Постанова

від 06.05.2015 по справі 904/8740/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2015 р. Справа № 904/8740/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Широбокової Л.П. - (доповідач)

суддів: Орєшкіної Е.В., Крутовських В.І. (зміна складу колегії суддів відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 27.04.2015р.)

при секретарі судового засідання Герун Т.О.

за участю представників сторін

від позивача: Марушак О.О., представник, довіреність №б/н від 17.04.15;

від ВДВС: Волнова Ю.М., представник, довіреність №б/н від 06.05.15;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОХЛІБ №8", м.Дніпропетровськ на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2015р. за результатами розгляду скарги ТОВ "ДНІПРОХЛІБ №8" на дії та рішення Бабушкінського ВДВС у справі № 904/8740/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УНМАК ПЛЮС",

м. Вільнянськ Запорізької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОХЛІБ №8",

м. Дніпропетровськ

про стягнення 491106,78 грн

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2015р. у справі №904/8740/14 (суддя Кеся Н.Б.) у задоволенні скарги на дії ВДВС відмовлено. Ухвала мотивована відсутністю порушень чинного законодавства при здійсненні оспорюваних дій в рамках виконавчого провадження.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОХЛІБ №8" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, скаргу задовольнити у повному обсязі. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, вказуючи, що суд не надав оцінку тій обставині, що державний виконавець розпочав виконавче провадження до отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, чим позбавив його права на добровільне виконання рішення суду; наклав арешт на заставлене майно; згідно наказу суду підлягали стягненню грошові кошти, але державний виконавець здійснив арешт майна та оголосив заборону на його відчуження.

Бабушкінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (надалі ДВС) проти доводів апелянта заперечує, вказує, що постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена з дотримання вимог чинного законодавства, боржнику було додатково надано строк для добровільного виконання рішення суду, але останній добровільно його не виконав; арешт майна може бути здійснено в любий час протягом здійснення виконавчого провадження, зокрема, і при відкритті виконавчого провадження, та Закон України «Про виконавче провадження» (надалі Закон) не містить обмежень щодо заборони на арешт заставленого майна.

Представник позивача доводи ДВС підтримав, просив ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив. Зважаючи на те, що матеріали справи містять всі необхідні для розгляду скарги документи, сторонами не заявлялося клопотання про продовження строку розгляду скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в цьому судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача та ДВС, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом при розгляді скарги встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2014р. стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрохліб №8" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УНМАК ПЛЮС" заборгованість за поставлену продукцію - 289741,20 грн, пеню - 17374,42 грн, штраф - 196565,08 грн, інфляційні втрати - 12878,87 грн та витрати по сплаті судового збору - 10371,06 грн (а.с. 180-185 т.1).

На виконання рішення суду виданий наказ від 12.01.2015 року (а.с. 188 т.1).

На підставі заяви стягувача ТОВ "УНМАК ПЛЮС" Бабушкінським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції 02.03.2015р. відкрито виконавче провадження ВП №46728909 з примусового виконання цього наказу господарського суду (а.с. 69 т.2) та встановлено строк для самостійного виконання Боржником рішення суду - до 09.03.2015р.

Іншими постановами від 02.03.2015р. було накладено арешт на кошти боржника в межах суми стягнення та арешт на все майно боржника в межах суми стягнення 526 930,63 грн і оголошено заборону на його відчуження.

В рамках виконавчого провадження посадовою особою органу ДВС був складений акт опису й арешту майна від 11.03.2015 р. (а.с. 9-10 т.2), відповідно до якого арешт був накладений на наступне майно:

- обладнання: Машина для упаковки "FLORIDA/SUPER" (інвентарний номер 1431);

- обладнання: Горілка WG40N/1-A (інвентарний номер 10517);

- обладнання: Горілка WG40N/1-A (інвентарний номер 10516).

Не погодившись з даними діями ДВС, Відповідач 23.03.2015р. звернувся до господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії та рішення ДВС, в якій просив суд:

- визнати дії головного державного виконавця Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ Пасової О.О. щодо відкриття виконавчого провадження та накладання арешту на кошти боржника, арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження незаконними;

- скасувати постанову Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2015р.

- скасувати Акт опису й арешту майна від 11 березня 2015 року щодо накладання арешту на майно боржника.

- зобов'язати Бабушкінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ зняти арешт зі всього майна ТОВ «Дніпрохліб №8», накладений постановами про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2015р. ВП №46728909 та Актом опису й арешту майна від 11 березня 2015 року.

Скарга обгрунтована порушеннями Закону України «Про виконавче провадження» щодо встановлення строку на добровільне виконання, накладення арешту на майно, яке перебуває в заставі.

Судом першої інстанції при розгляді скарги не встановлено порушень чинного законодавства при прийнятті ДВС оспорюваних актів, з чим погоджується і апеляційний суд.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу ч. 5 ст. 25 та ч. 1 ст. 31 Закону копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як підтверджується матеріалами справи, постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена боржнику вчасно, отримана останнім 23.03.2015р. (а.с. 68-70 т.2), в зв'язку з чим за заявою боржника №12/03 від 12.03.2015р. (а.с.8 т.2) була винесена постанова про відкладення провадження виконавчих дій від 12.03.2015р. та встановлено новий строк для добровільного виконання рішення суду до 17.03.2015р.

Факт невчасного отримання постанови про відкриття виконавчого провадження не впливає на дійсність цієї постанови. Отже, дії державного виконавця щодо її винесення є законними та підстав для визнання недійсною цієї постанови не вбачається.

В силу ст. 25 Закону за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ст. 57 Закону). При цьому Закон не вимагає на стадії відкриття виконавчого провадження якимось чином ідентифікувати майно, на яке накладається арешт.

Заява стягувача містила вимогу щодо накладення арешту на кошти та майно боржника, та порушень чинного законодавства в діях державного виконавця в цій частині суд не вбачає.

Самі ж постанови про накладення арешту на кошти та майно боржника, і заборона його відчуження боржником не оскаржуються.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта щодо неможливості накладення арешту на майно, що перебуває в заставі, за твердженням боржника за договором застави рухомого майна №14.04-592/ЗРМ-4 від 08.05.2014 р, укладеного між ПАТ "Перший український міжнародний банк" та ТОВ "Дніпрохліб №8".

Відповідно до ст. 57 Закону арешт на майно боржника може накладатися, зокрема, шляхом проведення опису майна боржника та накладення на нього арешту, про що складається відповідний акт. Під час цих дій державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися майном, обмежити права користування майном, тощо.

Частинами 4, 5, 7 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом. Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

З наведеного слідує, що норми Закону України "Про виконавче провадження" дозволяють державному виконавцю описувати усе належне Боржникові майно для реального виконання рішення суду; виключення заставленого майна з акту опису здійснюється за ініціативою заставодержателя у встановленому порядку.

Відтак, порушень чинного законодавства при складанні акту опису та арешту майна, не вбачається, відсутні підстави для визнання його недійсним та зобов'язання ДВС зняти арешт з майна боржника.

За встановлених обставин порушень в діях ДВС судом не встановлено, тому вимога скаржника про визнання дій головного державного виконавця Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ Пасової О.О. щодо відкриття виконавчого провадження та накладання арешту на кошти боржника, та арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження незаконними також задоволенню не підлягає.

Апеляційний суд також погоджується із висновком суду першої інстанції, що скаржником не пропущено строк для подання скарги на дії ДВС, а позицію ДВС в цій частині вважає помилковою, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як підтверджується матеріалами справи, Боржник дізнався про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження при безпосередньому наданні її державним виконавцем 11.03.2015р. В той же день було складено оскаржуваний акт опису та арешту мана. Поштова кореспонденція із вкладеною копією цієї постанови надійшла до Боржника лише 23.03.2015р. (а.с.70-71 т.2). Скарга подана боржником до суду 23.03.2015р. В силу ч. 5 ст.254 Цивільного кодексу України боржником дотримано 10-ти денний строк подання скарги, яка подана в перший робочий день, оскільки закінчення строку припало на вихідний день.

Враховуючи наведене, підстави для скасування ухвали суду від 10.04.2015р. за результатами розгляду скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохліб №8» на дії та бездіяльність органу державної виконавчої служби у справі №904/8740/14 відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України відсутні. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покласти на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохліб №8» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2015 року у справі № 904/8740/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 12.05.2015р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя В.І. Крутовських

Суддя Е.В. Орєшкіна