Постанова

від 14.05.2015 по справі 910/15049/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року Справа № 910/15049/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівУдовиченка О.С., Міщенка П.К., Погребняка В.Я. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБус"

на постанову та на рішення у справі господарського судуКиївського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 року господарського суду м. Києва від 10.09.2014 року №910/15049/14 м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" до 1. Приватного акціонерного товариства "Бетон Нова" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Централь-Строй", 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБус" простягнення 303 321,63 грн. За участю представників сторін: ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" - Семеняки М.В. та ТОВ "УкрБус"- Купера М.В.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Бетон Нова", товариства з обмеженою відповідальністю "Централь-Строй" та товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбус" про стягнення 303 321,63 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.09.2014 року у справі №910/15049/14 (Суддя - Сташків Р.Б.) позов задоволено частково; вирішено стягнути з відповідачів на користь позивача 85 568, 19 грн. заборгованості, а також стягнути з першого та другого відповідачів 217 753, 44 грн. заборгованості; провадження у справі в частині вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбус" про стягнення 217 753,44 грн. заборгованості припинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 року (Головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.) апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Бетон Нова" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2014 року у справі №910/15049/14 - без змін.

Не погодившись із судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "УкрБус" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 року та рішення господарського суду м. Києва від 10.09.2014 року у справі №910/15049/14 та прийняти нове рішення, яким провадження у справі №910/15049/14 в частині стягнення з ТОВ "УкрБус" на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" заборгованість за договором фінансового лізингу припинити, в іншій частині позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій ст. ст. 43, 64, 87 ГПК України, ст. ст. 554, Цивільного кодексу України.

Заявником касаційної скарги зазначено, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності належним чином повідомлених ПрАТ "Бета Нова" та ТОВ "Централь - Строй", на що суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги.

Крім того, заявник вважає, що оскільки між позивачем та Відповідачем 1 та Відповідачем 2 було укладено два різних, але подібних між собою договори поруки, то поручителі не несуть солідарної відповідальності один перед одним, а кредитор, у даному випадку, має право вимагати виконання договору до кожного з поручителів окремо.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, офіційним місцезнаходженням ТОВ "Централь-Строй" є місто Донецьк, ПрАТ "Бетон Нова" Донецька область.

Особливості повідомлення осіб, які знаходяться на зазначених територіях визначено Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 12.09.2014 року N 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", з урахуванням змін і доповнень.

Згідно п. 6 зазначеного Листа учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов:

- якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін;

- у разі коли учасник судового процесу не значиться у згаданому реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву пов'язано з його діяльністю);

- якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо);

- за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Апеляційним господарським судом встановлено, що всі ухвали суду надіслані першому та другому відповідачам повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, проте, інформація про час і місце судових засідань розміщувалась на сторінці Київського апеляційного господарського суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет ( www.court.gov.ua/sudy/), що підтверджується роздруківками з мережі Інтернет, на яких розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначено дати розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також його підпис.

Отже, доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення учасників судового процесу, які знаходяться на території проведення АТО відхиляються колегією суддів, оскільки спростовані під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.

Разом з тим, судами встановлено, що між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль", як лізингодавцем та ТОВ "Укрбус", як лізингоодержувачем 31.10.2007 року укладено договір фінансового лізингу № L1277-10/07, відповідно до умов якого, лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначено в Специфікації (додатки № 2 до цього договору), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору (пункт 1 договору).

Згідно з пунктами 4.1, 4.6 договору лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію лізингодавця. До складу комісії в повному обсязі включаються винагорода лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання предмета лізингу за договором купівлі-продажу та витрати лізингодавця, які виникли в період дії цього договору та пов'язані з ним.

Відповідно до пунктів 4.7 договору фінансового лізингу, оплата всіх лізингових платежів здійснюється лізингоодержувачем в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця.

Пунктом 4.9 договору фінансового лізингу передбачено, що всі визначені цим розділом лізингові платежі, за виключенням компенсації відсотків за фінансування придбання предмета лізингу, лізингоодержувач сплачує за правилами, наведеними в графіку.

Відповідно до умов договору фінансового лізингу № L1277-10/07 від 31.10.2007, вартість предмета лізингу склала 1015665,00 грн. з ПДВ (пункт 3.1. договору).

Додатком № 1 "Графік платежів" до зазначеного договору передбачено:

- аванс вартості предмета лізингу - 304699,50 грн.;

- адміністративна комісія - 10156,65 грн.;

- поточні лізингові платежі (за період у 60 місяців, починаючи з календарного місяця, що слідує за місяцем, в якому предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу за актом приймання-передачі, як це визначено пунктом 5.4. додатку № 4 до договору фінансового лізингу "Загальні умови фінансового лізингу") у загальному розмірі 920662,53 грн., з яких 700808,85 грн. - погашення вартості предмету лізингу, 219853,68 грн. - комісія.

У відповідності до Загальних умов фінансового лізингу (Додаток №4 до Договору) Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. При чому, у разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до Лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно. В цьому випадку Лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця (п. 5.3 Загальних умов).

Згідно п. 5.4 Загальних умов, Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу, яким вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому Предмет лізингу був переданий Лізингоодержувачу за Актом приймання-передачі. Зазначені у Графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу в прямому порядку.

З метою забезпечення виконання зобов'язань товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбус" за вищезазначеним договором фінансового лізингу між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець), ПрАТ "Бетон Нова" та ТОВ "Централь-Строй" (поручителі) укладено договори поруки від 31.10.2007 року.

Відповідно до пункту 1.2 зазначених договорів поруки, поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед лізингодавцем відповідати по зобов'язанням лізингоодержувача, які виникають за договором лізингу, включаючи, але не обмежуючись наступним: сплатити лізингові та всі інші платежі на умовах договору лізингу, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених договором лізингу, а також виконати інші умови договору лізингу в повному обсязі.

Пунктом 1.4.1 договорів поруки встановлено, що поручитель ознайомлений з положеннями договору лізингу, цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за борговими зобов'язаннями. Будь-яке посилання в тексті цього договору на положення лізингового договору є достатнім для виявлення волі кожної сторони щодо змісту такого посилання.

Третім відповідачем умови договору лізингу в частині здійснення лізингових платежів виконувались неналежним чином у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість на загальну суму 303 321,63 грн.

Так, виставлені третьому відповідачу наступні рахунки-фактури № LC1277-10/07/32-066, № LC1277-10/07/33-068, № LC1277-10/07/34-069, № LC1277-10/07/35-071, № LC1277-10/07/36-073, № LC1277-10/07/37-075 та № LC1277-10/07/38-077 залишились останнім не оплаченими.

Враховуючи невиконання лізінгоодержувачем зобов'язань за договором позивач звернувся до поручителів з вимогами № 608-04/2014 від 05.05.2014 та № 609-04/2014 і № 610-04/2014 від 05.05.2014 року про сплату вказаної заборгованості.

Зазначені вимоги поручителями було отримано (т.1, а.с. 60-61, 66-69), проте залишено без задоволення.

Невиконання відповідачами своїх зобов'язань стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення з відповідачів заборгованості в сумі 303 321,63 грн.

Судами встановлено, що факт невиконання третім відповідачем зобов'язань зі сплати лізингових платежів підтверджується матеріалами справи та не спростовується самим лізінгоодержувачем.

Проте, припиняючи провадження у справі в частині вимог до ТОВ "Укрбус" про стягнення 217 753,44 грн. заборгованості, суди встановили таке.

Господарським судом міста Києва було 24.12.2012 року порушено провадження у справі № 5011-44/18705-2012 про банкрутство ТОВ "Укрбус" (Лізингоодержувач).

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", позивач звернувся з кредиторською заявою до третього відповідача у межах вказаної справи про банкрутство, та ухвалою від 22.05.2013 року позивача було визнано конкурсним кредитором, зокрема на суму 1293689 грн. 69 коп., в яку і входить частина позовних вимог, що є спірною в межах даної справи, в розмірі 217753,44 грн.

Отже, щодо позовних вимог в розмірі 217753,44 грн., які входять у суму 303321,63 грн., заявлених позовних вимог позивачем до третього відповідача у даній справі, є судове рішення (ухвала попереднього засідання господарського суду міста Києва від 22.05.2013 у справі № 5011-44/18705-2012).

У пункті 55 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" зазначено, що у разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали суду про порушення справи про банкрутство за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку із встановленими обставинами, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновком попередніх судових інстанцій про те, що в частині позовних вимог у розмірі 217753,44 грн., заявлених до стягнення у даній справі до третього відповідача, позовне провадження підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вже є судове рішення ухвалене за результатом розгляду конкурсних вимог у справі про банкрутство.

