Ухвала

від 24.02.2015 по справі 5015/4321/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24.02.2015 р. Справа№ 5015/4321/12

За скаргою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області

про

- визнання незаконними дій начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області при розгляді скарги стягувача у виконавчому провадженні №39414479 та визнання недійсною постанови щодо перевірки законності виконавчого провадження №39414479 у від 03.11.2014р.;

- визнання незаконними дій відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області при здійсненні заходів примусового виконання рішення у виконавчому провадженні №39414479.;

- визнання незаконною постанови від 24.12.2013р. про закінчення виконавчого провадження №39414479 з примусового виконання наказу від 23.07.2013р. у справі №5015/4321/12;

- зобов'язання відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області здійснити у повному обсязі заходи примусового виконання рішення щодо виконання Щирецькою селищною радою Львівської області обов'язку прийняти з державної в комунальну власність територіальної громади с. Щирець житловий будинок за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, смт. Щирець, вул. Бандери, 11, у виконавчому провадженні № 39414479.

по справі № 5015/4321/12

За позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

до відповідача: Щирецької селищної ради, м. Щирець, Львівська область

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відкрите акціонерне товариство "Львіводбуд", м. Львів

про зобов'язання прийняти з державної в комунальну власність територіальної громади смт. Щирець житловий будинок за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, смт. Щирець, вул. Бандери, 11.

Cуддя Н.Мороз

при секретарі М. Потикевич

За участю представників сторін:

від стягувача (заявника) - Долішній І. І.

від боржника - н/з

від відділу державної виконавчої служби - Павлишин Т. І.

Суть спору:

26.12.2014р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області звернулось до суду в порядку ст. 121-2 ГПК України зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання незаконними дій начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області при розгляді скарги стягувача у виконавчому провадженні №39414479 та визнання недійсною постанови щодо перевірки законності виконавчого провадження №39414479 у від 03.11.2014р.; визнання незаконними дій відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області при здійсненні заходів примусового виконання рішення у виконавчому провадженні №39414479.; визнання незаконною постанови від 24.12.2013р. про закінчення виконавчого провадження №39414479 з примусового виконання наказу від 23.07.2013р. у справі №5015/4321/12; зобов'язання відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області здійснити у повному обсязі заходи примусового виконання рішення щодо виконання Щирецькою селищною радою Львівської області обов'язку прийняти з державної в комунальну власність територіальної громади с. Щирець житловий будинок за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, смт. Щирець, вул. Бандери, 11, у виконавчому провадженні № 39414479.

Ухвалою господарського суду від 29.12.2014р. скаргу прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.01.2015р.

Для об'єктивного та всетороннього вирішення поданої скарги, розгляд скарги відкладався ухвалами суду від 20.01.2015р. та 10.02.2015р.

Представник скаржника (стягувача) в судове засідання з'явився, вимоги викладені в скарзі підтримав. Зазначив, що органами ДВС не вжитто всіх заходів із примусового виконання рішення, а незаконні дії державного виконавця сприяли ухиленню боржника від виконання обов'язку, визначеного судовим рішенням рішення. Скаргу просить задоволити та відновити строк подання скарги на дії керівника ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області та постанови від 24.12.2013р. про закінчення виконавчого провадження ВП №39414479.

Представник боржника в судове засідання не з'явився, 19.02.2015р. на адресу суду надійшла заява, згідно якої проти заявлених в скарзі вимог боржник заперечив, в задоволеннї скарги просить відмовити та слухати справу за відсутності представника Щирецької селищної ради. В попередніх судових засіданнях представник боржника пояснив, що самостійно виконати рішення господарського суду Щирецькій селищній раді не вдалось так як балансоутримувач ВАТ «Львівводбуд» не надав необхідні документи та представників для оформлення акту приймання-передачі житлового будинку по вул. Бандери, 11. Відтак, у відповідності до вимог Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» та Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському відданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою №891 КМ України від 06.11.2995 р., виконання рішення господарського суду можливе після виконання всіх необхідних умов (передачі та прийняття) на баланс житлового будинку по вул. Бандери, 11, балансоутримувачем - ВАТ «Львіводбуд».

Представник відділу державної виконавчої служби в судове засідання з'явився, 16.02.2015р. через канцелярію господарського суду подав письмові заперечення на скаргу, проти поданої скарги заперечив. Ствердив, що державним виконавцем вчинено дії та вжито всіх заходів з примусового виконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», що встановлено постановою начальника відділу ПВР управління ДВС ГУЮ у Львівській області від 03.11.2014р. Крім того, зазначив, що дії начальника та винесена постанова від 03.11.2014р. у відповідності до вимог закону підлягають оскарженню в адміністративному порядку. В задоволенні скарги просить відмовити.

Розглянувши скаргу, заслухавши пояснення представника стягувача та державного виконавця, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.01.2013р. у справі №5015/4321/12 позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області задоволено повністю, зобов'язано Щирецьку селищну раду Львівської області прийняти з державної в комунальну власність територіальної громади смт. Щирець житловий будинок за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, смт. Щирець, вул. Бандери, 11 у порядку, встановленому законодавством та стягнуто з Щирецької селищної ради на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області - 1073 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2013р. по справі №5015/4321/12 рішення господарського суду Львівської області від 03.01.2013р. залишено без змін.

23.07.2013р. на виконання рішення господарського суду Львівської області від 03.01.2013р., яке вступило в законну силу 17.07.2013р. видано накази по справі №5015/4321/12.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (Кахнич Ю.П.) 20.08.2013р. відкрито виконавче провадження ВП №39414479 з виконання наказу від 23.07.2013р. №5015/4321/12 про зобов'язання Щирецької селищної ради Львівської області прийняти з державної в комунальну власність територіальної громади смт. Щирець житловий будинок за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, смт. Щирець, вул. Бандери, 11. Крім того, цією ж постановою боржнику визначено строк для самостійного виконання рішення та зобов'язано письмово повідомити державного виконавця про виконання - до 27.08.2013р.

Листом від 04.09.2013р. №377, який надійшов на адресу відділу ПВР ДВС - 13.09.2013р. боржник - Щирецька селищна рада, повідомила, що відповідно до рішення №481 від 30.07.2013рр. XXVI сесії VI демократичного скликання Щирецької селищної ради створена комісія та надана згода на прийняття в комунальну власність вищевказаного будинку, який передається згідно наказу від 23.07.2013р. по справі №5015/4321/12.

10.09.2013р. державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 1020, 00 грн., у зв'язку з невиконанням без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії. Постановою державного виконавця від 24.09.2013р. на боржника накладено штраф у розмірі 2040,00 за повторне невиконання боржником у встановлений державним виконавцем строк рішення, без поважних причин.

02.10.2013р. вх.8330/09.1-35 на адресу ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області надійшли письмові пояснення представника Щирецької селищної ради від 02.10.2013р., згідно яких представник зазначив, що рішення господарського суду Львівської області буде виконано в повному обсязі, лише після отримання від стягувача технічної документації, підписаного представниками акту прийому-передачі, оцінки вартості необхідного ремонту.

13.11.2013р. державний виконавець поданням №18663 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України (в порядку ст.377-1 ЦПК України) звернувся в Галицький районний суд. м. Львова, в якому просив винести рішення про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України голову Щирецької селищної ради - Бродич Михайла Михайловича до виконання боржником рішення суду за наказом №5015/4321/12 від 23.07.2013р. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 19.11.2013р. по справі №461/14021/13-ц - в задоволенні подання відмовлено.

24.12.2013р. державним виконавцем відділу ПВР УДВС Головного управління юстиції у Львівській області винесено подання (повідомлення) №09.1-45/161/В-2/20447 про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду та скеровано в Пустомитівський РВ ГУМВС у Львівській області для виконання.

24.12.2013р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №39414479 з виконання наказу №5015/3721/12 від 23.07.2013р. на підставі п.11. ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

13.01.2014р. стягувач (скаржник) звернувся зі скаргою №14-11-00151 на дії державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №39414479 від 24.12.2013р. з виконання наказу виданого 23.07.2013р. у справі №5015/4321/12 про зобов'язання Щирецьку селищну раду Львівської області прийняти з державної в комунальну власність територіальної громади смт.Щирець житловий будинок за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, смт. Щирець, вул. Бандери, 11.

Листом ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області від 12.02.2014р. №09.1-45/1812 за результатами розгляду скарги №14-11-00151 від 13.01.2015р. стягувача ( Регіональне відділення ФДМ по Львівській області) повідомлено про те, що у процесі здійснення виконавчого провадження державним виконавцем вжито всіх заходів передбачених ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, державним виконавцем у ході проведення виконавчих дій постановами від 10.09.2013р. та 24.09.2013р. за невиконання боржником рішення без поважних причин застосовано штрафні санкції та скеровано в Галицький районний суд м. Львова подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України голови Щирецької селищної ради до виконання боржником рішення суду за наказом №5015/4321/12 від 23.07.2013р. Крім того, державним виконавцем у Пустомитівський РВ ГУМВС у Львівській області скеровано подання про притягнення службових осіб Щирецької селищної ради до кримінальної відповідальності. На підставі п.11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 24.12.2013р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Відтак, підстави для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.12.2013р. відсутні.

Листом від 06.03.2014р. №14-11-01674 стягувач звернувся до ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області з проханням надати документи виконавчого провадження. Листами від 16.05.2014р. та 03.09.2014р. стягувач повторно звертався до органу державної виконавчої служби з проханням надати документи виконавчого провадження.

15.10.2014р. на адресу РВ ФДМ по Львівській області надійшов лист ВПВР ГУЮ у Львівській області від 08.10.2014 №09.1-45/В2-10135 з копією ухвали Галицького районного суду м. Львова від 19.11.2013р. по справі №461/14021/13-ц.

22.10.2014р. стягувач звернувся до начальника відділу ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області зі скаргою №14-11-07120 на дії державного виконавця про визнання незаконною та скасування постанови винесеної 24.12.2013р. про закінчення виконавчого провадження ВП №39414479 з виконання наказу виданого 23.07.2013р. у справі №5015/4321/12 та зобов'язання державного виконавця до вчинення дій. Скарга мотивована тим, що невжиття державним виконавцем у повному обсязі дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» порушує права та законні інтереси стягувача.

Постановою начальника відділу примусового виконання рішень УДВС (Цабак В.Я.) від 03.11.2014р. у задоволенні скарги стягувача на дії державного виконавця від 22.10.2014р. відмовлено. Крім того, встановлено 10-денний строк для оскарження постанови начальнику управління ДВС Головного управління юстиції у Львівській області або до суду.

17.11.2014р. супровідним листом від 03.11.2014р. на адресу регіонального відділення надійшла копія постанови начальника відділу від 03.11.2014р. про відмову в задоволенні скарги.

Не погоджуючись з діями державного виконавця, стягувач в порядку ст.121-2 ГПК України, подав скаргу до суду. В обґрунтування поданої скарги скаржник посилається на неповноту вжиття органами ДВС всіх заходів із примусового виконання рішення, безпідставне ухилення від вчинення дій та порушення прав та законних інтересів скаржника при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.12.2013р. та постанови начальника відділу управління ДВС від 03.11.2014р. про відмову в задоволенні скарги. Вважає, що незаконні дії державного виконавця сприяли ухиленню боржника від виконання обов'язку, визначеного судовим рішенням, а відтак, постанова про закінчення виконавчого провадження від 24.12.203р. та постанова начальника ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області від 03.11.2014р. є незаконними, необґрунтованими та безпідставними, а заходи начальника відділу ПВР управління ДВС щодо перевірки законності виконавчого провадження ВП №39414479 не відповідають фактичним обставинами та нормам законодавства. Свою позицію обґрунтовує порушенням державним виконавцем норм ст. 6, 11, 82, 83 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до п. 9.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012р., встановлений у частині першій статті 1212 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання.

При зверненні зі скаргою від 23.12.2014р. №14-11-08659, яка надійшла на адресу господарського суду 26.12.2014р., скаржник просить суд відновити строки подання скарги на дії керівника ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області та постанови про закінчення виконавчого провадження №39414479 від 24.12.2013р. (п.1 скарги).

Відповідно до ч. 1 ст. 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Стаття 55 Конституції України встановлює, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Частиною 2 ст. 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Правом, наданим ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач скористався та оскаржив постанову про закінчення виконавчого провадження від 24.12.2013р. до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Відтак, скаржник звернувся в судовому порядку зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби з порушенням строку передбаченого ст.121-2 ГПК України з поважних причин.

Враховуючи вищенавдедені обставини та гарантоване конституційне право на судовий захист, судом відновлено строки на оскарження дій та бездіяльності органів державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.1. ст.6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у самостійному порядку, регламентований Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно положень ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Оскільки боржником у термін встановлений для самостійного виконання рішення наказ не виконано, доказів виконання рішення не надано, відтак, державним виконавцем вчинені дії передбачені Законом України «Про виконавче провадження» спрямовані на примусове виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» встановлена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі, а саме, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону (ч. 2 ст. 89 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Згідно ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу , якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відтак, посилання скаржника на неправомірні дії державного виконавця, неповноту вжиття органами ДВС дій з примусового виконання рішення спростовується матеріалами справи, оскільки державним виконавцем після відкриття виконавчого провадження на боржника накладався штраф (постановами від 10.09.2013р. та 24.09.2013р.), 24.12.2013р. державним виконавцем винесено подання (повідомлення), яке скеровувалось в Пустомитівський РВ ГУМВС України у Львівській області про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності та подання від 13.11.2013р. №18663 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України голови Щирецької селищної рад. Відтак, всі дії вчинені державним виконавцем у відповідності до вимог закону, а постанова про закінчення виконавчого провадження від 24.12.2013р. винесена у відповідності до вимог ч.3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Правомірність винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 23.12.2013р. встановлена постановою начальника відділу ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області від 03.11.2014р., яка оскаржується стягувачем до суду.

Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, за змістом статті 121-2 ГПК, скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), і в тому ж складі суду.

Пунктом 9.5. вищевказаної постанови передбачено подання учасником виконавчого провадження скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, інших посадових осіб органу Державної виконавчої служби начальникові відділу, якому підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу Державної виконавчої служби вищого рівня (стаття 82 Закону України "Про виконавче провадження") не може бути підставою для відмови в прийнятті скарги господарським судом, оскільки на відповідні правовідносини поширюється юрисдикція суду (статті 55, 124 Конституції України).

Відтак, суд зазначає, виходячи з аналізу законодавчих норм, положень статті 121-2 ГПК та приписів Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", до господарського суду оскаржуються рішення (постанови тощо) прийняті органами ДВС, їх посадовими особами в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів, а не рішень та вчинення дій інших посадових осіб, після закінчення виконавчого провадження, які відповідно до ч.5. ст.82 ЗУ «Про виконавче провадження» підлягають оскарженню до відповідного адміністративного суду.

Як вбачається з п.3 прохальної частини скарги, скаржник оскаржує дії начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Львівській області при розгляді скарги стягувача, просить визнати недійсною постанову від 03.11.2014р. щодо перевірки законності виконавчого провадження №39414479 та визнати незаконними дії при здійсненні заходів з примусового виконання рішення у виконавчому провадженні №39414479. Тобто, стягувач оскаржує дії начальника відділу ПВР УДВС, які не стосуються виконання судового рішення та вчинені після закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, вимоги заявлені в п. 3 скарги про визнання незаконними дій начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області при розгляді скарги стягувача та визнання недійсною постанови щодо перевірки законності виконавчого провадження №39414479 від 03.11.2014р., підлягають оскарженню до адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до п.1. ч.1. ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відтак, враховуючи наведене, в частині вимог які стосуються оскарження дій начальника відділу ПВР УДВС щодо перевірки законності виконавчого провадження та визнання недійсною постанови від 03.11.2014р., провадження по скарзі слід припинити, оскільки заявлені вимоги не підлягають вирішенню в господарському суді, а повинні оскаржуватись до адміністративного суду в передбаченому законом порядку.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. (ст. 33 ГПК України)

Відповідно до ст.ст. 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч.1 ст.121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. зокрема, у п.9.13 вказано, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Відповідно до ст.115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

З матеріалів виконавчого провадження та поданих доказів не вбачається порушення вимог законодавства в діях державного виконавця, а скаржником не надано суду доказів в підтвердження заявлених у скарзі вимог.

Відтак, посилання скаржника щодо бездіяльності та протиправності дій державного виконавця є безпідставними та спростовуються положеннями чинного законодавства, а факт порушення державним виконавцем прав та інтересів скаржника не підтверджений жодними належними та допустимими доказами. Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність прийняття 24.12.2013р. державним виконавцем Відділу ПВР управління ДВС Головного управління юстиції у Львівській області постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №39414479 з виконання наказу №5015/3721/12 від 23.07.2013р. та додержання вимог чинного законодавства при здійсненні оскаржуваних дій.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, в задоволенні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області відмовити, в частині вимог заявлених в п. 3 скарги провадження по скарзі припинити на підставі ч.1 п.1 ст. 80 ГПК України.

У зв'язку з наведеним вище та керуючись ч.1.п.1. ст.80 ГПК України, ст.ст.86, 121-2 ГПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. В частині визнання незаконними дій начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області при розгляді скарги стягувача у виконавчому провадженні №39414479 та визнання недійсною постанови щодо перевірки законності виконавчого провадження №39414479 від 03.11.2014р. - провадження по скарзі припинити.

2. У задоволенні решти вимог скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 23.12.2014р. №14-11-08659 - відмовити.

Суддя Мороз Н.В.