Постанова

від 23.02.2015 по справі 910/15049/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2015 р. Справа№ 910/15049/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Максимченко І.В., довіреність № 23-12/14-3 від 23.12.2014;

від першого відповідача -приватного акціонерного товариства "Бетон Нова" - представник не прибув;

від другого відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Централь-Строй" - представник не прибув;

від третього відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбус" - Купер М.В., довіреність № б/н від 29.01.2014;

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Бетон Нова" на рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2014 у справі № 910/15049/14 (суддя Сташків Р.Б.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" до приватного акціонерного товариства "Бетон Нова", товариства з обмеженою відповідальністю "Централь-Строй" та товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбус" про стягнення 303 321,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Бетон Нова", товариства з обмеженою відповідальністю "Централь-Строй" та товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбус" про стягнення 303 321,63 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.09.2014 у справі № 910/15049/14 позов задоволено частково; вирішено стягнути з відповідачів на користь позивача 85 568, 19 грн. заборгованості, а також стягнути з першого та другого відповідачів 217 753, 44 грн. заборгованості; провадження у справі в частині вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбус" про стягнення 217 753,44 грн. заборгованості припинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

При ухваленні рішення по даній справі суд першої інстанції дійшовши висновку про невиконання лізінгоодержувачем зобов'язань за договором лізингу, задовольнив позовні вимоги.

Не погодившись з прийнятим рішенням, перший відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2014 у справі № 910/15049/14 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що порука є припиненою у зв'язку зі збільшенням обсягу відповідальності поручителів, здійсненого без їх згоди.

Представник позивача в судовому засіданні 23.02.2015 заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Представник третього відповідача надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Бетон Нова".

Перший та другий відповідачі не скористалися правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись, разом з тим, всі процесуальні документи суду було повернуто органом поштового зв'язку.

Офіційним місцезнаходженням зазначених осіб є місто Донецьк (ТОВ "Централь-Строй") та Донецька область (ПрАТ "Бетон Нова").

Особливості повідомлення осіб, які знаходяться на зазначених територіях визначено Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".

Згідно п. 6 зазначеного Листа учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов:

- якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін;

- у разі коли учасник судового процесу не значиться у згаданому реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву пов'язано з його діяльністю);

- якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо);

- за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Оскільки, всі ухвали суду надіслані першому та другому відповідачам повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, інформація про час і місце судових засідань розміщувалась на сторінці Київського апеляційного господарського суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/).

Підтвердженням зазначеного є роздруковані сторінки з мережі Інтернет, на яких розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначено дати розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також його підпис.

Отже, судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО.

За наведених обставин, а також враховуючи закінчення двохмісячного строку, встановленого ч. 1 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України для розгляду апеляційних скарг на рішення господарського суду, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", як лізингодавцем та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбус", як лізингоодержувачем 31.10.2007 укладено договір фінансового лізингу № L1277-10/07.

За вищевказаним договором фінансового лізингу лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначено в Специфікації (додатки № 2 до цього договору), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору (пункт 1 договору).

Згідно з пунктами 4.1, 4.6 договору лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію лізингодавця. До складу комісії в повному обсязі включаються винагорода лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання предмета лізингу за договором купівлі-продажу та витрати лізингодавця, які виникли в період дії цього договору та пов'язані з ним.

Відповідно до пунктів 4.7 договору фінансового лізингу, оплата всіх лізингових платежів здійснюється лізингоодержувачем в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця.

Пунктом 4.9 договору фінансового лізингу передбачено, що всі визначені цим розділом лізингові платежі, за виключенням компенсації відсотків за фінансування придбання предмета лізингу, лізингоодержувач сплачує за правилами, наведеними в графіку.

Відповідно до умов договору фінансового лізингу № L1277-10/07 від 31.10.2007, вартість предмета лізингу склала 1015665,00 грн. з ПДВ (пункт 3.1. договору).

Додатком № 1 "Графік платежів" до зазначеного договору передбачено:

- аванс вартості предмета лізингу - 304699,50 грн.;

- адміністративна комісія - 10156,65 грн.;

- поточні лізингові платежі (за період у 60 місяців, починаючи з календарного місяця, що слідує за місяцем, в якому предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу за актом приймання-передачі, як це визначено пунктом 5.4. додатку № 4 до договору фінансового лізингу "Загальні умови фінансового лізингу") у загальному розмірі 920662,53 грн., з яких 700808,85 грн. - погашення вартості предмету лізингу, 219853,68 грн. - комісія.

У відповідності до Загальних умов фінансового лізингу (Додаток №4 до Договору) Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. При чому, у разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до Лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно. В цьому випадку Лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця (п. 5.3 Загальних умов).

Згідно п. 5.4 Загальних умов, Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу, яким вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому Предмет лізингу був переданий Лізингоодержувачу за Актом приймання-передачі. Зазначені у Графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу в прямому порядку.

З метою забезпечення виконання зобов'язань товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбус" за вищезазначеним договором фінансового лізингу між товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець), приватним акціонерним товариством "Бетон Нова" та товариством з обмеженою відповідальністю "Централь-Строй" (поручителі) укладено договори поруки від 31.10.2007 року.

Відповідно до пункту 1.2 зазначених договорів поруки, поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед лізингодавцем відповідати по зобов'язанням лізингоодержувача, які виникають за договором лізингу, включаючи, але не обмежуючись наступним: сплатити лізингові та всі інші платежі на умовах договору лізингу, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених договором лізингу, а також виконати інші умови договору лізингу в повному обсязі.

Пунктом 1.4.1 договорів поруки встановлено, що поручитель ознайомлений з положеннями договору лізингу, цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за борговими зобов'язаннями. Будь-яке посилання в тексті цього договору на положення лізингового договору є достатнім для виявлення волі кожної сторони щодо змісту такого посилання.

Третім відповідачем умови договору лізингу в частині здійснення лізингових платежів виконувались неналежним чином у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість на загальну суму 303 321,63 грн.

Так, виставлені третьому відповідачу наступні рахунки-фактури № LC1277-10/07/32-066, № LC1277-10/07/33-068, № LC1277-10/07/34-069, № LC1277-10/07/35-071, № LC1277-10/07/36-073, № LC1277-10/07/37-075 та № LC1277-10/07/38-077 залишились останнім не оплаченими.

Враховуючи невиконання лізінгоодержувачем зобов'язань за договором позивач звернувся до поручителів з вимогами № 608-04/2014 від 05.05.2014 та № 609-04/2014 і № 610-04/2014 від 05.05.2014 про сплату вказаної заборгованості.

Зазначені вимоги поручителями було отримано (а.с. 60-61, 66-69), проте залишено без задоволення.

У зв'язку з невиконанням відповідачами своїх зобов'язань позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Бетон Нова", товариства з обмеженою відповідальністю "Централь-Строй" та товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбус" заборгованості в сумі 303 321,63 грн.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізиноодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 16 вказаного Закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором; лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Факт невиконання третім відповідачем зобов'язань зі сплати лізингових платежів підтверджується матеріалами справи та не спростовується самим лізінгоодержувачем.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Положеннями ст. 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи те, що перший та другий відповідач взяли на себе зобов'язання перед лізингодавцем відповідати по зобов'язанням лізингоодержувача, які виникають за договором лізингу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про солідарність обов'язку боржників.

Доводи апелянта про те, що порука є припиненою у зв'язку зі збільшенням обсягу відповідальності поручителів, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Так, апелянт зазначає про те, що угодами від 01.03.2009 року були внесені зміни, які призвели до збільшення обсягу відповідальності підприємства першого відповідача.

Разом з тим, зазначений висновок апелянта є необґрунтованим з огляду на наступне.

Так, угодами від 01.03.2009 року змінено додаток № 1 "Графік платежів" до договорів фінансового лізингу від 31.10.2007 року.

Відповідно до п. 3.2 договорів лізингу після проведення фактичної передачі предмета лізингу лізингоодержувачу вартість предмета лізингу може бути збільшена, якщо на момент проведення повного розрахунку лізингодавця з продавцем за придбання предмета лізингу лізингодавець оплатив йому суму, яка перевищує загальну вартість предмета лізингу на момент укладення договору (вказану в пункті 3.1 договору). В цьому випадку лізингодавець складає новий графік з розрахунку на перший робочий день першого лізингового періоду та направляє його лізингоодержувачу. Змінений за правилами цього пункту графік приймається до виконання лізингоодержувачем у безспірному порядку.

Пунктом 1.4.1 договору поруки, поручитель підтвердив, що він ознайомлений з положеннями договору лізингу, цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за борговими зобов'язаннями. Будь-яке посилання в тексті цього договору на положення лізингового договору є достатнім для виявлення волі кожної сторони щодо змісту такого посилання.

Отже, укладаючи договір поруки, поручитель був обізнаний про те, що вартість предметів лізингу може бути змінена, у зв'язку із чим складаються нові графіки платежів, які приймаються лізингоодержувачем у безспірному порядку, та погодився відповідати перед лізингодавцем за зобов'язаннями лізингоодержувача.

Як вбачається з видаткових накладних від 30.07.2008 та 13.08.2008 загальна вартість предметів лізингу зменшилась з початкової - 4 410 300, 00 грн. до 4 326 894, 00 грн.

Тому, укладення угод від 01.03.2009 року не призвело до збільшення відповідальності поручителя, оскільки загальна база розрахунку лізингових платежів в цілому зменшилася.

Стосовно угод від 04.01.2010 року до договорів лізингу від 31.10.2007 року, слід зазначити наступне.

Згідно п. 1 цих угод, у зв'язку із наявністю у лізингоодержувача простроченої заборгованості за договорами фінансового лізингу, сторони дійшли згоди здійснити реструктуризацію заборгованості шляхом збільшення такої заборгованості лізингоодержувача, яка є базою розрахунку лізингових платежів, на суму заборгованості за простроченими рахунками.

Отже, угодами від 04.01.2010 року, сторонами не було збільшено зобов'язання лізингоодержувача щодо сплати лізингових платежів, а зміни стосувались лише сум до сплати в певному періоді, у зв'язку із простроченням лізингоодержувачем оплати лізингових платежів та здійснення реструктуризації боргу.

Доводи апелянта про те, що угодами від 04.01.2010 року було збільшено розмір лізингових платежів шляхом встановлення бази для розрахунку лізингових платежів у грошовому еквіваленті іноземної валюти відхиляються колегією суддів, оскільки визначення розміру лізингового платежу у грошовому еквіваленті іноземної валюти не призводить до збільшення самого розміру лізингового платежу або вартості предмета лізингу, а лише визначає його доларовий еквівалент.

Крім цього, сторонами не було визначено, що курс іноземної валюти визначений в угодах від 04.01.2010 року буде збільшуватися та за рахунок цього буде збільшуватися вартість предмету лізингу та розміри лізингових платежів.

Враховуючи викладене, укладення угод від 01.03.2009 та 04.01.2010 не призвело до збільшення розміру основного зобов'язання без згоди поручителя, а тому порука не є припиненою.

Слід також зазначити, що апелянт раніше звертався до господарського суду міста Києва з позовом про визнання припиненими правовідносин за договором поруки (про припинення якого у даній справі також заявляє апелянт).

В обґрунтування позовних вимог перший відповідач посилався на аналогічні обставини - угодами від 01.03.2009 року та 04.01.2010 були внесені зміни, які призвели до збільшення обсягу відповідальності підприємства першого відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.08.2013 у справі №5011-8/17114-2012 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2013) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Так, суди дійшли висновку про те, що укладенням цих угод обсяг відповідальності поручителя збільшено не було, отже відповідно і підстави для визнання договору поруки припиненим відсутні.

Отже, обставини відсутності підстав для припинення поруки було вже встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Таким чином, враховуючи положення ст. 35 Господарського процесуального кодексу України зазначені обставини є преюдиційними та не потребують повторного доведення.

З урахуванням викладеного, доводи апелянта про припинення поруки є необґрунтованими та підставою для скасування рішення бути не можуть.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі в частині вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбус" про стягнення 217 753,44 грн. заборгованості.

Так, господарським судом міста Києва було 24.12.2012 порушено провадження у справі № 5011-44/18705-2012 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбус" (Лізингоодержувач).

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", позивач звернувся з кредиторською заявою до третього відповідача у межах вказаної справи про банкрутство, та ухвалою від 22.05.2013 позивача було визнано конкурсним кредитором, зокрема на суму 1293689 грн. 69 коп., в яку і входить частина позовних вимог, що є спірною в межах даної справи, в розмірі 217753,44 грн.

Так, щодо позовних вимог в розмірі 217753,44 грн., що входять в суму 303321,63 грн., заявлених позовних вимог позивачем до третього відповідача у даній справі, вже є судове рішення (ухвала господарського суду міста Києва від 22.05.2013 у справі № 5011-44/18705-2012).

У пункті 55 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" зазначено, що у разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали суду про порушення справи про банкрутство за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, в частині позовних вимог у розмірі 217753,44 грн., що входять в суму 303321,63 грн., заявлену до стягнення у даній справі, позовне провадження підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вже є судове рішення ухвалене за результатом розгляду конкурсних вимог у справі про банкрутство.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про припинення провадження у справі в частині вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбус" про стягнення 217 753,44 грн. заборгованості.

Після порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Укрбус" позивачем було донараховано 85568,19 грн. обумовлених Договором лізингу платежів, які третім відповідачем також не погашені.

Таким чином, на дану суму позивач є поточним кредитором стосовно третього відповідача.

Тому, позовні вимоги на вказану суму - 85568,19 грн. по відношенню до ТОВ "Укрбус" розглянуто судом по суті та підлягають задоволенню.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на першого відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Бетон Нова" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2014 у справі № 910/15049/14 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - першого відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 910/15049/14 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко