Ухвала

від 17.02.2015 по справі 803/2218/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року Справа № 876/11735/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Кузьмича С.М., Затолочного В.С.,

за участю секретаря судового засідання - Коцур В.К.,

за участю:

представника позивача - Сасовського Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 28.11.2014 року про залишення позову без розгляду у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку до Відкритого акціонерного товариства "Волинська автобаза" про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,-

встановила:

31.10.2014 року управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області звернулося в суд з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Волинська автобаза» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з січня по червень 2014 року в сумі 7 998,06 грн..

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.11.2014 року у справі № 803/2218/14 позов управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області до Відкритого акціонерного товариства «Волинська автобаза» в частині позовних вимог про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з січня 2014 року по квітень 2014 року включно у розмірі 5 332,04 грн. - залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою позивач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просять ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Як на доводи апеляційної скарги посилається на ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в якій ідеться що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до ВАТ «Волинська автобаза» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з січня по червень 2014 року в сумі 7 998,06 грн., яка виникла в результаті недотримання порядку відшкодування витрат відповідачу на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до ч.15 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Поняття недоїмки визначено у ч.2 ст. 106 цього Закону (яка в силу пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" діє на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків) та включає в себе суми страхових внесків своєчасно не нарахованих та/або не сплачених страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, які вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків. Як вбачається із змісту ст.1 цього ж Закону, страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Поняття відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій розкрито у пункті 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та означає внесення підприємствами та організаціями з коштів, призначених на оплату праці до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що страхові внески до 2011 року сплачувалися за працівників, які фактично працюють на підприємстві та які не вийшли на пенсію, а відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій сплачується за осіб, для яких вже настав страховий випадок - непрацездатність у зв'язку з досягненням пільгового пенсійного віку.

Після настання страхового випадку сплата страхових внесків (або єдиного соціального внеску) за застраховану особу припиняється, натомість, якщо пенсіонер вийшов на пенсію на пільгових умовах, він втрачає статус застрахованої особи, а підприємство починає відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгової пенсії.

Отже, саме поняття "страховий внесок" не може застосовуватися до виплат, які здійснюються щодо пенсіонерів (в тому числі пільгових пенсій), оскільки для цих осіб вже настав страховий випадок у зв'язку з досягненням пільгового пенсійного віку, призначено виплату страхового відшкодування у вигляді пенсії, а тому вони втратили статус застрахованих осіб.

Відтак, на думку суду, за пенсіонерів не можуть сплачуватися страхові внески, оскільки страховий випадок для них вже настав, а обчислення страхового стажу припинилося, так само як за працюючих застрахованих осіб не може сплачуватися відшкодування на виплату та доставку пільгової пенсії, оскільки для них не настав страховий випадок, а відповідно й право на вихід на пільгову пенсію. При цьому, на відмінну від страхових внесків, які нараховуються в процентному відношенні до заробітної плати працівника, підприємство відшкодовує пільгову пенсію пропорційно пільговому стажу пенсіонера на цьому підприємстві, тобто перебирає на себе зобов'язання Пенсійного фонду України з пенсійного забезпечення цих осіб.

Зважаючи на викладене, "страхові внески" та "відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій" розрізняються як за своїм змістом та порядком обчислення, так і за особою, за яку ці внески сплачуються - страхові внески сплачуються за працездатну особу, а пільгові пенсії відшкодовуються за пенсіонера, який отримав право на вихід на такий вид пенсії, а тому ці поняття є відмінними за своєю правовою природою,і правила частини п'ятнадцятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо непоширення строків стягнення стосується лише недоїмки зі сплати страхових внесків, однак витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за своєю правовою природою не є страховими внесками, а тому й не підпадають під визначення "недоїмка" в розумінні цього Закону.

Ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено шестимісячний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 100 КАС України, адміністративний позов поданий після закінчення строків встановлених законом - залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду - поважними, про що виноситься ухвала.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом 31 жовтня 2014 року, що підтверджується відбитком вхідного штемпеля по діловодству суду на позовній заяві. Тобто, позовні вимоги в частині стягнення пільгових пенсій за період з січня 2014 року по квітень 2014 року заявлені з пропуском строків звернення до суду, оскільки останній день пред'явлення вимоги за квітень 2014 року (строк сплати до 25 квітня 2014 року включно) є 26 жовтня 2014 року.

Оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду в частині позовних вимог про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з січня 2014 року по квітень 2014 року включно в розмірі 5 332,04 грн., не наведено поважних причин пропуску цього строку, тому позовну заяву в частині позовних вимог про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з січня 2014 року по квітень 2014 року включно у розмірі 5 332,04 грн. судом першої інстанції вірно залишено без розгляду.

Відповідно до вимог ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. ч.3 160, 195, 196, 199 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку - залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 28.11.2014 року у справі № 803/2218/14-а про залишення частини позовних вимог без розгляду у зв'язку із збігом строків звернення до суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий : Гулид Р.М.

Судді : Затолочний В.С.

Кузьмич С.М.

Повний текст постанови виготовлений 23.02.2015 року.