Рішення
від 17.02.2015 по справі 5015/4826/12
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2015 р. Справа № 5015/4826/12

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" (м. Київ)

до відповідача 1: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

(м. Львів)

до відповідача 2: Львівської товарної біржі (м. Львів)

про: стягнення заборгованості по кредитному договору № 0033/07/10-KL від 09.11.2007 року в сумі 1 315 470, 60 грн.

Головуючий суддя: Пазичев В.М.

Суддя: Манюк П.Т.

Суддя: Петрашко М.М.

При секретарі: Пшеничній В.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: ОСОБА_3 - представник, довіреність від 29.11.2012 року.

від відповідача 2: Герасимчук С.Т. - директор, протокол засідання № 25 від 10.12.2009 року.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" (м. Київ) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Львів) та до Львівської товарної біржі (м.Львів) про стягнення заборгованості по кредитному договору № 0033/07/10-KL від 09.11.2007 року в сумі 1 315 470, 60 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.11.2012 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 22.11.2012 року. Ухвалою від 22.11.2012 року розгляд справи відкладено до 30.11.2012 року, у зв'язку із відсутністю представника позивача. Ухвалою від 30.11.2012 року розгляд справи відкладено до 06.12.2012 року, у зв'язку із клопотанням позивача та відсутністю представника позивача. Ухвалою від 06.12.2012 року розгляд справи відкладено до 02.01.2013 року, для надання сторонами доказів по справі. 02.01.2013 року оголошено перерву до 04.01.2013 року згідно клопотання відповідача 1 та для надання сторонами доказів по справі.

Позивач вимог ухвал суду про порушення провадження у справі від 15.11.2012 року, про відкладення від 22.11.2012 року, від 30.11.2012 року, від 06.12.2012 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

30.11.2012 року за вх. № 27183/12 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

06.12.2012 року за вх. № 27761/12 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

02.01.2013 року у судовому засіданні позивач подав клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні. Відповідач 1 та відповідач 2 клопотання позивача підтримали.

04.01.2013 року за вх. № 201/13 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

04.01.2013 року за вх. № 240/13 позивач подав пояснення по справі.

Відповідач 1 вимог ухвал суду про порушення провадження у справі від 15.11.2012 року, про відкладення від 22.11.2012 року, від 30.11.2012 року, від 06.12.2012 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

22.11.2012 року за вх. № 26446/12 відповідач 1 подав клопотання про відкладення розгляду справи.

30.11.2012 року за вх. № 27187/12 відповідач 1 подав відзив на позовну заяву.

30.11.2012 року за вх. № 27188/12 відповідач 1 подав заяву про застосування строку позовної давності.

30.11.2012 року за вх. № 27202/12 відповідач 1 подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

06.12.2012 року за вх. № 27772/12 відповідач 1 подав клопотання про витребування документів.

02.01.2013 року за вх.№1/13 відповідач 1 подав доповнення до відзиву на позовну заяву.

02.01.2013 року за вх. № 2/13 відповідач 1 подав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

02.01.2013 року за вх. № 3/13 відповідач 1 подав клопотання про зупинення провадження по справі.

02.01.2013 року у судовому засіданні відповідач 1 подав клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні.

04.01.2013 року за вх. № 235/13 відповідач 1 подав пропозиції щодо питань для вивчення в ході проведення експертизи.

04.01.2013 року за вх. № 236/13 відповідач 1 подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

04.01.2013 року за вх. № 246/13 відповідач 1 подав доповнення до клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Відповідач 2 вимог ухвал суду про порушення провадження у справі від 15.11.2012 року, про відкладення від 22.11.2012 року, від 30.11.2012 року, від 06.12.2012 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

21.11.2012 за вх. № 26381/12 відповідач 2 подав відзив на позовну заяву.

30.11.2012 року за вх. № 27186/12 відповідач 2 подав заяву про застосування строку позовної давності.

30.11.2012 року за вх. № 27204/12 відповідач 2 подав клопотання про уточнення адреси його фактичного перебування.

02.01.2013 року за вх. № 4/13 відповідач 2 подав пояснення на заперечення позивача.

04.01.2013 року за вх.№198/13 відповідач 2 подав клопотання про витребування документів у позивача, а також відсутніх доказів встановлення початкової ціни об'єкта іпотеки.

Ухвалою суду від 04.01.2013 року у справі № 5015/4826/12 призначено судову технічну експертизу кредитного договору № 0033/07/10-KL від 09.11.2007 року, почеркознавчу експертизу та експертизу по оцінці майна, провадження зупинено до отримання результатів експертиз.

01.07.2013 року за вх. № 25290/13 від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист-клопотання.

02.07.2013 року судом було направлено сторонам лист з вимогою надати додаткові матеріали для проведення експертизи.

03.07.2013 року за вх. № 25937/13 від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист відносно оплати експертизи.

03.07.2013 року судом було направлено сторонам лист з вимогою оплати вартості експертизи.

10.07.2014 року від ФОП ОСОБА_1 надійшов лист про оплату експертизи.

24.07.2013 року за вх. № 29550/13 від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання.

05.08.2013 року судом було направлено в Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз лист про направлення справи.

27.08.2013 року за вх. № 34841/13 з Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання про дату огляду об'єкта.

29.08.2013 року судом було направлено сторонам лист-повідомлення про дату огляду об'єкта дослідження.

15.10.2013 року судом було направлено сторонам лист з вимогою сповістити суд щодо наявності чи відсутності обставин, що стали причиною зупинення провадження по справі.

28.10.2013 року за вх. № 44775/14 від Львівської товарної біржі надійшов лист-повідомлення.

28.10.2013 року за вх. № 44777/14 від ФОП ОСОБА_1 надійшов лист-повідомлення.

26.11.2013 року за вх. № 50016/13 з Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта по судово-технічній експертизі.

03.12.2013 року за вх. № 51620/13 з Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта по судово-почеркознавчій експертизі.

11.07.2014 року за вх. № 1388/14 з Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта по судовій оціночно-будівельній експертизі.

Ухвалою суду від 20.10.2014 року провадження по справі поновлено і призначено до розгляду на 23.10.2014 року. Ухвалою суду від 23.10.2014 року розгляд справи відкладено до 28.10.2014 року, в зв'язку з відсутністю представників відповідача 1 та відповідача 2. 28.10.2014 року по справі оголошено перерву до 29.10.2014 року згідно клопотанням відповідача 1 та відповідача 2. Ухвалою суду від 29.10.2014 року розгляд справи відкладено до 03.11.2014 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 03.11.2014 року розгляд справи відкладено до 05.11.2014 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 05.11.2014 року розгляд справи відкладено до 12.11.2014 року, згідно клопотання позивача та в зв'язку з відсутністю його представника. Ухвалою суду від 12.11.2014 року розгляд справи відкладено до 19.11.2014 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 19.11.2014 року розгляд справи відкладено до 02.12.2014 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 02.12.2014 року розгляд справи відкладено до 10.12.2014 року, згідно клопотання позивача. Ухвалою суду від 10.12.2014 року розгляд справи відкладено до 29.12.2014 року, в зв'язку з відсутністю запрошених експерта та нотаріуса, а також в зв'язку з клопотанням представника відповідача 1. Ухвалою суду від 29.12.2014 року розгляд справи відкладено до 21.01.2015 року, згідно клопотання представників відповідача 1 та відповідача 2. Ухвалою суду від 21.01.2015 року розгляд справи відкладено до 04.02.2015 року, для надання доказів.

Згідно із ухвалою суду від 05.11.2014 року, призначено колегіальний розгляд справи №5015/4826/12 у складі трьох суддів. Згідно із вимогами ст.2 1 ГПК України, 05.11.2014 року автоматизованою системою документообігу суду здійснено визначення складу колегії суддів для розгляду справи. Внаслідок автоматизованого розподілу визначено колегію суддів для розгляду справи в складі: Головуючий суддя - Пазичев В.М., судді Петрашко М.М. та судді Сухович Ю.О.

У зв'язку з відпусткою судді Сухович Ю.О., 29.12.2014 року автоматизованою системою документообігу суду здійснено заміну члена колегії суддів: на суддю Манюка П.Т.

Позивач вимог ухвали суду про поновлення провадження від 20.10.2014 року, про відкладення від 23.10.2014 року, від 28.10.2014 року, від 03.11.2014 року, від 05.11.2014 року, від 12.11.2014 року, від 19.11.2014 року, від 02.12.2014 року, від 10.12.2014 року, від 29.12.2014 року, від 21.01.2015 року, від 04.02.2015 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить Реєстр № 111 на відправлення рекомендованої кореспонденції за 06.02.2015 року, а явка позивача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

29.10.2014 року за вх. № 46576/14 позивач подав додаткові пояснення до позовної заяви.

03.11.2014 року в судовому засіданні позивач подав додаткові докази по справі.

05.11.2014 року за вх. № 47503/14 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

19.11.2014 року за вх. № 50346/14 позивач подав додаткові пояснення до позовних вимог.

19.11.2014 року за вх. № 50349/14 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

02.12.2014 року за вх. № 52234/14 позивач подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

02.12.2014 року за вх. № 52261/14 позивач клопотання про відкладення розгляду справи.

10.12.2014 року за вх. № 53685/14 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

10.12.2014 року за вх. № 53687/14 позивач подав додаткові пояснення до позовної заяви.

29.12.2014 року за вх. № 6177/14 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог.

21.01.2015 року за вх. № 2345/15 позивач подав заперечення на клопотання про призначення додаткової почеркознавчої експертизи.

30.01.2015 року за вх. № 3363/15 позивач подав додаткові докази до справи.

04.02.2015 року за вх. № 4309/15 позивач подав розширений розрахунок заборгованості.

04.02.2015 року за вх. № 4310/15 позивач подав додаткові пояснення по справі.

Відповідач 1 вимог ухвали суду про поновлення провадження від 20.10.2014 року, про відкладення від 23.10.2014 року, від 28.10.2014 року, від 03.11.2014 року, від 05.11.2014 року, від 12.11.2014 року, від 19.11.2014 року, від 02.12.2014 року, від 10.12.2014 року, від 29.12.2014 року, від 21.01.2015 року, від 04.02.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

28.10.2014 року за вх. № 5124/14 відповідач 1 подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.

28.10.2014 року за вх. № 45895/14 відповідач 1 подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

29.10.2014 року за вх. № 46366/14 відповідач 1 подав додаткові пояснення по справі.

03.11.2014 року за вх. № 47164/14 відповідач 1 подав клопотання про призначення колегіального розгляду справи, у зв'язку зі складністю справи (взаємовиключністю правових позицій, що зайняли сторони по справі, неоднозначністю судової практики із цих питань, об'єму доказової бази, суперечливих даних, що містять матеріали справи, складу учасників, тощо).

Позивач підтримав клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

Відповідач 2 поклався на розсуд суду відносно клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

Суд надав можливість сторонам виконати вимоги чинного законодавства України щодо обґрунтування клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

05.11.2014 року за вх. № 47575/14 відповідач 1 на виконання вимог ухвали суду подав розрахунок погашення заборгованості по тілу кредиту і розрахунок заборгованості за кредитним договором № 0033/07/10-KL від 09.11.2007 року.

19.11.2014 року за вх. № 50348/14 відповідач 1 подав пояснення по справі.

02.12.2014 року за вх. № 52178/14 відповідач 1 подав додаткові пояснення по справі.

10.12.2014 року за вх. № 5874/14 відповідач 1 подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.

29.12.2014 року за вх. № 56626/14 відповідач 1 подав клопотання про відкладення розгляду справи.

04.02.2015 року за вх. № 4381/15 відповідач 1 подав клопотання по справі.

04.02.2015 року за вх. № 511/15 відповідач 1 подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.

Відповідач 2 вимог ухвали суду про поновлення провадження від 20.10.2014 року, про відкладення від 23.10.2014 року, від 28.10.2014 року, від 03.11.2014 року, від 05.11.2014 року, від 12.11.2014 року, від 19.11.2014 року, від 02.12.2014 року, від 10.12.2014 року, від 29.12.2014 року, від 21.01.2015 року, від 04.02.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

29.10.2014 року за вх. № 46369/14 відповідач 2 подав клопотання по справі.

03.11.2014 року за вх. № 47039/14 відповідач 2 подав заперечення на пояснення позивача до позовної заяви.

05.11.2014 року за вх. № 47577/14 відповідач 2 подав нормативне та документально підтверджене обґрунтування по справі.

05.11.2014 року за вх. № 47567/14 відповідач 2 подав заперечення на надані в суді докази і пояснення позивачем.

05.11.2014 року за вх.№5262/14 відповідач 2 подав клопотання про призначення повторної судової експертизи.

12.11.2014 року за вх. № 48584/14 відповідач 2 подав заяву про призначення додаткової судової експертизи.

29.12.2014 року за вх. № 56536/14 відповідач 2 подав заперечення на додаткові пояснення позивача.

04.02.2015 року за вх. № 4380/15 відповідач 2 подав заперечення до позову.

Експерт ОСОБА_5 вимог ухвали суду про відкладення від 19.11.2014 року не виконала, явку поважного представника в судове засідання забезпечила та надала пояснення щодо висновків експертизи.

09.12.2014 року за вх.№53347/14 судовий експерт ОСОБА_5 подала пояснення по справі.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 17.02.2014 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 09 листопада 2007 року між Акціонерним комерційним банком "Форум", правонаступником якого на час звернення з позовом є Публічне Акціонерне Товариство "БАНК ФОРУМ" (далі по тексту - позивач/Банк) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою (далі по тексту - СПД-ФО) ОСОБА_1 (далі за текстом - відповідач 1, Позичальник), було укладено Кредитний договір № 0033/07/10-КL (далі за текстом - Кредитний договір).

Відповідно до умов Кредитного договору, Банк надав Позичальнику кредитні кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 1 000 000,00 (один мільйон) гривень 00 коп., (надалі за текстом - кредитні кошти), із графіком погашення основної заборгованості згідно з додатком № 1 до Кредитного договору. Кредитні кошти було надано Позичальнику строком по 07 листопада 2008 р. За користування кредитними коштами встановлено плату в розмірі 18 % річних. На виконання своїх зобов'язань Банк надавав Позичальнику кредитні кошти траншами:

13 листопада 2007 р. згідно з меморіальним ордером № 15799 Позичальнику було надано 760 000,00 (сімсот шістдесят тисяч) гривень 00 коп.

24 січня 2008 р. згідно з меморіальним ордером № 34338 Позичальнику було надано 30 000,00 (тридцять тисяч) гривень 00 коп.

06 березня 2008 р. згідно з меморіальним ордером № 7584 Позичальнику було надано 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень 00 коп.

02 квітня 2008 р. згідно з меморіальним ордером № 3413 Позичальнику було надано 50 000,00 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп.

25 червня 2008 р. згідно з меморіальним ордером № 44314 Позичальнику було видано 50 000,00 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп.

21 серпня 2008 р. згідно з меморіальним ордером № 35147 Позичальнику було надано 150 000,00 (сто п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп.

Таким чином, на думку позивача, Банк в повній мірі виконав свої зобов'язання перед Позичальником щодо надання кредитних коштів.

Позивач зазначає, що 07 листопада 2008 року між Банком та СПД-ФО ОСОБА_1 було укладено Договір № 1 про внесення змін до Кредитного договору № 0033/07/10-КL від 09.11.2007 р., який вступив в силу з 07.11.2008 р., та згідно якого сторони домовились внести зміни до п. п. 1.1., 1.2., 1.3., Договору, виклавши їх в наступній редакції:

« 1.1. Банк надає Позичальнику кредитні кошти у формі відновлювальної кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 1 000 000,00 (один мільйон) гривень 00 коп, (надалі за текстом - кредитні кошти) із графіком погашення основної заборгованості згідно із Додатком №1 до цього Договору № 1.

1.2 Кредитні кошти надаються строком по 06 листопада 2009 р.

1.3 За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 27% (двадцять сім) процентів річних ( надалі за текстом - проценти)».

Позивач наголошує, що 27 березня 2009 року між Банком та СПД-ФО ОСОБА_1 було укладено Договір № 1/09 про внесення змін до кредитного договору № 0033/07/10-КL від 09.11.2007 р., який вступив в силу з 01.04.2009 р., згідно якого сторони домовились внести зміни до п. 1.3. Договору, виклавши його у наступній редакції:

« 1.3. За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 23% (двадцять три) проценти річних (далі за текстом - проценти)».

Позивач звертає увагу на те, що, згідно п. 3.3.2 Кредитного договору, Позичальник зобов'язався не пізніше терміну, визначеного п. 1.2 Кредитного договору, повернути Банку суму наданих кредитних коштів в повному обсязі, сплачувати проценти за користування кредитними коштами. П. 2.6 Кредитного договору регламентований порядок сплати процентів за користування кредитними коштами, відповідно до якого, проценти сплачуються Позичальником за перший місяць користування кредитними коштами не пізніше останнього робочого дня першого місяця користування кредитними коштами за період з моменту видачі кредитних коштів по 25-те число першого місяця користування кредитними коштами включно. В подальшому, проценти за користування кредитними коштами сплачуються Позичальником щомісячно, за період з 26-го числа попереднього місяця по 25-те число поточного місяця включно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. Проценти за останній місяць користування кредитними коштами сплачуються в день повернення кредитних коштів.

Позивач зазначає, що Позичальник свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів не виконав, чим порушив умови Кредитного договору та норми чинного законодавства України.

Позивач зазначає, що внаслідок невиконання Позичальником своїх зобов'язань, станом на 06 липня 2012 року утворилась заборгованість СПД-ФОП ОСОБА_1 перед Банком в сумі 1 315 470,60 (один мільйон триста п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят ) гривень 60 копійок, що складається із:

прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів -1000 000,00 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 297 912,24 грн.

сума пені за простроченим кредитом та процентами - 17 558,36 грн.

З метою забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, 09 листопада 2007 року між Банком та Львівською товарною біржею (надалі- відповідач 2, Іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 1624 (надалі - Іпотечний договір). Вказаним договором забезпечувалося виконання Позичальником зобов'язань, що випливають з укладеного ним та Банком Кредитного договору та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.

Відповідно до п. 1.2 Іпотечного договору, предметом іпотеки є належне Іпотекодавцю - майновому поручителю нерухоме майно: складські приміщення загальною площею 4533,9 кв.м., позначені за планом земельної ділянки літерами: «А-1» - цегляний склад площею 3148,3 кв.м.; «Б-1»- металевий склад площею 482,4 кв.м.; «В-1» - цегляна прохідна площею 28,4 кв.м.; «Г-1» - цегляний пожежний вузол площею 13,6 кв.м.; «Д-1» - цегляна трансформаторна площею 11,3 кв.м.; «Е-1»- цегляна майстерня площею 29,7 кв.м.; « 3-1» - навіс з платформою площею 820,3 кв.м.; «-» - дерев'яна вбиральня; №1 - металева огорожа та № 2- металеві ворота, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2. Вищевказане майно належить іпотекодавцю - майновому поручителю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 22 вересня 1998 року між комерційно-виробничим центром Львівської облспоживспілки та Львівською товарною біржею та зареєстрованого цією ж біржею 22.09.1998 р. за реєстраційним № 283 та акта прийому-передачі нерухомого майна, укладеного між вищевказаними особами та зареєстрованих у Львівському обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 30 липня 2001 року у реєстрову книгу №1 за реєстровим № 68.

