Ухвала

від 10.04.2015 по справі 904/8740/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.04.15р. Справа № 904/8740/14

За скаргою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрохліб №8",

м. Дніпропетровськ

на дії та рішення Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції

У справі:

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "УНМАК ПЛЮС",

м. Вільнянськ Запорізька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОХЛІБ № 8", м.Дніпропетровськ

про стягнення 491106,78 грн.

Суддя Кеся Н.Б.

При секретарі судового засідання Хавіна О.С.

Представники:

Від Позивача: представник Марущак О.О., довіреність б/н від 27.02.2015 р.,

Від Віповідача (Скаржника): представники Костиско О. М., довіреність б/н від 20.03.2015 р., Зінченко Г.В., довіреність б/н від 06.04.2015 р.

ВДВС: представник Волнова Ю.М., довіреність б/н від 07.04.2015р.

СУТЬ СПОРУ:

23.03.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОХЛІБ № 8" звернулось зі скаргою на дії та рішення Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, в якій просить суд:

визнати дії головного державного виконавця Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ Пасовою О.О. щодо відкриття виконавчого провадження та накладання арешту на кошти боржника, та арешту на майно боржника то оголошення заборони на його відчуження незаконними;

скасувати постанову Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2015 р.

скасувати Акт опису й арешту майна від 11 березня 2015р. щодо накладання арешту на майно боржника.

зобов'язати Бабушкінський відділ державної виконавчої служби ДніпропетровськогоМУЮ зняти арешт з всього майна ТОВ «Дніпрохліб №8», накладений постановами про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2015р. ВП №46728909 та Актом опису й арешту майна від 11 березня 2015р.

Скаржник обґрунтовує скаргу тим, що постанову органу ДВС про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2015р. винесено безпідставно. Перед тим, як застосувати засоби і способи примусу державний виконавець повинен був перевірити виконання рішення для самостійного його виконання боржником. Так, 12.03.2015р. Відповідач листом сповістив головного державного виконавця про неотримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження. Отже, у разі з'ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження та у відсутність підтвердження вручення документу виконавчого провадження сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії. Однак головний державний виконавець Пасовая О.О. 11.03.2015 року розпочала процедуру примусового виконання рішення, та склала акт опису й арешту майна від 11.03.2015 року. Матеріали справи не містять доказів виконання головним державним виконавцем зазначених вимог Закону України "Про виконавче провадження", що призвело до порушення прав боржника, тим самим, позбавило його можливості скористатися своїм правом на добровільне виконання рішення, та як наслідок спричинило незаконність дій державного виконавця направлених на примусове виконання рішення. Крім того, постановою про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2015р. головний державний виконавець органу ДВС наклав арешт на кошти боржника та арешт майна боржника та оголосив заборону на його відчуження. Накладаючи арешт на все майно боржника без виконання зазначених умов і ненадання боржникові реалізувати зазначені в ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" права, державний виконавець порушив вимоги діючого законодавства та порушив тим самим права боржника.

Позивач подав заперечення на скаргу (а.с. 42-48 Т.2), в яких зазначив про те, що постанову про відкриття виконавчого провадження було винесено 03.03.2015 року, в той же час боржник звернувся до суду зі скаргою лише 23.03.2015р. без подання заяви про відновлення пропущеного процесуального строку, тобто скаржником при поданні на розгляд суду скарги порушено встановлений ст. 121-2 ГПК України 10-денний строк на оскарження дій чи бездіяльності органу державної виконавчої служби та не подано заяву про відновлення пропущеного процесуального строку із посиланням на порушення органами ДВС ч. 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження". Несвоєчасне направлення Відповідачу постанови про відкриття виконавчого провадження не є підставою для скасування вказаної постанови, оскільки відповідно до ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" скаржник не був позбавлений права подати відповідну заяву про відкладення виконавчих дій, про те цього останнім зроблено не було. Щодо накладення арешту на майно боржника, згідно з п.п. 5, 6 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" це є правом державного виконавця і застосовується як захід для забезпечення виконання рішення. Тобто арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може здійснюватися як під час відкриття виконавчого провадження, так і в процесі здійснення інших виконавчих дій. Крім того, оскарженню підлягають лише дії державного виконавця, оформлені відповідною постановою.

Під час судового засідання представник ВДВС подав заяву про залучення документів (а.с. 49-64), а саме:

копію заяви про відкриття виконавчого провадження від 02.03.15р. №0086;

довідку про банківські реквізити;

копію ухвали ДАГС від 25.02.15р.;

копію постанови про арешт коштів боржника від 02.03.15р.;

копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Під час судового засідання представник Відповідача подав клопотання, в якому просить суд долучити до матеріалів справи наступні документи (а.с. 65-75):

копію постанови про відкладання провадження виконавчих дій від 12.03.2015р.;

копію постанови про відкриття провадження від 02.03.2015р.;

копію постанови про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності від 12.03.2015.

При розгляді скарги судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2014р. стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрохліб №8" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УНМАК ПЛЮС" суму заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 289741,20 грн., пеню у розмірі 17374,42 грн., штраф у розмірі 196565,08 грн., інфляційні у розмірі 12878,87 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 10371,06 грн. (а.с. 180-185 Т.1).

Для виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2014р. виданий наказ від 12.01.2015 року (а.с. 188 Т.1).

02.03.2015 року Бабушкінським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції за заявою Стягувача - ТОВ "УНМАК ПЛЮС" відкрито виконавче провадження ВП №46728909 з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області №904/8740/14 від 12.01.2015р. (а.с. 69 Т.2). Пунктом 2 цієї постанови постановлено строк самостійного виконання Боржником наказу до 09.03.2015року.

З листа Боржника від 12.03.2015року (а.с.8 т.2) на адресу органу ДВС видно, що про зазначену постанову Боржник дізнався 11.03.2015року при безпосередньому наданні її державним виконавцем. Поштова кореспонденція із вкладеною копією постанови про відкриття виконавчого провадження надійшла до Боржника лише 23.03.2015року (а.с.70-71 т.2).

Відповідно до ч.1 ст.121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Враховуючи те, що скарга надії ДВС, що розглядається, зареєстрована в суді 23.03.2015року, тобто в останній робочий день строку для оскарження постанови, слід зробити висновок про те, що Скаржник подав скаргу з дотриманням процесуальних строків. Таким чином, аргументи Стягувача та органу ДВС про порушення Боржником строків для оскарження, не доводяться матеріалами справи.

Постановою про відкладення провадження виконавчих дій від 12.03.2015року органом ДВС у зв'язку з несвоєчасним отриманням Боржником постанови про відкриття виконавчого провадження було відкладені виконавчі дії до 17.03.2015року (а.с.73 т.2).

Постановами ВП №46728909 від 02.03.2015р., на підставі заяви Стягувача, органом ДВС накладений арешт на кошти боржника та арешт на майно боржника з оголошенням заборони на його відчуження в межах суми стягнення 526930,63 грн.

В матеріалах справи відсутні обставини про оскарження цих постанов.

В рамках виконавчого провадження 11.03.2015 року посадовою особою органу ДВС був складений акт опису й арешту майна (а.с. 9-10 Т.2), відповідно до якого арешт був накладений на наступне майно:

обладнання: Машина для упаковки "FLORIDA/SUPER" (інвентарний номер 1431);

обладнання: Горелка WG40N/1-A (інвентарний номер 10517);

обладнання: Горелка WG40N/1-A (інвентарний номер 10516).

В акті зазначається, що описане майно буде передано для реалізації не раніше 16.03.2015року. На описане майно накладено арешт і встановлені обмеження права користування ним.

Боржник вказує на те, що описане майно є предметом застави за договором застави рухомого майна №14.04-592/ЗРМ-4 від 08.05.2014 року укладено між ПАТ "Перший український міжнародний банк" та ТОВ "Дніпрохліб №8".

Зважаючи на встановлені обставини, враховуючи пояснення сторін та органу державної виконавчої служби, суд керується наступним.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом.

Згідно зі ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше ніж через п'ять днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього державний виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку. Під час прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника арешт поширюється на усі поточні рахунки боржника, у тому числі ті, що будуть відкриті боржником після винесення державним виконавцем постанови про арешт майна.

Частинами 4, 5, 7 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом. Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що у справі відсутні обставини для задоволення скарги. Так, ненадання Боржнику можливості виконати наказ суду добровільно не є підставою для визнання незаконною постанови про відкриття виконавчого провадження; постанова про арешт майна з цих же підстав не була оскаржена Боржником у встановленому порядку; у зв'язку з цим суд також не вбачає підстав для скасування акту опису й арешту майна; посилання скаржника на те, що описане майно знаходиться в заставі, суд вважає також недостатнім для зняття арешту, оскільки положення Закону України "Про виконавче провадження" дозволяють державному виконавцю описувати усе належне Боржникові майно для реального виконання рішення суду; виключення заставленого майна з акту опису здійснюється за ініціативою заставодержателя у встановленому порядку; під час судового розгляду скарги Боржник не довів, що він мав реальну можливість добровільно виконати рішення суду.

У зв'язку з цим скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрохліб №8" не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 32-34, 43, 86, 121 2 ГПК України -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом 10-ти днів в порядку встановленому для оскарження судових рішень.

Суддя Н.Б. Кеся