Рішення

від 10.02.2015 по справі 910/6076/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2015Справа №910/6076/14

За позовом Приватного підприємства «Сембі»

до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Норвік Україна»

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Малениця»

треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1. Фермерське господарство «Мрія»

2. ОСОБА_1

3. ОСОБА_2

4. ОСОБА_3

5. ОСОБА_4

6. ОСОБА_5

про визнання незаконними та скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися;

від третьої особи-1: не з'явилися;

від третьої особи-2: не з'явилися;

від третьої особи-3: ОСОБА_6 - довіреність б/н від 04.02.2014 року;

від третьої особи-4: не з'явилися;

від третьої особи-5: ОСОБА_2;

від третьої особи-6: не з'явилися;

від третьої особи-7: не з'явилися;

від третьої особи-8: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Сембі" (далі за текстом - ПП "Сембі") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про визнання незаконним та скасування розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 18.03.2010 року "Про передачу у власність земельних ділянок 5-ти громадянам України - членам фермерського господарства "Мрія" для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Горенської сільської ради" №2019; визнання недійсним Державного акту про право постійного користування ІІІ-КВ № 018998, виданого 10.09.2001 року з відміткою про зменшення розміру земельної ділянки на підставі розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 18.03.2010 року № 2019 на земельну ділянку за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горенка та скасування його державної реєстрації; визнання недійсними державних актів на право власності або право користування на земельні ділянки, що були видані на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 18.03.2010 "Про передачу у власність земельних ділянок 5-ти громадянам України - членам фермерського господарства "Мрія" для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Горенської сільської ради" та скасування їх державної реєстрації.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.06.2014 року у справі №910/6076/14 залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 року в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 18.03.2010 року "Про передачу у власність земельних ділянок 5-ти громадянам України - членам фермерського господарства "Мрія" для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Горенської сільської ради" № 2019 - відмовлено, в іншій частині провадження у справі було припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2014 року у справі №910/6076/14: касаційну скаргу задоволено частково; рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 року у справі № 910/6076/14 в частині припинення провадження у справі щодо визнання недійсним та скасування Державного акту про право постійного користування ІІІ-КВ № 018998 від 10.09.2001 року - скасовано; справу № 910/6076/14 в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва; в решті вимог рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 року у справі № 910/6076/14 - залишено без змін.

Розпорядженням № 04-23/1252 від 18.12.2014 року, у зв'язку з поверненням Вищим господарським судом України справи №910/0676/14 до Господарського суду міста Києва, призначено повторний автоматичний розподіл справи, за наслідками якого справу було призначено на суддю Якименко М.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.12.2014 року справу прийнято до свого провадження суддею Якименко М.М. та призначено її розгляд на 28.01.2015 року.

26.01.2015 року через відділ діловодства суду від третьої особи-2,3,6 надійшли пояснення по справі.

28.01.2015 року через відділ діловодства суду від третьої особи-4,5 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

28.01.2015 року через відділ діловодства суду від представника третьої особи-1 надійшли пояснення по справі.

В судове засідання 28.01.2015 року представники позивача, відповідача, третьої особи-2,4,5,6,7,8 не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали.

Враховуючи те, що нез'явлення представників позивача, відповідача, третьої особи-2,4,5,6,7,8 у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважав за доцільне відкласти розгляд справи на 10.02.2015 року.

В судове засідання 10.02.2015 року представник позивача, відповідача, третьої особи-1, третьої особи-2, третьої особи-4, третьої особи-5, третьої особи-6, третьої особи-7, третьої особи-8 не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.02.2015 року представник третьої особи-3 на стороні відповідача позовні вимоги не визнав, та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 10.02.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника третьої особи-3 на стороні відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.02.1999 року Фермерському господарство «Мрія» (далі по тексту - ФГ «Мрія») в особі голови ОСОБА_2 для ведення селянського фермерського господарства рішенням Києво-Святошинської районної ради народних депутатів Київської області було надано у постійне користування земельну ділянку площею 50 га, на підставі чого видано Державний акт на право постійного користування землею ІІІ-КВ № 018998 від 10.09.2001 року.

Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області №2019 від 18.03.2010 року «Про передачу у власність земельних ділянок 5-ти громадянам України - членам фермерського господарства "Мрія" для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Горенської сільської ради» було вирішено:

1. Припинити право постійного користування фермерського господарства "Мрія" в адміністративних межах Горенської сільської ради на земельну ділянку загальною площею 22,4117,05 га, що перебувала в постійному користуванні ФГ "Мрія".

2. Передати земельні ділянки загальною площею 22,4117 га безоплатно у власність 5-ти громадянам України - членам ФГ "Мрія" для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Горенської сільської ради Києво-Святошинського району.

3. Виготовити державні акти 5-ти громадянам України - членам ФГ "Мрія", на право власності на землю для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Горенської сільської ради.

На підставі даного розпорядження ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 15.06.2010 року та 21.06.2010 року отримали державні акти на право власності земельних ділянок Серії ЯЛ за № № 123137, 123138, 123139, 123140, 123141, 123142, 123144, 123145, 123146, 123147.

В свою чергу, до Державного акту на право постійного користування землею ІІІ-КВ №018998 від 10.09.2001 року було внесено зміни, а саме: в розділ "Зміни в землекористуванні" внесено запис про розпорядження №2019 від 18.03.2010 року.

21.03.2011 року між ФГ "Мрія" (довіритель) та ТОВ "Норвік Україна" (повірений) було укладено Договір доручення № 21/03-1Д (далі по тексту - Договір доручення), відповідно до п. 1.1 якого довіритель доручив, а повірений зобов'язався від імені довірителя вчинити комплекс необхідних правочинів для облаштування на належній довірителю земельній ділянці зони зеленого відпочинку, а саме: пляжу із повним комплексом зручностей та комунікацій.

Згідно з п. 1.2 Договору доручення повірений мав забезпечити заходи необхідні для досягнення визначеного п. 1.1 договору результату, в тому числі: розробку стилістики, розробку та затвердження проектної документації та бізнес-планів, отримання необхідних дозволів та погоджень, замовлення, закупівлю та/або виготовлення матеріалів, устаткування та інвентарю, залучення будівельних компаній або робітників, контроль за ходом робіт, фінансування робіт, прийняття виконаних робіт, прийняття виконаних робіт від контрагентів, введення об'єкту в експлуатацію тощо.

Відповідно до п. 1.3 Договору доручення для його виконання повіреному надаються права підписувати всі необхідні види документів, в тому числі, але не виключно, договорів, здійснювати оплати та залучати до виконання договору як власних так і найманих співробітників та третіх осіб.

Згідно з п. 2.2 Договору доручення в редакції додаткової угоди № 2 від 30.12.2011 року його укладено до 31.12.2013 року.

12.03.2013 року між ТОВ «Норвік Україна» (замовник), Приватним підприємством «Сембі» (далі по тексту - виконавець-1, позивач, ПП «Сембі») та ТОВ "Малениця" (виконавець-2) укладено Договір на будівництво та управління літнім рестораном для забезпечення функціонування пляжного комплексу "Африка" (далі по тексту - Договір, Договір на будівництво та управління літнім рестораном для забезпечення функціонування пляжного комплексу "Африка"), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручив, а виконавці зобов'язались збудувати та забезпечити безперебійне функціонування літнього ресторану на території пляжного комплексу "Африка", розташованого за адресою: с. Горенка Києво-Святошинського району Київської області, вулиця Радгоспна, а також забезпечити облаштування та подальше управління рестораном, здійснити інші необхідні дії, а замовник зобов'язався оплатити надані послуги.

Пунктом 1.2 зазначеного Договору сторони погодили, що для будівництва та забезпечення подальшого функціонування (експлуатації) ресторану замовник мав надати виконавцям в користування земельну ділянку.

При цьому, в п. 1.4 Договору сторони визначили, що після будівництва ресторан разом з обладнанням та матеріалами є власністю виконавців в рівних долях.

Відповідно до п. 10.1 Договору на будівництво та управління літнім рестораном він набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до 19.04.2038 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов'язань.

12.03.2013 року ТОВ "Норвік Україна", ПП "Сембі" та ТОВ "Малениця" підписали Акт прийому-передачі майна до Договору на будівництво та управління літнім рестораном для забезпечення функціонування пляжного комплексу "Африка", за яким замовник передав, а виконавці прийняли земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горенка, вулиця Радгоспна.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, чіткої конкретизації того, яка саме земельна ділянка по вулиці Радгоспній в с. Горенка стала предметом прийому-передачі за вказаним Договором та Актом, а також того, на яких правових підставах ТОВ "Норвік Україна" розпоряджається такою земельною ділянкою, ні Договір, ні Акт не містять.

04.04.2014 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (далі по тексту - відповідач) з позовом визнання незаконними та скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів.

Спір у даній справі виник внаслідок того, що позивач вважає, що йому було передано для виконання умов Договору на будівництво та управління літнім рестораном для забезпечення функціонування пляжного комплексу "Африка" саме земельну ділянку, яка перебувала у постійному користуванні ФГ "Мрія" та яка на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 2019 від 18.03.2010 року була частково приватизована членами такого фермерського господарства.

Зважаючи на те, що умовами Договору на будівництво та управління літнім рестораном передбачалось набуття позивачем права власності на частину ресторану, позивач вказує на існування перешкод у здійсненні оформлення права власності в силу відсутності у ФГ "Мрія" належного документу, який би підтверджував право на земельну ділянку, оскільки на переконання позивача, згідно з чинним законодавством відповідна земельна ділянка не може перебувати у ФГ "Мрія" на праві постійного користування та в тому числі не могла бути частково приватизована шляхом внесення змін до Державного акту.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.06.2014 року у справі №910/6076/14 залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 року, а також та залишеним без змін Постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2014 року у справі №910/6076/14 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 18.03.2010 року "Про передачу у власність земельних ділянок 5-ти громадянам України - членам фермерського господарства "Мрія" для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Горенської сільської ради" №2019.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 18.03.2010 року № 2019 "Про передачу у власність земельних ділянок 5-ти громадянам України - членам фермерського господарства "Мрія" для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Горенської сільської ради", суди виходили з того, що ФГ "Мрія" набуло право постійного користування на земельну ділянку на підставі рішення 5-ї сесії ХХІІІ скликання Києво-Святошинської ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області від 16.02.1999 року, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею ІІІ-КВ № 018998 від 10.09.2001 року, виданим на ім'я голови фермерського господарства ОСОБА_2, а позивач не довів належними та допустимими доказами незаконність вказаного розпорядження, а також порушення його прав та законних інтересів у зв'язку з прийняттям такого розпорядження.

Крім того, судами попередніх інстанцій враховано, що надані до матеріалів справи Договір на будівництво та управління літнім рестораном для забезпечення функціонування пляжного комплексу "Африка" та Акт приймання-передачі майна самі по собі не свідчать про наявність у позивача прав на спірну земельну ділянку та порушення таких прав оскаржуваним розпорядженням; до того ж, ні зазначений Договір, ні вказаний Акт не дають за своїм змістом встановити чітке місце розташування земельної ділянки, про передачу якої в них відзначено, та не містять даних про те, на яких правових підставах ТОВ "Норвік Україна" такою земельною ділянкою може розпоряджатись.