Також, встановлено, що після порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Укрбус" позивачем було донараховано 85568,19 грн. обумовлених Договором лізингу платежів, які відповідачами, також, не погашені.

Отже, оскільки на суму 85 568,19 грн. позивач є поточним кредитором стосовно третього відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що позовні вимоги на вказану суму - 85568,19 грн. підлягають задоволенню до всіх відповідачів, а вказана сума стягненню солідарно.

Проте, колегія суддів вищого господарського суду України вважає висновок судів у цій частині передчасним, з огляду на таке.

Згідно з абз. 4 ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури кредитори з поточними вимогами до боржника повинні звертатися з такими вимогами до останнього в межах провадження у справі про банкрутство незалежно від того, чи розглянуті відповідні вимоги у позовному провадженні.

З врахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення щодо поточної вимоги, не перевірили інформацію щодо здійснення провадження у справі № 5011-44/18705-2012 про банкрутство ТОВ "Укрбус" станом на момент звернення до суду із вказаним позовом - 21.07.2014, а тому в цій частині рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа в цій частині - передачі на новий розгляд.

В частині позовних вимог про солідарне стягнення з ПАТ "Бетон Нова" та ТОВ "Централь-Строй" на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" заборгованості за договором фінансового лізингу № L1277-10/07 від 31.10.2007 в розмірі 217 753, 44 грн. місцевим господарським судом, з яким погодився суд апеляційної інстанції, позов задоволено.

Рішення судів в цій частині мотивоване тим, що між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" та ПАТ "Бетон Нова" та ТОВ "Централь-Строй були укладені договори поруки, з метою забезпечення виконання зобов'язань лізингоодержувача за договором фінансового лізингу, у зв'язку з чим ПАТ "Бетон Нова" та ТОВ "Централь-Строй" несуть солідарний обов'язок боржників перед позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ч. 3 ст. 553 ЦК України).

Згідно із ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, статтею 554 ЦК України передбачено солідарну відповідальність боржника і поручителя за договором поруки, а не декількох поручителів за різними договорами поруки, оскільки поручителі за різними договорами поруки не несуть солідарної відповідальності один перед одним (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 919/699/13).

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" заявлена до поручителів - ПАТ "Бетон Нова" та ТОВ "Централь-Строй" та одночасно до боржника - ТОВ "Укрбус" про солідарне стягнення заборгованості. Підставою позову є наявність заборгованості ТОВ "Укрбус" за договором фінансового лізингу № L1277-10/07 від 31.10.2007, а також виникнення солідарної відповідальності ПАТ "Бетон Нова" з ТОВ "Укрбус" та ТОВ "Централь-Строй" з ТОВ "Укрбус" за договорами поруки.

Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст.ст. 553, 554 ЦК України.

У п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 № 6 зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні, зокрема того, яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

З огляду на викладене, суд в межах заявлених підстав та предмету позову повинен визначити та правильно застосувати відповідну норму матеріального права, яка регулює спірні правовідносини.

Отже, суди попередніх інстанцій, зробили помилковий висновок про те що ПАТ "Бетон Нова" та ТОВ "Централь-Строй" є солідарними боржниками між собою.

Однак, оскільки кожен з поручителів є солідарним боржником разом з ТОВ "Укрбус" (до якого також було заявлено позовні вимоги), судам слід визначити чи можуть бути розглянуті вимоги позивача по відношенню до кожного з відповідачів та встановити обсяг відповідальності кожного з відповідачів, оскільки вимоги позивача ґрунтуються на договорах, які не визнані недійсними.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення та постанова в цій частині також підлягають скасуванню, а справа в цій частині - передачі на новий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 111 10 ГПК України).

Таким чином, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій в частині припинення провадження у справі щодо позовної вимоги ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" до ТОВ "Укрбус" про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу в розмірі 217 753, 44 грн. прийняті на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають встановленим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень в цій частині.

Відповідно до п. 3 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди в іншій частині позовних вимог припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень в цій частині, та передання справи в зазначеній частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбус" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 року у справі №910/15049/14 в частині припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБус" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" заборгованості за договором фінансового лізингу № L1277-10/07 в розмірі 217 753,44 грн. залишити без змін.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 року у справі №910/15049/14 в іншій частині скасувати.

Справу у скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий Удовиченко О.С.

Судді: Міщенко П.К.

Погребняк В.Я.