Постанова

від 25.02.2015 по справі 903/1267/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року Справа № 903/1267/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Філіпова Т.Л. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства "Пелікан ДС" на рішення господарського суду Волинської області від 14.01.2015 року у справі №903/1267/14 (суддя Вороняк А.С.)

за позовом Firma Produkcyjno-Handlowa "Maja" Dorota Tarkowska, м.Гдиня, Польща

до Приватного підприємства "ПЕЛІКАН ДС"

про стягнення 119 960, 80 польських злотих

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Волинської області (суддя Вороняк А.С.) від 14 січня 2015 року у справі №903/1267/14 позов Firma Produkcyjno-Handlowa "Maja" Dorota Tarkowska (надалі - позивач) до Приватного підприємства «Пелікан ДС» (надалі - відповідач) про стягнення 119960,80 польських злотих задоволено /а.с. 70-71/. Стягнуто з Приватного підприємства "Пелікан ДС" (45004, Волинська область, м. Ковель, вул. Фабрична, 2, код ЄДРПОУ 36402209) на користь Firma Produkcyjno-Handlowa "Maja" Dorota Tarkowska (81-017 Gdynia, ul. Janowska 6, NIP 5860060895) 119960,80 (сто дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят злотих вісімдесят грошей) польських злотих та 10988,41 (десять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім гривень сорок одну копійку) грн. сплаченого позивачем судового збору. Зобов'язано Управління державної казначейської служби України у місті Луцьку повернути Firma Produkcyjno-Handlowa "Maja" Dorota Tarkowska (81-017 Gdynia, ul. Janowska 6, NIP 5860060895) з Державного бюджету 22,59 (двадцять дві гривні п'ятдесят дев'ять копійок) грн. надмірно сплаченого судового збору при поданні позовної заяви до господарського суду Волинської області згідно квитанції №222910013 від 29.12.2014 року.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що на виконання умов Контракту, позивачем 06.02.2014 року та 23.04.2014 року було здійснено поставку товару на загальну суму 132960,80 польських злотих, що стверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СMR №446816 від 06.02.2014 року, супровідним документом для вивозу товарів від 23.04.2014 року з перекладом на українську мову, фактурою №06/EX/02/2014 на суму 87296,80 польських злотих та №14/EX/04/2014 на суму 45664 польських злотих. Відповідач здійснив часткову оплату за товар у розмірі 13000 польських злотих, що підтверджується витягом з банку на підтвердження виконання операції по сплаті коштів. Таким чином у Приватного підприємства «Пелікан ДС» перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 119960,80 польських злотих, яка не погашена на час розгляду спору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - Приватне підприємство «Пелікан ДС» звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 14 січня 2015 року у справі №903/1267/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити /а.с. 80/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається порушення господарським судом Волинської області норм процесуального права та на неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, апелянт зазначає, що суд порушив основоположні засади господарського судочинства, а саме принци рівності, змагальності, об'єктивного та всебічного розгляду справи відмовивши Приватному підприємству «Пелікан ДС» в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи. Згідно пункту 8.1. Контракту: «Сторони домовились, що при настанні обставин, які знаходяться поза зоною контролю сторін і які не можна уникнути розумними способами чи подолати, такі як війна чи воєнні дії, епідемії, пожежа, вибухи, катастрофи, дії відповідних органів і/або заходи відповідних урядів сторін по відношенню комерційної діяльності, валютного регулювання, які можуть вплинути на виконання сторонами своїх обов'язків по контракту (далі - форс-мажор) сторони повинні бути звільнені від обов'язків на час дії таких обставин.» З лютого 2014 року спостерігається зростання офіційного курсу польського злотого до національної валюти і таку кризову подію неможливо ототожнювати зі звичайними економічними спадами циклічного характеру. Так зростання курсу польського злотого майже удвічі, негативно вплинуло на фінансово-господарську діяльність Приватного підприємства «Пелікан ДС». Оскільки, форс-мажор - це надзвичайні, непереборні, не залежні від волі і дій учасників угоди обставини, які не можуть бути передбачені або усунені, то відповідно до пункту 8.1. Контракту апелянт вважає, що він звільнений від обов'язку щодо оплати за поставлений товар до моменту зникнення таких обставин, оскільки реальних можливостей та передумов передбачити наслідки і підготуватися до такого глобального погіршення економічних умов діяльності заздалегідь не можна було.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03 лютого 2015 року у справі №903/1267/14 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, зобов'язано апелянта надати докази доплати судового збору та призначено дату судового засідання на 25 лютого 2015 року /а.с. 78-79/.

Від позивача - Firma Produkcyjno-Handlowa "Maja" Dorota Tarkowska надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін /а.с. 84-85/. В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що у апеляційній скарзі відповідач повністю визнає факт заборгованості перед позивачем встановлений рішенням господарського суду Волинської області. Проте, відповідач посилається на пункт 8.1. Контракту, який передбачає звільнення сторони від виконання обов'язків на час дії обставин форс-мажор. Згідно пункту 1.2. Контракту №27/13-ДС валютою платежу встановлений польський злотий. Згідно статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність. Згідно офіційного курсу валют НБУ курс валюти - польського злотого за час з 23.05.2014 року (термін виконання відповідачем обов'язків по контракту) до грудня 2014 року (дата подання позивачем позовної заяви) суттєво не змінювався. Невеликі зміни у курсі валют на 67 копійок/злотий спостерігалися у грудні 2014 року, тобто після подання позивачем позовної заяви. Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Розпорядженням Голови Рівненського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2015 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Дужича С.П. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Філіпова Т.Л., суддя Саврій В.А.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 25 лютого 2015 року не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином /а.с. 91-92/. Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу просив розглядати справу за відсутності представника Firma Produkcyjno-Handlowa "Maja" Dorota Tarkowska.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

Крім того, відповідно до пункту 5 ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 03 лютого 2015 року явка представників сторін визначалася на їх розсуд.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23.10.2013 року між Firma Produkcyjno-Handlowa "Maja" Dorota Tarkowska (далі - Продавець) та Приватним підприємством "Пелікан ДС" (далі - Покупець) було укладено контракт №2713-DS (далі - Контракт) /а.с.13-17/.

Згідно пункту 1.1 Контракту Продавець передає у власність, а Покупець оплачує і приймає товар: дитячі товари в асортименті, кількості і по ціні згідно специфікацій на окремі партії товару, котрі є невід'ємною частиною даного Контракту.

Згідно пункту 1.2 Контракту загальна сума даного Контракту складає 500000 польських злотих. Валюта платежу - польський злотий.

Згідно пункту 1.4 Контракту оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту оформлення ВМД в Україні на окрему поставку.

16.04.2014 року сторонами була підписана додатковими угода до даного Контракту за №2 /а.с.19/, згідно якої пункт 1.4 Контракту виклали в наступній редакції: оплата товару здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту оформлення ВМД в Україні на окрему поставку.

Згідно пункту 9.1 Контракту даний Контракт регулюється законодавством України.

Згідно пункту 9.3 Контракту любі спори чи розбіжності, які виникли з даного Контракту чи у зв'язку з ним, повинні вирішуватись шляхом переговорів. У випадку коли дані спори чи розбіжності не можуть бути вирішені шляхом переговорів, то вони підлягають розгляду в господарському суді Волинської області у відповідності з чинним законодавством України.

Згідно статті 2 Закону України "Про міжнародне приватне право", цей Закон застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, підсудність судам України справ з іноземним елементом.

Згідно статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачене законом.

Згідно статті 43 Закону України "Про міжнародне приватне право", сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Згідно статті 78 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, зокрема, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

Згідно абзацу 4 частини 1.1 пункту 1 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 09.11.2009 року №04-06/159 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 року №04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" за статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

На виконання умов Контракту, позивачем 06.02.2014 року та 23.04.2014 року було здійснено поставку товару на загальну суму 132960,80 польських злотих, що стверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СMR №446816 від 06.02.2014 року /а.с.20/, супровідним документом для вивозу товарів від 23.04.2014 року з перекладом на українську мову /а.с.27-29/, фактурою №06/EX/02/2014 на суму 87296,80 польських злотих /а.с.21-26/ та №14/EX/04/2014 на суму 45664 польських злотих /а.с.30-34/.

Відповідач здійснив часткову оплату за товар у розмірі 13000 польських злотих, що підтверджується витягом з банку на підтвердження виконання операції по сплаті коштів /а.с.35-36/.

Таким чином у Приватного підприємства «Пелікан ДС» перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 119960,80 польських злотих, яка не погашена на час розгляду спору. Дана заборгованість також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (довідкою в якій зафіксована заборгованість) станом на 25.07.2014 року /а.с.37/, який підписаний директором ПП "Пелікан ДС" та скріплений печаткою підприємства.

19.11.2014 року Firma Produkcyjno-Handlowa "Maja" Dorota Tarkowska на адресу відповідача направила досудову вимогу /а.с.38/, в якій просила погасити заборгованість в сумі 119960,80 польських злотих, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист /а.с.39-40/.

Дана досудова вимога залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Укладений між сторонами Контракт за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу. Відносини сторін регулюються його умовами та статтями 655-697 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки

Згідно статті 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладені між ними контракт №2713-DS від 23.10.2013 року з додатковими угодами до даного контракту за №1 від 28.03.2014 року та №2 від 16.04.2014 року, предметами судових розглядів не виступав, недійсним судами не визнавався, сторонами розірваним не був.

В силу статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені статтею 34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та письмові пояснення сторін, місцевий господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до правильного висновку про підставність та обґрунтованість пред'явленого позивачем до відповідача позову про стягнення 119960,80 польських злотих.

Посилання скаржника на коливання офіційного курсу польського злотого до національної валюти, як на обставину форс-мажору, яка є підставою для звільнення від виконання обов'язків на час дії таких обставин, у відповідності до пункту 8.1. Контракту не приймається колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Положеннями частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належно виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частина 4 статті 219 Господарського кодексу України надає сторонам зобов'язання право передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин (Така ж позиція викладена в пунктах 46, 47 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008 року).

Відповідно до пункту 8.1. Контракту №27/13-ДС від 23 жовтня 2013 року cторони домовились, що при настанні обставин, які знаходяться поза зоною контролю сторін і які не можна уникнути розумними способами чи подолати, такі як війна чи воєнні дії, епідемії, пожежа, вибухи, катастрофи, дії відповідних органів і/або заходи відповідних урядів сторін по відношенню комерційної діяльності, валютного регулювання, які можуть вплинути на виконання сторонами своїх обов'язків по контракту (далі - форс-мажор) сторони повинні бути звільнені від обов'язків на час дії таких обставин.

Так, в постанові Верховного Суду України від 19 січня 2010 року зазначено, що єдиним належним документом, який підтверджує виникнення форс-мажору, є висновок Торгово-промислової палати України.

Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати України" від 02 грудня 1997 року №671/97-ВР передбачено, що Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 14-1, торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Рівненський апеляційний господарський суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній висновок Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як належний та допустимий доказ на підтвердження обставин форс-мажору.

Крім того, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність.

Згідно статті 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Враховуючи вищевикладене, підстави для звільнення від виконання зобов'язання зі сплати заборгованості за отриману продукцію у Приватного підприємства «Пелікан ДС» відсутні.

Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

У відповідності до статті 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача - Приватне підприємство "Пелікан - ДС".

Оскільки, апелянтом не було подано доказів доплати судового збору у розмірі 470,91 грн, колегія суддів вважає за необхідне стягнути дану суму за результатами апеляційного провадження, як того вимагає пункт 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" та пункт 2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України"

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 14.01.15 р. у справі №903/1267/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Пелікан ДС" - без задоволення.

Стягнути з Приватного підприємства "Пелікан ДС" (45004, Волинська область, м. Ковель, вул. Фабрична, 2, код ЄДРПОУ 36402209) на користь Державного бюджету України 470 (чотириста сімдесят) грн.. 91 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 903/1267/14 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Саврій В.А.