Відповідно до приписів ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд зазначає що спір розглядається в частині визнання недійсним та скасування Державного акту про право постійного користування ІІІ-КВ № 018998 від 10.09.2001 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом статті 1 ГПК України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, звертаючись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу держаної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до положень статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Наведене свідчить про те, що передумовою для визнання недійсним акта (рішення) є як невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, так і порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Спірним розпорядженням вирішувалось питання часткового припинення права постійного користування земельною ділянкою ФГ "Мрія" та надання земельних ділянок безоплатно у власність 5-ти громадянам України - ФГ "Мрія" для ведення фермерського господарства із земель, попередньо наданих у постійне користування ФГ "Мрія" в адміністративних межах Горенської сільської ради Києво-Святошинського району, а також щодо виготовлення державних актів 5-ти громадянам України - членам ФГ "Мрія" на право власності на землю для ведення фермерського господарства.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, чинній момент прийняття оспорюваного розпорядження) надання в користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування; за пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного розпорядження) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) за межами населених пунктів здійснюють відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 84 Земельного кодексу України передбачено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, обласних, районних державних адміністраціях відповідно до закону, а за статтею 17 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, зокрема, належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно зі статтями 31, 34 Земельного кодексу України, статтями 7, 13 Закону України "Про фермерське господарство" громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю); громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм раніше у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

За змістом статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" правовий статус земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності, визначено як таких, що перебувають у власності членів фермерського господарства та у володінні та користуванні фермерського господарства.

Разом з тим, статтями 2, 4, 5, 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (втратив чинність з 01.08.2003, був чинним на час оформлення Державного акта на право постійного користування ІІІ-КВ № 018998 від 10.09.2001 року) було встановлено порядок надання земель для ведення фермерського господарства, за яким земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються у користування, в тому числі на умовах оренди; земля надається громадянам із земель, що перебувають у державній власності. У тимчасове користування земельні ділянки надаються, зокрема, із земель запасу, а також можуть надаватися із земель лісового і водного фондів. Заява про надання земельної ділянки підписується головою створюваного селянського (фермерського) господарства і у ній зазначаються дані майбутнього фермерського господарства.

Державний акт на право постійного користування землею видається відповідно на ім'я голови селянського (фермерського) господарства. Після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Виключно після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Відповідно стаття 11 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" визначає статус створеного селянського (фермерського) господарства у земельних правовідносинах як власника (землекористувача) земельної ділянки; стаття 12 чинного Закону України "Про фермерське господарство" не вказує на існування іншого суб'єкта речового права на земельну ділянку, яка перебуває в користуванні фермерського господарства, ніж саме господарство; за статтею 4 чинного Закону України "Про фермерське господарство" голова фермерського господарства представляє фермерське господарство у правовідносинах з органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями.

Згідно з п.2.3. Постанови пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 травня 2011 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Суд зазначає, що позивачем не визнано недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 18.03.2010 року "Про передачу у власність земельних ділянок 5-ти громадянам України - членам фермерського господарства "Мрія" для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Горенської сільської ради" №2019, на підставі якого 10.09.2001 року видано Державний акту про право постійного користування ІІІ-КВ № 018998.

Відповідно до п. 2 Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного Суди України від 26.01.2000 р. №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Судом зазначає, що Державний акт III-KB №018998 від 10.09.2001 року на право постійного користування виданий на ім'я ОСОБА_2 на підставі рішення 5-ї сесії XXIII скликання Києво-Святошинської ради народних депутатів Києво-Святошинського району, Київської області від 16.02.1999 року на право постійного користування земельною ділянкою, площею 50,0 га в межах згідно планом, яка розташована на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району для ведення селянського/ фермерського господарства, і що Фермерське господарство «Мрія» набуло право постійного користування на цю земельну ділянку.

Оформлення Державного акту III-KB №018998 від 10.09.2001 року здійснено для відповідної мети - реалізація права громадян на створення фермерського господарства, і як наслідок створення та діяльність ФГ «Мрія».

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення його прав та законних інтересів оформленням Державного акту Ш-KB №018998 від 10.09.2001 року на право постійного користування земельною ділянкою.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відсутні будь-які порушення прав та законних інтересів Позивача, оскільки станом на момент прийняття оскаржуваного акту Позивач не мав жодного відношення до спірної земельної ділянки.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог про визнання недійсним державного акту про право постійного користування Ш-КВ № 0118998 від 10.09.2001 року з відміткою про зменшення розміру земельної ділянки на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 2019 від 18.03.2010 року на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації, - а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49,75, 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 16.02.2015 року.