Постанова

від 25.02.2015 по справі 904/8740/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2015 року Справа № 904/8740/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Крутовських В.І., Чус О.В.

При секретарі Валярі М.Г.

За участю представників сторін:

від позивача: Марущак О.О., довіреність № б/н від 06.02.15, представник;

представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОХЛІБ № 8» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2014 року у справі № 904/8740/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УНМАК ПЛЮС», м. Вільнянськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОХЛІБ № 8», м. Дніпропетровськ

про стягнення 491 106,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2014 року (суддя Кеся Н.Б.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УНМАК ПЛЮС» - задоволені.

Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОХЛІБ № 8» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УНМАК ПЛЮС» суму заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 289741,20 грн., пеню у розмірі 17374,42 грн., штраф у розмірі 196565,08 грн., інфляційні у розмірі 12878,87 грн. та судові витрати по сплаті судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОХЛІБ № 8», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні заявлених вимог.

В обґрунтування своєї скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував всі обставини справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи та дав неправильну правову оцінку наданим доказам.

Зокрема, суд першої інстанції не врахував, що позивачем не було надано доказів виставлення або направлення Відповідачу рахунку на оплату за поставлений товар, що свідчить про відсутність у відповідача зобов'язання на здійснення оплати, і як слідство, безпідставне нарахування штрафних санкцій. На думку апелянта, суд не звернув увагу на те, що більшість специфікацій позивач надати не зміг, проте суд задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Крім того, суд першої інстанції позбавив відповідача права урегулювання спору у досудовому порядку, оскільки прийняв позовну заяву до закінчення місячного строку після отримання відповідачем претензії .

Всі ці обставини на думку відповідача, є підставами для скасування рішення суду та відмови у позові.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 січня 2015 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 9 лютого 2015 року.

6 лютого 2015 року представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 9 лютого 2015 року було задоволено клопотання відповідача та винесено ухвалу про відкладення розгляду справи до 25 лютого 2015 року.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "УНМАК ПЛЮС" (далі-Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОХЛІБ № 8" (далі-Покупець) укладений договір поставки №69-М від 13.08.2014р., за умовами якого Постачальник зобов'язався в порядку та строки, встановленні цим Договором, передати у власність Покупцеві борошно пшеничне, в певній кількості, відповідної якості і за узгодженою ціною, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлену продукцію згідно з умовами Договору (п.1.1 Договору).

Асортимент, кількість продукції, що поставляється однією партією, одиниця виміру, ціна одиниці, загальна вартість, а також строки поставки кожної партії продукції визначаються відповідно до двосторонньої узгодженої Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору і не підлягає перегляду в односторонньому порядку (п.1.2 Договору).

Загальна кількість продукції, яка підлягає поставці за Договором, визначається як наростаюча кількість по всіх поставках, проведених згідно оформлених Специфікацій (п.1.3 Договору).

Ціна одиниці Продукції та її загальна вартість встановлюються у відповідності зі Специфікацією, яка є невід'ємною частиною Договору (п.5.1 Договору).

Оплата за цим Договором здійснюється Покупцем на умовах: - 100% передплати на підставі виставлених Постачальником рахунків або належним чином підписаних специфікацій.

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОХЛІБ № 8» із позовом про стягнення 491 106,78 грн., з яких заборгованість за поставлену продукцію за договором №69-м від 13.08.2014р. за вересень 2014р. у сумі 299 741,20 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3% річних - 1 523,66 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань згідно п.п. 6.3 п. 6 Договору - 12 694,63 грн., штраф за несвоєчасну оплату згідно п.п. 6.4 п.6 Договору - 177 147,20 грн., позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УНМАК ПЛЮС» посилалось на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №69-М від 13.08.2014р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав свої зобов'язання за договором, поставивши відповідачу товару на загальну суму 1109311,20 грн., проте, відповідач свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті отриманої Продукції виконав частково на суму 819570,00 грн., внаслідок чого заборгованість станом на момент вирішення спору в суді складає 289741, 20 грн., у зв'язку з чим позивачем також обґрунтовано заявлені вимоги про стягнення пені, штрафу та 3% річних.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Правовідносини сторін ґрунтуються на договорі поставки, який регулюється статтями 264-271 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору Позивачем було поставлено Відповідачу за період з 23.08.2014р. по 15.12.2014р. товар на загальну суму 1109311,20 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 78-101):

Згідно з частинами 1 і 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Проте, відповідач свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті отриманої Продукції виконав частково на суму 819 570,00 грн., що підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків за 2014 рік та банківськими виписками (а.с. 57, 59-77, 121, 122), внаслідок чого сума боргу складає 289 741, 20 грн. , тому висновки суду першої інстанції про стягнення на користь позивача суми основної заборгованості за Договором поставки є законними та обґрунтованими.

Відповідно до п.6.2 Договору, у разі порушення термінів оплати, встановлених цим договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період за який нараховується (сплачується) пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення, при цьому нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов'язань з оплати Продукції, незалежно від його тривалості).

За затримку оплати Продукції понад двох банківських днів Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченої Продукції по кожному факту прострочення оплати (п. 6.4 Договору).

Таким чином, висновки суду першої інстанції про стягнення пені та штрафу також ґрунтуються на вимогах закону та положень укладеного Договору. При цьому, суд першої інстанції перевіривши розрахунок позивача, дійшов обґрунтованого висновку про розмір пені у сумі 17374,42 грн., яка нарахована за період з 22.09.14р. по 15.12.14р. з правильним визначенням періоду прострочення та правильним застосуванням розміру облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, та штрафу у розмірі 20%, що становить 196565,08 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу інфляційні за період жовтень, листопад 2014 року у розмірі 12698,87 грн. та 3% річних за період з 22.09.14р. по 17.12.14р. у розмірі 1993,49 грн. Нараховані Позивачем 3% річних та індекс інфляції відповідають вимогам чинного законодавства.

Доводи відповідача про відсутність доказів виставлення або направлення рахунків за поставлений товар, є безпідставними, оскільки відповідач у відповідності до ч.2 ст. 666 ЦК України не скористався своїм правом відмовитися від договору та повернути товар продавцеві.

Як вбачається з видаткових накладних, представником відповідача на підставі довіреності отримано товар у повному обсязі за договором поставки на спірну суму.

Щодо інших доводів, викладених в апеляційній скарзі, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду, покладених в основу оскаржуваного судового рішення.

Суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОХЛІБ № 8» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2014 року у справі № 904/8740/14 - залишити без змін .

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст виготовлено 02.03.2015 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя В.І. Крутовських

Суддя О.В.Чус