Позивач зазначає, що, згідно з пунктом 1.4 Іпотечного договору, заставна вартість предмета іпотеки є договірною і погоджується сторонами в розмірі 1306126 (один мільйон триста шість тисяч сто двадцять шість) гривень 00 коп.

Позивач звертає увагу на те, що пунктом 5.5 Іпотечного договору встановлено, що у разі порушення умов основного зобов'язання та/або умов цього Договору, Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про усунення порушення не пізніше тридцятиденного строку та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом установленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки відповідно до цього договору та Закону України "Про іпотеку". При цьому, вказані положення не є перешкодою для реалізації права Іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Позивач наголошує, що на виконання вказаного пункту Іпотечного договору та вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку", 06 грудня 2011 р., 20.09.2012 р. на адресу Позичальника та Іпотекодавця було направлено Вимогу щодо погашення заборгованості (вих. № 1018/3.6.3 від 01.12.2011 р.) та попередження про те, що у випадку непогашення зазначеної у Вимозі суми, по закінченню 30-ти денного строку з дати отримання такої вимоги, ПАТ "БАНК ФОРУМ", у відповідності до Закону України "Про іпотеку" здійснить звернення стягнення на предмет Іпотеки, з дорахуванням суми заборгованості, відсотків за користування кредитом, пені та штрафних санкцій на день здійснення звернення стягнення. Проте, незважаючи на викладене, вимоги Банку щодо погашення заборгованості за Кредитним договором були залишені без задоволення, грошові зобов'язання Позичальником та Іпотекодавцем не виконані.

Позивач зазначає, що своїми діями, що виявилися у невиконанні взятих на себе зобов'язань, відповідачі порушили норми ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 536, 553, 554, 610, 611, 612, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України та права позивача - ПАТ "БАНК ФОРУМ".

У додаткових поясненнях позивач зазначає, що представником відповідача ОСОБА_1 подано до Господарського суду відзив від 19.11.2012 р. на позовну заяву та доповнення до відзиву від 29.11.2012 р. на позовну заяву, згідно яких представник вважає, що Банком пропущено строки позовної давності щодо вимог до ОСОБА_1, про застосування якої заявлено. Сторони, підписавши Кредитний договір, відповідно, письмово погодили умови Договору.

Позивач зазначає, що при укладенні оскаржуваного Кредитного договору відповідачу ОСОБА_1 були відомі всі істотні умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили її прийняти на вкрай невигідних для себе умовах. Волевиявлення учасника правочину було вільним та відповідало його внутрішній волі, про що свідчать її підписи на кредитному договорі, додаткових угодах до кредитного договору. Тобто, сторони погодили між собою умови договору, відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, про що свідчать їх підписи на договорі.

Таким чином, на думку позивача, волевиявлення сторін було вільним і направленим на отримання реальних наслідків договору, тобто з боку відповідача - отримання кредиту, з боку позивача - повернення виданих коштів і отримання прибутку у вигляді плати за користування кредитом.

Позивач наголошує, що сторони також погодили між собою відповідальність сторін, яка настає при невиконання ними умов договору.

Позивач звертає увагу на те, що у п. 7.3 Кредитного договору вказано про те, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. Банком зобов'язання щодо виконання умов Кредитного договору виконано в повній мірі, а саме6 надано ФОП ОСОБА_1 кредитні кошти в загальній сумі 1060 000,00 гривень. Натомість, позичальником - ФОП ОСОБА_1, своїх зобов'язань за даним Кредитним договором не виконано, чим порушено умови Кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість перед Банком. В зв'язку із невиконанням позичальником зобов'язання за кредитним договором, строк виконання основного зобов'язання не настав. Згідно ч. 1 статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Насамперед, позовна давність переривається, якщо зобов'язана особа вчинить дії (активна поведінка), якими визнає свій борг або інший обов'язок. Такими діями може бути сплата боргу, прохання про його відстрочення або розстрочення, часткове виконання свого обов'язку. Відтак, позичальником ФОП ОСОБА_1 здійснювалось часткове погашення тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами впродовж значного терміну. Останній платіж (погашення процентів) здійснено 10.05.2011 року в розмірі 18 904,11 гривень, призначення платежу - погашення % згідно Кредитного договору, про що свідчить виписка по рахунках в період з 29.03.2010 р. по 31.12.2012р., платіжне доручення № 78 від 10.05.2011 р. (копія додається).

Також позивач зазначає, що суб'єкт підприємницької діяльності - Фізична особа ОСОБА_1 зверталась до Банку з проханням щодо вирішення питання про зменшення розміру процентної ставки, в якому гарантувала погашення заборгованості до кінця 2011 року згідно листа № 35 від 14.05.2011 р., (копія до матеріалів справи додається), що є свідченням визнання свого боргу.

Отже, на думку позивача, виходячи з вищенаведеного, ОСОБА_1 вчинила дії, якими визнала свій борг перед ПАТ "БАНК ФОРУМ". На підставі викладеного, позивач вважає, що перебіг позовної давності щодо вимог ОСОБА_1 перервано, вимоги представника ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо п. 6 прохальної частини позовної заяви про визначення способу реалізації предмета іпотеки для задоволення грошових вимог ПАТ "БАНК ФОРУМ" шляхом проведені прилюдних торгів, позивач зазначає, що, відповідно до ч. 1 статті 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмету іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього закону.

Позивач звертає увагу на те, що на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між АТ «Банк Форум» та Львівською товарною біржею було укладено Іпотечний договір від 09.11.2007 р. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку», договір іпотеки повинен містити зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання.

Позивач наголошує, що відповідно до п. 1.1 Іпотечного договору, цей договір забезпечує виконання позичальником зобов'язань, що випливають із укладеного Кредитного договору від 09.11.2007 р. та додаткових угод до нього. Зважаючи на таке, у договорі іпотеки міститься відсилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання, а тому, при внесенні змін до Кредитного договору, обов'язку вносити зміни до укладеного Договору іпотеки у сторін немає.

Крім цього, позивач зазначає, що, як вбачається із висновків судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи, підписи на кредитному договорі від імені позичальника виконані саме ОСОБА_1 (позичальник); а відтиски печатки нанесено печаткою СПД-ФО ОСОБА_1

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги, зазначені в позовній заяві позивач підтримує в повному обсязі.

Позивач зазначає, що якщо розрахунок здійснюється станом на 15 лютого 2011 року то із застосуванням строку позовної давності в 1 рік, нараховані штрафні санкції повинні враховуватися ті, які мають місце з 15 лютого 2010 року. При цьому, для юридичних осіб застосовуємо максимальний 6-місячний термін нарахування штрафних санкцій по кожному простроченню. Тобто, для процентів, винесених на прострочку 15.02.2010 року нараховуємо пеню до 15.08.2010 року; для %, винесених на прострочку 15.03.2010 року - нараховуємо пеню по 15.09.2010 року і т.д.

Позивач звертає увагу на те, що в даному прикладі штрафні санкції, нараховані до 15.02.2010 року (в даному прикладі із застосуванням позовної давності) нараховуються наступним чином: якщо нарахована пеня з 15.09.2009 року по 15.03.2010 року, то в розрахунку враховується (до стягнення) пеня за період з 15.02.2010 р по 15.03.2010 р., тобто тільки за 1 місяць. Відповідно враховується і пеня, нарахована з 15.10.2009 року: з урахування 6-місячного обмеження нараховуємо пеню до 15.04.2010 р.; в розрахунку (до стягнення) враховуємо пеню лише за 2 місяці: з 15.02.2010 р. по 15.04.2010 р.;

- пеня, нарахована з 15.11.2009 року - з урахування 6-місячного обмеження нараховуємо пеню до 15.05.2010 р.; в розрахунку враховуємо пеню лише за 3 місяці: з 15.02.2010 р. по 15.05.2010 р. і т.д.

29.12.2014 року за вх.№6177/14 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідачів заборгованість за Кредитним договором № 0033/07/10-КL від 09 листопада 2007 р. в сумі 1891897 (один мільйон вісімсот дев'яносто одну тисячу вісімсот дев'яносто сім) грн. 26 коп., в тому числі 1000000 (один мільйон) грн. 00 коп. простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 868508 грн. (вісімсот шістдесят вісім тисяч п'ятсот вісім) грн. 21 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 23389 (двадцять три тисячі триста вісімдесят дев'ять) грн. 05 коп. - сума пені за простроченим кредитом та процентами.

У своїх поясненнях відповідач 1 зазначає, що у п. 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» вказано, що, якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків; позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

У відзиві на позов відповідач 2 зазначає, що 09 листопада 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», (який надалі іменується Іпотекодержатель /позивач), Суб'єктом підприємницької діяльності - Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Позичальник, відповідач 1) та Львівською товарною біржею (надалі - Іпотекодавець, майновий поручитель, відповідач 2) було укладено Іпотечний договір, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, та зареєстровано в реєстрі за №1624 (надалі - Іпотечний договір).

Відповідач 2 зазначає, що відповідно до п. 1.1. Іпотечного договору, Іпотечний договір укладений з метою забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань, що випливають з укладеного з Іпотекодержателем Кредитного договору № 0033/07/10-КL від 09 листопада 2007 року та додаткових угод до нього , які можуть бути укладені в майбутньому (надалі - Основне зобов'язання). За умовами Кредитного договору, Іпотекодержатель надає Позичальнику Кредитні кошти у формі відновлювальної кредитної лінії для поповнення обігових коштів (ремонт, реконструкція та будівництво нерухомості) з максимальним лімітом заборгованості в сумі 1000 000 (один мільйон) гривень 00 коп. Позичальник зобов'язується повернути Іпотекодержателю кредитні кошти по 07 листопада 2007 року, сплачувати нараховані проценти за користування кредитними коштами з розрахунку 18% річних і можливої неустойки у розмірах та у випадках, передбачених основним зобов'язанням і цим Договором. Позичальник здійснює повернення кредиту згідно графіку передбаченого Кредитним договором.

Відповідач 2 вказує, що згідно п. 1.2. Іпотечного договору, предметом іпотеки є майно, складські приміщення загальною площею 4533,9 кв.м., що знаходяться за адресою: Львівська обл., Буський район, АДРЕСА_2 та належить Іпотекодавцю - майновому поручителю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22 вересня 1998 року.

Згідно з п. 1.4. Іпотечного договору, заставна вартість предмета іпотеки є договірною і погоджується сторонами в розмірі 1 306 126,00 грн.

Відповідач 2 зазначає, що 07 листопада 2008 року між Іпотекодержателем та Позичальником було укладено Договір №1 про внесення змін до Кредитного договору №0033/07/10-КL від 09.11.2007 р., згідно якого сторони домовились внести зміни до п.п. 1.1, 1.2, 1.3. Договору, виклавши їх в наступній редакції:

«Банк надає Позичальнику кредитні кошти у формі відновлювальної кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 1 000 000,00 (один мільйон) грн. із графіком погашення основної заборгованості із Додатком №1 до цього Договору №1, строком по 06 листопада 2009 р., та встановленням плати за користування кредитними коштами в розмірі 27% (двадцять сім) відсотків річних». Тобто, з підписанням даного договору сторонами збільшено розмір основного зобов'язання та продовжено термін дії Кредитного Договору, без згоди на те Іпотекодавця.

Відповідач 2 звертає увагу на те, що, відповідно до п. 4.2. Іпотечного договору, іпотека припиняється виконанням забезпеченого нею основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідач 2 наголошує, що статтею 19 цього Закону та п. 7.5 Договору іпотеки передбачено, що зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Будь - яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обмеження нерухомого майна іпотекою.

Статтею 17 Закону «Про іпотеку» передбачено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору. На думку відповідача 2, термін дії договору іпотеки від 09.11.2007 року, укладеного між Іпотекодержателем і Іпотекодавцем закінчився 07 листопада 2008 року .

Відповідач 2 зазначає, що позивачем надано рішення Господарського суду м. Києва від 24.12.2012 р. у справі № 5011 - 22/17216 -2012, яким відмовлено Фізичній особі - підприємцю в задоволенні вимог, про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними. При цьому посилаючись на рішення суду щодо дійсності кредитного договору, як на преюдиціальний факт (обставини), які не потребують доказів (с. 35 ГПК України), позивачем залишено поза увагою, що позовна заява подавалась відповідачем 1 з наданням кредитного договору, який знаходиться безпосередньо в нього (витяг з позовної заяви додається). Тобто рішенням господарського суду м. Києва визнано дійсним кредитний договір, який знаходиться у відповідача 1, а не в Банку.

Також, на думку відповідача 2, є необхідність призначити повторну судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити іншій експертній установі у зв'язку із невідповідністю наявного у матеріалах справи висновку вимогам положень ч.1 ст. 42 ГПК України, а саме: відсутністю у ньому обґрунтування висновку експерта щодо причини розбіжностей зразків підписів ОСОБА_1 та підпису, що міститься на першому аркуші кредитного договору, а саме: висновку про те, що такі розбіжності зумовлені намаганням виконавця видозмінити свій підпис. Даний висновок викликає сумнів у його правильності, оскільки у ньому відсутні згадані обґрунтування та те. що на час укладення кредитного договору жодних обставин, що зумовлювали б необхідність видозмінення власного підпису на першій сторінці кредитного договору існувати не могло.

Відповідач 2 зазначає, що суму заборгованості складає:

прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів - 1 000 000,00грн.

прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 297 912,24 гри,

сума пені за простроченим кредитом та процентами - 17 558,36грн.

Договір с обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦКУ).

Відповідач 2 зазначає, що, відповідно до пп. 1.1, 1.2, 1.3 Кредитного договору, банк надає позичальнику кредитні кошти у формі відновлювальної кредитної лінії для поповнення обігових коштів (ремонт, реконструкцію та будівництво нерухомості) з максимальним лімітом заборгованості в сумі 1000000,00 гривень із графіком погашення основної заборгованості, згідно із Додатком № 1 до Договору, з встановленням плати за користування кредитними коштами в розмірі 18 процентів річних, строком погашення до 07 листопада 2008 року.

Відповідач 2 зазначає, що в п. 2.1 Договору зазначено, що забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами є нерухоме майно, згідно укладеного договору іпотеки між АКБ «Форум» та Львівською товарною біржею.

Відповідач 2 звертає увагу на те, що відповідно до п.7.3 Кредитного договору, договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань .

Відповідач 2 зазначає, що у відповідності до п.7.3 Іпотечного договору, договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання Основного зобов'язання, враховуючи можливу наявність додаткових угод у тому числі про його пролонгацію, збільшення та ін .

За твердженням відповідача 2, з огляду на зміст зазначених вище правових норм, сторони встановили як строк дії кредитного і іпотечного договорів - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань погашення кредитних коштів, згідно встановленого графіку та щомісячної сплати процентів за користування кредитними коштами, останній з яких у визначеній сумі підлягає виконанню в строк до 07 листопада 2008 року.

В умовах п. 2 Кредитного договору зазначено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором у повному обсязі, вимоги Банку погашаються у наступній черговості: в першу чергу сплачуються прострочені проценти та комісії, в другу - строкові проценти та комісії, заборгованість за кредитом, в третю - можливі неустойки, штраф та пеня, потім - інші вимоги Банку.

Відповідач 2 зазначає, що будь-яких доказів про існування заборгованості по процентам та неустойці на час закінчення строку виконання Основного зобов'язання Позичальником не надано, що підтверджує їх відсутність. Разом з тим, останній платіж в сумі 18904,11 грн. сплати процентів Позичальником проведено 10.05.2011 р., що підтверджується розрахунками, наданими позивачем та наголошується ним в відзиві на позовну заяву.

За твердженням відповідача 2, загальна сума грошових коштів, що була перерахована Позичальником після закінчення строку виконання Основного зобов'язання, тобто з 06 листопада 2009 року по 10.05.2011 року , і безпідставно зарахована позивачем в рахунок процентів становить 346625,38 грн. Такі дії позивача суперечать загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). А тому, дана сума належить зарахуванню в суму заборгованості по тілу кредиту відповідно до графіку погашення заборгованості, за липень, серпень місяці 2009 року а сума в розмірі 297912,24 грн. заборгованості по процентам нарахована станом на день подання позовної заяви підлягає відмові.

На думку відповідача 2, позовна заява подана Позичальником з пропущенням такого строку. Умовами кредитного договору (п. 1.1) передбачено зобов'язання Позичальника здійснювати повернення кредит)' частинами в розмірі та строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту га процентів за користування ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та п. 5.2 Кредитного договору, неналежне виконання Позичальником зобов'язань по поверненню кредитних коштів, сплати процентів та інших зобов'язань, передбачених п. 3.3 Кредитного договору, є умовами, при настанні яких припиняється кредитування Банком, а позичальник здійснює повернення отриманих кредитних коштів сплачує проценти за користування ними. Для цього Банк видає позичальнику під розписку або направляє рекомендованим листом відповідну вимогу. У випадку непогашення зазначеної у вимозі суми, Банк по закінченню 15-ти денного терміну і дати надіслання такої вимоги, звергає стягнення на майно. Зобов'язання погашення кредитних коштів в сумах і строках передбачених графіком Позичальником не виконано.

Відповідач 2 наголошує, що з вимогами про погашення заборгованості позивач звернувся до Позичальника 01.12.2011 р. №1018/3.6.3. та від 20.09.2012 р. №754/3.6.1. З позовною заявою про стягання заборгованості за кредитним Договором позивач звернувся до Позичальника 13 листопада 2012 року, про що свідчить поштовий штемпель на Описі до цінного листа. Позовну заяву до суду здано 14 листопада 2012 року, про що свідчать докази матеріалів справи.

Відповідно до ст. 261 ЦК України, початок перебігу позовної давності і співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту), про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулось це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню в межах позовної давності щодо кожного з платежів (Постанова судових палат цивільних та господарських справах ВСУ від 19.03.2014 р. у справі №6-20цс14, Постанова пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року № 10).

На думку відповідача 2, не може бути належним і допустимим доказом щодо переривання перебігу позовної давності лист Позичальника №35 від 14.05.2011 р. В даному листі Позичальник просить зменшити розмір процентної ставки через 19 місяців, після закінчення строку виконання зобов'язання, в листі відсутні будь-які розрахунки заборгованості, за якими гарантується оплата до кінця року, зазначено, що сплата 100-150 тисяч грн. планується а не гарантується, не потребує доказування, неможливість гарантування повернення заборгованості в сумі 1000000,00 грн. підприємцем спрощеної системи оподаткування з річним доходом в 500.00 тис. гривень, відсутня і відповідь банку на даний лист.

