Рішення

від 22.12.2008 по справі 2-1849/08

СТАРОМІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ВІННИЦІ

Справа № 2-1849/08

           Справа № 2-1849/08

                            РІШЕННЯ

                                       І М Е Н

Е М   У К Р А Ї Н И

22

грудня 2008 року                                                   

м.Вінниця

Староміський

районний суд м. Вінниці в складі:

головуючого,

судді                           Сілакова

С.М.

при

секретарі                                

Нурієвій А.О.,

представників

позивача ОСОБА_1 О.Х.,ОСОБА_2.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом

ОСОБА_3до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на 20/100 земельної

ділянки по АДРЕСА_1, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки

НОМЕР_2 від 12.04.2007 р., визнання недійсним державного акту на право

власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1від 04.07.2007 р.

                      в с т а н о в и в:

ОСОБА_324.11.2008 р.

звернулася  до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на

20/100 земельної ділянки, в якому просила суд визнати право власності на 20/100

земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1, визнати недійсним договір

дарування земельної ділянки НОМЕР_2 від 12.04.2007 р., визнати недійсним державний

акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1від 04.07.2007 р.

Позовні

вимоги мотивувала тим, що на даний момент ОСОБА_5 згідно державного акту на право

власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1виданого на підставі договору

дарування земельної ділянки від 12.04.2007 року НОМЕР_2 незаконно володіє

спірною земельною ділянкою, частка якої повинна належати ОСОБА_3., тому даний

державний акт на право власності на земельну ділянку, так само як і договір

дарування на підставі якого він був виданий підлягають визнанню недійсними в

судовому порядку. Оскільки між позивачем та відповідачем ОСОБА_4. існувала

домовленість про поділ домоволодіння, яке було знесене за заявою ОСОБА_4.

26.01.2007 р., то позивач вважає, що стан, який існував до незаконного знесення

будинку без згоди співвласника, яким являласьОСОБА_3. згідно ч.4 ст. 120 ЗК

України передбачав виникнення у неї відповідного права власності на 20/100

спірної земельної ділянки.    

В судовому засіданні представники

позивача позовні вимоги за позовом підтримали за обставин, викладених в

позовній заяві. Просили позов задоволити.

Відповідачі в судове засідання не

з'явилися, хоча про час, день та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно

та належним чином.

Від відповідачів надійшли письмові

заяви про те, що на день розгляду справи вони перебуватимуть за межами України,

але дані обставини не можуть бути визнанні судом поважними для відкладення

розгляду справи, оскільки з документів наданих відповідачами не вбачається

того, що вони залишили територію України. Згідно положень ст.ст.169, 224-226

ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідачів та

ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, та зважаючи на

те, що представники позивача не заперечують проти такого вирішення справи.

Суд, вислухавши пояснення

представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов

підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що земельна

ділянка по АДРЕСА_1належить ОСОБА_5на підставі державного акту на право власності

на земельну ділянку серія НОМЕР_1виданого на підставі договору дарування

земельної ділянки від 12.04.2007 року НОМЕР_2.

Як вбачається з матеріалів справи

спірна земельна ділянка знаходиться за адресою АДРЕСА_2, а неАДРЕСА_1, про що

свідчить довідка управління містобудування і архітектури в м. Вінниці

НОМЕР_3від 04.12.2007 р. Згідно цієї довідки на підставі рішення виконкому

міської ради від 04.06.1987 р. № 200 садибі АДРЕСА_1 присвоєна поштова адреса:

житловий будинок АДРЕСА_2.

ОСОБА_4. отримала дану земельну

ділянку у власність на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської

ради від 29.11.2001 року № 2093, яку згодом подарувала ОСОБА_5. згідно договору

дарування від 12.04.2007 зареєстрованого в реєстрі за НОМЕР_2 р. посвідченого

приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6.

Згідно біржового контракту № 134 від

08.05.1997 р. про купівлю-продаж частини домоволодіння укладеного між ОСОБА_3

таОСОБА_7. вона продала 80/100 частин домоволодіння. Згодом на підставі свідоцтва

про право на спадщину від 06.04.2000 р. власницею частки стала ОСОБА_8., яка

відчужила її ОСОБА_4. згідно договору купівлі-продажу від 18.08.2000 р.

Як вбачається з ухвали Апеляційного

суду Вінницької області від 01.04.2008 р. дійсно 80/100 частин домоволодіння

закріплювалось за ОСОБА_4., за ОСОБА_3 20/100. Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України

обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або

адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді

інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої

встановлено ці обставини.

За заявою ОСОБА_4. від 09.01.2007 р.

будинок по вул.АДРЕСА_1 (87) 26.01.2007 р. був знесений (згідно

інвентаризаційної справи № 6150 станом на 2006 р.).

Суд критично ставиться до наданих

відповідачами в своїх запереченнях відомостей та доданих до них документах,

оскільки вони не стосуються предмету спору.

Норми п. г, ч. 1 ст. 87 ЗК України

визначають, що підставою виникнення права спільної часткової власності на

земельну ділянку є рішення суду.

У ч.3 ст. 152 ЗК України зазначено,

що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється

також шляхом визнання прав, та визнання угоди недійсною.

Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦПК України

якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або

інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених

законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний

правочин).

Отже, суд вважає, що з огляду на дані

обставини стан який існував до знесення будинку передбачав виникнення у

ОСОБА_3права на 20/100 спірної земельної ділянки.

На підставі

зазначеного та керуючись ст.ст.87,152 ЗК України, ст.215 <nau://ukr/435-15|st391> ЦК України, ст.ст.10, 11, 60,  61, 169, 208, 209, 213, 214, 215, 224, 225,

226 ЦПК України суд -

в и р і ш и в :

         Позов задоволити.

         Визнати недійсним договір

дарування земельної ділянки від 12 квітня 2007 року НОМЕР_2 укладеного між

ОСОБА_4 та ОСОБА_5, площею 0,0241 га розташованої по вулиці АДРЕСА_1

         Визнати недійсним Державний

акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1від 04 липня 2007 року

виданого на ім»я ОСОБА_5, розташованої по вулиціАДРЕСА_1площею 0,0241 га.

         Визнати за ОСОБА_3 право власності

на 20/100 частин земельної ділянки, розташованої по вулиці АДРЕСА_1  

Заяву про перегляд заочного рішення суду може бути подано протягом

десяти днів з дня отримання його копії суду, який постановив заочне рішення.

Заяву про апеляційне оскарження

рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення

суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після

подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та

апеляційна скарга подаються апеляційному суду Вінницької області через

Староміський районний суд м.Вінниці.

Суддя: