Рішення

від 18.05.2015 по справі 910/13624/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2015Справа №910/13624/14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДіСі Інжиніринг"

до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про стягнення 11 111 295, 85 грн.

за участю представників:

від позивача:Прокоп'єв І.К.- представник за довіреністю б/н від 06.04.2015 р. від відповідача:Решитова Е.В.- представник за довіреністю б/н від 30.12.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

07.07.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДіСі Інжиніринг" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 11 111 295, 85 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач порушив умови договору № 123 ЗП від 01.11.2012 р. про закупівлю послуг за державні кошти, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у вказаній сумі.

У позові просив стягнути з відповідача 9 195 519,33 грн. - основного боргу, 881 712,57 грн. - пені, 169 084,24 грн. - 3 % річних та 864 979,71 грн. - інфляційних втрат, а всього - 11 111 295, 85 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.10.2014 р. у даній справі, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р., позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Укртрасгаз" заборгованість в розмірі 9 195 519,33 грн., пеню в розмірі 744 942,69 грн., 3 % річних в розмірі 168 957,08 грн. та інфляційні втрати в розмірі 864 979,71 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2015 року вищевказані судові рішення скасовано та справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.02.2015 р. справу прийнято до провадження суддею Головіною К.І.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив та зазначив, що умовами договору № 123 3П від 01.11.2012 р. передбачено право ПАТ "Укртрансгаз" зменшити обсяг закупівлі в залежності від реального фінансування видатків замовника, у зв'язку з чим відповідач був позбавлений можливості здійснити у 2013 та у 2014 роках оплату вартості наданих послуг, оскільки відповідне фінансування не було погоджено ПАТ НАК "Нафтогаз України". Окрім того, просив застосувати строк позовної давності до нарахування пені та відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, а також врахувавши вказівки Вищого господарського суду України по даній справі, викладені в постанові від 18.02.2015 року, прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 11 111 295, 85 грн. підлягають частковому задоволенню.

Як встановлено у судовому засіданні, 20.07.2012 між ТОВ "Сап Україна" (SAP) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТ!" (правонаступником якого є ТОВ "ДіСі Інжиніринг", партнер) укладено партнерську угоду PartnerEdge с партнером VAR (далі - партнерська угода), за умовами якої:

- компанія SAP виробляє, поширює і надає права на використання програмного забезпечення SAP, а також надає відповідні послуги, такі як консультаційні, послуги з супроводу (підтримки) і навчання користувачів програмного забезпечення SAP на ринку підприємств малого та середнього бізнесу (частина 1 преамбули партнерської угоди);

- компанія SAP має намір більш тісно співпрацювати з незалежними уповноваженими партнерами (уповноважений партнер), та, зокрема, пропонує таким уповноваженим партнерам можливість просувати на ринку, поширювати і надавати права на використання певного програмного забезпечення SAP (субліцензувати) за свій власний рахунок і на свій ризик, а також надавати супутні послуги (частина 2 преамбули партнерської угоди);

- компанія SAP вправі додавати інші сімейства продуктів в список рішень, щодо яких необхідно отримати дозвіл (авторизація) на продукт, перш ніж партнер зможе надавати права на використання таких продуктів або такого програмного забезпечення (субліцензувати), без укладення окремої угоди. Однак партнер визнає і погоджується, що партнерові, тим не менш, необхідно буде укладати окремі угоди щодо конкретних продуктів, що передбачено в керівництві з програми PartnerEdge (частина 2 розділу 3 партнерської угоди).

На виконання частини другої розділу 3 партнерської угоди 01.11.2012 р. між ТОВ "Сап Україна" (SAP) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТ!" (правонаступником якого є ТОВ "ДіСі Інжиніринг", партнер) був укладений договір № 61-ркп/2012 (далі - договір-1).

Договором № 61-ркп/2012 від 01.11.2012 р. сторонами були узгоджено наступні умови:

- SAP надає партнеру невиняткові майнові права інтелектуальної власності, а саме: права на використання об'єкта інтелектуальної власності - програмного забезпечення SAP (права використання) і надає послуги з супроводу (підтримки) програмного забезпечення SAP, а партнер зобов'язується оплатити зазначені права та послуги, відповідно до договору (пункт 1.1 договору- 1);

- отримуючи права, передбачені пунктом 1.1 договору, партнер надає отримані права використання програмного забезпечення SAP третім особам (кінцевому користувачу) (пункт 1.3 договору - 1);

- кінцевим користувачем за договором є Дочірня компанія "Укртрансгаз (пункт 1.4 договору - 1);

- починаючи з 01.11.2012 SAP надає партнеру послуги з супроводження (підтримки) Enterprise Support програмного забезпечення SAP, права використання якого надаються договором № 61-ркп/2012, а також послуги з супроводження Enterprise Support попереднього програмного забезпечення SAP, раніше ліцензованого кінцевим користувачем (пункт 1.5 договору - 1);

- договір набирає чинності з дати його підписання та діє в частині положень, які стосуються і пов'язані з правом використання програмного забезпечення SAP - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (підпункт 2.1.1 пункту 2.1 договору - 1); в частині послуг щодо підтримки - протягом строку, вказаного в угоді (підпункт 2.1.2 пункту 2.1 договору - 1).

До договору - 1 сторонами було погоджено конфігурацію та специфікацію прав використання програмного забезпечення SAP (додаток № 1), графік надання прав використання та план розрахунків (додаток № 2) план розрахунків за послуги по супроводженню (підтримки) SAP Enterprises Support (додаток № 3), акт надання партнеру прав використання програмного забезпечення SAP (додаток № 4).

Таким чином, на підставі партнерської угоди та договору - 1 ТОВ "ДіСі Інжиніринг" отримало право на передачу третім особам (кінцевому користувачу), зокрема, ДК "Укртрансгаз" (правонаступником якої є ПАТ "Укртрансгаз") прав з використання програмного забезпечення SAP, наданих йому ТОВ "Сап Україна".

Отже, позивач отримав право користування KACK SAP на підставі договору про надання права користування програмним забезпеченням SAP та надання послуг по супроводженню SAP Enterprise support програмного забезпечення SAP № 61-ркп/2012 третім особам.

Так, 01.11.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТ!" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОВ "ДіСі Інжиніринг") (виконавець) та Дочірньою компанією "Укртрансгаз" (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз") (замовник) був укладений договір про закупівлю послуг за державні кошти № 123 3П, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати послуги, зазначені у п.1.2 цього договору, а замовник - прийняти та оплатити такі послуги, а саме - послуги у сфері інформатизації стосовно прав використання KACK SAP (ліцензії). Кількість послуг та їх зміст визначається у технічному завданні, яке наведене в додатку 1 до цього договору. Обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків замовника (розділ 1 договору).

Крім того, відповідно до додатку № 1 до договору "Технічне завдання" позивач надає послуги з технічної підтримки прав використання KACK SAP.

Пунктами 3.1-3.3 договору передбачено, що загальна сума цього договору становить 92 540 726,36 грн., в тому числі ПДВ - 15 423 454,39 грн. Загальна сума цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про здійснення державних закупівель". Загальна сума цього договору складається з вартості прав використання KACK SAP та вартості технічної підтримки прав використання KACK SAP. Складові вартості загальної суми цього договору наведені у додатках 2 та 3 до договору.

Замовник здійснює оплату виконавцю наданих послуг протягом 90 днів з моменту підписання сторонами відповідного акту. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень. Рахунок виставляється в дату підписання сторонами відповідного акту, що зазначені в п.п. 5.8 та 5.9 цього договору. До рахунку виконавцем додаються відповідні акти, податкові накладні (п.п. 4.1, 4.2 договору).

Відповідно до умов договору послуги надаються лише після запиту замовника поетапно. Передача прав на використання KACK SAP (ліцензій) виконавцем замовнику оформлюється сторонами актами про надання прав використання KACK SAP. З моменту підписання сторонами акту з надання прав використання KACK SAP замовник отримує право на використання КАСК SAP (ліцензій) на території України згідно з цим договором на строк до 31.12.2059 р. Надання виконавцем замовнику послуг з технічної підтримки KACK SAP щомісячно оформлюється сторонами актами приймання-передачі послуг. Виконавець до 3-го числа наступного за звітним місяця, направляє замовнику два примірники акту приймання-передачі послуг, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою виконавця. Замовник протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання акту приймання-передачі послуг повертає виконавцю один примірник акту приймання-передачі послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надає виконавцю в письмовій формі мотивовану відмову від прийняття послуг з технічної підтримки KACK SAP (підписання акту приймання-передачі послуг) (п.п. 5.3, 5.8, 5.9 договору).

Пунктом 10.1 договору передбачено, що останній набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє: в частині надання послуг з технічної підтримки - з дати укладання договору до 31.12.2013 р.; в частині прав використання KACK SAP (ліцензій) - з дати укладання договору до 31.12.2059 р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

У судовому засіданні встановлено, що позивач умови договору про закупівлю послуг за державні кошти виконав у повному обсязі, надав відповідачу право користування програмним забезпеченням КАСК (ліцензії) SAP на суму 70 881 300,00 грн., а також надав послуги з технічної підтримки КАСК SAP у сумі 21 659 416,80 грн., а всього на загальну суму 92 540 716,80 грн., про що свідчать акти приймання-передачі послуг з технічної підтримки прав користування КАСК SAP № УТГ120-12-2012с від 30.11.2012 р.; № УТГ120-12-2012с від 31.12.2012 р.; № УТГ120-01-2013с від 31.01.2013 р.; № УТГ120-02-2013с від 28.02.2013 р.; № УТГ120-03-2013с від 31.03.2013 р.; № УТГ120-04-2013с від 30.04.2013 р.; № УТГ120-05-2013с від 31.05.2013 р.; № УТГ120-06-2013с від 30.06.2013 р.; № УТГ120-07-2013с від 31.07.2013; № УТГ120-08-2013с від 31.08.2013 р.; № УТГ120-09-2013с від 30.09.2013 р.; № УТГ120-10-2013с від 31.10.2013 р.; № УТГ120-11-2013с від 30.11.2013 р.; № УТГ120-12-2013с від 31.12.2013 р.

Як встаовлено судом, замовником не оформлювались запити на послуги, однак з вищевказаних актів слідує, що відповідачу були надані послуги: з обробки повідомлень відповідача щодо проблем при роботі з КАСК (норматив реагування на екстрені повідомлення-1 година); постійного оновлення та вдосконалення програмного забезпечення; надання доступу до пакетів виправлень помилок при роботі КАСК; можливість користування спеціальним додатком (SAP solution manager) для оптимізації управління програмами; експертна перевірка та аналіз роботи програм; поточний аналіз та виявлення можливих збоїв у роботі програми; надання інформаційних ресурсів стосовно користування програмами та підвищення ефективності роботи з КАСК.

Також вказаними актами приймання-передачі послуг за договором закупівлі підтверджується факт отримання відповідачем послуг за даним договором, конкретний перелік послуги з технічної підтримки прав використання KACK SAP, їх зміст та вартість (вказано кількість послуг, вартість кожної одиниці послуги, вказано загальну вартість тощо, а також зазначено відсутність у відповідача претензій за надані послуги).

Також надані позивачем відповідачу послуги співпадають з актом використання партнером - ТОВ "ВІТ!" (правонаступником якого є ТОВ "ДіСі Інжиніринг") прав на використання програмного забезпечення за договором № 61-ркп/2012 від 01.11.2012 р. (додаток № 4), на підставі якого позивач отримав права на передачу вказаного програмного забезпечення ДК "Укртрансгаз" (правонаступником якої є ПАТ "Укртрансгаз"), а також умовами надання послуг (додаток № 4) до договору про закупівлю послуг.

Крім того, факт отримання послуг у сфері інформатизації (права користування КАСК (ліцензії) та технічної підтримки не заперечується і самим відповідачем.

Однак, ПАТ "Укртрансгаз" зі свого боку умови договору в частині оплати послуг виконало неналежним чином, сплатило вартість наданих послуг частково, а саме - за період з листопада 2012 р. по вересень 2013 р. у сумі 83 345 197,47 грн.

Таким чином, відповідач не оплатив позивачу надані послуги у сумі 9 195 519,33 грн., що не заперечувалось і представниками сторін в судовому засіданні.

Встановивши фактичні обставини справи, суд зазначає, що відносини між сторонами виникли та регулюються договором про закупівлю послуг за державні кошти, за яким згідно з частиною 2 статті 628 ЦК України до відносин сторін у частині використання об'єкта права інтелектуальної власності застосовуються положення цивільного законодавства про ліцензійний договір (глава 75 ЦК України), а щодо надання послуг з підтримки програмного забезпечення - глави 63 ЦК України про надання послуг.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1107 ЦК України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється, зокрема, на підставі ліцензійного договору.

Статтею 1109 ЦК України визначено за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).

Як вже встановлено судом, у ПАТ "Укртрасгаз" виникла заборгованість за використання об'єктом інтелектуальної власності та за послуги з технічної підтримки цього об'єкта у зазгальній сумі 9 195 519,33 грн.

Однак, відповідач стверджує, що строк виконання зобов'язання, а саме - розрахунку за надані послуги з позивачем не настав, оскільки не був затверджений його річний план на 2013 р. та 2014 р.

Так, дійсно, як вбачається з матеріалів справи, фінансовий план Публічного акціонерного товариства "Укртрасгаз" на 2013 р. та 2014 р. в установленому порядку затверджений не був. Водночас, за умовами пункту 4.1 договору розрахунки за надані послуги замовник здійснює оплату виконавцю наданих послуг протягом 90 днів з моменту підписання сторонами відповідного акту.

Втім, обставини відсутності фінансового плану саме на 2013 та 2014 роки не можуть звільняти замовника від виконання своїх зобов'язань за договором № 123 ЗП від 01.11.2012 р. з оплати послуг наданих належним чином. При цьому суд відхиляє посилання відповідача на передбачені умовами договору коригування (зменшення) обсягу закупівлі в залежності від реального фінансування видатків відповідача, як замовника (п. 6.2.4 договору), оскільки відповідно до п. 11.1 договору обсяг закупівлі, що закуповується замовником за цим договором, може бути зменшений, зокрема, в залежності від розміру реального фінансування видатків замовника, із відповідним зменшенням загальної суми договору, про що сторони, з урахуванням вимог ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" та чинного законодавства, укладають додаткову угоду.

Таким чином, договором встановлений порядок коригування обсягу послуг, тоді як сторонами цей порядок не дотримано та будь-які додаткові угоди з приводу зменшення вартості ними не укладалися.

Крім того, акти приймання-передачі не містять жодних заперечень відповідача стосовно обсягів послуг, що свідчить про приймання ним послуг у повному обсязі.

Також суд зазначає, що невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника чи державою, і, як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання перед кредитором, не звільняють боржника від передбаченої законом відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Таким чином, судом встановлено, що позивач правомірно заявив вимоги в частині несплаченої заборгованості за надані послуги у сфері інформатизації та технічної підтримки у сумі 9 195 519,33 грн.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості суду не надано, позовні вимоги в частині стягнення 9 195 519,33 грн. основного боргу за договором № 123 ЗП від 01.11.2012 р. підлягають задоволенню.

Крім вказаної суми боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 881 712,57 грн. за період з 01.03.2013 р. по 02.07.2014 р.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Нормами ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 7.5 договору при несвоєчасному виконанні грошових зобов'язань у строки, передбачені цим договором, виконавець може нараховувати пеню, що підлягає сплаті замовником у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, з простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідач у своїй заяві просив суд застосувати наслідки спливу строків позовної давності щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо надання послуг у сфері інформатизації.

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 2 вказаної норми ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вже було встановлено судом, сплата заборгованості відповідачем повинна бути здійснена протягом 90 днів з моменту підписання сторонами відповідного акту (п. 4.1 договору), а з даним позовом до суду ТОВ "ДіСі Інжиніринг" звернувся 07.07.2014 року, а, отже, вимоги про стягнення пені за період з 01.03.2013 р. по 06.07.2013 р. задоволенню не підлягають, оскільки у вказаний період застосовується строк позовної давності в один рік.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, суд вважає обгрунтованими вимоги про стягнення пені за період з 07.07.2013 р. по 02.07.2014 р.

Разом з тим, згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перерахувавши заявлену позивачем суму пені з урахуванням вимог вказаної статті та відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України, а також строків виконання кожного виду послуг, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 744 942,69 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 864 979,71 грн. - інфляційних втрат та 169 084,24 грн. - 3 % річних за період з 01.03.2013 р. по 02.07.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доводи відповідача про те, що 3 % річних фактично є пенею суд не приймає з огляду на п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Також суд зазначає, що згідно з п. 1.10 вказаної Постанови за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 864 979,71 грн. - інфляційних втрат та 168 957,08 грн. - 3 % річних, тобто у меншому розмірі, ніж заявлено позивачем за період з 01.03.2013 р. по 02.07.2014 р.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 32 - 35, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДіСі Інжиніринг" до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 11 111 295, 85 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський Узвіз, будинок 9/1; ідентифікаційний код: 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДіСі Інжиніринг" (03035, м. Київ, вул. Урицького, будинок 1; ідентифікаційний код: 38185936) заборгованість в розмірі 9 195 519 (дев'ять мільйонів сто дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 33 коп., пеню в сумі 744 942 (сімсот сорок чотири тисячі дев'ятсот сорок дві) грн. 69 коп., інфляційні втрати в розмірі 864 979 (вісімсот шістдесят чотири тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 71 коп. та 3% річних в розмірі 168 957 (сто шістдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 08 коп.

У решті позову - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський Узвіз, будинок 9/1; ідентифікаційний код: 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДіСі Інжиніринг" (03035, м. Київ, вул. Урицького, будинок 1; ідентифікаційний код: 38185936) витрати по сплаті судового збору в розмірі 72 179 (сімдесят дві тисячі сто сімдесят дев'ять) грн. 62 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні у присутності представників сторін 18 травня 2015 року.

Повний текст рішення підписаний 25 травня 2014 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна