Постанова

від 28.12.2015 по справі 910/15049/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2015 р. Справа№ 910/15049/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

ОСОБА_1

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, дов. № 23-12/14-3 від 23.12.2014;

від відповідачів: 1. не викликався, не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

2. не викликався, не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

3. ОСОБА_3 - представик, дов. б/н від 29.10.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Райффайзен ОСОБА_5"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2015

у справі № 910/15049/14 (суддя Якименко М.М.)

за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Райффайзен ОСОБА_5"

до Приватного акціонерного товариства "Бетон Нова",

ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Централь-Строй",

ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Укрбус"

про стягнення 303 321,63 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015, від 07.12.2015 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/15049/14 відкладався на 07.12.2015 та на 28.12.2015, відповідно.

На підставі ст.ст. 69, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 строк розгляду апеляційної скарги продовжено.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2015 у справі № 910/15049/14 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових пплатежів в частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж; третім відповідачем на вимогу позивача було повернуто транспортні засоби, які були предметом укладеного договору фінансового лізингу, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом повернення предмету лізингу від 28.03.2013; виходячи із положень ч.ч.2, 4 ст.653 ЦК України, умов пункту 6.3 договору, наслідком розірвання договору є відсутність у позивача обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність третього відповідача і відповідно відсутність права вимагати його оплати.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2015 у справі № 910/15049/14 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким стягнути з першого відповідача, стягнути з другого відповідача, як солідарних поручителів третього відповідача, заборгованість за договором фінансового лізингу в сумах по 303 321,63 грн.; стягнути з третього відповідача 85 568,19 грн. заборгованості за договором; судові витрати покласти солідарно на відповідачів.

Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

Скаржник наголошує на тому, що після припинення договору фінансового лізингу на лізингоодержувача покладається обов'язок сплати суми заборгованості, визначеної за умовами договору, зокрема, п.10.3.2 загальних умов фінансового лізингу, у тому числі, за прострочення лізингових платежів.

У доповненні до апеляційної скарги скаржник вказує на те, що, враховуючи висновки у постанові Вищого господарського суду України від 14.05.2015 у справі № 910/15049/14, позивачем до початку розгляду справи по суті подано до суду першої інстанції письмову заяву про зміну предмета позову (без зміни підстав), однак вказана заява безпідставно залишена без задоволення.

На думку скаржника, суд першої інстанції під час нового розгляду справи № 910/15049/14 безпідставно застосував висновки Вищого господарського суду України з даної справи по відношенню як до боржника, так і до його поручителів та розглянув справу про солідарне стягнення з першого та другого відповідачів заборгованості у розмірі 85 568,19 грн., без врахування заперечення позивача на відзив третього відповідача з приводу наслідків розірвання договору.

Скаржник, посилаючись на положення пункту 10.3 загальних умов фінансового лізингу, який є додатком № 4 до договору, стверджує, що повернення предмету лізингу лізингодавцю, у зв'язку з односторонньою відмовою від договору останнього, не виключає обов'язок лізингоодержувача зі сплати заборгованості по поточних лізингових платежах, що виникли до моменту припинення договору (тобто за час користування предметом лізингу).

У листі від 07.12.2015 скаржник вказує на неврахування судом положення пункту 10.3 загальних умов фінансового лізингу, який є додатком № 4 до договору.

У письмовому поясненні від 08.12.2015 скаржник зазначив про затвердження ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2013 у справі № 5011-44/18705-2012 реєстру вимог кредиторів ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Укрбус", до якого включені кредиторські вимоги позивача до третього відповідача у повному обсязі, у тому числі за договором фінансового лізингу №1277-10/07 зі сплати поточних лізингових платежів у розмірі 217 753,44 грн. за рахунками-фактурами №№ LС1277-10/07/: 32-066, 33-068, 34-069, 35-071, 36-073, а вже після порушення справи про банкрутство третього відповідача позивачем було сформовано рахунки-фактури за користування предметом лізингу під час провадження справи про банкрутство на загальну суму 85 568,19 грн., а саме: №№ LС1277-10/07: 37-075, 38-077.

Також скаржником повідомлено, що на теперішній час у справі № 5011-44/18705-2012 затверджена процедура санації ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Укрбус" на 12 місяців, про що додано до цього пояснення копію ухвали Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 у справі № 5011-44/18705-2012.

У відзиві на апеляційну скаргу третій відповідач заперечує проти апеляційної скарги, та, зокрема, посилаючись на положення ч.ч.2, 4 ст.653 ЦК України, п.6.3 договору, стверджує, що на вимогу позивача йому було повернуто транспортний засіб, який був предметом укладеного договору фінансового лізингу, згідно із актом повернення предмету лізингу від 28.03.2013, тому, враховуючи те, що право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, позовні вимоги щодо стягнення з третього відповідача такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності позивача, є безпідставним.

Розглянувши апеляційну скаргу із доповненням, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників позивача, третього відповідача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила.

Позивачем до суду першої інстанції подано позовну заяву про стягнення солідарно з першого, другого та третього відповідачів заборгованості за договором фінансового лізингу в сумі 303 321,63 грн.; покладення на відповідачів солідарно витрат по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 у справі № 910/15049/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015, позов задоволено; стягнуто солідарно з першого, другого, третього відповідачів на користь позивача 85 568,19 грн. заборгованості, а також 1 711,36 грн. судового збору; стягнуто солідарно з першого, другого відповідачів на користь позивача 217 753,44 грн. заборгованості, а також 4 355,07 грн. судового збору; припинено провадження у справі в частині вимог до третього відповідача про стягнення 217 753,44 грн. заборгованості.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2015 у справі № 910/15049/14 постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 у справі № 910/15049/14 в частині припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з третього відповідача на користь позивача заборгованості за договором фінансового лізингу № L1277-10/07 в розмірі 217 753,44 грн. залишено без змін; постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 у справі № 910/15049/14 в іншій частині скасовано та справу у скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанціїї під час нового розгляду справи.

Статтями 99, 101 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням собливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції; у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 31.10.2007 між позивачем та третім відповідачем укладено договір фінансового лізингу № L1277-10/07, згідно із п.1 якого позивач, за договором лізингодавець, на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації, а третій відповідач, за договором лізингоодержувач, зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

В п.3 договору № L1277-10/07 сторонами погоджена умови щодо вартості предмета лізингу.

Відповідно до п.п.4.1 - 4.4 договору № L1277-10/07 лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію лізингодавця; розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в графіку; авансовий лізинговий платіж включає суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, в розмірі 30% від вартості предмета лізингу і сплачується двома частинами в такому порядку: перша частина - 20% від вартості предмету лізингу - протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання цього договору, друга частина - 10% від вартості предмету лізингу - у термін до 30.11.2007, поточні лізингові платежі розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду.

У п.п.4.5 - 4.6 договору № L1277-10/07 сторони погодили, що комісією лізингодавця вважається різниця поточного лізингового платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем, і суми, що ставиться в погашення вартості предмету лізингу; виключенням становить комісія, нарахована за правилами ч.2 п.4.6 цього договору, оскільки вона нараховується до настання першого періоду лізингу; до складу комісії в повному обсязі включаються винагорода лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання предмету лізингу за договором купівлі-продажу та витрати лізингодавця, які виникли в період дії цього договору та пов'язані з ним; лізингоодержувач щомісячно сплачує відсотки за фінансування придбання предмету лізингу за договором купівлі-продажу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховуються такі відсотки, від фактичної суми фінансування; нарахування зазначених в цьому пункті договору відсотків здійснюється за період з дня виконання лізингодавцем дій по фінансуванню придбання предмету лізингу до настання першого періоду, визначеного згідно з п.5.4 загальних умов.

Відповідно до п.4.9 договору № L1277-10/07 всі визначені цим розділом лізингові платежі, за виключенням компенсації відсотків за фінансування придбання предмета лізингу, лізингоодержувач сплачує за правилами, наведеними в графіку.

Сторонами за договором № L1277-10/07 погоджено графік платежів від 31.10.2007, специфікацію, загальні умови фінансового лізингу, які є додатками №№ 1, 2, 4 до договору № L1277-10/07.

Відповідно до п.5.3 загальних умов фінансового лізингу, в редакції угоди від 01.11.2011 про внесення змін до договору № L1277-10/07, лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 30 числа поточного місяця з урахуванням п.5.4 загальних умов на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку.

В пункті 6 загальних умов фінансового лізингу сторонами погоджено порядок зміни лізингових платежів.

Згідно із актом приймання-передачі предмета лізинга від 30.07.2008 на підставі договору № L1277-10/07 позивач передав у власність третьому відповідачу предмет лізингу згідно із специфікацією за наведеними характеристиками: автобус KING LONG XMQ6127C, 2007р.в. № шасі LA6R1HSJ58B100014 та документи і приналежності, а третій відповідач прийняв.

Позивачем та третім відповідачем прийняті угоди про внесення змін до договору № L1277-10/07: від 01.03.2009, від 04.01.2010, від 01.04.2010, від 02.07.2010, від 01.10.2010, від 01.03.2011, від 01.11.2011, якими змінювався додаток № 1 до договору № L1277-10/07 "Графік платежів", змінено п,п. 5.3, 9.2 додатку № 4 "Загальні умови фінансового лізингу".

31.10.2007 позивачем укладено договори поруки із першим відповідачем (далі - договір поруки 1) та із другим відповідачем (далі - договір поруки 2).

Відповідно до преамбули договорів поруки №1, № 2 за цими договорами лізингоодержувачем є третій відповідач, договором лізингу - договір про надання послуг фінансового лізингу від 31.10.2007 від № L1273-10/07 до № L1282-10/07, укладені між лізингодавцем та лізингоодержувачем, борговими зобов'язаннями - всі зобов'язання лізингоодержувача перед лізингодавцем по сплаті останньому будь-яких сум, що виникають згідно з положеннями договору лізингу, як це визначено договором лізингу та описано в цьому договорі.

Згідно з п.1.2 договорів поруки № 1, № 2 сторони договорів встановлюють, що перший відповідач, другий відповідач, за договорами поручитель, на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед позивачем, за договорами лізингодавцем, відповідати по зобов'язаннях лізингоодержувача, які виникають з договору лізингу, включаючи, але не обмежуючись наступним: сплатити лізингові та всі інші платежі на умовах договору лізингу, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених договором лізингу, а також виконати інші умови договору лізингу в повному обсязі.

Відповідно до п.3.1 договорів поруки № 1, № 2 сторони договору встановлюють, що у випадку невиконання або неналежного виконання лізингоодержувачем взятих на себе зобов'язань по договору лізингу, поручитель і лізингоодержувач несуть солідарну відповідальність перед лізингодавцем на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги відповідно до ч.1 та ч.2 ст.554 ЦК України.

Згідно із ч.1 ст.292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором фінансового лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське віддання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Статтею 806 ЦК України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі); до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом; до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом; особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України Про фінансовий лізинг від 16.12.1997 № 723/97-ВР, із змінами і доповненнями (далі - Закон № 723) за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно із ст. 16 Закону № 723 сплата лізингових платежів здійснюється у порядку, встановленому договором; лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно, компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Нормою ч.1 ст.546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Позивач у позовній заяві вказав, що у третього відповідача внаслідок порушення умов договору № L1277-10/07 утворилась заборгованість у розмірі 303 321,63 грн. за наступними рахунками-фактурами: №№ LС1277-10/07/: 32-066 від 01.08.2012 - 43 988,28 грн., 33-068 від 03.09.2012 - 43 775,08 грн., 34-069 від 01.10.2012 - 43 547,51 грн., 35-071 від 01.11.2012 - 43 329,25 грн., 36-073 від 03.12.2012 - 43 113,32 грн., 37-075 від 03.01.2013 - 42 894,43 грн., 38-077 від 01.02.2013 - 42 673,76 грн.

05.05.2014 позивачем направлено вимоги за № 608-04/2014 першому відповідачу, за №№ 609-04/214, 610-04/2014 - другому відповідачу про виконання зобов'язань за договором поруки, у яких позивач вимагав на підставі договору поруки № 1 та № 2, ст.ст.553 - 559 ЦК України перерахувати суму заборгованості, що обліковується за договорами фінансового лізингу від 31.10.2007 №№ L1273-10/07, L1274-10/07, L1276-10/07, L1277-10/07, L1278-10/07, L1280-10/07, L1281-10/07, L1282-10/07.

Як зазначено позивачем і третім відповідачем у відзиві від 14.08.2015 на позовну заяву та у відзиві на апеляційну скаргу, третім відповідачем повернуто транспортний засіб, що був предметом договору фінансового лізингу № L1277-10/07, на вимогу позивача. У судовому засіданні 28.12.2015 представниками позивача та третього відповідача повідомлено, що у письмовій вимозі про повернення предмету лізингу, яка надсилалась третьому відповідачу по усіх договорах фінансового лізингу, позивач посилався на наявність простроченої заборгованості третього відповідача по сплаті лізингових платежів.

Відповідно до ч.1 ст.35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно із актом повернення предмету лізингу від 28.03.2013 лізингоодержувач повернув, а лізингодавець прийняв предмет лізингу, наданий лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу № L1277-10/07 від 31.10.2007 у тимчасове володіння та користування згідно із специфікацією з наведеними нижче характеристиками: автобус пасажирський KINGLONGBUS XMQ6127C (а.с.114, 2 т.).

Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із п.п.6.1, 6.1.2 договору № L1277-10/07 лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір та вилучити у лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку у таких випадках, коли лізингоодержувач, зокрема, не сплатив лізинговий платіж (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відповідно до п.п.10.2, 10.2.1, 10.3, 10.3.2 додатку № 4 до договору № L1277-10/07 "Загальні умови фінансового лізингу" договір достроково припиняється у останній день місяця, у якому має місце одна з наведених нижче обставин: направлення лізингодавцем лізингоодержувачу письмового повідомлення про прийняття лізингодавцем рішення про дострокове припинення договору з підстав, визначених розділом 6 договору; у разі дострокового припинення договору при настанні зазначених в п.п.10.2.1 цих Загальних умов обставин лізингоодержувач зобов'язаний: зокрема, сплатити лізингодавцю наведені нижче платежі, які зараховуються в такому порядку: комісію лізингодавцю за дострокове припинення договору фінансового лізингу в розмірі 2% від суми непогашеної вартості предмету лізингу, визначеної за правилами ч.5 п.п.10.3.2 цих Загальних умов; нараховані за договором штрафні санкції (штраф, пеня); суми, які відшкодовують витрати лізингодавця та не були сплачені лізингоодержувачем; заборгованість по поточних лізингових платежах та нарахованих штрафних санкціях; суму непогашеної вартості предмета лізингу, зазначену в графіку для лізингового періоду, в якому має місце дострокове припинення договору, та змінену за визначеними в п.3 графіку правилами.

Як вбачається із змісту рахунків-фактур № LС1277-10/07/37-075 від 03.01.2013 та № LС1277-10/07/38-077 від 01.02.2013, загальна сума лізингових платежів у розмірі 85 568,19 грн. складається із відшкодування частини вартості предмета лізингу, комісії лізингодавця без ПДВ, погашення частини відстроченої комісії та додаткових витрат лізингодавця без ПДВ.

Таким чином, оскільки сторонами за договором передбачено обов'язок сплати лізингових платежів у випадку розірвання договору з підстав, зазначених вище, то відсутні підстави для звільнення третього відповідача, як лізингоодержувача, від обов'язку сплати згаданих лізингових платежів, у тому числі й у частині, що становить відшкодування частини вартості предмета лізингу.

Із змісту норми ч.ч.2, 3 ст.653 ЦК України випливає, що домовленість сторін про розірвання угоди не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язання з урахуванням умов договору та структури лізингових платежів.

Зазначений висновок відповідає наведеному в постанові Верховного суду України від 19.12.2011 у справі № 7/114/10.

В постанові Вищого господарського суду України від 14.05.2015 у справі № 910/15049/14 вказано, що судам слід визначити чи можуть бути розглянуті вимоги позивача по відношенню до кожного з відповідачів та встановити обсяг відповідальності кожного з відповідачів, оскільки вимоги позивача грунтуються на договорах, які не визнані недійсними.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2015 у справі № 910/15049/14, суддею прийнято справу № 910/15049/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 01.07.2015.

01.07.2015 позивачем до суду першої інстанції подано заяву про зміну предмету позову (без зміни підстав), у якій позивач просив, керуючись ст.22 ГПК України, стягнути з першого відповідача (як солідарного поручителя третього відповідача) на користь позивача заборгованість за договором фінансового лізингу в сумі 303 321,63 грн.; стягнути з другого відповідача (як солідарного поручителя третього відповідача) на користь позивача заборгованість за договором фінансового лізингу в сумі 303 321,63 грн.; стягнути з третього відповідача на користь плозивача 85 568,19 грн. заборгованості за договором; судові витрати покласти на відповідачів пропорційно до задоволених вимог.

Статтею 22 ГПК України встановлено, що до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

До зазначеної заяви позивача від 01.07.2015 позивачем додано докази надсилання її відповідачам (а.с.92-96, 2т.), вимоги позивача грунтуються на документах, наявних у матеріалах справи.

В протоколі судового засідання від 01.07.2015 у справі № 910/15049/14 зазначено, що через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову.

Отже, позивачем згадана заява подана до початку розгляду господарським судом першої інстанції справи по суті після передачі справи на новий розгляд.

Як роз'яснено в п.3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", із змінами і доповненнями, право позивача про зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Таким чином, заява позивача про зміну предмету позову відповідає вимогам ст.22 ГПК України, тому підлягає задоволенню, а позовні вимоги позивача підлягають розгляду з урахуванням заяви про зміну предмета позову у справі № 910/15049/14.

Як вбачається із описової частини оскаржуваного рішення, у задоволенні заяви позивача про зміну предмету позову (без зміни підстав) судом відмовлено, підстав відмови у задоволенні зазначеної заяви позивача в оскаржуваному рішенні не наведено.

Однак, згідно із ст.22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами і позивач, як вже зазначено, зокрема, має право до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет позову. Також при цьому не порушені права відповідачів, оскільки останні повідомлені про зміну позивачем предмету позову.

Таким чином, судом безпідставно відмовлено у задоволенні заяви позивача про зміну предмету позову, тому, враховуючи, що заява позивача про зміну предмету позову відповідає вимогам ст.22 ГПК України, ця заява позивача приймається апеляційним господарським судом і позовні вимоги розглядаються із врахуванням заяви позивача про зміну предмету позову.

При цьому слід зазначити, що позивач також мав право й звернутися до суду першої інстанції із заявою про уточнення порядку стягнення спірної суми, якою було б змінено порядок стягнення спірних сум, без змінення при цьому ні предмету, ні підстав позову та яка підлягала б прийняттю судом першої інстанції.

Зазначена правова позиція наведена у постанові Вищого господарського суду України від 03.12.2015 у справі № 910/15046/14.

Оскільки постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2015 у справі № 910/15049/14 на новий розгляд до суду першої інстанції була передана справа у частині, окрім позовних вимог про стягнення з третього відповідача на користь позивача заборгованості за договором фінансового лізингу № L1277-10/07 в розмірі 217 753,44 грн., у частині яких провадження у справі було припинено, то на новий розгляд до суду першої інстанції були передані позовні вимоги у частині стягнення з першого, другого відповідачів на користь позивача заборгованості за договором фінансового лізингу в сумі 303 321,63 грн. та про стягнення з третього відповідача заборгованості за договором фінансового лізингу в сумі 85 568,19 грн.

Згідно із ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного заокнодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У матеріалах справи відсутні докази сплати третім відповідачем позивачу лізингових платежів відповідно до договору фінансового лізингу № L1277-10/07 та рахунків-фактур № LС1277-10/07/37-075 від 03.01.2013 та № LС1277-10/07/38-077 від 01.02.2013 на загальну суму 85 568,19 грн., отже, позовні вимоги у цій частині є такими, що відповідають нормам чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Як встановлено статтями 553, 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Як вже зазначалось, позивачем було направлено першому відповідачу листом від 05.05.2014 за № 608-04/2014 вимогу про виконання зобов'язання за договором фінансового лізингу № L1277-10/07 та перерахування позивачу заборгованості, що обліковується за цим договором протягом 3-х днів від дня пред'явлення цієї вимоги, та листом від 05.05.2014 за № 609-04/214 було направлено другому відповідачу вимогу із таким самим змістом.

У матеріалах справи № 910/15049/14 відсутні докази перерахування першим або другим відповідачами заборгованості за договором фінансового лізингу № L1277-10/07 у розмірі 303 321,63 грн. згідно із договором фінансового лізингу № L1277-10/07 та рахунками-фактурами №№ LС1277-10/07/: 32-066, 33-068, 34-069, 35-071, 36-073, 37-075, 38-077.

Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, позовні вимоги позивача до першого відповідача, який є солідарним боржником з третім відповідачем, про стягнення на користь позивача 303 321,63 грн. боргу, позовні вимоги позивача до другого відповідача, який є солідарним боржником з третім відповідачем, про стягнення 303 321,63 грн. боргу на користь позивача, є такими, що відповідають нормам чинного законодавства та грунтуються на матеріалах справи № 910/15049/14.

При цьому слід зазначити про наступне.

Хоча у заяві про зміну предмету позову (без зміни підстав) позивачем і вказано про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу з першого відповідача (як солідарного поручителя третього відповідача); про стягнення заборгованості з другого відповідача (як солідарного поручителя третього відповідача), фактично зміст зазначеної заяви позивача про зміну предмету позову (без зміни підстав), свідчить про зазначення першого відповідача, як солідарного боржника з третім відповідачем та другого відповідача як солідарного боржника з третім відповідачем, що відповідає також змісту ст.ст.553, 554 ЦК України.

У доповненні до апеляційної скарги, поданому 02.11.2015, скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким стягнути з першого відповідача (який є солідарним боржником з третім відповідачем на користь позивача 303 321,63 грн. заборгованості, стягнути з другого відповідача (який є солідарним боржником з третім відповідачем) на користь позивача 303 321,63 грн. заборгованості, стягнути з третього відповідача на користь позивача 85 568,19 грн заборгованості.

Із рішенням суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується, як із таким, що прийняте за неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції повністю і прийняття нового рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Райффайзен ОСОБА_5" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2015 у справі № 910/15049/14 скасувати повністю і прийняти нове рішення.

3. Позовні вимоги ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Райффайзен ОСОБА_5" задовольнити.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Бетон Нова" (84791, Донецька обл., м. Дебальцеве, смт. Миронівський, вул. Совєтська, 42; ідентифікаційний код 32406629) (який є солідарним боржником з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Укрбус) на користь ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Райффайзен ОСОБА_5" (04073, м. Київ, проспект Московський, 9, корп. 5, офіс 101; ідентифікаційний код 34480657) заборгованість за договором фінансового лізингу в сумі 303 321,63 грн., 6 066,43 грн. судового збору та за розгляд апеляційної скарги 6 673,07 грн. судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Централь-Строй" (83023, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Автотранспортників, 4; ідентифікаційний код 32281938) (який є солідарним боржником з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Укрбус") на користь ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Райффайзен ОСОБА_5" (04073, м. Київ, проспект Московський, 9, корп. 5, офіс 101; ідентифікаційний код 34480657) заборгованість за договором фінансового лізингу в сумі 303 321,63 грн., 6 066,43 грн. судового збору та за розгляд апеляційної скарги 6 673,07 грн. судового збору.

6. Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Укрбус" (04119, м. Київ, вул. Якіра, 13-б; ідентифікаційний код 34926028) на користь ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Райффайзен ОСОБА_5" (04073, м. Київ, проспект Московський, 9, корп. 5, офіс 101; ідентифікаційний код 34480657) заборгованість за договором фінансового лізингу в сумі 85 568,19 грн., 1 711,36 грн. судового збору та за розгляд апеляційної скарги 1 882,50 грн. судового збору.

7. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

8. Справу № 910/15049/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 30.12.2015.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Н.Ф. Калатай

ОСОБА_1