Постанова

від 18.02.2015 по справі 910/13624/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Справа № 910/13624/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Гончарука П.А. (головуючого, доповідача),

Кондратової І.Д.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління "Укргазтехзв'язок" на рішення господарського суду міста Києва від 29 жовтня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2014 року у справі № 910/13624/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДіСі ІНЖИНІРИНГ" до публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення суми , -

Встановив:

У липні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "ДіСі ІНЖИНІРИНГ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 9195519,33 грн. заборгованості з оплати послуг за договором № 123 ЗП від 1 листопада 2012 року, 881712,57 грн. пені. 169084,24 грн. 3 % річних, 864979,71 грн. інфляційних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29 жовтня 2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2014 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 9159519,33 грн. заборгованості, 744942,69 грн. пені, 168957,08 грн. 3 % річних, 864979,71 грн. інфляційних і судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління "Укргазтехзв'язок", посилаючись на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати, прийнявши нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані у справі судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи на безпідставність викладених в ній доводів.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 1 листопада 2012 року дочірньою компанією "Укртрнасгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", в якості замовника, та товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТ!", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "ДіСі ІНЖИНІРИНГ", в якості виконавця, укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 123 3П, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати послуги у сфері інформатизації інші (Права користування КАСК (ліцензії)), зазначені у п. 1.2 цього договору, а замовник - прийняти та оплатити такі послуги. Кількість послуг та їх зміст визначається у технічному завданні, яке наведене в додатку 1 до цього договору.

Згідно п.п. 3.1, 3.3 договору загальна вартість цього договору становить 92540726,36 грн., в тому числі ПДВ - 15423454,39 грн. та складається з вартості прав використання KACK SAP і вартості технічної підтримки прав використання KACK SAP. Складові вартості загальної суми цього договору наведені у додатках 2 та 3 до договору.

Предметом спору у справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 9195519,33 грн. заборгованості з оплати послуг за договором № 123 ЗП від 1 листопада 2012 року, а також нарахованих на зазначену суму боргу 881712,57 грн. пені. 169084,24 грн. 3 % річних, 864979,71 грн. інфляційних.

Розглядаючи заявлені вимоги по суті, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, залишаючи судове рішення у справі без змін, встановивши, що надані позивачем відповідачу за умовами укладеного договору певні послуги оплачені останнім частково, а саме: неоплаченими залишено послуги, надані в жовтні, листопаді, грудні 2013 року, частково оплачені послуги, надані позивачем в березні, червні, липні, серпні, вересні 2013 року, а послуги, надані позивачем в листопаді, грудні 2012 року, січні, лютому, квітні, травні 2013 року, оплачено невчасно, керуючись нормами ст.ст. 526, 530, 610, 615, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, враховуючи, що сторонами підписані акти приймання-передачі послуг, дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості є обґрунтованими.

Крім того, суд, на підставі ст.ст. 549-551 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230-232 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", з урахуванням положень п. 7.5 договору щодо нарахування пені, встановивши факт порушення відповідачем грошових зобов'язань, визнав правомірними й вимоги щодо стягнення з відповідача пені, проте, посилаючись на норми ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, задовольнив їх частково, в сумі 744942,69 грн.

З урахуванням вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, позов в частині стягнення 864979,71 грн. інфляційних задоволено в повному обсязі, а стосовно 169084,24 грн. 3 % річних частково, в сумі 168957,08 грн., оскільки позивачем допущено арифметичну помилку під час здійснення відповідного розрахунку.

Проте, з зазначеними висновками попередніх судових інстанцій погодитись не можна, з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому у мотивувальній частині вказується, зокрема, законодавство, яким господарський суд керувався приймаючи рішення.

Встановлено, що позовні вимоги грунтуються на договорі про закупівлю послуг за державні кошти, предметом якого є послуги у сфері інформатизації інші (Права користування КАСК (ліцензії)), кількість, зміст та вартість яких визначена у додатках 1, 2, 3 до договору.

Встановивши, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором щодо оплати послуг, суд першої інстанції, пославшись на норми матеріального права, що регулюють загальні положення про зобов'язання та загальні положення про договір, дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

При цьому судом не визначено правової природи договору, характер спірних правовідносин сторін та якими конкретно нормами матеріального права вони регулюються, внаслідок чого не застосовані норми матеріального права, які підлягали застосуванню при вирішенні спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В порушення даної норми процесуального права судом не перевірено і в матеріалах справи відсутні дані про наявність у позивача права користування КАСК, розробником якої він не є та чи може він передати таке право іншій особі.

Суд першої інстанції, встановивши, що позивачем надавалися відповідачу певні послуги за укладеним договором, залишив поза увагою умови п.п. 5.3, 5.4, 5.5 договору про те, що послуги надаються лише після запиту замовника поетапно, в запитах замовника зазначається кількість і строки видачі прав використання КАСК SAP (ліцензій) та/або обсяг послуг з технічної підтримки КАСК SAP, місця надання послуг, і зобов'язання виконавця щодо надання замовнику відповідних прав на використання та/або послуг є дійсним за умови отримання виконавцем запиту замовника, які мають надаватися останнім в письмовій формі, а тому, суд не з'ясував належним чином питання щодо надання відповідачем таких запитів позивачу та не дав цьому відповідної оцінки.

Крім того, з актів приймання-передачі, на які послався суд як на факт отримання відповідачем послуг за договором, не вбачається, які саме конкретно послуги з технічної підтримки прав використання КАСК SАР були надані, в чому саме вони полягали та їх конкретна вартість.

На вказані порушення суд другої інстанції при розгляді апеляційної скарги не звернув уваги та залишивши рішення суду першої інстанції без змін, припустився тих же порушень що і суд першої інстанції.

З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а тому, вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти відповідне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління "Укргазтехзв'язок" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 29 жовтня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2014 року у справі № 910/13624/14 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий П.А.Гончарук

Судді І.Д. Кондратова

Л.В. Стратієнко