Ухвала

від 17.02.2015 по справі 825/703/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2015 року м. Київ К/800/33228/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Сімаков С. Г. Бисикало Т. А. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову та ухвалуЧернігівського окружного адміністративного суду від 25.03.2014 року Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року у справі№ 825/703/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КБГ ФУДС Ніжин» доНіжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

В С Т А Н О В И В:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.03.2014 року у справі № 825/703/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 06.02.2014 року № 0000172200.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 274, 288, Податкового кодексу України, ст. ст. 72, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КБГ ФУДС Ніжин» з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні сум податкових зобов'язань з орендної плати за землю за період з 01.01.2013 року по 30.11.2013 року складено акт від 22.01.2014 року № 1018/22/33965527, яким зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 288 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачем занижено орендну плату за землю за 11 місяців 2013 року на суму 152 153,87 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.02.2014 року № 0000172200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб в розмірі 228 230,81 грн., в т.ч. за основним платежем - 152 153,87 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 76 076,94 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що на момент проведення перевірки в договір оренди не було внесено змін щодо розміру нормативної грошової оцінки, а тому відповідачем протиправно визначено орендну плату за землю з урахуванням грошової оцінки, яка введена в дію лише з 01.01.2011 року. Посилання податкового органу на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.10.2013 року, яким зобов'язано позивача внести зміни в п. 5 договору оренди земельної ділянки, укладеного між Ніжинською міською радою та ТОВ «КБГ ФУДС Ніжин» щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відхилено судами, оскільки воно набрало законної сили 11.12.2013 року, тоді як перевірка проводилась за період з 01.01.2013 року по 30.11.2013 року.

Колегія суддів вважає такий висновок передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ «КБГ ФУДС Ніжин» (орендар) та Ніжинською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди землі від 20.02.2006 року, зареєстрований у Ніжинському міському відділі Чернігівської регіональної філії державного підприємства «Центр державного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.02.2006 року № 434.

Відповідно до п. 2 та п. 5 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 8,5820 га, в тому числі 1,2047 га - під будівлями, 7,3773 га - господарчий двір. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 6 865 545,00 грн.

Дію договору оренди землі від 20.02.2006 року № 434 продовжено терміном на 49 років.

Позивачем подано до податкового органу звітну податкову декларацію з плати за землю (орендна плата) за 2013 рік від 19.02.2013 року № 9007685789, в якій визначено річну суму земельного податку, яка підлягає сплаті за даними платника, у розмірі 258 307,98 грн. (січень-червень в сумі 21 525,67 грн., липень-грудень в сумі 21 525,66 грн.).

Крім того, позивачем подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (орендна плата) за 2013 рік від 01.04.2013 року № 9016929078, разом з додатком № 1 до неї «Відомості про наявність земельних ділянок» від 01.04.2013 року № 9016029079, у зв'язку з технічною помилкою.

Розмір орендної плати на 2013 рік, обчислений ТОВ «КБГ ФУДС Ніжин», складає 258 307,98 грн. При його визначені позивач виходив з грошової оцінки в розмірі 6 865 545,00 грн., відповідних індексів інфляцій та трикратного розміру земельного податку.

Стверджуючи про відсутність підстав для донарахування товариству орендної плати, суди першої та апеляційної інстанції стверджують, що відповідачем неправомірно використана збільшена грошова оцінка земельної ділянки, що затверджена та введена в дію з 01.01.2011 року рішенням п'ятої сесії шостого скликання Ніжинської міської ради від 29.12.2010 року № 6-V/2010, тобто без внесення змін до укладеного договору оренди землі від 20.02.2006 року № 434.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується.

Згідно із п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла у перевіряємий період) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

З аналізу вказаних положень вбачається, що розмір орендної плати в будь-якому випадку не може бути менший: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

При цьому, п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України передбачає, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Вказані положення спростовують доводи судів першої та апеляційної інстанції про те, що ані Податковий кодекс України, ані будь-який інший нормативно-правовий акт не закріплюють обов'язок орендаря перераховувати оренду плату (сплачувати її в більшому розмірі) в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати.

Також необґрунтованими є висновки судів про те, що хоча зміна розміру земельного податку згідно з Податковим кодексом України є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної палати без внесення змін до договору, оскільки законодавець імперативно встановив залежність розміру орендної плати від розміру земельного податку.

Тобто, перевіряючи правильність нарахування платником орендної плати за землю, судам необхідно було дослідити питання дотримання пп. 288.5.1. п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України з урахуванням необхідності застосування даних державного земельного кадастру для визначення трикратного розміру земельного податку, менше якого плата не повинна бути.

Проте, суди першої та апеляційної інстанцій, дійшовши хибного висновку про те, що відсутність в перевіряємий період внесення змін до договору щодо грошової оцінки землі, виключає визначення розміру орендної плати із застосуванням вартості, встановленої рішенням п'ятої сесії шостого скликання Ніжинської міської ради від 29.12.2010 року № 6-V/2010, залишили поза увагою вказані положення Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України постанова судів першої та апеляційної інстанцій підлягає скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, встановити, які відомості внесені до державного земельного кадастру щодо оціночної вартості земельної ділянки та залежно від цього визначити відповідність орендної плати законодавчо визначеному мінімальному розміру, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.03.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року у справі № 825/703/14 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак