідачу було виставлено рахунок-фактуру №503 від 31.10.2013 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 9 724,66 грн.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із матеріалів справи вбачається, що в жовтні 2013 року позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 9 724,66 грн.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За змістом п. 2.4 Договору визначену суму орендар перераховує на рахунок балансоутримувача, вказаний в його реквізитах, щомісячно за попередній місяць не пізніше 15 числа поточного місяця, згідно з окремими рахунками-фактурами та актами наданих послуг, наданих балансоутримувачем.

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2.4 Договору грошове зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані позивачем послуги повинно було бути виконане не пізніше 15 числа поточного місяця.

Тобто, умовами укладеного між сторонами Договору було чітко передбачено зобов'язання орендаря оплачувати надані балансоутримувачем послуги щомісячно до 15 числа наступного місяця, в якому такі послуги надавалися.

При цьому, представником відповідача в наданих суду поясненнях не заперечувався факт отримання ним рахунку-фактури №503 від 31.10.2013 р. на оплату наданих в жовтні 2013 року послуг, а відтак орендар був обізнаний із розміром та вартістю наданих послуг.

При цьому, жодних заперечень відповідача стосовно факту надання позивачем у жовтні 2013 року послуг станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду матеріали справи не містять.

Відтак, суд приходить до висновку, що протягом року з моменту отримання Інспекцією послуг за Договором, і до моменту звернення Підприємства до суду, орендарем не заперечувалося отримання від останнього послуг на суму 9 724,66 грн.

За таких обставин суд вважає доведеним факт існування заборгованості відповідача у розмірі 9 724,66 грн., а строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за надані послуги станом на момент звернення до суду із позовною заявою у розмірі 9 724,66 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Інспекцією обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення її від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Інспекції заборгованості у розмірі 9 724,66 грн. є правомірними та обґрунтованим.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 2 857,52 грн., 3% річних у розмірі 359,78 грн. та пені у розмірі 618,53 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 16.11.2013 р. по 09.02.2015 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд відзначає, що умовами Договору відповідальності Інспекції у вигляді нарахування пені за порушення строків оплати наданих послуг не встановлено, а чинним законодавством України не визначений розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань за вказаними правовідносинами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В той же час, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження погодження сторонами відповідальності постачальника у вигляді пені за порушення виконання ним грошового зобов'язання з оплати наданих послуг, та його розміру.

Таким чином, підстави для стягнення пені відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 2 857,52 грн. та 3% річних у розмірі 359,78 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Інспекції на користь Підприємства заборгованості у розмірі 9 724,66 грн., інфляційних у розмірі 2 857,52 грн. та 3% річних у розмірі 359,78 грн.

В іншій частині (пеня у розмірі 681,53 грн.) в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення сум витрат, понесених у зв'язку з необхідністю прибуття представника в судові засідання, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суд України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суд України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Із матеріалів справи вбачається, що явка представників сторін визнавалася судом обов'язковою ухвалами господарського суду міста Києва від 01.12.2014 р. та 12.01.2015 р.

Таким чином суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати позивача, пов'язані з явкою його представників у засідання господарського суду, які відбувалися 17.12.2014 р. та 02.02.2015 р. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), оскільки на дані судові засідання явка представників сторін була визнана обов'язковою.

В іншій частині, з урахуванням приписів ст. 44 Господарського процесуального кодексу України та п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суд України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у суду відсутні підстави для покладення на відповідача витрат, пов'язаних з проїздом представника позивача на судові засідання, оскільки в судових засіданнях від 01.12.2014 р., 12.01.2015 р. та 16.02.2015 р. під час розгляду справи господарського суду міста Києва №910/23347/14 явка представників сторін обов'язковою не визнавалася.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Морська пошуково-рятувальна служба» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14; ідентифікаційний код 37819074) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Морська пошуково-рятувальна служба» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 1; ідентифікаційний код 38960649) заборгованість у розмірі 9 724 (дев'ять тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 66 коп., 3% річних у розмірі 359 (триста п'ятдесят дев'ять) грн. 78 коп., інфляційні у розмірі 2 857 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят сім) грн. 52 коп., судовий збір у розмірі 1 743 (одна тисяча сімсот сорок три) грн. 67 коп. та витрати, понесені у зв'язку з необхідністю прибуття представника в судові засідання, у розмірі 1 546 (одна тисяча п'ятсот сорок шість) грн. 11 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.02.2015 р.

Головуючий суддя В.П. Босий

Судді М.Є. Літвінова

Ю.О. Підченко