Рішення

від 18.02.2015 по справі 915/1266/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Справа № 915/1266/14

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В .,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: Галата О.В. - дов. №19-12 від 19.01.2015,

представників відповідача: Данилової К.Ю. - дов. від 14.10.2014,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД»

(51200, Дніпропетровська обл., м.Новомосковськ, вул. Сучкова, 115)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Югенергоконтракт»

(54055, м.Миколаїв, вул. Адміральська, 29, кв. 30,

поштова адреса: 54002, м.Миколаїв, пров. Суднобудівний, 14, а/с 14)

про: стягнення 29200,01 грн. вартості оплаченого товару, 876,0 грн. - 3% річних, 1460,0 грн. пені та 5840,01 грн. штрафу.

Згідно заяви про збільшення позовних вимог №19-1820 від 16.09.2014: стягнення 29196,0 грн. вартості оплаченого товару, 5839,2 грн. штрафу, 1923,74 грн. пені, 642,31 грн. збитків від інфляції та 256,76 грн. - 3% річних, -

в с т а н о в и в :

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 29200,01 грн. вартості оплаченого товару, 876,0 грн. - 3% річних, 1460,0 грн. пені та 5840,01 грн. штрафу.

Заявою №19-1820 від 16.09.2014 (а.с.37-40) позивач збільшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 29196,0 грн. вартості оплаченого товару, 5839,2 грн. штрафу, 1923,74 грн. пені, 642,31 грн. збитків від інфляції та 256,76 грн. - 3% річних.

Враховуючи, що відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач скористався своїм правом збільшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по справі, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача №19-1820 від 16.09.2014.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що поставлені відповідачем по Договору поставки №464/13 від 02.08.2013 електродвигуни вийшли з ладу у період дії гарантійного строку, що відповідно до п.7.4 Договору є підставою для заміни товару на якісний або повернення постачальником сплачених за товар грошових коштів. Позивачем були направлені на адресу відповідача відповідні вимоги, які були залишені без задоволення. У зв'язку з порушенням відповідачем строків повернення грошових коштів, відповідачем нараховані пені, штраф, 3% річних та збитки від інфляції.

Відповідач у відзиві (а.с.88-90) проти позовних вимог заперечує, посилаючись на недотримання позивачем приписів Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю №П-7 від 25.04.1966; відсутність доказів дотримання позивачем правил експлуатації та зберігання двигунів; відсутність підстав для стягнення вартості поставленого товару в силу приписів ч.ч.1, 2 ст.678 ЦК України, оскільки не доведено наявність істотних порушень вимог щодо якості товару; відсутність підстав для нарахування збитків від інфляції та 3% річних, оскільки стягувана позивачем вартість товару не може вважатись грошовим зобов'язанням у відповідності до ст.625 ЦК України.

Під час розгляду справи, судом було задоволено клопотання відповідача про призначення судової електротехнічної експертизи, на вирішення якої було поставлено питання про час та причини виникнення несправності електродвигунів 4АМУ200L2Т1 45 кВт, 380В, 50 Гц, 3000 об/хв., поставлених ТОВ «Югенергоконтракт» згідно Специфікації до Договору поставки №464/13 від 02.08.2013, у зв'язку з чим провадження у справі зупинялось.

У зв'язку з відмовою відповідача від оплати вартості експертизи, матеріали справи були повернуті експертною установою без виконання.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у позові та запереченнях проти позову.

У судовому засіданні 18.02.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

02.08.2013 між сторонами було укладено Договір поставки №464/13 (надалі - Договір №464/13) (а.с.11-15), згідно якого постачальник (відповідач у справі) зобов'язується поставити покупцю (позивач у справі) товар, найменування, асортимент, кількість, ціна, умови поставки якого зазначаються у Специфікаціях, які оформлюються у вигляді додатків і складають невід'ємну частину договору (п.1.1 Договору №464/13).

Сума цього Договору визначається як загальна вартість товару, поставленого за весь період дії цього договору на підставі оформлених сторонами Специфікацій.

Згідно п.п.3.2, 3.5 - 3.7 Договору №464/13 товар поставляється узгодженими партіями протягом терміну дії цього договору. Строк поставки товару визначається у Специфікації. Товар передається постачальником покупцю на підставі видаткової накладної з відміткою покупця про приймання товару. Датою поставки товару та датою переходу права власності на товар є дата, зазначена покупцем у видатковій накладній при прийманні товару. Сторони у Специфікації можуть обумовити інші умови визначення дати поставки товару і дати переходу права власності на товар. Разом з товаром постачальник передає покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, сертифікат якості виробника, документи визначені відповідною Специфікацією.

Відповідно до п.п.4.1 Договору №464/13 розрахунки за цим договором покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника в порядку та строки, визначені у Специфікації.

Згідно Специфікації, яка є Додатком №1 до Договору №464/13 (а.с.16) сторони погодили поставку двох електродвигунів 4АМУ200L2Т1 45 кВт, 380В, 50 Гц, 3000 об/хв., якість яких повинна відповідати вимогам ГОСТ 182 і підтверджуватись паспортом виробника. Загальна вартість поставки становить 29200,01 грн.

Строк поставки товару сторони визначили на протязі 5-ти робочих днів від дати подачі покупцем заявки на поставку товару. Датою поставки вважається дата, зазначена покупцем у товарно-транспортній накладній. Датою переходу права власності на товар є дата зазначена покупцем у видатковій накладній (п.6 Специфікації).

Розрахунок за поставлений товар покупець повинен здійснити протягом 60-ти календарних днів від дати поставки (п.9 Специфікації).

Як вбачається з матеріалів справи, по видатковій накладній №1 від 02.09.2014 та товарно-транспортній накладній №59000024382875 від 03.09.2014 позивачу були поставлені два електродвигуни 4АМУ200L2 (заводські номери 89086 та 89090) з паспортами заводу-виробника (а.с.18, 162-167). Загальна вартість поставки склала 29196,0 грн.

Платіжним дорученням №8736 від 10.01.2014 позивач перерахував відповідачу вартість отриманого товару у сумі 29196,0 грн. (а.с.17).

Факти поставки та оплати товару сторонами не заперечуються.

Відповідно до п.6.1 Договору №464/13 сторони узгодили, що приймання товару по кількості та якості здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю №П-6 від 15.06.1965 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю №П-7 від 25.04.1966.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, при отриманні товару позивачем не було виявлено недоліків по його кількості та якості. В подальшому, двигуни були встановлені на трубоелектрозварювальному стані №8 та в період гарантійного строку експлуатації вийшли з ладу, про позивачем були складені відповідні акти.

Згідно наданих позивачем актів аварійного виходу з ладу від 18.02.2014 та 22.03.2014, електродвигуни заводські номери 89086 та 89090 вийшли з ладу; при огляді двигунів зовнішніх ушкоджень не виявлено; тестування показало замикання обмотки стартера на корпус двигунів (а.с.19, 20).

31.03.2014 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №19-624 з проханням замінити неякісний товар у 10-ти денний строк, відповідно до п.7.4 Договору №464/13 (а.с.22, 49, 50), яка отримана відповідачем 08.04.2014 (а.с.51), що відповідачем підтверджено під час розгляду справи.

Відповіді на претензію відповідачем не було надано.

26.05.2014 позивачем було направлено на поштову адресу відповідача вимогу №19-1029 про повернення грошових коштів сплачених за електродвигуни, у триденний термін від дати вимоги (а.с.23).

01.09.2014 позивачем було направлено повторну вимогу №19-1781 на юридичну та поштову адреси відповідача (а.с.57).

Позивач вказує на те, що направлені ним на адресу відповідача вимоги були залишені останнім без розгляду та задоволення, що стало підставою для звернення його до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім та іншим подібним використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із частинами 1 та 4 ст.268 ГК України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів; постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.269 ГК України, строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу. Стандартами, технічними умовами або договором щодо товарів, призначених для тривалого користування чи зберігання, можуть передбачатися більш тривалі строки для встановлення покупцем у належному порядку зазначених недоліків (гарантійні строки). Сторони можуть погодити в договорі гарантійні строки більш тривалі порівняно з передбаченими стандартами або технічними умовами. Гарантійний строк експлуатації обчислюється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня одержання виробу покупцем (споживачем), а щодо виробів народного споживання, які реалізуються через роздрібну торгівлю, - з дня роздрібного продажу речі, якщо інше не передбачено стандартами, технічними умовами або договором.

За умовами п.п.2,3 Специфікації до Договору №464/13 термін гарантійних зобов'язань становить 12 календарних місяців від дати поставки. Постачальник несе гарантійні зобов'язання в період гарантійного терміну за умови дотримання покупцем правил зберігання і експлуатації. У разі виявлення дефектів у період гарантійного строку, пов'язаних з якістю товарів, постачальник зобов'язаний за свій рахунок усунути виявлені дефекти або замінити товар в узгоджені сторонами терміни.

В якості доказу, що підтверджує факт виявленні недоліків електродвигунів під час гарантійного строку, позивачем наданий суду акт експертизи №М-746 від 18.04.2014 Дніпропетровської торгово-промислової палати, в якому зафіксовані аварійні виходу з ладу електродвигунів заводські номери 89086 та 89090; при огляді двигунів зовнішніх ушкоджень не виявлено, а тестування показало замикання обмотки стартера на корпус двигунів (а.с.24).

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислові палати, зокрема, мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

Відповідачем висновок Дніпропетровської торгово-промислової палати не оспорено та не спростовано.

З огляду на наведене, судом взято до уваги акт експертизи №М-746 від 18.04.2014 Дніпропетровської торгово-промислової палати як доказ на підтвердження наявності недоліків поставленого товару у межах гарантійного строку.

Відповідно до ч.ч.6 ст.269 ГК України, постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач жодним чином не відреагував на претензію позивача №19-624 з вимогою про заміну неякісного товару і заміну електродвигунів не здійснив.

Відповідачем також не доведено, що при експлуатації електродвигунів позивачем не було додержано правил зберігання та експлуатації товару.

На думку суду, відповідач також не може посилатись на відсутність доказів дотримання позивачем належних умов зберігання та експлуатації товару, оскільки призначена за клопотанням відповідача експертиза, на розгляд якої були поставлені, зокрема, і питання про причини виникнення недоліків, не відбулась з вини відповідача.

Що стосується посилання відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин положень ч.ч.1, 2 ст.678 ЦК України, то на думку суду, у разі виявлення недоліків протягом гарантійного строку покупець за договором поставки не отримує прав, передбачених ст.678 ЦК України, зокрема, права на відмову від договору та повернення коштів, оскільки ч.2 ст.712 ЦК України надає всім положенням ст.ст.655 - 697 ЦК України диспозитивного значення, якщо йдеться про їх застосування до зобов'язань поставки.

Таким чином, переважному застосуванню до зобов'язань поставки підлягають положення ст.ст.264 - 271 ГК України.

Згідно п.5.3 Договору №464/13 постачальник зобов'язався за свій рахунок усунути дефекти, виявлені в товарі протягом гарантійного строку, або замінити товар протягом 20-ти днів від дати отримання повідомлення покупця про виявлені дефекти.

Відповідно до п.п.7.4, 7.5 Договору №464/13 у випадку поставки неякісного товару постачальник зобов'язаний у 10-ти денний термін від дати письмової заяви покупця замінити такий товар товаром належної якості. За поставку неякісного товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від вартості неякісного товару.

Суд вважає, що позивачем доведено факт поставки товару неналежної якості.

У відповідності до умов Договору №464/13 позивачем була направлена на адресу відповідача претензія №19-624 від 31.03.2014 з проханням замінити неякісний товар у 10-ти денний строк, яка відповідачем отримана, але залишена без розгляду та задоволення.

За вказаних обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 5839,20 грн. штрафу (29196,0 грн. х 20%) за поставку неякісного товару, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.5 ст.268 ГК України, у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Відповідно до п.п.7.4, 7.5 Договору №464/13 у випадку поставки неякісного товару постачальник зобов'язаний у 10-ти денний термін від дати письмової заяви покупця замінити такий товар товаром належної якості. Покупець має право відмовитись від приймання та оплати неякісного товару, а якщо вартість такого товару вже оплачена - зажадати повернення грошових коштів. Грошові кошти мають бути повернені постачальником у 3-денний термін від дати письмової вимоги покупця. При недотриманні зазначеного терміну повернення грошових коштів постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,2% від суми не повернених грошових коштів за кожен день прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Таким чином, сторони, керуючись принципом свободи договору, визначили у Договорі №464/13 певний порядок врегулювання свої правовідносин, на випадок поставки товару неналежної якості, який не суперечить приписам діючого законодавства.

В підтвердження фактів направлення на адресу відповідача вимог про повернення грошових коштів, позивачем додані до позовної заяви вимоги №19-1029 від 26.05.2014 та №19-1781 від 01.09.2014.

Дослідивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимога №19-1029 від 26.05.2014 не може вважатись належним доказом, оскільки направлена не на юридичну, а на поштову адресу відповідача, яка не є місцезнаходженням юридичної особи у розумінні ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Крім того, відповідно до інформації з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» ( http://www.ukrposhta.com ), отриманої за штриховим ідентифікатором поштового відправлення - 5120005481035, який зазначений на розрахунковому документі (фіскальний чек від 26.05.2014), дані про направлення кореспонденції за вказаним ідентифікатором відсутні, оскільки не зареєстровані в системі (а.с.52. 53, 182).

Що стосується вимоги №19-1781 від 01.09.2014, то суду надані належні докази її направлення відповідачу.

Так, відповідно до інформації з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» ( http://www.ukrposhta.com ), отриманої за штриховим ідентифікатором поштового відправлення - 5120000159470, який зазначений на розрахунковому документі (фіскальний чек від 01.09.2014), направлена позивачем на юридичну адресу відповідача вимога вручена адресату особисто 08.10.2014 (а.с.57-59, 183, 184).

Таким чином, грошове зобов'язання з повернення грошових коштів виникло у відповідача після отримання ним вимоги №19-1781 від 01.09.2014.

Відповідно із ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто вказана стаття ЦК України передбачає захист лише порушеного права.

При цьому порядок захисту порушеного права для суб'єктів господарювання встановлено, у тому числі ст.1 ГПК України, згідно з якою підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Із змісту наведеної статті ГПК України вбачається, що право на звернення до суду виникає в той момент, коли у юридичної особи або суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи порушено їх права і тільки в цьому випадку їх права можуть бути захищені судом, у зворотному випадку у позові слід відмовляти незважаючи на те, що в ході розгляду спору по суті права позивача вже були порушені.

Оскільки позов подано до суду 07.08.2014 (згідно поштових відміток на конверті), а вимога про повернення коштів сплачених за неякісний товар була направлена за місцезнаходженням відповідача лише 01.09.2014, то у відповідача, на момент подання позову, ще не виникло грошового зобов'язання, тому у позивача були відсутні правові підстави для подання вимог про стягнення 29196,0 грн. вартості оплаченого товару неналежної якості.

Відповідно, заявлені позивачем вимоги про стягнення пені, 3% річних та збитків від інфляції за порушення грошового зобов'язання, також є передчасними.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ст.49 ГПК України, судовий збір підлягає відшкодуванню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог..

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 82 1 , 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Югенергоконтракт», 54055, м.Миколаїв, вул. Адміральська, 29, кв. 30, поштова адреса: 54002, м.Миколаїв, пров. Суднобудівний, 14, а/с 14 (відомості про банківські реквізити відсутні, ЄРДПОУ 34234539) на користь Публічного акціонерного товариства «ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД», 51200, Дніпропетровська обл., м.Новомосковськ, вул. Сучкова, 115 (відомості про банківські реквізити відсутні, ЄРДПОУ 05393139) 5839,2 грн. штрафу та 281,72 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.В.Мавродієва

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 23 лютого 2015 року.