Ухвала

від 17.02.2015 по справі 815/4453/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 р.

Справа № 815/4453/14

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -ОСОБА_1

судді - ОСОБА_2

судді - ОСОБА_3 при секретаріОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства В«Союз НТВВ» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року по справі за позовом приватного підприємства В«Союз НТВВ» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 25.03.2014 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, -

встановиЛА:

Приватне підприємство В«Союз НТВВ» (надалі по тексту - позивач або ПП В«Союз НТВВ») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі по тексту - відповідач або ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області), в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення від 25.03.2014 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Суд першої інстанції своєю постановою від 11 вересня 2014 року адміністративний позов приватного підприємства В«Союз НТВВ» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 25.03.2014 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 - залишив без задоволення.

Приватне підприємство В«Союз НТВВ» не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Приватне підприємство В«Союз НТВВ» посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 27.02.2014 року по 05.03.2014 року на підставі наказу про проведення перевірки начальника ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 24.02.2014 року № 119-п, згідно із висновком щодо розгляду заперечень на акт перевірки від 11.02.2014 року № 206/15-51-22-01/32896311 та відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-УІ, посадовою особою відповідача проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПП В«Союз НТВВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ В«Індепендент ГрупВ» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 12.03.2014 року № 500/15-51-22-01/32896311 В«Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ПП В«Союз НТВВ» , код ЄДРПОУ 32896311, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ В«Індепендент ГрупВ» , код 36050449, за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 рокуВ» , відповідно до висновку якого, встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, ст. 134, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 19508 грн., в т.ч. за 3 квартал 2012 року на 2755 грн., за 4 квартал 2012 року на 16753 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 18579 грн., в т.ч. за липень 2012 року на 677 грн., за серпень 2012 року на 450 грн., за вересень 2012 року на 1497 грн., за жовтень 2012 року га 13139 грн., за листопад 2012 року на 1296 грн., за грудень 2012 року на 1520 грн. (а.с. 22-36 том І).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.03.2014 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 24 385,00 грн. (за основним платежем - 19 508 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 877 грн.) та № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 23 224,00 грн. (за основним платежем - 18 579 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 645 грн.) (а.с. 52-53 том І).

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ПП В«Союз НТВВ» оскаржило їх в судовому порядку, вимагаючи визнання скасування.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу сум податку на прибуток та податку на додану вартість стали висновки відповідача про відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємства - постачальника ТОВ В«Індепендент ГрупВ» , не підтверджено реальність здійснення ПП В«Союз НТВВ» фінансово-господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ В«Індепендент ГрупВ» за перевіряємий період з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Враховуючи даний факт, в акті зазначено, що вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами - покупцями та постачальниками.

Вказані вище обставини, як вбачається з акту перевірки, були встановлені, окрім іншого, на підставі акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 2620/26-59-22-08-15/36050449 від 31.12.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ В«Індепендент ГрупВ» (код ЄДРПОУ 36050449) в період 2012-2013 року, відповідно до висновків яких встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ В«Індепендент ГрупВ» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ В«Індепендент ГрупВ» з постачальниками та покупцями.

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягає реальність господарських операцій, укладених між ПП В«Союз НТВВ» та ТОВ В«Індепендент ГрупВ» , що є підставою для формування витрат, виникнення права на податковий кредит, визначення податкових зобов'язань та одержання сум бюджетного відшкодування з ПДВ.

Порядок формування складу витрат та податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі по тексту - ПК України).

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Однак в даному конкретному випадку, з урахуванням доводів представника відповідача, предметом доказування у справі, у тому числі, є реальність правочину за укладеними угодами.

У перевіряємий період між ПП В«Союз НТВВ» (Покупець) та ТОВ В«Індепендент ГрупВ» (Постачальник) було укладено договір поставки від 30.07.2012 року № 300702, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, передавати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених цим договором, приймати та оплачувати цей товар.

В підтвердження товарності операцій між ПП В«Союз НТВВ» та ТОВ В«Індепендент ГрупВ» , позивачем було надано до перевірки та до суду копії вищезазначеного договору, податкових накладних, платіжних доручень, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

У періоді, що перевірявся, позивачем сформовано податковий кредит за рахунок ПДВ в сумі 18579,00 грн., у тому числі за липень 2012 року в сумі 677 грн., за серпень 2012 року в сумі 450 грн., за вересень 2012 року в сумі1497 грн., за жовтень 2012 року в сумі 13139 грн., за листопад 2012 року в сумі 1296 грн., за грудень 2012 року в сумі 1520 грн., по податковим накладним, отриманим від ТОВ В«Індепендент ГрупВ» .

Також позивачем сформовано витрати за рахунок вартості товарно-матеріальних цінностей у сумі 92 895 грн., у тому числі у 3 кварталі 2012 року в сумі 13118 грн., у 4 кварталі 2012 року у сумі 79777 грн., по видаткових накладних, отриманих від ТОВ В«Індепендент ГрупВ» .

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно Національного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005р. №375 (з наступними змінами і доповненнями), економічна діяльність - це процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництва, процесом виробництва та випуску продукції.

У відповідності до п.1.4 ст.1 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання. Не належать до поставки операції передачі товарів в межах цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Відповідно до п.п. 14.1.191 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття В«продаж товарівВ» .

Також Постановою Верховного суду України від 21.10.2008 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«ЄвротрейдВ» до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення визначено, що дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття В«продаж товарівВ» , яке визначено п.1.31 ст.1 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» .

При цьому, відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Як встановлено вище, порушення, що викладені в акті перевірки, були встановлені також на підставі висновку акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 2620/26-59-22-08-15/36050449 від 31.12.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ В«Індепендент ГрупВ» в період 2012-2013 року, відповідно до висновків яких встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ В«Індепендент ГрупВ» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу.

Крім того, у вказаному акті встановлено, що операції TOB В«Індепендент ГрупВ» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів звідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ТОВ В«Індепендент ГрупВ» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від TOB В«Індепендент ГрупВ» до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, які засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Окрім того, за результатами перевірки встановлено, що TOB В«Індепендент ГрупВ» є вигодотранспортуючим суб'єктом (транзитером) - суб'єкт господарювання (платник ПДВ), що здійснює посередницьку функцію між вигодоформуюючим суб'єктом та вигодонабувачем, яким згідно бази АС В«Податковий блокВ» звітність по податку на додану вартість подавалась за лютий-листопад 2013 року до ДПІ з нульовими показниками.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Представником позивача не надано доказів руху активів у процесі здійснення вищезазначених господарських операцій. Не спростовані твердження відповідача щодо відсутності можливостей TOB В«Індепендент ГрупВ» для вчинення господарських операцій, за якими виписані податкові та видаткові накладні, надані позивачем, не було надано жодних доказів, які б свідчили про те, що саме TOB В«Індепендент ГрупВ» постачало товар, котрі замовник може використати в діяльності, що приносить дохід, що є необхідною ознакою витрат та належною підставою для віднесення сум податку, сплаченого у ціні придбаних послуг, до складу податкового кредиту підприємства.

Крім того, надані позивачем товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, а саме у наданих ТТН відсутні назва товару, одиниця виміру, кількість, ціна, вид та пакування, кількість місць, спосіб визначення маси й установлений для нього вид перевезення, код вантажу, маса.

Таким чином, на підставі матеріалів справи та оцінки представлених доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені податковою інспекцією в межах компетенції та у спосіб, що передбачений законодавством, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства В«Союз НТВВ» , - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року по справі за позовом приватного підприємства В«Союз НТВВ» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 25.03.2014 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя

ОСОБА_1

суддя

ОСОБА_2

суддя

ОСОБА_3