Рішення

від 06.02.2007 по справі 12/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ 

06.02.2007                                                                                              

Справа  № 12/12

За позовом товариства

з обмеженою відповідальністю „Науково -виробниче підприємство „Услада”, м.

Кагарлик Київської області

до відповідача приватного

підприємця ОСОБА_1, м. Мукачево

про стягнення

суми 4 554 грн. -основного боргу; 86,54 грн. - 3% річних та 455,48 грн.

-штрафу.

                    Суддя    Тисянчин 

В. М.

              Представники:

Від позивача -

Степура А. М., (представник за довіреністю від 01.01.2007 року)

Від відповідача -не

викликався

СУТЬ СПОРУ:

заявлено позов товариства з обмеженою відповідальністю „Науково -виробниче

підприємство „Услада”, м. Кагарлик Київської області до приватного підприємця

ОСОБА_1, м. Мукачево про стягнення суми 4 554 грн. -основного боргу;

86,54 грн. - 3% річних та 455,48 грн. -штрафу.

         Представнику позивача роз'яснено права

і обов'язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію

судового процесу не заявлено.

          На вимогу суду відповідач письмового

відзиву на позов не подав, свого уповноваженого представника для участі у

розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК

України за наявними в ній матеріалами.

                    Ухвала про порушення

провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка

уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою

розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у

справі.

          Повідомлення НОМЕР_1 підтверджує

вручення відповідачу 05.01.2007 року ухвали від 24.01.2007 року про порушення

провадження у справі, де вказано про 

місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію

Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).

          Вивчивши доводи позовної заяви та

матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши

їх,  суд

                                                    ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість

відповідача в сумі 4 554 грн. -основного боргу щодо оплати за поставлений,

згідно договору поставки  НОМЕР_2, товар,

підтверджується матеріалами справи, зокрема:

-          накладною НОМЕР_3;

        - 

розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає

стягненню примусово.

         Заявлені вимоги позивача про

добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11;

526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила

підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України

майново -господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських

відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей

передбачених ГК України.

          Таким чином, на день розгляду спору у

суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду

на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України,

зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк

відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно

ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК

України в силу зобов'язання -кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від

боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах.

Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним

фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є

поставка товару (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача

оплатити вартість поставленого товару є безспірним.

Одностороння відмова від виконання

зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відповідно до вимог п.7 ст. 193 ГК

України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання

або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися

належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів

цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до

звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник, який прострочив виконання

грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням 3% - річних від простроченої суми (п.2 ст. 625 ЦК України). Тому,

вимоги позивача в частині стягнення 86,54 грн. -3% річних правомірні і

підлягають задоволенню.

Крім цього, за несвоєчасне

виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 6.2 договору нарахований

до сплати штраф в розмірі 455,48 грн. При оцінці правильності нарахування

штрафу відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України; ст. ст. 216 -218, 220 ГК України;

Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за

несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано не обґрунтованими

позовні вимоги в цій частині і такими, що не підлягають задоволенню, з підстав

п.6 ст. 232 ГК України.

При постановленні судового рішення

враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа

відповідача, ступінь його вини, обставини, що впливають на неможливість

виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних

прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з

наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах,

безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово -майнового стану

сторони у спорі.

Отже, із встановлених судом

обставин вбачається, що склад цивільно -правової відповідальності є наявним на

момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини

справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у

визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на

яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення спору, в даному випадку -письмовими

доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а

перевіряються на достовірність.

          Таким чином, позивачем переважно

доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень, тому позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування

судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини

у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши

повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі

доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України;

ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; 

ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 82 - 84, 115; 116; Господарського

процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов

задоволити  частково.

          2. Стягнути з

приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_4) на користь

товариства з обмеженою відповідальністю „Науково -виробниче підприємство

„Услада” (м. Кагарлик Київської області, вул. Якіра, 15; код 31739643) суму

4 554 (чотири тисячі пятьсот п'ятдесят чотири грн.) -основного боргу; 86,54

(вісімдесят шість грн. 54 коп.) -3% річних та 102 (сто дві грн.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита;

118 (сто вісімнадцять грн.) -у відшкодування витрат на інформаційно -технічне

забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.  В стягнення штрафу -

відмовити.                    

Дане рішення набирає законної сили

в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.     

      Суддя                                                                                    

Тисянчин В. М.