Постанова

від 18.02.2015 по справі 903/1078/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Справа № 903/1078/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

при секретарі Максютинська Д.В.

за участю представників сторін:

від Позивача: Смалюк В.В.; Мисковець О.Ю.;

від Відповідача: представник не з'явився;

від Третьої особи: Бень А.М.; Осіпов А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Приватне підприємство "Лада 2000" та апеляційну скаргу Луцької міської ради на рішення господарського суду Волинської області від 19.11.14р. у справі № 903/1078/14 (суддя Слупко Валентина Леонтіївна)

за позовом Фізичної особи - підприємця Смалюка Василя Васильовича

до Луцької міської ради

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмету спору на стороні відповідача: Приватне підприємство "Лада-2000"

про поновлення терміну дії договору оренди землі від 8 вересня 2009 року

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець Смалюк Василь Васильович (надалі - Позивач) звернувся в господарський суд Волинської області з позовною заявою (а.с. 2-4) до Луцької міської ради (надалі - Відповідач), в якій просить визнати договір оренди землі (державна реєстрація від 23 вересня 2009 року № 040907700487) укладений 8 вересня 2009 року між Позивачем та Відповідачем поновленим; поновити термін дії договору від 8 вересня 2009 року (державна реєстрація від 23 вересня 2009 року № 040907700487) на 5 (п'ять) років.

Рішенням господарського суду Волинської області від 19 листопада 2014 року (а.с. 62-63) з підстав, вказаних у цьому рішенні, позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано поновленим на 5 (п'ять) років - (до 23 вересня 2019 року) договір оренди землі від 8 вересня 2009 року, укладений між Позивачем та Відповідачем, державна реєстрація якого здійснена 23 вересня 2009 року № 040907700487. Також, даним рішенням покладено на Відповідача судові витрати в розмірі 1 218 грн..

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Приватне підприємство «Лада-2000» (надалі - Третя особа) звернулося з апеляційною скаргою (а.с. 66-67) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Волинської області від 19 листопада 2014 року по справі № 903/1078/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з порушення норм процесуального та матеріального права. Крім того, Приватне підприємство «Лада-2000» як на підставу скасування рішення суду посилається на те, що в матеріалах справи є постанова Львівського апеляційного господарського суду від 1 грудня 2010 року у справі № 6/78-75, якою було встановлено (преюдиційний, на думку апелянта, факт), що Позивач був визнаний таким, що всупереч закону намагався привласнити собі нерухоме майно, яке розміщене на орендованій земельній ділянці. При цьому, як зазначає апелянт, в позові про визнання за ним права власності Позивачу було відмовлено.

Ухвалою суду від 8 грудня 2014 року (а.с. 65) апеляційну скаргу Приватного підприємства «Лада-2000» прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 28 січня 2015 року на 15 годину 10 хвилин.

Також, даною ухвалою було залучено до участі в справі № 903/1078/18 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Приватне підприємство «Лада» (надалі - Третя особа).

Крім того, Відповідач, не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції також звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 74-78) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Волинської області від 19 листопада 2014 року по справі № 903/1078/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з порушення норм процесуального та матеріального права. Крім того, Відповідач як на підставу скасування рішення суду посилається на те, що Позивачем 21 липня 2014 року на ім'я заступника міського голови була направлена заява про намір продовжити договір оренди землі, проте, як зазначає Відповідач, жодних додатків до заяви не було додано. У відповідь на даний лист Відповідач 29 липня 2014 року направив Позивачу перелік документів необхідних для розгляду питання про можливість поновлення договору оренди землі.

Ухвалою суду від 19 грудня 2014 року (а.с. 72) апеляційну скаргу Відповідача прийнято до спільного провадження з апеляційною скаргою Третьої особи та призначено її до розгляду на 28 січня 2015 року на 15 годину 10 хвилин.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28 січня 2015 року (а.с. 106), з підстав, висвітлених в даній ухвалі, розгляд справи відкладено на 9 лютого 2015 року.