Відповідач 2 звертає увагу на те, що позивачем не надано суду доказів надання інформації відповідачу 2 про укладення між позивачем і відповідачем 2 додаткових Договорів № 1 від 07 листопада 2008 року та № 1/09 від 27 березня 2009 року, якими пролонговано кредитний договір та збільшено процентну ставку за користування кредитними коштами. Невнесення змін до Іпотечного договору, який забезпечує виконання зобов'язання, суперечить вимогам ст. 19 Закону України «Про іпотеку» та п. 7.3 Іпотечного договору, якими передбачено, що зміни та доповнення до Іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, може бути здійснено після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Відповідно до п.1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється уразі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

На думку відповідача 2, з матеріалів справи вбачається, що строк виконання основного зобов'язання, за яким здійснювалось забезпечення закінчився 07.11.2008 р. (інформація з державного реєстру іпотек, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

Відповідач 2 зазначає, що позивач звернувся до суду з позовною вимогою до відповідача 2 про звернення стягнення на предмет іпотеки лише 13.11.2012 р., тобто поза межами встановленого 3-х річного строку, оскільки про своє порушене право знав уже 07.11.2008 р. Термін позовної давності пропущено також і за додатковим Договором № 1 за яким строк виконання зобов'язання закінчився 06.11.2009 р.

Також, відповідач 2 звертає увагу на те, що в розрахунку заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованими процентами за їх користування, наданого позивачем, безпідставно включено суму кредиту в розмірі 760 000,00 гривень наданих відповідачу 1 у формі відновлювальної кредитної лінії для поповнення обігових коштів (ремонт, реконструкція та будівництво нерухомості). Надання кредитних коштів на придбання нерухомості даним кредитним договором не передбачено і позивачем не надавались.

Разом з тим, за твердженням відповідача 2, факт надання кредитних коштів за цільовим призначенням - купівля нерухомості надавалась за іншим кредитним договором, що підтверджується Заявою СПД-ФО ОСОБА_1, від 13.11.2007 р. № 1/25 та меморіальним ордером ПАТ «Банк Форум» від 13 листопада 2007 р. № 15799, що є в матеріалах справи. Кредитні кошти за даним цільовим призначенням також не були предметом забезпечення іпотечним договором, укладеним між позивачем та відповідачем 2.

На думку відповідача 2, позивачем не надано суду доказів - фінансових документів про надання відповідачу 1 кредитних коштів в сумі 1 000 000,00 грн. по кредитному договору, яким обґрунтовуються позовні вимоги. Надані фінансові документи підтверджують надання кредитних коштів відповідачу 1 в сумі 300 000,00 грн., відповідно до якої і виконано розрахунок погашення заборгованості.

Також, відповідач 2 звертає увагу на те, що 29 грудня 2014 р. позивачем надано у судовому засіданні відповідачам заяву про збільшення позовних вимог в частині збільшення заборгованості до 1 891 897 грн. Відповідач 2 вважає дану заяву такою, що не відповідає нормам процесуального та матеріального права, оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу в цій частині. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач 2 звертає увагу на те, що, згідно з п. 3.10. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18, передбачені ч. 4 ст.22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідні збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Предметом позовної заяви є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором, як наслідок невиконання відповідачем 1 своїх договірних зобов'язань на день звернення до суду.

Відповідач 2 зазначає, що згідно позовної заяви позивача сума заборгованості становить 1315470,60 гривень, що складається із простроченої заборгованості: по поверненню кредитних коштів - 1000000,00 грн., нарахованим процентами - 297912,24 грн., пені за простроченим кредитом та процентами - 17558.36 грн., нарахованої за період з 15.06.2011 р. по 05.07.2012 р., з датою виникнення прострочення 18.03.2011 р.

Відповідач 2 наголошує, що в розрахунку заборгованості, доданого до заяви про збільшення позовних вимог зазначено, що даний розрахунок проведено станом на 29 грудня 2014 року. У відповідності до заяви про збільшення позовних вимог сума простроченої заборгованості складає 1 891 897,26 грн. З них: по поверненню кредитних коштів 1 000 000,0 грн., за нарахованими процентами - 868 508,21 грн., пеня за несвоєчасну сплату тіла та відсотків - 23 389,05 грн., нарахована за період з 29.12.2013 р. по 28.12.2014 р., з днем виникнення 01.07.2013 р.

При цьому, на думку відповідача 2, будь яких обґрунтувань розрахунків щодо прострочення заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами до позовної заяви і до заяви про збільшення позовних вимог позивачем не надано. Також не враховано графік погашення заборгованості за кредитом.

На думку відповідача 2, з матеріалів справи вбачається, що кінцевий строк сплати кредитних коштів наданих відповідачу - 1 та процентів за їх користування встановлений в кредитному договорі по 06 листопада 2009 року.

На думку відповідача 2, надані позивачем розрахунки простроченої заборгованості включають нарахування процентів за користування кредитними коштами не лише після закінчення строку дії договору, а і після закінчення трьохрічного терміну позовної давності.

Відповідач 2 наголошує, що заява про збільшення позовних вимог містить збільшення позовних вимог, а також зміну предмета і підстав позову. Підстави позову - це обставини якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту прав та охоронюваного законом інтересу. Зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета і підстав позову не допускається.

Відповідно до норм п.3.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року №18, право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формую і змістом має узгоджуватись зі ст. 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у ст. 57 названого Кодексу.

На думку відповідача 2, до заяви не додано:

докази досудового врегулювання спору, що передбачено п. 5.2 кредитного договору та п. 5.5 іпотечного договору:

нормативно та документально підтверджене обґрунтування розрахунку простроченої заборгованості.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ході судового розгляду справи встановлено, що 09 листопада 2007 року між Акціонерним комерційним банком "Форум", правонаступником якого на час розгляду справи є Публічне Акціонерне Товариство "БАНК ФОРУМ" (далі по тексту - позивач/Банк) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою (далі по тексту - СПД-ФО) ОСОБА_1 (далі за текстом - відповідач - 1, Позичальник), було укладено Кредитний договір № 0033/07/10-КL (далі за текстом - Кредитний договір).

Відповідно до умов Кредитного договору, Банк надав Позичальнику кредитні кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 1 000 000,00 (один мільйон) гривень (надалі за текстом - "кредитні кошти"), із графіком погашення основної заборгованості згідно з додатком № 1 до Кредитного договору. Кредитні кошти було надано Позичальнику строком по 07 листопада 2008 р. За користування кредитними коштами встановлено плату в розмірі 18 % річних. На виконання своїх зобов'язань Банк надавав Позичальнику кредитні кошти траншами:

13 листопада 2007 р. згідно з меморіальним ордером № 15799 Позичальнику було надано 760 000.00 (сімсот шістдесят тисяч) гривень 00 коп.

24 січня 2008 р. згідно з меморіальним ордером № 34338 Позичальнику було надано 30 000,00 (тридцять тисяч) гривень.

06 березня 2008 р. згідно з меморіальним ордером № 7584 Позичальнику було надано 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень.

02 квітня 2008 р. згідно з меморіальним ордером № 3413 Позичальнику було надано 50 000,00 (п'ятдесят тисяч) гривень.

25 червня 2008 р. згідно з меморіальним ордером № 44314 Позичальнику було видано 50 000,00 (п'ятдесят тисяч) гривень.

21 серпня 2008 р. згідно з меморіальним ордером № 35147 Позичальнику було надано 150 000,00 (сто п'ятдесят тисяч) гривень.

Таким чином, Банк в повній мірі виконав свої зобов'язання перед Позичальником щодо надання кредитних коштів.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи було встановлено, що перший аркуш зазначеного Кредитного договору, копії якого подано учасниками процесу до справи, відрізняється, зокрема, у примірниках Кредитного договору, які подані позивачем та відповідачем 1, де у п. 1.1 зазначено, що Банк надає Позичальнику кредитні кошти у формі відновлюваної кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості сумі 1000000,00 (один мільйон) грн. (надалі за текстом - «кредитні кошти») із графіком погашення основної заборгованості згідно із Додатком № 1 до Договору.

У примірнику кредитного договору, копія якого долучена до справи відповідачем 2, у п. 1.1 зазначено, що Банк надає Позичальнику кредитні кошти у формі відновлюваної кредитної лінії для поповнення обігових коштів (ремонт, реконструкція та будівництво нерухомості) з максимальним лімітом заборгованості сумі 1000000,00 (один мільйон) грн. (надалі за текстом - «кредитні кошти») із графіком погашення основної заборгованості згідно із Додатком № 1 до Договору.

Тобто, примірники відрізняються тим, що у примірнику Кредитного договору, копія якого долучена до справи відповідачем 2, після слів «для поповнення обігових коштів» додатково зазначено «(ремонт, реконструкція та будівництво нерухомості)».

В зв'язку з цим, згідно клопотання відповідача 1, а також у зв'язку з тим, що ним зазначено про втрату оригіналу Кредитного договору та заявленням сумніву відносно того, що примірник Кредитного договору, на який має місце посилання в позовній заяві, не погоджувався та не підписувався відповідачем 1, судом було призначено проведення почеркознавчої експертизи.

Згідно Висновку № 2094 від 27.11.2013 р. судово-почеркознавчої експертизи, встановлено, що підписи на усіх сторінках Кредитного договору, що розташовані в лінійці після слів «Від позичальника» виконані ОСОБА_1.

Тобто, як вбачається із висновків судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи, підписи на кредитному договорі від імені позичальника виконані саме ОСОБА_1 (позичальник); а відтиски печатки нанесено печаткою СПД-ФО ОСОБА_1

Крім того, в усіх примірниках копії Іпотечного договору, що долучені учасниками процесу до справи, зазначено нотаріусом, що в п. 1.1 викреслено «(ремонт, реконструкція та будівництво нерухомості) та не слід читати.

Також, слід зазначити, що учасники процесу, незважаючи на неодноразові вимоги суду, не змогли пояснити причини наявності розбіжностей в оформленні першої сторінки Кредитного договору, а позивач не висунув будь-яких зауважень щодо мети фактичного використання Кредитних коштів відповідачем 1.

Позивачем надано рішення Господарського суду м. Києва від 24.12.2012 р. у справі № 5011 - 22/17216 -2012, яким відмовлено Фізичній особі - підприємцю герасимчук Р.Т. в задоволенні вимог, про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними. При цьому посилаючись на рішення суду щодо дійсності кредитного договору, як на преюдиціальний факт (обставини), які не потребують доказів (ст. 35 ГПК України), позовна заява подавалась відповідачем 1 з наданням кредитного договору, який знаходиться безпосередньо в нього (витяг з позовної заяви додається).

Тому, твердження відповідача 2 про наявність декількох Кредитних договорів з однаковим номером та датою оформлення, що відрізняються між собою умовами кредитування, а також способом забезпечення виконання зобов'язань, не можуть бути взяті до уваги при прийнятті судового рішення.

07 листопада 2008 року між Банком та СПД-ФО ОСОБА_1 було укладено Договір № 1 про внесення змін до Кредитного договору № 0033/07/10-КL від 09.11.2007 р., який вступив в силу з 07.11.2008 р., та згідно якого сторони домовились внести зміни до п. п. 1.1., 1.2., 1.3., Кредитного договору, виклавши їх в наступній редакції:

1.1. Банк надає Позичальнику кредитні кошти у формі відновлювальної кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 1 000 000,00 (один мільйон) гривень, (надалі за текстом - кредитні кошти) із графіком погашення основної заборгованості згідно із Додатком №1 до цього Договору № 1.

1.2 Кредитні кошти надаються строком по 06 листопада 2009 р.

1.3 За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 27% (двадцять сім) процентів річних ( надалі за текстом - проценти).

27 березня 2009 року між Банком та СПД-ФО ОСОБА_1 було укладено Договір № 1/09 про внесення змін до Кредитного договору № 0033/07/10-КL від 09.11.2007 р., який вступив в силу з 01.04.2009 р., згідно якого сторони домовились внести зміни до п. 1.3. Кредитного договору, виклавши його у наступній редакції:

1.3. За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 23% (двадцять три) проценти річних (далі за текстом- проценти).

За твердженням позивача, внаслідок невиконання Позичальником своїх зобов'язань, станом на 06 липня 2012 року утворилась заборгованість СПД-ФОП ОСОБА_1 перед Банком в сумі 1 315 470 (один мільйон триста п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят ) гривень 60 копійок, що складається із:

- прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів -1000 000,00 грн.

- прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 297 912,24 грн.

- сума пені за простроченим кредитом та процентами - 17 558,36 грн.

Позичальник свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів не виконав, чим порушив умови Кредитного договору та норми чинного законодавства України.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

29.12.2014 року за вх. № 6177/14 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідачів заборгованість за Кредитним договором № 0033/07/10-КL від 09 листопада 2007 р. в сумі 1891897 (один мільйон вісімсот дев'яносто одну тисячу вісімсот дев'яносто сім) грн. 26 коп., в тому числі 1000000 (один мільйон) грн. 00 коп. - простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 868508 (вісімсот шістдесят вісім тисяч п'ятсот вісім) грн. 21 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 23389 (двадцять три тисячі триста вісімдесят дев'ять) грн. 05 коп. - сума пені за простроченим кредитом та процентами.

З розрахунку до заяви про збільшення позовних вимог вбачається, що позивач донарахував прострочену заборгованість за нарахованими процентами та пеню за цією заборгованістю до 28.12.2014 року.

Однак, 30.11.2012 року за вх. № 27188/12 відповідач 1 подав заяву про застосування строку позовної давності.

Згідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, строк загальної позовної давності встановлюється тривалістю у три роки.

Судом встановлено, що останній платіж в сумі 18904,11 грн. сплати процентів за користування кредитними коштами Позичальником проведено 10.05.2011 р., що підтверджується розрахунками, що надані відповідачем 1 та наголошується ним в відзиві на позовну заяву.

Також, за твердженням відповідача 1, загальна сума грошових коштів, що були перераховані Позичальником після закінчення строку виконання Основного зобов'язання, з 06 листопада 2009 року по 10.05.2011 року, і зарахована позивачем в рахунок процентів становить 346625,38 грн. Однак, у платіжних дорученнях, поданих відповідачем 1 на доказ оплати частини боргу по Кредитному договору, у полі «призначення платежу» чітко зазначено «погашення % зг кредитного договору № 33/07 KL від 09.11.07».

Крім того, згідно п.2.9 Кредитного договору, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором договору у повному обсязі, вимоги Банку погашаються у наступній черговості: в першу чергу сплачуються прострочені проценти та комісії, в другу - строкові проценти та комісії, заборгованість за кредитом, в третю - можливі неустойка, штраф та пеня, потім - інші вимоги Банку.

Отже, достеменно встановити, коли були погашені і в якій частині сума заборгованості по кожному окремому платежу і як ця сума зарахована позивачем, неможливо, в зв'язку з тим, що незважаючи на вимоги суду, відповідачем 1 не було представлено усіх платіжних документів, на які сторони посилаються в обґрунтуванні своєї позиції.

Крім того, незважаючи на вимоги суду, відповідачем конкретно не зазначено по якому платежу за який період є наявними правові підстави для застосування строку позовної давності з посиланням на долучені до справи належні та допустимі докази.

Згідно п. 1.19. Постанови Національного банку України від 21.01.2004 р. N 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) (обов'язкових платежів), тощо. Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, який у разі її невідповідності має відшкодовувати банку завдану внаслідок цього шкоду.

Також, згідно ч. 1 статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Насамперед, позовна давність переривається, якщо зобов'язана особа вчинить дії (активна поведінка), якими визнає свій борг або інший обов'язок. Такими діями може бути сплата боргу, прохання про його відстрочення або розстрочення, часткове виконання свого обов'язку. Відтак, позичальником ФОП ОСОБА_1 здійснювалось часткове погашення тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами впродовж значного терміну. Останній платіж (погашення процентів) здійснено 10.05.2011 року в розмірі 18 904,11 гривень, призначення платежу - погашення % згідно Кредитного договору, про що свідчить виписка по рахунках в період з 29.03.2010 р. по 31.12.2012р., платіжне доручення № 78 від 10.05.2011 р. (копія додається).

Також, до справи надані докази про те, що Суб'єкт підприємницької діяльності - Фізична особа ОСОБА_1 зверталась до Банку з проханням щодо вирішення питання про зменшення розміру процентної ставки, в якому гарантувала погашення заборгованості по своїх зобов'язаннях, що виникли згідно Кредитного договору, до кінця 2011 року згідно листа № 35 від 14.05.2011 р., (копія до матеріалів справи додається), що є свідченням визнання свого боргу.

Отже, виходячи з вищенаведеного, ОСОБА_1 вчинила дії, якими визнала свій борг перед ПАТ "БАНК ФОРУМ". На підставі викладеного, можна зробити висновок про те, що перебіг позовної давності щодо вимог ОСОБА_1 перервано, вимоги представника ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Разом з тим, згідно п. 3.3.2 Кредитного договору, Позичальник зобов'язався не пізніше визначеного п.1.2 Кредитного договору, повернути Банку суму наданих кредитних коштів в повному обсязі, сплачувати проценти за користування кредитними коштами. П.2.6 Кредитного договору регламентований порядок сплати процентів за користування кредитними коштами, відповідно до якого, проценти сплачуються Позичальником за перший місяць користування кредитними коштами не пізніше останнього робочого дня першого місяця користування кредитними коштами за період з моменту видачі кредитних коштів по 25-те число першого місяця користування кредитними коштами включно. В подальшому проценти за користування кредитними коштами сплачуються Позичальником щомісячно, за період з 26-го числа попереднього місяця по 25-те число поточного місяця включно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. Проценти за останній місяць користування кредитними коштами сплачуються в день повернення кредитних коштів.

Пунктом 4.1. Кредитного договору встановлено, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів Позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 (нуль цілих два десятих) процентів, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє Позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості .

Також, строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлений тривалістю 1 рік (п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України) з дня порушення зобов'язання. Даний строк позовної давності застосовується як для фізичних, так і для юридичних осіб.

Що стосується обмеження в 6 місяців, яке застосовується для нарахування штрафних санкцій для юридичних осіб, згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, то таке обмеження не є строком позовної давності, а є максимальним строком, за який обчислюються штрафні санкції з моменту прострочення виконання зобов'язання. В той час, як позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.. 256 ЦК України). Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Однак, здійснивши перерахунок пені з врахуванням заяви відповідача про застосування строків позовної давності, ч. 6 ст. 232 ГК України, а також п. 2.6 Кредитного договору, суд дійшов висновку, що нарахування пені по простроченій заборгованості за нарахованими процентами повинна починатися з 26.11.2011 року, тобто в межах року позовної давності до моменту подання позову до суду, та завершуватися 26.12.2014 року, так як відсотки за період 27.12.2014 р. - 28.12.2014 р. будуть вважатися простроченими лише після їх несплати останнього робочого дня поточного місяця, тобто з 01.01.2015 року, оскільки 31.12.2014 року був останній робочий день місяця. Відповідно до вищенаведеного, нарахування пені на ці відсотки є передчасним, зважаючи на те, що заяву про збільшення позовних вимог подано 29.12.2014 р.

Враховуючи те, що у заяві про збільшення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідачів пеню по простроченій заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 23389,05 грн., а суд, згідно п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, має право виходити за межі позовних вимог, лише якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів пені по простроченій заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 23389,05 грн. підлягають до задоволення.

Щодо боргу по відсотках та пені, що були нараховані відповідачу 1 Банком відповідно до Договору №1 про внесення змін до Кредитного договору № 0033/07/10-КL від 09.11.2007 р. та Договору №1/09 про внесення змін до Кредитного договору № 0033/07/10-КL від 09.11.2007 р., який вступив в силу з 01.04.2009 р., то суд прийшов до висновку, що відсотки та пеня, що складають в сумі 227460,94 грн., а саме: 222376,37 грн. відсотків та 5084,57 грн. - пені, підлягають стягненню з відповідача 1.

Крім того, статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1 та 2 ст. 590 Цивільного кодексу України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 20, 21 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом або договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду, або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому чинним законодавством України порядку.

Одним із видів застави є іпотека. Відповідно до п. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» (надалі - Закон), іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно п. 7.3. Іпотечного договору, цей Договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання Основного зобов'язання, враховуючи можливу наявність додаткових угод, у тому числі про його пролонгацію, збільшення та ін.

У разі порушення боржником Основного зобов'язання, що є забезпеченим іпотекою, стосовно іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює Основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання (ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

З метою забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, 09 листопада 2007 року між Банком та Львівською товарною біржею (надалі - відповідач 2, Іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 1624 (надалі - Іпотечний договір). Вказаним договором забезпечувалося виконання Позичальником зобов'язань, що випливають з укладеного ним та Банком Кредитного договору та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.

Відповідно до п. 1.2 Іпотечного договору, предметом іпотеки є належне Іпотекодавцю - майновому поручителю нерухоме майно: складські приміщення загальною площею 4533,9 кв.м., позначені за планом земельної ділянки літерами: «А-1» - цегляний склад площею 3148,3 кв.м.; «Б-1» - металевий склад площею 482,4 кв.м.; «В-1» - цегляна прохідна площею 28,4 кв.м.; «Г-1» - цегляний пожежний вузол площею 13,6 кв.м.; «Д-1» - цегляна трансформаторна площею 11,3 кв.м.; «Е-1»- цегляна майстерня площею 29,7 кв.м.; « 3-1» - навіс з платформою площею 820,3 кв.м.; «-» - дерев'яна вбиральня; №1 - металева огорожа та № 2 - металеві ворота, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2. Вищевказане майно належить іпотекодавцю - майновому поручителю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 22 вересня 1998 року між комерційно-виробничим центром Львівської облспоживспілки та Львівською товарною біржею та зареєстрованого цією ж біржею 22.09.1998 р. за реєстраційним № 283 та акта прийому-передачі нерухомого майна, укладеного між вищевказаними особами та зареєстрованих у Львівському обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 30 липня 2001 року у реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 68.

Згідно з пунктом 1.4 Іпотечного договору, заставна вартість предмета іпотеки є договірною і погоджується сторонами в розмірі 1 306 126 (один мільйон триста шість тисяч сто двадцять шість) гривень 00 коп.

Пунктом 5.5 Іпотечного договору встановлено, що, у разі порушення умов основного зобов'язання та/або умов цього Договору, Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про усунення порушення не пізніше тридцятиденного строку та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом установленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки відповідно до цього договору та Закону України "Про іпотеку". При цьому вказані положення не є перешкодою для реалізації права Іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому Законом порядку.

На виконання вказаного пункту Договору іпотеки та вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку", 06 грудня 2011 р., 20.09.2012 р. на адресу Позичальника та Іпотекодавця було направлено Вимогу щодо погашення заборгованості (вих. № 1018/3.6.3 від 01.12.2011 р.) та попередження про те, що, у випадку непогашення зазначеної у Вимозі суми, по закінченню 30-ти денного строку з дати отримання такої вимоги, ПАТ "БАНК ФОРУМ", у відповідності до Закону України "Про іпотеку", здійснить звернення стягнення на предмет Іпотеки, з донарахуванням суми заборгованості, відсотків за користування кредитом, пені та штрафних санкцій на день здійснення звернення стягнення. Проте, незважаючи на викладене, вимоги Банку щодо погашення заборгованості за Кредитним договором були залишені без задоволення, грошові зобов'язання Позичальником та Іпотекодавцем не виконані.

Однак, згідно ч. 2 ст. 19 Закону України «Про іпотеку», будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Таке збільшення підпорядковується пріоритету вимоги за будь-яким іншим зобов'язанням, забезпеченим предметом іпотеки, яка була зареєстрована до реєстрації відповідної зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою. У разі коригування графіка виконання основного зобов'язання у зв'язку з його частковим достроковим погашенням анулювання заставної і видача нової заставної не є обов'язковими.

Не зважаючи на вимоги суду, сторонами не надано належних та допустимих доказів державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, що були внесені 07 листопада 2008 року Договором №1 про внесення змін до Кредитного договору № 0033/07/10-КL від 09.11.2007 р. між Банком та СПД-ФО ОСОБА_1, який вступив в силу з 07.11.2008 р., згідно якого сторони домовились внести зміни до п. п. 1.1., 1.2., 1.3., Договору, виклавши їх в наступній редакції:

« 1.1. Банк надає Позичальнику кредитні кошти у формі відновлювальної кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 1 000 000,00 (один мільйон) гривень, (надалі за текстом - "кредитні кошти") із графіком погашення основної заборгованості із Додатком №1 до цього Договору №1.

1.2 Кредитні кошти надаються строком по 06 листопада 2009 р.

1.3 За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 27% (двадцять сім) процентів річних (надалі за текстом - "проценти")».

Також, як зазначено вище, 27 березня 2009 року між Банком та СПД-ФО ОСОБА_1 було укладено Договір №1/09 про внесення змін до кредитного договору № 0033/07/10-КL від 09.11.2007р., який вступив в силу з 01.04.2009 р., згідно якого сторони домовились внести зміни до п. 1.3. Договору, виклавши його у наступній редакції:

« 1.3. За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 23% (двадцять три) проценти річних (далі за текстом - "проценти")».

Отже, зважаючи на вищенаведене, позивач дійшов хибного висновку про те, що необхідно задовольнити за рахунок Предмету іпотеки (нерухоме майно: складські приміщення загальною площею 4533,9 кв. м., позначені за планом земельної ділянки літерами: «А-1» - цегляний склад площею 3148,3 кв. м.; «Б-1»-металевий склад площею 482,4 кв. м.; «В-1» - цегляна прохідна площею 28,4 кв. м.; «Г-1»-цегляний пожежний вузол площею 13,6 кв. м.; «Д-1»- цегляна трансформаторна площею 11,3 кв. м.; «Е-1»- цегляна майстерня площею 29,7 кв. м.; « 3-1»- навіс з платформою площею 820,3 кв. м.; «-«-дерев'яна вбиральня; №1 - металева огорожа та № 2- металеві ворота, що знаходяться за адресою: Львівська область Буський р-н., АДРЕСА_2), грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" за кредитним договором № 0033/07/10-КL від 09 листопада 2007 року в у сумі 1315470,60 грн., оскільки іпотечний договір, що був укладений 09 листопада 2007 року між Банком та Львівською товарною біржею, забезпечує виконання Позичальником зобов'язань, що випливають з укладеного ним та Банком Кредитного договору №0033/07/10-КL від 09 листопада 2007 року, у якому було зазначено, що за користування кредитними коштами встановлено плату в розмірі 18 % річних, тому після проведення перерахунку, суд встановив, що необхідно задовольнити вимогу щодо звернення стягнення за рахунок Предмету іпотеки на суму 1664436 (один мільйон шістсот шістдесят чотири тисячі чотириста тридцять шість) гривень 31 коп. шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною предмета іпотеки, визначеною експертом-оцінювачем на день проведення продажу, в сумі 1905436 (один мільйон дев'ятсот п'ять тисяч чотириста тридцять шість) грн. 00 коп.

Щодо твердження відповідача 2, що будь-яких обґрунтувань розрахунків щодо прострочення заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами до позовної заяви і до заяви про збільшення позовних вимог позивачем не надано, а також те, що розрахунок заборгованості за кредитним договором, що міститься в додатках до заяви, належним чином не оформлено, не відповідає дійсності, оскільки 04.02.2015 року за вх. № 4309/15 позивачем надано детальний розрахунок збільшених (уточнених) позовних вимог, скріплений підписом уповноваженої особи та печаткою позивача.

Також, слід звернути увагу на те, що відповідно до п. 1.1 Іпотечного договору, цей договір забезпечує виконання позичальником зобов'язань, що випливають із укладеного Кредитного договору від 09.11.2007 р. та додаткових угод до нього. Зважаючи на таке, у договорі іпотеки міститься відсилання на правочин, у якому встановлено Основне зобов'язання, а тому, при внесенні змін до Кредитного договору щодо строку його дії, обов'язку вносити зміни до укладеного Договору іпотеки у сторін немає.

Крім того, відповідач 2 зазначає, що, згідно положень ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. Із наявного у матеріалах справи висновку судово-технічної експертизи вбачається, що відповідь на поставлене питання щодо часу виконання підписів на кредитному договорі встановити неможливо, у зв'язку із відсутністю у інституту необхідного обладнання, а саме хроматомас-спектометра.

Також, на думку відповідача 2, є необхідність призначити повторну судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити іншій експертній установі у зв'язку із невідповідністю наявного у матеріалах справи висновку вимогам положень ч.1 ст. 42 ГПК України, а саме: відсутністю у ньому обґрунтування висновку експерта щодо причини розбіжностей зразків підписів ОСОБА_1 та підпису, що міститься на першому аркуші кредитного договору, зокрема: висновку про те, що такі розбіжності зумовлені намаганням виконавця видозмінити свій підпис. Даний висновок викликає сумнів у його правильності, оскільки у ньому відсутні згадані обґрунтування та те. що на час укладення кредитного договору жодних обставин, що зумовлювали б необхідність видозмінення власного підпису на першій сторінці кредитного договору існувати не могло.

Згідно п. 11 Постанови Пленуму ВСУ № 8 від 30.05.1997 р. «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

Отже, клопотання відповідача 2 щодо призначення повторної експертизи не підлягає до задоволення, оскільки належними та допустимими доказами, що долучені до матеріалів справи встановлено дійсність як Кредитного договору, так і Іпотечного договору, які підписані повноважними особами сторін.

Крім того, відповідач 2 зазначає, що виходячи із правових норм і умов договору можна стверджувати, що нарахування та сплата Позичальником процентів після закінчення стоку дії Договору і Основного зобов'язання є безпідставними, а будь-яких доказів про існування заборгованості по процентам та неустойці на час закінчення строку виконання Основного зобов'язання Позичальником не надано, що підтверджує їх відсутність. Разом з тим, останній платіж в сумі 18904,11 грн. сплати процентів Позичальником проведено 10.05.2011 р., що підтверджується розрахунками, наданими позивачем та наголошується ним в відзиві на позовну заяву, а пунктом 4.1. Кредитного договору встановлено, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів Позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 (нуль цілих два десятих) процентів, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє Позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості .

Відповідач 2 звертає увагу на те, що, згідно з п. 3.10. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18, передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідні збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Предметом позовної заяви є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором, як наслідок невиконання відповідачем 1 своїх договірних зобов'язань на день звернення до суду.

Відповідач 2 зазначає, що згідно позовної заяви позивача сума заборгованості становить 1315470,60 гривень, що складається із простроченої заборгованості: по поверненню кредитних коштів - 1000000,00 грн., нарахованим процентами - 297912,24 грн., пені за простроченим кредитом та процентами - 17558.36 грн., нарахованої за період з 15.06.2011 р. по 05.07.2012 р., з датою виникнення прострочення 18.03.2011 р.

Відповідач 2 наголошує, що в розрахунку заборгованості, доданого до заяви про збільшення позовних вимог зазначено, що даний розрахунок проведено станом на 29 грудня 2014 року. У відповідності до заяви про збільшення позовних вимог сума простроченої заборгованості складає 1 891 897,26 грн. З них: по поверненню кредитних коштів 1 000 000,0 грн., за нарахованими процентами - 868 508,21 грн., пеня за несвоєчасну сплату тіла та відсотків - 23 389,05грн., нарахована за період з 29.12.2013 р. по 28.12.2014 р., з днем виникнення 01.07.2013 р.

Однак, твердження відповідача 2 про те, що заява про збільшення позовних вимог містить також зміну предмета і підстав позову, судом не може бути взято до уваги, оскільки, як зазначає сам відповідач 2, підстави позову - це обставини якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту прав та охоронюваного законом інтересу . Зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача .

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх уточнених (збільшених) позовних вимог, а відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" (м. Київ) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Львів) та до Львівської товарної біржі (м. Львів) в частині стягнення 1000000 (один мільйон) грн. 00 коп. простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 868508 грн. (вісімсот шістдесят вісім тисяч п'ятсот вісім) грн. 21 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 23389 (двадцять три тисячі триста вісімдесят дев'ять) грн. 05 коп. - сума пені за простроченим кредитом та процентами є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 343145 від 15.10.2012 р. на суму 26309,40 грн.

29.12.2014 року за вх.№6177/14 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідачів заборгованість за Кредитним договором №0033/07/10-КL від 09 листопада 2007 р. в сумі 1891897 (один мільйон вісімсот дев'яносто одну тисячу вісімсот дев'яносто сім) грн. 26 коп., в тому числі 1000000 (один мільйон) грн. 00 коп. простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 868508 грн. (вісімсот шістдесят вісім тисяч п'ятсот вісім) грн. 21 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 23389 (двадцять три тисячі триста вісімдесят дев'ять) грн. 05 коп. - сума пені за простроченим кредитом та процентами. відповідно до заяви про збільшення позовних вимог, сума позову складає 1891897,26 грн.

Тобто, сума судового збору повинна складати 37837,94 грн.

Згідно до п. 2.8. Постанови пленуму Вищого Господрського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України, у разі коли позивач на підставі частини четвертої статті 22 ГПК до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог чи до початку розгляду справи по суті змінив предмет або підставу позову, в зв'язку з чим зросла ціна позову, він, відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону України «Про судовий збір», повинен сплатити недоплачену в зв'язку з цим суму судового збору до звернення з відповідною заявою до господарського суду. Якщо до останньої не додано доказів такої доплати, заява повертається без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, що згідно з частиною третьою згаданої статті ГПК не перешкоджає позивачеві повторно звернутися до господарського суду з відповідною заявою після доплати ним необхідної суми судового збору; у цьому випадку до відповідного звернення суд здійснює розгляд раніше заявленої позовної вимоги (позовних вимог), якщо позивач не відмовився від неї. З урахуванням конкретних обставин справи суд може розглянути й змінені вимоги позивача без доплати останнім суми судового збору з подальшим розподілом останнього між сторонами за правилами статті 49 ГПК.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на задоволення уточнених (збільшених) позовних вимог, суд вважає за потрібне суму судового збору, що підлягає до сплати за уточнення (збільшення) позовних вимог, покласти солідарно на відповідачів, пропорційно задоволених вимог.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти солідарно на відповідачів, пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 83, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені (збільшені) позовні вимоги - задоволити частково.

2. Стягнути з СПД-ФОП ОСОБА_1 (79039, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь Публічного Акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" (02100, м. Київ, бульвар Верховної ради, 7, ідент. код 21574573) заборгованість за Кредитним договором №0033/07/10-КL від 09 листопада 2007 р. в сумі 1891897 (один мільйон вісімсот дев'яносто одну тисячу вісімсот дев'яносто сім) грн. 26 коп., в тому числі 1000000 (один мільйон) грн. 00 коп. простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 868508 грн. (вісімсот шістдесят вісім тисяч п'ятсот вісім) грн. 21 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 23389 (двадцять три тисячі триста вісімдесят дев'ять) грн. 05 коп. - сума пені за простроченим кредитом та процентами.

3. В рахунок погашення заборгованості СПД-ФОП ОСОБА_1 (79039, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) перед Публічним Акціонерним товариством "БАНК ФОРУМ" (02100, м. Київ, бульвар Верховної ради, 7, ідент. код 21574573) звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором, який було посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 1624, а саме: нерухоме майно: складські приміщення загальною площею 4533,9 кв. м., позначені за планом земельної ділянки літерами: «А-1»- цегляний склад площею 3148,3 кв. м.; «Б-1» - металевий склад площею 482,4 кв. м.; «В-1»- цегляна прохідна площею 28,4 кв. м.; «Г-1» - цегляний пожежний вузол площею 13,6 кв. м.; «Д-1»- цегляна трансформаторна площею 11,3 кв. м.; «Е-1»- цегляна майстерня площею 29,7 кв. м.; « 3-1»- навіс з платформою площею 820,3 кв.м.; «-» - дерев'яна вбиральня; №1 - металева огорожа та № 2- металеві ворота, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та належить Іпотекодавцю - майновому поручителю Львівській товарній біржі на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 22 вересня 1998 року між комерційно-виробничим центром Львівської облспоживспілки та Львівською товарною біржею та зареєстрованого цією ж біржею 22.09.1998 р. за реєстраційним № 283 та акта прийому-передачі нерухомого майна, укладеного між вищевказаними особами та зареєстрованих у Львівському обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 30 липня 2001 року у реєстрову книгу №1 за реєстровим № 68, та задовольнити за рахунок предмету іпотеки грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" за кредитним договором №0033/07/10-КL від 09 листопада 2007 року в у сумі 1664436 (один мільйон шістсот шістдесят чотири тисячі чотириста тридцять шість) гривень 31 коп. шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною предмета іпотеки, визначеною експертом-оцінювачем на день проведення продажу, в сумі 1905436 (один мільйон дев'ятсот п'ять тисяч чотириста тридцять шість) грн. 00 коп.

4. Стягнути солідарно з ФОП-СПД ОСОБА_1 (79039, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) та Львівської товарної біржі (79005, м. Львів, пр. Шевченка, 17, код ЄДРПОУ 13796638) на користь Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" (02100, м. Київ, бульвар Верховної ради, 7, ідент. код 21574573) витрати по сплаті судового збору в розмірі 26309 (двадцять шість тисяч триста дев'ять) грн. 40 коп.

5. Стягнути солідарно з ФОП-СПД ОСОБА_1 (79039, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) та Львівської товарної біржі (79005, м. Львів, пр. Шевченка, 17, код ЄДРПОУ 13796638) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова, код отримувача (код ЄДРПОУ): 38007620, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО): 825014, рахунок отримувача: 31215206783006, код класифікації доходів бюджету: 22030001, код ЄДРПОУ суду: 03499974) судовий збір в розмірі 11528 (одинадцять тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 54 коп.

6. В решті частині уточнених (збільшених) позовних вимог - відмовити.

7. Накази видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя: Пазичев В.М.

Суддя: Манюк П.Т.

Суддя: Петрашко М.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.02.2015 року

СудГосподарський суд Львівської області
Дата ухвалення рішення17.02.2015
Оприлюднено02.03.2015
Номер документу42847235
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —5015/4826/12

Ухвала від 16.08.2018

Господарське

Господарський суд Львівської області

Пазичев В.М.

Ухвала від 09.08.2018

Господарське

Господарський суд Львівської області

Пазичев В.М.

Ухвала від 29.05.2018

Господарське

Господарський суд Львівської області

Пазичев В.М.

Постанова від 10.05.2018

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Вронська Г.О.

Ухвала від 17.04.2018

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Вронська Г.О.

Ухвала від 12.03.2018

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Вронська Г.О.

Постанова від 19.10.2017

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Кордюк Галина Тарасівна

Ухвала від 18.09.2017

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Кордюк Г.Т.

Ухвала від 22.11.2012

Господарське

Господарський суд Львівської області

Пазичев В.М.

Ухвала від 30.11.2012

Господарське

Господарський суд Львівської області

Пазичев В.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні