Постанова

від 17.02.2015 по справі 914/3389/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2015 р. Справа № 914/3389/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Данко Л.С. Кузь В,Л.

розглянув апеляційну скаргу Львівського казенного експериментального підприємство засобів пересування і протезування, м. Львів № 3083/13 від 18.12.2014 р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 09.12.2014 року

у справі № 914/3389/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гілас", м. Дніпропетровськ

до відповідача Львівського казенного експериментального підприємство засобів пересування і протезування, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Міністерство соціальної політики України, м.Київ

про стягнення 147 806,79 грн.

За участю представників :

від позивача : Сухов В.В. - директор;

від відповідача : Бабич Т.Б. - представник;

Сторони явку представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Враховуючи те, що має місце доказ належного повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду справи від сторін не надходило, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників сторін.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.12.2014 р. у справі №914/3389/14 (суддя Ділай У.І.) позов задоволено частково; стягнено з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гілас" 122 221,03 грн. основного боргу та 23 588,71 грн. інфляційних втрат, всього - 145809,74 грн.; позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в розмірі 3 082,39 грн. залишені без розгляду, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 10505,80 грн. та в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 304,49 грн. відмовлено.

Львівським казенним експериментальним підприємством засобів пересування і протезування подано апеляційну скаргу № 3083/13 від 18.12.2014р., в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник не погоджується із висновком суду, що договір між сторонами у справі укладено у спрощений спосіб, згідно якого продавець, (позивач), який здійснює підриємницьку діяльність передав товар у власність покупця (відповідача), а покупець прийняв товар і зобов»язувався сплатити за нього певну грошову суму та зазначає, що згідно ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами слід вчиняти у письмовій формі, а також, посилається на ст. 638 ЦК України згідно якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Окрім того, скаржник вважає, що, зокрема, відповідно до ч.3 ст.179 ГК України укладення господарського договору є обов»язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов»язковим для суб»єкта господарювання у випадках, передбачених законодавством або існує пряма вказівка закону чи органів державної влади або місцевого самоврядування щодо обов»язковості укладення договору для певних категорій суб»єктів підприємницької діяльності.

Також скаржник стверджує, що суд не надав належної оцінки тому, що згідно замовлення № 13/07 від 17.01.2014 р. підприємство замовило товар на суму 55 501, 20грн., решта товару позивачем було поставлено на свій страх і ризик, без документально підтвердженого замовлення.

Скаржник також заперечує щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 23 588,71грн.

ТОВ "Гілас" подано відзив на апеляційну скаргу №5 від 22.01.2015 р., в якому просить змінити рішення Господарського суду Львівської області від 09.12.2014 р. в частині відмови в стягненні пені в розмірі 10 505,80 грн., в цій частині позов задоволити, в іншій частині залишити рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представники сторін в судовому засіданні виклали свої доводи та заперечення щодо вимог наведених в апеляційній скарзі.

Третя особа в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечила, хоча належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, 17.01.2014р. товариству «Гілас» (продавець) було виставлено замовлення №13/07 (а.с.17) на постачання Львівському казенному експериментальному підприємству засобів пересування і протезування (покупець) металопрокату, яке прийнято ТОВ фірма "Гілас" до виконання.

Згідно вказаної заявки продавець зобов'язаний передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити партіями продукцію - металопрокат, в асортименті, кількості, згідно заявок покупця, які він може подавати постачальнику, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції покупець здійснює з постачальником у безготівковій формі в гривнях, згідно виставленого рахунку.

Матеріалами справи, а саме видатковими накладними (а.с.13-15) підтверджується отримання продукції згідно виставленого замовлення покупцем безпосередньо на складі продавця.

Згідно довіреності №10 від 24.01.2014р., виданої Львівським казенним експериментальним підприємством засобів пересування і протезування, товар одержано Котяш Г.В.(а.с.16).

Відповідач за отриману продукцію згідно виставленого замовлення оплату не здійснив, в зв»язку із чим позивачем надіслано відповідачу претензію №39 від 16.06.2014р. з вимогою оплатити поставлену продукцію згідно видаткових накладних.( а.с.19-21).

Актом звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем за 1 квартал 2014 р., підтверджено загальну суму заборгованості перед позивачем в розмірі 122 221,03 грн.(а.с.18).

У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в сумі 122 221,03грн, пені в розмірі 10 172,40грн., 3% річних в розмірі 1 846,75грн., суму інфляційних витрат в розмірі 13 566,61грн..

Згідно із ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За змістом ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

В силу ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк(термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору судом першої інстанції правомірно кваліфіковано як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначалось вище, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача по оплаті вартості поставленого товару в розмірі 122 221,03 грн.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Враховуючи наведене, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу, згідно видаткових накладних товар на суму 122 221,03 грн.

Накладні містять відомості про їх номер та дату складання, сторони господарських операцій, у тому числі відомості про уповноважену особу покупця , найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну, загальну вартість відпущеного товару. Накладні скріплені зі сторони продавця підписом особи , яка уповноважена на передачу товару, зі сторони покупця - підписом особи, яка уповноважена на отримання матеріальних цінностей від покупця.

Відповідно до положень Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N 9/252-10).

Отже, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що сторонами у спрощений спосіб укладено договір поставки, відповідно до якого продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму .

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції сторони не дійшли згоди по розірванню договорів поставки, оскільки товар у строк визначений позивачем в листі №23 від 02.07.2014р. повернутий не був, не надано таких доказів і в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції..

Відтак, оскільки, сторони не обумовили строк оплати поставленого товару, обов'язок відповідача з її оплати згідно ст. 692 ЦК України, виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем грошових зобов'язання перед позивачем з оплати отриманого товару.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивачем подано заяву про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог №79 від 28.11.2014р. та заявлено до стягнення з відповідача 10 505,80 грн. - пені, 3 082,39 грн. - 3 % річних та 23 893,20 грн. - інфляційних втрат (а.с.126-128).

З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки позивачем не долучено до заяви про зменшення розміру позовних вимог №79 від 28.11.2014р. обґрунтованого розрахунку 3 % річних та з огляду на неможливість перевірити правильність нарахування даної вимоги позивача, судом правомірно залишено без розгляду позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних в розмірі 3 082,39 грн.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Також, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 10 505,80 грн. пені з огляду на те, що відповідно до ст.ст.546,549, 547 ЦК України відповідальність відповідача за несвоєчасне повернення суми сплачених позивачем коштів передбачається сторонами у письмовому правочині. Оскільки договір укладений у письмові формі між сторонами відсутній , нарахування позивачем пені є безпідставним.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, правомірно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в сумі 23588,71 грн., а в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 304,49 грн. інфляційних втрат правомірно відмовив.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

З огляду на викладене, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновків про те, що судом першої інстанції в порядку ст. ст. 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об»єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; суд дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізув відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин судом першої інстанції з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано норми матеріального права, а саме норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що регулюють спірні правовідносини та мотивовано прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог .

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно віднести на скаржника відповідно до ст.49 ГПК України.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 09.12.2014 р. у справі № 914/3389/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.02.2015р.

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Данко Л.С.

Суддя Кузь В.Л.