Постанова

від 19.02.2015 по справі 808/9320/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року 09 год. 35 хв.Справа № 808/9320/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Філоненко Ю.М.; представників позивача - Дейгіна Г.Б. (наказ від 12 жовтня 2012 року №127) та адвоката ОСОБА_2 (договір про надання правової допомоги від 10 січня 2015 року); представника відповідача - Лабура М.Г. (довіреність від 14 січня 2015 року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Сторно» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Сторно» (далі іменується - позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.12.2014 №00026308262211 та №00026408262211.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення суперечать приписам частини 3 статті 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилається на безпідставність висновків Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з контрагентами ПП «Виробничо-комерційна фірма «Експостач», ТОВ «Клинкор», ТОВ «Градієнт ТЕК», ПП «Полтава-проект-монтаж», ПФ «Каскад ТСВ», ТОВ «Вельф Дім», оскільки за даними операціями товар був поставлений, послуги надані, оплату здійснено в повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій, товар використовується в межах господарської діяльності платника податків.

Ухвалою судді від 21.01.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання, призначене на 19.02.2015, прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

До суду також прибув представник відповідача, заперечив проти позову, та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 19.02.2015.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство «Сторно» пройшло процедуру державної реєстрації, а відтак набуло правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 №755-IV (далі іменується - Закон України №755-IV); перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (статті 63, 64 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі іменується - ПК України)); та зареєстрований за юридичною/податковою адресою: 69002, Запорізька область, місто Запоріжжя, Жовтневий район, вулиця Костянтина Великого, будинок в„–8А, квартира в„–5 (стаття 45 ПК України, статті 1, 17, 18 Закону України №755-IV).

На підставі наказу від 21.11.2014 №759 (а.с. 98) та повідомлення від 21.11.2014 №265 (а.с. 99), фахівцями Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Сторно», за результатами якої складено Акт «Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Сторно» (код за ЄДРПОУ 22124599) з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Виробничо-комерційна фірма «Експостач» (код ЄДРПОУ 32466363) у січні 2014 року, ТОВ «Клинкор» (код ЄДРПОУ 38790596) у листопаді 2013 року, грудні 2013 року, січні 2014 року, ТОВ «Градієнт ТЕК» (код ЄДРПОУ 36095668) у січні 2013 року, ПП «Полтава-проект-монтаж» (код ЄДРПОУ 35295110) у лютому 2013 року, березні 2013 року, ПФ «Каскад ТСВ» (код ЄДРПОУ 25609699) у березні 2014 року, квітні 2014 року, ТОВ «Вельф Дім» (код ЄДРПОУ 38970311) у липні 2014 року та включення до складу витрат до декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік та 2013 рік» від 26.11.2014 №102/08-26-22-11/22124599 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 6).

На підставі Акта перевірки фіскальним органом винесені податкові повідомлення-рішення від 08.12.2014 №00026408262211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватного підприємства на 58623 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем - 39082 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 19541 грн. 00 коп. (а.с. 22); та від 08.12.2014 №00026308262211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 89989 грн. 50 коп., в тому числі: за основним платежем - 59993 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 29996 грн. 50 коп. (а.с. 20).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень, а також суджень, відображених контролюючим органом в Акті перевірки від 26.11.2014 №102/08-26-22-11/22124599, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено порушення платником податків пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток у сумі 39082 грн. 00 коп., в тому числі: I квартал 2012 року - 14420 грн. 00 коп., 2013 рік - 24662 грн. 00 коп.; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, внаслідок чого платником податків занижено суму податку на додану вартість на 59993 грн. 00 коп., в тому числі: за січень 2012 року - 7350 грн. 00 коп., за лютий 2012 року - 6383 грн. 33 коп., за січень 2013 - 1450 грн. 00 коп., за лютий 2013 року - 5000 грн. 00 коп., за березень 2013 року - 5860 грн. 00 коп.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 08.12.2014 №00026408262211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватного підприємства на 58623 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем - 39082 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 19541 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

В розділі 3.1.1 «Дохід» Акта перевірки вказано, що відповідно до інформації баз даних Міндоходів України, податкової звітності та інших джерел інформації, отриманих в ході перевірки, встановлено укладення правочинів та проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій щодо отримання податкової вигоди, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту з ПДВ та витрат. Аналізом матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших наявних документів, встановлено, що в перевіряємому періоді підприємство декларувало доходи, отримані від надання послуг. При цьому, формування податкового кредиту здійснювалося за рахунок операцій, які не мали реального характеру.

Розділ 3.1.2 «Вирати» Акта перевірки містить посилання на те, що у ході перевірки встановлено наявність взаємовідносин позивача з ПП «Виробничо-комерційна фірма «Експостач» у січні та лютому 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП «Виробничо-комерційна фірма «Експостач» письмовий договір не укладався. Взаємовідносини оформлено Актами приймання-передачі робіт (надання послуг) від 29.02.2012 №000001007 на суму у розмірі 38300 грн. 67 коп. (а.с. 31) та від 31.01.2012 №000000184 на суму у розмірі 44100 грн. 00 коп. (а.с. 32) - інформаційно-консультаційні послуги по налаштуванню програм «1С Підприємство 8.0». Розрахунки між сторонами правочину здійснювались у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень від 31.01.2012 та 29.02.2012. За даними операціями позивачем включено до складу витрат за I квартал 2012 року суму у розмірі 68667 грн. 00 коп. Суду також надані рахунки-фактури від 01.02.2012 та від 03.01.2012 (а.с. 37, 38), та податкові накладні від 29.02.2012 №167 на суму у розмірі 38300 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 6383 грн. 33 коп. (а.с. 43), та від 31.01.2012 №184 на суму у розмірі 44100 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 7350 грн. 00 коп. (а.с. 44); Реєстр виданих та отриманих податкових накладних - «Розділ II Отримані податкові накладні» - 31.01.2012 - ПП «ВКФ «Експостач» на суму у розмірі 44100 грн. 00 коп. (а.с. 49 зворотній бік), та «Розділ II Отримані податкові накладні» - 29.02.2012 - ПП «ВКФ «Експостач» на суму у розмірі 38300 грн. 00 коп. (а.с. 113).

Також встановлено факт взаємовідносин позивача з ТОВ «Клинкор» у листопаді та грудні 2013 року. Письмовий договір між сторонами правочину не укладався. На виконання договірних обов'язків між позивачем та ТОВ «Клинкор» оформлені Акти від 28.11.2013 №КЛ-0000425 на суму у розмірі 35400 грн. 00 коп., від 26.12.2013 №КЛ-0000655 на суму у розмірі 46500 грн. 00 коп. - інформаційно-консультаційні послуги по налаштуванню програм «1С Підприємство 8.0». Розрахунки здійснені у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень від 28.11.2013 на суму у розмірі 35400 грн. 00 коп., та від 26.12.2013 на суму у розмірі 46500 грн. 00 коп. Суми за операціями з ТОВ «Клинкор» включені позивачем до складу витрат. Відповідно до Реєстру «Розділ II Отримані податкові накладні» між сторонами правочину оформлені податкові накладні від 28.11.2013 на суму у розмірі 35400 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 5900 грн. 00 коп. (а.с. 119), від 26.12.2013 на суму у розмірі 46500 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 7750 грн. 00 коп. (а.с. 120).

Встановлено також обставини щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Градієнт ТЕК» у січні 2013 року. Операція оформлена Актом від 31.01.2013 №Г-00000160 (а.с. 28) на суму у розмірі 8700 грн. 00 коп. - інформаційно-консультаційні послуги по налаштуванню програм «1С Підприємство 8.0». Розрахунки здійснені відповідно до платіжного доручення від 31.01.2013 на суму у розмірі 8700 грн. 00 коп. Сума за даною операцією віднесена позивачем до складу витрат за звітний період. Суду надані рахунок-фактура від 07.01.2013 №Г-07/01 (а.с. 34) на суму у розмірі 8700 грн. 00 коп.; податкова накладна від 31.01.2013 №161 (а.с. 40) на суму у розмірі 8700 грн.00 коп., в тому числі ПДВ - 1450 грн. 00 коп.; Реєстр виданих та отриманих податкових накладних - «Розділ II Отримані податкові накладні» - 31.01.2013 - сума 8700 грн. 00 коп. (а.с. 51 зворотній бік).

Позивач також мав взаємовідносини з ПП «Полтава-проект-монтаж» (код ЄДРПОУ 35295110) у лютому 2013 року, березні 2013 року, без укладання письмового договору. За операціями оформлені Акти приймання-передачі робіт (надання послуг) від 28.02.2013 №ПП-0000406 на суму у розмірі 30000 грн. 00 коп., та від 29.03.2013 №ПП-0000429 на суму у розмірі 35160 грн. 00 коп. - інформаційно-консультаційні послуги по налаштуванню програм «1С Підприємство 8.0». (а.с. 29, 30). Розрахунки здійснені у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень від 28.02.2013 на суму у розмірі 30000 грн. 00 коп., та від 29.03.2013 на суму у розмірі 35160 грн. 00 коп. Суми за даними операціями включено позивачем до складу витрат за звітні періоди. Суду надані позивачем рахунки-фактури від 01.02.2013 №ПП-02/13 та від 01.03.2013 №ПП-03/13 (а.с. 35, 36); податкова накладна від 28.02.2013 №406 на суму у розмірі 30000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 5000 грн. 00 коп. (а.с. 41); податкова накладна від 29.03.2013 №429 на суму у розмірі 35160 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 5860 грн. 00 коп. (а.с. 42); Реєстр виданих та отриманих податкових накладних - «Розділ II Отримані податкові накладні» - 28.02.2013 - сума 30000 грн. 00 коп. (а.с. 52 зворотній бік), та «Розділ II Отримані податкові накладні» - 29.03.2013 - сума 35160 грн. 00 коп. (а.с. 53 зворотній бік).

В Акті перевірки зазначено про встановлення факту наявності взаємовідносин позивача з ПФ «Каскад ТСВ» у березні та квітні 2014 року, без укладання письмового договору. Операції оформлені Актами від 28.03.2014 №К-00000369 на суму у розмірі 31200 грн. 00 коп., та від 28.04.2014 №К-00000726 на суму у розмірі 39600 грн. 00 коп. - інформаційно-консультаційні послуги по налаштуванню програм «1С Підприємство 8.0». Розрахунки здійснені у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень від 28.03.2014 на суму у розмірі 31200 грн. 00 коп., та від 28.04.2014 на суму у розмірі 39600 грн. 00 коп. Суду надані рахунок-фактура від 02.04.2014 №К-04/02-1 на суму в розмірі 39600 грн. 00 коп. - інформаційно-консультаційні послуги по налаштуванню програм «1С Підприємство 8.0»; податкова накладна від 28.04.2014 №112 (а.с. 39) на суму в розмірі 39600 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 6600 грн. 000 коп.; Реєстр виданих та отриманих податкових накладних - «Розділ II Отримані податкові накладні» - 28.03.2014 - сума 31200 грн. 00 коп., та від 28.04.2014 - сума 39600 грн. 00 коп. (а.с. 123, 124 зворотній бік).

Також позивачем оформлено операції з контрагентом ТОВ «Вельф Дім», відповідно до Акту приймання-передачі робіт (надання послуг) від 31.07.2014 на суму у розмірі 22200 грн. 00 коп. - інформаційно-консультаційні послуги по налаштуванню програм «1С Підприємство 8.0». Розрахунки здійснені у безготівковій формі відповідно до платіжного доручення від 31.07.2014 (а.с. 134). Суми за даними операціями включені позивачем до складу витрат за звітний період. Відповідно до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних - «Розділ II Отримані податкові накладні» між сторонами правочину оформлена податкова накладна від 31.07.2014 на суму у розмірі 22200 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 3700 грн. 00 коп. (а.с. 127).

Як зазначалось вище, усі правочини позивача з контрагентами укладені без оформлення письмових договорів, що не суперечить нормам статей 202, 203, 205, 206 Цивільного кодексу України №435-IV від 16.01.2003 (далі іменується - ЦК України).

Специфікою надання вказаних вище послуг за описаними правочинами, що фактично являється постачанням програмного продукту, є те, що питання транспортування (руху товару) не підлягає дослідженню. Даний програмний продукт передавався позивачу електронним зв'язком у вигляді файлу. При чому, під час перевірки фіскальним органом не перевірявся факт наявності такого програмного забезпечення безпосередньо на ПК.

Факт здійснення господарських операцій підтверджено первинними документами, оприбуткуванням в бухгалтерському обліку, відображенням господарських операцій в податковому обліку з подальшим використанням в господарській діяльності (види діяльності платника податків: 32.01 Комп'ютерне програмування, 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем, 46.51 Оптова торгівля комп'ютерними, периферійним і програмним забезпеченням, 62.02 Консультування з питань інформатизації).

Оцінивши вказані вище правочини за правилами статті 86 КАС України, суд відзначає, що вони укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, не суперечать закону, їх предметами є речі (послуги), що не обмежені в цивільному обороті, а сторони мали правовий статус платників ПДВ.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі іменується - Закон України №996-XIV) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2.2 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 №88 (далі іменується - Положення №88) визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Наявні у матеріалах справи первинні документи (стаття 1 Закону України №996-XIV; пункт 2.1 Положення №88), визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених господарських операцій (стаття 1 Закону України №996-XIV; абзац 2 пункту 2.1 Положення №88) між позивачем та його контрагентами.

За приписами пункту 138.1 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ.

В силу вимог пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 139.1 статті 139 ПК України встановлює вичерпний перелік витрат платника податку, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Серед таких обмежень витрати на придбання м'яса курки та її частин, які були виключенні відповідачем зі складу витрат позивача, відсутні. Крім того, відповідно до пункту 140.5 статті 140 ПК України, встановлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Відповідно до вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, формування показників податкової звітності з податку на прибуток підприємства здійснено на підставі первинних документів, оформлених по реально здійсненним господарським операціям, а відтак спірне податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи підприємства є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 08.12.2014 №00026308262211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 89989 грн. 50 коп., в тому числі: за основним платежем - 59993 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 29996 грн. 50 коп., суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.4 статті 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що факти здійснення господарських операцій повністю підтверджені первинними документами, оприбуткуванням в бухгалтерському обліку, відображенням господарських операцій в податковому обліку з подальшим використанням в господарській діяльності, понесенням витрат на придбання товару (послуг). А відтак, віднесення платником податків сум ПДВ до податкового кредиту у перевіряємому періоді є правомірним та обґрунтованим.

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що джерелом встановлення обставин та висновків про безтоварність господарських операцій були акти перевірок контрагентів позивача, в яких контролюючими органами зроблено висновки про те, що підтвердити реальність здійснення господарських операцій неможливо.

На переконання суду посилання фіскального органу на висновки інших актів перевірок є недопустимим, з огляду на наступне.

Наведені посилання в Акті перевірки не являються підтвердженням факту порушення позивачем норм податкового законодавства та не можуть застосовуватись контролюючим органом як обставина, яка підтверджує наявність можливих порушень.

Акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Тобто, акт перевірки повинен не тільки фіксувати, а й містити змістовний опис порушень платником податку норм податкового законодавства, а також посилання на досліджені під час перевірки первинні документи, які засвідчують факти та обставини виявлених порушень.

Суд зазначає, що платник податків не може нести відповідальності за дії контрагентів при відсутності його вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (стаття 8 Конституції України №254к/96-ВР від 28.06.1996), індивідуалізації відповідальності (стаття 61 Конституції України №254к/96-ВР від 28.06.1996). Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності полягає в тому, що якщо контрагент платника податків не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це не може бути підставою для настання негативних наслідків для самого платника податків.

Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права.

Відповідно до частини 2 статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, при вирішенні спорів з податковими органами застосуванню підлягають висновки рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Аналогічні висновки Європейського Суду з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії.

Також, у справі «Інтерсплав» проти України» (2007 рік, заява № 803/02), Суд, у п. 38 рішення зазначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання».

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників. Відповідно, Суд констатував факт порушення статті 1 Протоколу №1, якою гарантується право на мирне володіння майном. Право на податковий кредит фактично прирівнюється до права власності на майно платника податків, відшкодування якого останній правомірно очікує від податкового органу.

На переконання суду посилання контролюючим органом на висновки інших актів перевірки (актів звірки, довідок) є недопустимим.

Окрім того, суд критично оцінює доводи контролюючого органу щодо нереальності здійснення господарських операцій через наявність досудових розслідувань у кримінальних справах за деякими контрагентами, оскільки на момент проведення перевірки та станом на дату розгляду справи, будь-які рішення у цих справах відсутні (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами, що набрали законної сили).

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 08 грудня 2014 року №00026308262211 та №00026408262211.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Сторно» (код ЄДРПОУ 22124599) суму судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 (сімдесят) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови, складної у повному обсязі, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) К.М. Недашківська

Суддя К.М. Недашківська

Постанова не набрала законної сили.