На виконання вимог ухвали від 28 січня 2015 року Позивачем були подані заперечення на апеляційну скаргу (а.с. 110-111). В тому числі Позивачем було подано Додаткову угоду про поновлення договору оренди землі (зареєстрованого в державному реєстрі земель 23 вересня 2009 року № 040907700487) від 21 липня 2014 року, підписану зі сторони Позивача та скріплену його печаткою (а.с. 148-149).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 9 лютого 2015 року (а.с. 154), з підстав, висвітлених в даній ухвалі, розгляд справи відкладено на 18 лютого 2015 року на 16 год. 10 хв..

Третьою особою на виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 9 лютого 2015 року були подані додаткові пояснення (а.с. 155-158).

Позивачем на виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 9 лютого 2015 року були подані заперечення на апеляційну скаргу (а.с. 174-197).

Представник Відповідача в судове засідання від 18 лютого 2015 року не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи Позивач був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 84).

Водночас, Відповідачем через загальний відділ документального забезпечення Рівненського апеляційного господарського суду (до початку судового засідання) було подано клопотання про відмову від апеляційної скарги (а.с. 199), з підстав, висвітлених у даному клопотанні, з додатком (рішенням Відповідача від 28 січня 2015 року № 69/37 «Про продовження договору оренди землі підприємцю Смалюку В.В. для обслуговування виробничих приміщень на вул. Тарасова, 32»).

Розглянувши подане клопотання про відмову від апеляційної скарги, заслухавши думку Позивача та Третьої особи з приводу даного клопотання, колегія суду дійшла висновку щодо прийняття відмови Відповідача від апеляційної скарги з врахуванням наступного.

Відповідно до статті 100 Господарського процесуального кодексу України: особа, яка подала апеляційну скаргу (подання), має право відмовитися від неї до винесення постанови; апеляційний господарський суд має право не приймати відмову від скарги з підстав, визначених у частині шостій статті 22 Господарського процесуального кодексу України; про прийняття відмови від скарги (подання) апеляційний господарський суд виносить ухвалу, якщо рішення місцевого господарського суду не оскаржено іншою стороною.

Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України: позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Колегія Рівненського апеляційного суду дослідивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності із клопотанням Відповідача про відмову від апеляційної скарги, прийшли до висновку про те, що в суду немає підстав для неприйняття цієї відмови. При цьому, колегія апеляційного господарського суду приймаючи відмову Відповідача від апеляційної скарги бере до уваги наявність наступних підстав для вчинення такої процесуальної дії, як: наявність відмови апелянта від апеляційної скарги, котра викладена в адресованій господарському суду письмовій заяві, яка підписана повноважним представником апелянта (з візульного обстеження підпису представника на заяві про відмову від апеляційної скарги вбачається його схожість із підписом на позовній заяві); наявність відомостей щодо того, що апелянту відомі наслідки відмови від апеляційної скарги; відсутність невідповідності даної відмови нормам чинного законодавства; відсутність будь-яких відомостей про те, що дана відмова порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси; рішення місцевого господарського суду не оскаржено іншою стороною.

Враховуючи усе вищевказане та виходячи з приписів статей 22, 100 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для прийняття відмови Відповідача від апеляційної скарги.

З огляду на те, що судом прийнято відмову Відповідача від апеляційної скарги, апеляційний господарський суд припиняє апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача.

В судовому засіданні від 18 лютого 2015 року представники Третьої особи підтримали доводи, висвітлені в апеляційній скарзі та просять скасувати рішення місцевого господарського суду і винести нове, котрим відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні від 18 лютого 2015 року Позивач та представник Позивача заперечили проти апеляційної скарги Третьої особи, вважають доводи Третьої особи необґрунтованими, рішення суду першої інстанції - правомірним та законним.

Заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача 1 та Відповідача 2, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Третьої особи задоволити, рішення господарського суду Волинської області від 19 листопада 2014 року скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. При цьому апеляційний господарський суд виходив з такого.

8 вересня 2009 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір; а.с. 6-11).

Відповідно до пункту 1 Договору: Відповідач надає, а Відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення - землі промисловості, транспорту, зв'язку та інші, яка знаходиться м. Луцьк, на вул. Тарасова, 32 (кадастровий номер 310320026).

Згідно з пунктами 2-3 Договору: в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4459 кв. м.; на земельній ділянці знаходяться приміщення, які належать орендарю на праві власності, а також інші об'єкти інфраструктури через частину земельної ділянки проходить водопровід, каналізація, теплотраса: Договір укладено на 5 (п'ять) років; після закінчення строку Договору Позивач має переважне право на поновлення його на новий строк; у цьому разі Позивач повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Відповідача про намір продовжити його дію.

Як визначено пунктом 29 Договору: при належному виконанні обов'язків відповідно до умов Договору, після закінчення строку, на який було укладено Договір, Позивач має право на його поновлення; у разі поновлення Договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

За змістом статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції чинній на момент укладення договору оренди землі): договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений; після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Положеннями частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України у постанові від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162цс13.

Як вбачається з Договору Позивач та Відповідач дійшли згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки, засвідчивши 8 вересня 2009 року Договір своїми підписами та скріпивши його печатками, що і є моментом укладення договорів.

Водночас, суд констатує, що державну реєстрацію Договору здійснено 23 вересня 2009 року за № 040907700487.

З наявної в матеріалах справи заяви вбачається, що 21 липня 2014 року (а.с. 12) Позивач (до закінчення терміну дії Договору) звернувся із заявою до Відповідача про продовження договору оренди землі за адресою: м. Луцьк, вул. Тарасова, 32 кад. № 310320026.

Відповідач своїм листом від 29 липня 2014 року № 1.1-12/020 надав відповідь на заяву Позивача від 21 липня 2014 року (а.с. 12), з котрої вбачається, що для розгляду питання щодо можливості поновлення Договору Позивачу необхідно надати в управління земельних ресурсів Відповідача: оригінали правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці; правовстановлюючі документи, що посвідчують державну реєстрацію Позивача; копію рішення про надання земельної ділянки в оренду, на підставі якого укладений Договір з невід'ємними частинами, строк дії якого поновлюється; оригінал технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку; довідку луцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Волинській області про відсутність заборгованості по орендній платі на землю.

22 вересня 2014 року Позивач повторно звернувся до Відповідача із заявою про поновлення терміну дії Договору (а.с. 57) земельної ділянки для обслуговування виробничих приміщень в м. Луцьк по вулиці Тарасова, 32.

З огляду на що, Відповідач 22 жовтня 2014 року своїм листом за № 29-4/930 (а.с. 56) повідомив Позивача, про те, що враховуючи заперечення Третьої особи щодо поновлення Договору, спеціалістами управління ресурсів Відповідача буде здійснюватися додаткове вивчення питання можливості поновлення Договору.

Крім того, листом від 4 листопада 2014 року № 1.1-30/5958 (а.с. 58) на заяву Позивача від 22 вересня 2014 року (а.с. 57) було надано відповідь, що в зв'язку з тим, що земельна ділянка на вулиці Тарасова, 32 є спірною (враховуючи лист-заперечення Третьої особи щодо поновлення Договору) копії документів, які були передані в дозвільний центр Відповідача, передані у відділ секретаріату Відповідача для включення до переліку питань, що пропонуються на засіданні постійної комісії Відповідача з питань земельних відносин та земельного кадастру.

Докази направлення даних листів Відповідачем на адресу Позивача в матеріалах справи відсутні, та, Відповідачем в супереч виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2014 року (щодо надання доказів повідомлення Позивача щодо розгляду питання щодо поновлення Договору; а.с. 65) не подано.

Згідно витягу з протоколу № 90 від 12 листопада 2014 року (а.с. 59) при розгляді питання щодо можливості поновлення Договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем, враховуючи заперечення Третьої особи було вирішено - рекомендувати Відповідачу підтримати підготовлений проект рішення на 66 сесії міської ради «про відмову Позивачу в поновленні Договору для обслуговування виробничих приміщень на вул. Тарасова, 32» у зв'язку із тим, що на даній земельній ділянці знаходиться майно Третьої особи.

Позивач, не погоджуючись з даною відмовою, звернувся до суду за захистом свого порушеного права з вимогою до Відповідача про поновлення Договору від 8 вересня 2009 року на тих самих умовах, які були передбачені Договором, терміном на 5 років.

Колегія суду дослідивши апеляцій скаргу Третьої особи в сукупності з доказами, наявними в матеріалах справи та саме в площинні предмету спору в даній справі та існування відносин між Позивачем та Відповідачем (в площинні існуючих підстав та заперечень позовних вимог) зазначає, що в процесі розгляду даної справи не вбачає підстав того, що даним рішенням місцевого господарського суду чи існуванням спірних відносин з приводу поновлення договору оренди між Позивачем та Відповідачем порушуються речові права Третьої особи з приводу належного їй майна. В той же час, розглядаючи дану позовну заяву колегія суду зазначає наступне.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України, положення якої у відповідних правовідносинах підлягають переважному застосуванню перед нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України унормовано, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Колегія суду зауважує, що Позивач звертаючись до суду з позовною заявою обґрунтовує свої позовні вимоги про поновлення терміну дії договору оренди землі з посиланням на частини 1-6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», водночас з таким нормативним обґрунтуванням колегія суду погодитися не може з огляду на наступне.

За приписами частин 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі"» (в редакції, чинній на час закінчення строку дії договору оренди), по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк (поновлення договору оренди). Орендар, який має право скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця у строк, встановлений цим договором, але не пізніше, ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі, додавши до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі проект додаткової угоди; орендодавець у місячний термін розглядає надісланий проект, за наслідками чого або приймає рішення про поновлення договору оренди, укладаючи з орендарем додаткову угоду, або, за наявності заперечень, направляє орендарю лист-повідомлення про прийняте рішення; укладена додаткова угода може змінювати умови первісної у разі наявності відповідної згоди сторін.

Разом з тим частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі"» (у відповідній редакції) унормовано ситуацію у випадку, якщо - орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди за відсутності протягом місяця листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на строк та на умовах, визначених попереднім договором ; у цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Таким чином, наведена стаття містить дві різні правові конструкції поновлення договору оренди земельної ділянки (з використанням переважного права орендаря та за наслідками продовження використання земельної ділянки за відсутності відповідного заперечення орендодавця), що відрізняються підставами виникнення та механізмом реалізації.

З врахуванням вищенаведеної норми статті 33 Закону України «Про оренду землі» в контексті відносин сторін в даній справі з врахуванням доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суду зауважує, що Позивач, скористався своїм правом наданим йому статтею 8 та 29 Договору щодо поновлення Договору, звернувшись до Відповідача із відповідною заявою 21 липня 2014 року до закінчення дії Договору.

При цьому, колегією суду оцінюються наявні в матеріалах справи листи Відповідача щодо розгляду питання про продовження дії даного Договору (а.с. 55 на звороті; 56; 58), тобто в матеріалах справи є своєрідна переписка сторін щодо вирішення питання про продовження дії даного Договору (котра велася уже після закінчення терміну дії даного Договору).

Водночас, в матеріалах справи відсутній доказ прямої відмови (листа-повідомлення; рішення Відповідача) Відповідача від продовження дії даного Договору (протягом одного місяця після закінчення строку дії Договору) та укладення додаткової угоди (так як і відсутній доказ отримання Позивачем заперечення щодо продовження дії Договору) відповідно до частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі».

З матеріалів справи вбачається, що Позивач по закінченню дії Договору продовжував (продовжує і на даний час) користування орендованою земельною ділянкою, що підтверджується платіжними дорученнями із призначенням платежу «оплата за оренду землі згідно Договору» (а.с. 14-16; даний факт не заперечується як Позивачем та Відповідачем) та відсутністю акта приймання-передачі Позивачем для Відповідачу спірної земельної ділянки, після закінчення строку дії спірного Договору.

Водночас, згідно довідки Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління міндоходів у Волинській області (а.с. 13), станом на 28 серпня 2014 року у Позивача відсутня заборгованість перед Відповідачем по Договору оренди землі.

З огляду на що, колегія суддів досліджує таке користування в правовому полі частини 6-9 статті 33 Закону України «Про оренду землі».

В силу дії частин 8-9 статті 33 Закону України «Про оренду землі», додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку»; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів констатує, що чинним законодавством України передбачено спеціальний порядок поновлення договору оренди земельної ділянки, у випадку визначеному частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі». Відповідно до цього порядку договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, без необхідності прийняття відповідачем відповідного рішення. При цьому підставою поновлення договору оренди земельної ділянки є саме положення статті 33 Закону України «Про оренду землі», яке лише оформляється додатковою угодою як документом, що посвідчує право на земельну ділянку.

Згідно частини 3 статті 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

З системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що законодавством України, чинним на час виникнення спірних правовідносин, передбачена обов'язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення, а тому, колегія суду приходить до висновку, що в даному випадку належним способом захисту порушеного права є саме позов про зобов'язання укласти додаткову угоду .

При цьому, таке поновлення Договору продовжується не автоматично, а способом укладення обов'язкової угоди про продовження договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах.

Водночас, позовні вимоги про зобов'язання укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, без прийняття рішення сесії органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі не порушують виключну компетенцію органу місцевого самоврядування та не суперечать чинному законодавству України.

Між тим, з позовної заяви вбачається, що Позивач ставить вимоги про визнання Договору поновленим та про поновлення терміну дії договору оренди землі. Водночас, у визначеній в правовій площинні статті 6 Закону України «Про оренду землі» імперативній умові щодо того, що «договір вважати поновленим» колегія суду в контексті того, що законодавством України передбачено обов'язковість оформлення саме додаткової угоди , вважає, що вибраний Позивачем спосіб захисту з підстав частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» є безпідставним та нормативно не обгрунтованим, оскільки він не приведе до захисту порушеного права (адже в силу дії даної частини Договір у такому випадку уже сам по собі поновлений), в силу існування превалюючого факту - укладення додаткової угоди є обов'язковим, а тому в площинні даних відносин способом захисту порушеного права є саме спонукання (зобов'язання) укласти додаткову угоду в редакції, що додається до такої позовної заяви.

Що ж стосується наявної в матеріалах справи копії Рішення Луцької міської ради від 28 січня 2015 року № 69/37 «Про продовження договору оренди землі підприємцю Смалюку В.В. для обслуговування виробничих приміщень на вул. Тарасова, 32», то колегія суду не приймає дане рішення до уваги при розгляді справи, оскільки: по-перше, дане рішення винесене уже після звернення Позивача з позовною заявою до суду першої інстанції (30 жовтня 2014 року) та винесення рішення по справі, що позбавило суд належним чином оцінити його; по-друге, колегія суду розглядає справу з врахуванням обставин та доказів, котрі існували на момент винесення рішення по справі, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, однак таке обґрунтування Відповідачем не подано, а лише подано клопотання про відмову від апеляційної скарги (з огляду на винесення Відповідачем даного рішення).

Що ж стосується поданої Позивачем до суду апеляційної інстанції копії Додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 21 липня 2014 року (а.с. 148) підписаної тільки зі сторони Позивача, то колегія суду не приймає до уваги даний доказ, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що дана додаткова угоди взагалі додавалася до заяви та додатків до неї (що й зазначається Відповідачем в апеляційній скарзі а.с. 75), так як і відсутні докази того, що Відповідачем приймалося та розглядалася дана додаткова угода. Крім того, колегія суду наголошує на тому, що предметом спору у даній справі є поновлення терміну дії договору оренди землі (а не спонукання до укладення даної додаткової угоди), що позбавляє суд можливості належним чином оцінити її та зобов'язати Відповідача укласти дану угоду із викладенням в резолютивній частині її умов.

Відповідно, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку щодо відмови в задоволенні позову.

Усе вищевказане у даній судовій постанові, вказує на неповне з'ясування місцевим господарським судом всіх обставин справи, про невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, та про порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права - що в силу дії пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування оскарженого рішення господарського суду Волинської області.

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати. При цьому, апеляційний господарський суд приймає нове рішення, яким відмовляє в задоволенні позову.

Судові витрати, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на Позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Прийняти відмову Луцької міської ради від апеляційної скарги.

2. Апеляційне провадження за апеляційної скаргою Луцької міської ради - припинити.

3. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Лада 2000" - задоволити.

4. Рішення господарського суду Волинської області від 19 листопада 2014 року по справі № 903/1078/14 - скасувати.

5. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Смалюка Василя Васильовича (43000, м. Луцьк, вул. Марка Вовчка, буд. 27, кв. 2, Реєстраційний номер 2308700010) на користь Приватного підприємства "Лада 2000" (43000, м. Луцьк, вул. Тарасова, 32, код ЄДРПОУ 13368990) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 609 грн. 00 коп..

7. Доручити господарському суду Волинської області видати відповідний наказ.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

9. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

10. Справу № 903/1078/14 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.