Ухвала

від 10.02.2015 по справі 910/15348/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 лютого 2015 року Справа № 910/15348/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіУдовиченка О.С., суддів:Бакуліної С.В., Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П., Чернова Є.В.,

розглянувши заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 02.10.2014 у справі№ 910/15348/13 за позовом прокурора Деснянського району міста Києва до: 1) Київської міської ради; 2) приватного підприємства "Алькор Люкс" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів товариство з обмеженою відповідальністю "Соцінвестбуд" провизнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним договору про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки, визнання відсутнім права користування земельною ділянкою В С Т А Н О В И В:

Прокурором Деснянського району міста Києва заявлений позов до 1) Київської міської ради, 2) приватного підприємства "Алькор Люкс" про:

- визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 26.02.2010 №386/3824 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 26.07.07 № 62-6-0014";

- визнання недійсним договору про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 11.10.2010, укладеного між відповідачами;

- визнання відсутнім у приватного підприємства "Алькор Люкс" права користування земельною ділянкою на проспекті В. Маяковського, 4 у Деснянському районі міста Києва, загальною площею 0,3825га, кадастровий номер 8000000000:62:004:0116, вартістю згідно нормативної грошової оцінки - 2 478 830, 07 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014, рішення місцевого суду від 14.05.2014 у справі скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним і скасування рішення Київської міської ради від 26.02.2010 №386/3824 та визнання недійсним договору від 11.10.2010. В цій частині прийнято нове рішення про задоволення цих вимог. В частині вимог прокурора про визнання відсутнім у приватного підприємства "Алькор Люкс" права користування спірною земельною ділянкою, суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення у справі про відмову у задоволенні цієї вимоги.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2014 у справі №910/15348/13 постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 скасовано, а рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2014 залишено в силі.

Заступник Генерального прокурора України звернувся з заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 02.10.2014 у справі №910/15348/13, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове рішення, яким постанову суду апеляційної інстанції від 29.07.2014 залишити в силі.

Заяву, з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 26.11.2013 у справі №925/716/13, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, зокрема статті 36 1 Закону України "Про Прокуратуру", внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У постанові від 02.10.2014 у справі №910/15348/13, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови в позові про: визнання недійсним та скасування рішення міської ради про внесення змін до договору оренди земельної ділянки; визнання недійсним договору про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки, укладеного між відповідачами; визнання відсутнім у відповідача-2 права користування спірною земельною ділянкою. Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини справи стосовно того, що на момент прийняття відповідачем-1 спірного рішення земельна ділянка вже перебувала в оренді у товариства з обмеженою відповідальністю "Соцінвестбуд" (третьої особи) на підставі рішення міської ради, яке є чинним, отже на момент його прийняття міськрадою не порушено прав власності на земельну ділянку держави (в інтересах якої може виступати прокурор у господарському процесі). При цьому, судом касаційної інстанції враховано, що позов прокурора спрямований на захист інтересів третьої особи (юридичної особи) у справі, яка наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю та може бути позивачем або відповідачем в суді, а відтак звернення прокурора до суду за захистом прав та інтересів юридичної особи приватного права нормами господарського процесуального законодавства України не передбачено. Також судом касаційної інстанції зазначено, що оскільки позовні вимоги про визнання недійсним договору та відсутність права користування земельною ділянкою є похідними від вимоги про визнання недійсним та скасування спірного рішення ради, отже задоволенню не підлягають.

Водночас у постанові від 26.11.2013 у справі №925/716/13 суд касаційної інстанції підтримав висновки місцевого суду щодо наявності підстав для задоволення позову про визнання недійсним розпорядження відповідної районної державної адміністрації про надання земельної ділянки в оренду; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, укладеного між відповідачами, та зобов'язання відповідача-2 повернути земельну ділянку до земель державної власності. При цьому суд касаційної інстанції виходив з встановленого судом першої інстанції факту прийняття відповідачем-1 спірного розпорядження з порушенням встановленого земельним законодавством порядку передачі земельних ділянок в оренду, зокрема, не було визначено технічні та економічні характеристики спірної земельної ділянки, її правовий статус та опис, що свідчить про наявність підстав, відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України, для визнання недійсним зазначеного розпорядження та укладеного на підставі цього розпорядження договору оренди земельної ділянки із зобов'язанням відповідача-2 повернути предмет оренди власнику.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, колегія суддів зазначає, що встановлений статтею 111 16 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів є вичерпним.

За змістом частини другої статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та розділу ХІІ 2 ГПК України основною метою діяльності Верховного Суду України є створення однакової судової практики застосування норм матеріального права та усунення порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Таким чином, до повноважень Верховного Суду України не належить оцінка правильності застосування судовими інстанціями норм процесуального права.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити заступнику Генерального прокурора України у допуску справи №910/15348/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя О. Удовиченко Судді С. Бакуліна Л. Катеринчук Г. Коробенко Є. Чернов