Постанова

від 23.04.2015 по справі 903/1078/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 року Справа № 903/1078/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О. розглянувши у судовому засіданні за участю представників: позивача: Смалюк В.В.- паспорт, відповідача, третьої особи: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуПриватного підприємця Смалюка Василя Васильовича на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 18.02.15 у справі№903/1078/14 Господарського суду Волинської області за позовом Приватного підприємця Смалюка Василя Васильовича до Луцької міської ради третя особаПриватне підприємство "Лада-2000" пропоновлення договору оренди землі

Приватний підприємець Смалюк Василь Васильович звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Луцької міської ради про визнання поновленим договору оренди землі від 08.09.09, укладеного між позивачем і відповідачем. Позивач посилався на належне виконання ним умов договору оренди землі, і з огляду на це, на його думку, він має переважне право перед іншими особами на поновлення такого договору. Позивач зазначав, що направляв відповідачеві заяву про поновлення договору оренди земельної ділянки та продовжує користуватись земельною ділянкою і сплачувати орендну плату; що відповідач не надсилав позивачеві заперечень у поновленні спірного договору оренди землі. Позов обґрунтований приписами статей 13, 93 Земельного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, статей 18, 20, 33 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Волинської області від 19.11.14 (суддя Слупко В.Л.) позовні вимоги задоволено. Місцевий господарський суд дійшов висновку про дотримання позивачем умов договору і вимог земельного законодавства, від яких залежить реалізація його переважного права на поновлення спірного договору оренди землі. Суд установив, що міська рада не надсилала позивачеві листа-повідомлення про заперечення у поновленні спірного договору у відповідності до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі"; що позивач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою і сплачувати оренду плату. Судове рішення обґрунтоване приписами статті 152 Земельного кодексу України, статей 2, 18, 33 Закону України "Про оренду землі".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.02.15 (судді: Василишин А.Р., Філіпова Т.Л., Бучинська Г.Б.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано та відмовлено у позові. Суд апеляційної інстанції виходив з помилковості обраного позивачем способу захисту права.

Приватний підприємець Смалюк Василь Васильович звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову у справі, а рішення залишити в силі. Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції порушені приписи статті 152 Земельного кодексу України, статей 15, 182, 334 Цивільного кодексу України, статей 179, 187 Господарського кодексу України, статті 33 Закону України "Про оренду землі", статей 1, 26, 34, 35, 101 Господарського процесуального кодексу України. Підприємець зазначає, що направляв відповідачеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки; що заперечень проти поновлення договору від відповідача не надходило; що він продовжує користуватись земельною ділянкою і сплачувати за неї оренду плату, а тому у нього згідно з приписами статті 33 Закону України "Про оренду землі" виникло переважне право перед іншими особами на поновлення такого договору на новий строк. Він не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про помилковість обраного ним способу захисту права. Окрім того, підприємець посилається на неврахування судом апеляційної інстанції фактів установлених судами у справах №5004/21/11 Господарського суду Волинської області, №15/95 Господарського суду Рівненської області щодо відсутності знаходження на спірній земельній ділянці майна третьої особи - ПП "Лада-2000".

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г. , пояснення позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів законодавства, відзначає наступне.

Господарським судом першої інстанції установлено, з підтвердженням матеріалами справи, що 08.09.09 між Луцькою міською радою - орендодавцем та Приватним підприємцем Смалюком В.В. - орендарем був укладений договір оренди земельної ділянки, загальною площею 4459 кв.м, розташованої у м. Луцьку на вул. Тарасова, 32. Відповідно до пункту 3 договору на земельній ділянці знаходяться приміщення, які належать орендарю на праві власності. Згідно з пунктом 8 договору його укладено строком на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Разом з тим, пунктом 29 договору сторони передбачили, що при належному виконанні обов'язків за договором після закінчення строку, на який його було укладено, позивач має право на поновлення договору; у разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. Вказаний договір 23.09.09 був зареєстрований у Волинській регіональній філії ДП "Центр ДЗК". В процесі розгляду спору місцевий господарський суд установив, з підтвердженням матеріалами справи, що 21.07.14 позивач направив Луцькій міській раді лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі від 08.09.09. Суд також установив, що Луцька міська рада - відповідач листом від 29.07.14 повідомив позивача про те, що документи останнього про поновлення договору оренди розглядаються в установленому порядку. Установив господарський суд першої інстанції і те, з підтвердженням матеріалами справи, що заперечень чи відмови у поновленні спірного договору від відповідача не надходило. Отже, як установив місцевий господарський суд в ході розгляду спору, позивач належним чином виконував умови договору оренди та продовжує користуватися об'єктом оренди і сплачувати орендну плату; ним був дотриманий встановлений законом порядок реалізації переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк (до закінчення строку дії договору скеровано орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди як то передбачено договором); заперечення у поновленні договору оренди землі орендодавцем орендареві, у відповідності до вимог закону, не надсилався. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Приватного підприємця Смалюка Василя Васильовича заявлена до Луцької міської ради про визнання поновленим договору оренди землі від 08.09.09, укладеного між позивачем і відповідачем. Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції визнав позовні вимоги обґрунтованими та задовольнив їх. Переглядаючи в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з помилковості обраного позивачем способу захисту права. Проте, висновки до яких дійшов апеляційний господарський суд є помилковими з огляду на таке. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Згідно з приписами статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності упродовж одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Господарський суд першої інстанції, дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, на підставі повного та всебічного розгляду справи, установив факт належного виконання Приватним підприємцем Самлюком В.В. умов договору оренди землі; дотримання ним строків і процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк; ненадіслання орендодавцем у встановлений законом строк відмови в поновленні договору на новий строк; та продовження використання орендарем спірної земельної ділянки і сплати ним орендної плати. Переважне право орендаря, в подальшому, було реалізовано шляхом прийняття радою рішення про поновлення спірного договору оренди землі та укладання Луцькою міською радою з Приватним підприємцем Смалюком В.В. додаткової угоди до такого договору (як то передбачено діючими нормами законодавства). За таких встановлених обставин справи, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. Між тим, апеляційний господарський суд, обмежившись посиланням на помилковість обраного позивачем способу захисту порушеного права, установленого судом першої інстанції не спростував. Статтею 152 Земельного кодексу України визначені способи захисту прав на земельні ділянки. Відповідно до частини 3 цієї норми захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, в тому числі, визнання прав. Згідно зі статтею 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов. Виходячи з того, що апеляційний господарський суд викладеного не врахував та не спростував установленого місцевим господарським судом, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову визнається правомірним. Відтак, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження. За таких обставин, постанова Рівненського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Волинської області - залишенню в силі. Відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.02.15 у справі №903/1078/14 скасувати. Рішення Господарського суду Волинської області від 19.11.14 залишити в силі.

Касаційну скаргу Приватного підприємця Смалюка Василя Васильовича задовольнити.

Головуючий, суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець